_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"09" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3415/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Москаленка Анатолія Григоровича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (вул. 8 Березня, буд. 107, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54000)
про стягнення 1443,15 грн,
Фізична особа-підприємець Москаленко Анатолій Григорович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1443,15 грн.
Позиції учасників справи
Підставою позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору на здійснення технічного нагляду за виконанням робіт по "Капітальний ремонт адміністративної будівлі Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, 14" ДК 021:2015-45450000-6 (Інші завершальні будівельні роботи)" від 15.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги (акт від 20.12.2021).
05.01.2023 та 12.01.2023 відповідачем подавались клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов (а.с. 26-40, т.1), які мотивовані тим, що відповідач не мав можливості подати відзив у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, у зв'язку з обмеженим електропостачанням, внаслідок вчинення збройної агресії РФ.
31.01.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 41-52, т.1), в якому останній наводить загальновідомі обставини щодо воєнного стану в України, посилається на лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення воєнного стану як форс-мажорної обставини та зазначає, що виплата позивачу по договору не була здійснена у зв'язку з відсутністю фінансування. Водночас, у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу, наголосивши, що послуги адвоката, вказані у позиціях 1-3 акту прийому-передачі наданих послуг, є складовими процесу складання позовної заяви, є узагальненими та дублюють одна одну.
22.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 53-57, т.1), в якій останній зазначає про недоведеність відповідачем форс-мажорної обставини саме у спірних відносинах сторін, при цьому позивач наголошує, що відповідач не повідомляв позивача про настання таких обставин відповідно до п. 8.3. договору. Позивач відзначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує обставину існування спірної заборгованості. Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу позивач зауважив, що надані адвокатом послуги, які відображені у акті виконаних робіт, є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта, відповідно, вартість часу, який витрачає адвокат на такі дії, підлягає відшкодуванню нарівні з іншими витратами.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2022 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Москаленко Анатолія Григоровича було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3415/22; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Обставини справи
15.12.2021 між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Москаленком Анатолієм Григоровичем (виконавець) був укладений договір на здійснення технічного нагляду за виконанням робіт по "Капітальний ремонт адміністративної будівлі Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, 14", ДК 021:2015-45450000-6 (Інші завершальні будівельні роботи)" (а.с. 3-5, т.1; далі - договір).
Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору замовник доручає, а виконавець здійснює технічний нагляд протягом всього строку виконання будівельно-підрядних робіт з "Капітальний ремонт адміністративної будівлі Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, 14", ДК 021:2015-45450000-6 (Інші завершальні будівельні роботи)" (далі - об'єкт), ДК 021:2015:71520000-9 «Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт (предмет закупівлі визначений з урахуванням правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1.-1:2013), та забезпечує контроль за дотриманням підрядною організацією проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва, вимог нормативних документів підрядних робіт і відповідності їх обсягам, передбаченим у затвердженій замовником проектно-кошторисній документації, а замовник зобов'язується оплатити послуги на умовах, передбачених цим договором. Будівля за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, 14.
Згідно з п. 2.1., 2.3., 2.4., 2.6. договору вартість договору складає 1443,15 грн, що складає 1,5 % відповідно до вартості будівельно-монтажних робіт по технічному нагляду, підписаному сторонами ( п. 5.8.13ДСТУ БД.1.1-1:2013). Розрахунки між сторонами здійснюються згідно актів виконаних робіт з технічного нагляду, підписаних сторонами, протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту та представлення рахунку, при наявності своєчасного фінансування. Розрахунки проводяться в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривня. Остаточний розрахунок між замовником та виконавцем здійснюється після завершення підрядником всіх робіт капітального ремонту на передбаченому п. 1.1. об'єкті.
За умовами п. 3.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що приймання виконаних робі і здійснюється замовником по актам приймання-передачі виконаних робіт з технічного нагляду, які щомісячно складаються виконавцем та підписуються сторонами.
Відповідно до п. 8.1., 8.2., 8.3. договору жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за затримку або невиконання зобов'язань за цим договором, обумовлених обставинами, що виникли проти її волі і бажання і які неможливо передбачити - форс-мажорні обставини. Свідоцтво, яке надане відповідною торгівельною палатою або іншим компетентним органом, є достатнім підтвердженням наявності та тривалості дії обставин непереборної сили. Сторона, яка не виконуй своїх зобов'язань за зазначених обставин, повинна надати повідомлення іншій стороні про такі обставини та їх вплив на виконання зобов'язань по договору.
Згідно з п. 9.8. договору він діє з моменту його підписання до 31 грудня 2021 року.
20.12.2021 між сторонами був підписаний акт (а.с. 5-6, т.1), яким останні засвідчили обставину виконання позивачем робіт за договором, вартість яких складає 1443,15 грн. Вказаний акт сторонами підписаний без зауважень.
19.10.2022 позивач засобами поштового зв'язку направив відповідачу претензію від 14.10.2022 (а.с. 6-7, т.1), в якій вимагав погасити заборгованість, зокрема, за договором від 15.12.2021 на суму 1443,15 грн.
Як пояснює позивач та вказане не спростовано відповідачем, відповідач вищевказану претензію не задовольнив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, що розглядається в межах цієї справи. Під час розгляду справи відповідач обставину наявності боргу перед позивачем не спростував, повідомивши суд, що оплату не було проведено у зв'язку з відсутністю фінансування, на підтвердження чого до відзиву долучено відповідну бухгалтерську довідку (а.с. 51, т.1).
