09.03.2023м. СумиСправа № 920/69/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/69/23
за позовом: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»
(вул. Генарала Алмазова, буд 4а, м. Київ, 01011,
код ЄДРПОУ 14305909)
до відповідача Фізичної особи - підприємця Корець Вадима Васильовича
(
АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 245206 грн 04 коп.
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 245206 грн 04 коп, з яких: 225700 грн 00 коп- заборгованість за дозволеним овердрафтом, 19506 грн 04 коп заборгованість за недозволеним овердрафтом за Кредитним договором № 011/9880/198966 від 14.02.2014, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 30.01.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/69/23; постановив справу № 920/69/23 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами; сторонам встановлені строки для надання процесуальних документів.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не повідомив суд про наявність заперечень з приводу заявлених позовних вимог.
Органом поштового зв'язку повернуто конверти з вкладенням (ухвала від 30.01.2023) з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», які направлялися на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу, зазначену позивачем, як адреса проживання відповідача.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом.
Згідно положень ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
За ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2014 року між Публічним Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», що підтверджується статутом ( «Позивач», «Банк», Кредитор», «АТ Райффайзен Банк») та Фізичною особою - підприємцем Корець Вадимом Васильовичем («Боржник», «Позичальник») було укладено Кредитний договір № 011/9880/198966 («Кредитний договір»), відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику можливість використання кредитної лінії (надалі - кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № 260555339 (0926510500), МФО 337483, (далі - Рахунок) шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів.
Максимальний ліміт кредиту за договором становить 50 000,00 гривень.
Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, на день укладення договору поточний ліміт кредиту складає 50 000,00 грн. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до ст. З Договору. Збільшення ліміту кредитування за Кредитним договором:
- із 50 000,00 грн до 75 000,00 грн. (відображено у розрахунку за 21.09.2018)
- із 75 000,00 грн до 113 000,00 грн. (відображено у розрахунку за 26.07.2019)
- із 113 000,00 грн до 147 000,00 грн. (відображено у розрахунку за 13.03.2020)
- із 147 000,00 грн до 221 000,00 грн. (відображено у розрахунку за 16.10.2020)
- із 221 000,00 грн до 225 700,00 грн. (відображено у розрахунку за 30.06.2022).
Збільшення ліміту кредиту проведено у відповідності до Правил Правил банківського обслуговування клієнти малого та мікробізнесу - фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в АТ «Райффайзен Банк» та статті 3 Кредитного договору.
Строк дії кредиту - у відповідності до п. 1.2 по 14.02.2016 включно, дата закінчення кредитування може змінюватись в порядку передбаченому Договором.
Без укладення додаткових угод до Договору кредитор має право продовжити строк дії кредиту на 24 (двадцять чотири) календарні місяці за умови, що на дату кредитування буде дотримано кожну з умов передбачених п. 1.3 Договору. Використання Позичальником за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода позичальника на продовження строку дії кредиту.
Позивач зазначає, що пролонгація дії кредитного договору відбулась - 12.02.2016, 24.01.2018, 03.02.2020 та 31.01.2022 про що відображено в розрахунку заборгованості.
Кредит надається з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності позичальника - п. 1.4. договору.
Таким чином, Кредитор надав Позичальнику кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль», в межах Поточного ліміту.
Відповідно до висновку ВГС України, наведеному в Постанові від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15, банківські виписки є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.
Таким чином, Банк виконав свої зобов'язання, надавши Позичальнику кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Договору.
Протягом строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачува щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставкив розмірі 30% річних - п. 2.1 Договору.
На виконання п.3.1 Договору, 14.02.2014 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір добровільного страхування життя № 011/9889/198966. Згідно умов якого вигодонабувачем є Банк.
У відповідності до п. 5.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов'язкового платежу, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінченні кредитування. Під поняттям «погашення заборгованості» розуміється повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені договором.
Позичальник зобов'язаний до 10 числа включно кожного місяця, починаючи з місяця наступного за першою датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15% від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами кредитора. - п. 5.2 договору.
Згідно статті 8 Договору у разі настання обставин невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, передбачених п. 8.2, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов'язання не будуть виконані, кредитор має право скасувати максимальний/поточний ліміт та вимагати дострокового погашення заборгованості.
Крім того, відповідно до умов ст. 10 Договору, Позичальник засвідчив та гарантував, що: він має відповідний фінансовий стан та володіє достатнім рівнем платоспроможності і кредитоспроможності, необхідних для вчасного виконання ним визначених Заявою зобов'язань; не існує і йому невідомі обставини, які можуть негативним чином вплинути на виконання ним визначених Договором зобов'язань. Фінансові документи та інші надані Банку документи були подані останньому в завершеному і правильному стані і вірно відображають стан справ, фінансове становище і результат діяльності Клієнта на дату подання відповідних документів.
До укладання Договору Клієнт отримав всю інформацію в обсязі та в порядку, що передбачені частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Клієнт засвідчує, що зазначена інформація є доступною в місцях обслуговування клієнтів Банку та/або на вебсторінці Банку в мережі Інтернет, а також є повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансових послуг, що надаються кредитором; умови цього договору зрозумілі, відповідають інтересам позичальника, є розумними та справедливими.
Позичальник свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміню обставин, з яких позичальник виходив при укладені договору позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою зміни або розірвання Договору, а також для невиконання Позичальником зобов'язань.
Отже, як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, з укладенням Договору (Заяви) у Позичальника виник обов'язок повернути Банку кредит та відсотки за Договором у строки та в розмірах чітко встановлених умовами Договору. Проте, всупереч вимогам Договору, Позичальник не виконав взяті на себе договірні обов'язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Договору: несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, Позикодавцем вживались заходи досудового врегулювання спору: на адресу Позичальника 07.12.2022 було направлено Вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором, надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів, однак, у визначені Кредитором строки не виконана, заборгованість повернуто так і не було.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що станом на 01.12.2022. заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором № 011/9880/198966 від 14.02.2014 року складає: 245 206 гри. 04 коп., з яких:
- Заборгованість за дозволеним овердрафтом - 225 700 гри. 00 коп.;
- Заборгованість за недозволеним овердрафтом - 19 506 грн. 04 коп.;
- в т.ч. прострочена заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску - 119 140 грн. 67 коп.
Тому враховуючи те, що Позичальник не виконує умови Кредитного договору та вимоги Банку щодо врегулювання заборгованості, тим самим нівелюючи приписи чинного в Україні законодавства, Банк змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Вирішуючи даний спір, суд керується наступним.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відтак між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Фізичною особою - підприємцем Корець Вадимом Васильовичем укладено кредитний договір, а тому саме умови укладеного сторонами договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, строк повернення кредиту настав.
В ході судового розгляду відповідач не спростував факту наявності спірної суми заборгованості та не надав доказів погашення заборгованості за кредитом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства України.
Відтак обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу зі сплати кредиту в розмірі 245206 грн 04 коп., підтверджені матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строк виконання зобов'язання є таким, що настав, тому господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 3678 грн 00 коп. покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194, 195, 196, 201, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Фізичної особи - підприємця Корець Вадима Васильовича про стягнення 245206 грн 04 коп задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Корець Вадима Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Генарала Алмазова, буд 4а, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитом у розмірі 245 206 (двісті сорок п'ять тисяч двісті шість) гривень 04 коп., з яких: заборгованість за дозволеним овердрафтом 225 700 (двісті двадцять п'ять тисяч сімсот) гривень 00 коп, заборгованість за недозволеним овердрафтом 19506 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шість) гривень 04 коп.; а також 3678 (три тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення складено та підписано суддею 09.03.2023.
Суддя С.В. Заєць