Отже, станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 1443,15 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позиція суду
Судом встановлена обставина неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт за договором на здійснення технічного нагляду за виконанням робіт по "Капітальний ремонт адміністративної будівлі Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, 14" ДК 021:2015-45450000-6 (Інші завершальні будівельні роботи)", внаслідок чого у відповідача рахується заборгованість у розмірі 1443,15 грн. Оскільки ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахований до стягнення з відповідача основний борг у зазначеній сумі, а отже позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Москаленка Анатолія Григоровича підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, з урахуванням змісту відзиву відповідача, суд зауважує, що наявність у певних правовідносинах обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин) передбачає можливість звільнення боржника саме від відповідальності за порушення зобов'язання, проте не звільняє від обов'язку виконати саме зобов'язання. Між цим, саме по собі посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчені загальні відомості, що мають місце на території України, не може свідчити про наявність таких обставин у спірних правовідносинах сторін, адже відповідач має довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань відповідачем саме у спірних правовідносинах. Більше того, у відзиві відповідач зазначає, що спірна заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю фінансування, проте в силу вимог закону неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення останнього від обов'язку щодо виконання відповідного зобов'язання. За цих обставин суд дійшов висновку, що відповідачем у відзиві не спростовано обґрунтованості позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 2481,00 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно з ч. 7, 9 ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі №910/1344/19).
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмету спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписів статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.
Так, у позовній заяві позивач на виконання ст.124 ГПК України повідомив суду, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи становить 10000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2022 між позивачем (клієнт) та адвокатом Скиба Євгеном Анатолійовичем (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги № 50 (а.с. 8, т.1; далі - договір), за умовами п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати усіма законними методами та способами правову допомогу клієнту з усіх без винятку питань, які можуть стосуватися клієнта, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту. Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги визначається сторонами у акті прийому-передачі наданих послуг. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний адвокату для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; необхідність виїзду адвоката у відрядження; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно виконання доручення. Оплата послуг адвоката здійснюється шляхом перерахування коштів в національній валюті України на картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 протягом 30 днів з дня набрання рішенням по справі законної сили.
Згідно з п. 4.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
03.01.2023 між позивачем та адвокатом був підписаний акт прийому-передачі наданих послуг за договором (а.с. 23, т.1), яким останні підтвердили обставину надання адвокатом правової допомоги позивачу у цій справі на загальну суму 6500,00 грн, з яких: 1) зустріч, усна консультація клієнта - 2000,00 грн (із розрахунку 2000,00 грн за 1 годину роботи адвоката); 2) зустріч, усна консультація клієнта з приводу подання позовної заяви - 1000,00 грн (із розрахунку 2000,00 грн за 1 годину роботи адвоката); 3) пошук та аналіз судової практики у подібних правовідносинах - 2000,00 грн (із розрахунку 2000,00 грн за 1 годину роботи адвоката); 4) складання та подання до суду позовної заяви - 1500,00 грн (із розрахунку 500,00 грн за 1 аркуш).
Проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд, врахувавши клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, а також керуючись вищенаведеними нормами ст. 129 ГПК України, практикою ЄСПЛ та висновками Верховного Суду, вважає, що надані адвокатом послуги в повній мірі не відповідають критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Так, суд зазначає, що вказані у п. 2 акту послуги адвоката фактично дублюють послуги, надання яких визначено у п. 1 акту, при цьому з поданого позивачем акту від 03.01.2023 вбачається, що усна консультація, передбачена у п. 2 цього акту, зводиться лише до повідомлення адвоката щодо подання позовної заяви. Також судом встановлено, що надання адвокатом послуг, які пов'язані зі здійсненням пошуку та аналізу судової практики у подібних правовідносинах, лише відображені в акті від 03.01.2023, проте у позовній заяві, поданій до суду, не міститься жодного посилання позивача на судову практику. При цьому дії адвоката з пошуку практики охоплюються найменуванням послуги, яка передбачена у п. 4 акту від 03.01.2023, як «складання та подання до суду позовної заяви». Крім цього, суд враховує, що відносини між сторонами виникли за одним договором, послуги надані за одним актом, а отже спір не становить значної складності. Поряд з цим, суд враховує, що ціна позову складає 1443,15 грн, а заявлені витрати при такій категорії спору становлять 6500,00 грн, тобто більше ніж 450 %. З матеріалів позовної заяви не вбачається, що дана справа має значне значення для позивача, а результат її вирішення міг вплинути на репутацію позивача. Крім цього, суд зазначає, що справа була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
За цих підстав, суд, враховуючи клопотання відповідача, з урахуванням конкретних обставин даної справи та керуючись принципами справедливості і пропорційності, вважає необхідним обмежити розмір витрат позивача на правничу допомогу розміром 3500,00 грн, які покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (вул. 8 Березня, буд. 107, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54000, код ЄДРПОУ 43315529) на користь Фізичної особи-підприємця Москаленка Анатолія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) борг в сумі 1443 /одну тисячу чотириста сорок три/грн 15 коп, судовий збір в сумі 2481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одну/грн 00 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 3500 /три тисячі п'ятсот/грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 09 березня 2023 р.,у зв'язку з особливими умовами роботи установи суду, пов'язаними з електропостачанням.
Суддя Д.О. Бездоля