Справа № 909/220/20
01.03.2023 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.
секретар судового засідання Матіяш М. П.
За участю: представника заявника Хоптія М. В.,
представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" Шандарівського Т. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Рона", заяву ФОП Гача В. П. ( АДРЕСА_1 ), про визнання грошових вимог до ТОВ "Компанія Рона" в розмірі 7 900 000 грн., включивши їх до вимог 4 черги
встановив, що у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Рона", 18.02.2021, Господарським судом Івано-Франківської області винесено постанову про визнання ТОВ "Компанія Рона" - банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури строком на шість місяців, призначення ліквідатором боржника Зоріна Романа Олександровича.
03.11.2022, суд призначив ліквідатором ТОВ "Компанія Рона" арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича.
28.12.2022, ФОП Гач В. П. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про визнання вимог до ТОВ "Компанія Рона" в розмірі 7 900 000 грн., включивши їх до вимог 4 черги.
В обґрунтування заяви вказав на приписи ст. ст. 45, 64 КУзПБ, якими встановлено право подати таку заяву і черговість задоволення вимог та на те, що боржник всупереч умовам договору №1 від 09.07.2014, додаткової угоди до нього №1 від 01.01.2015, вимогам ЦК України, не виконав свої вимоги в частині здійснення щомісячної плати за виконання ФОП Гачем В. П. зобов"язань встановлених п. 1.1 вказаного договору.
В підтвердження викладеного надав суду копії наступних документів: розрахунку заборгованості, договору №1 від 09.07.2014, додаткової угоди до нього №1 від 01.01.2015 від 09.07.2014, відомості операцій по рахунку №26008000007596 за 2015, виписку по рахунку №26008000007596 за 2015, платіжні доручення, позовну заяву про визнання договору недійсним, рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/220/20 (909/685/18), ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/16183/22, скаргу на бездіяльність органів національної поліції.
Ліквідатор боржника, щодо заяви про визнання вимог ФОП Гача В. П. заперечив частково, вказав на те, що до зазначеної заяви слід застосувати строк позовної давності на частину конкурсних вимог, які утворились поза межами три річного строку до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Рона" ( 17.07.2020). Вказав також на те, що поточні вимоги кредитора, які нараховані з дня визнання боржника банкрутом (18.02.2021) підлягають відхиленню, оскільки з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури ( ст. 59 КУзПБ).
Заперечив щодо заявлених вимог і представник АТ "Укрексімбанку". Вказав на необґрунтованість заявлених вимог і необхідність застосування строку позовної давності.
Представник заявника заперечив щодо застосування строку позовної давності. Вказав на те, що судами різних інстанцій розглядався спір про визнання недійсним договору, на який заявник послався як на підставу вимог ( договір №1 від 09.07.2014) а тому, зазначений строк, слід обчислювати з моменту винесення постанови апеляційною інстанцією від 08.12.2022 про скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2022, винесеного у справі 909/220/20 (909/685/18).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників, суд вважає, що заяву про визнання вимог ФОП Гача В. П. слід відхилити.
При цьому суд врахував наступне.
Предметом розгляду є заявлені в ліквідаційні процедурі вимоги ФОП Гача В. П. до боржника на суму 7 900 000 грн. та включення їх до 4 черги.
Підставою вказаної заяви є невиконання боржником зобов"язань в частині оплати послуг заявника, що полягали в прийнятті на себе заявником зобов"язань виступити майновим поручителем перед Банком, для забезпечення виконання Кредитного договору №ЮР/1.14-17 про умови надання банківських гарантій і акредитивів від 26.02.2014 та Кредитного договору - 2 №1.14-16 від 26.02.2014, шляхом підписання Іпотечного договору.
Отже, доведенню підлягає факт наявності вимоги, щодо грошового зобов"язаня божника, яке ґрунтується на невиконанні останнім, договору №1 від 09.07.2014 ( далі Договору); додаткової угоди до нього №1 від 01.01.2015 та включенню їх до четвертої черги.
Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства ( далі кодекс) кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
За статусом, Кодекс поділяє кредиторів на конкурсних, поточних та забезпечених.
Конкурсні - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Поточні - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Господарський суд в ліквідаційній процедурі наділений повноваженнями розглядати заяви з вимогами поточних кредиторів (ст. 60 КУзПБ).
З договору №1 від 09.07.2014; додаткової угоди №1від 01.01.2015 до вказаного договору, на який посилається заявник, як на підставу своїх вимог, встановлено те, що заявлені вимоги до боржника виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, їх виконання не забезпечено заставою майна боржника, а відповідно, вказані вимоги є конкурсними.
Статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено обов"язок конкурсних кредиторів за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
17.07.2020 на офіційному вебпорталі судової влади України, за № 65016, оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "КОМПАНІЯ РОНА".
18.02.2021, винесено постанову про визнання боржника банкрутом.
Законодавець визначив в Кодексі, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Такі вимоги задовольняються в порядку черговості, встановленої Кодексом. Такі кредитори також є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах кредиторів та засіданнях комітету кредиторів. Відомості про таких кредиторів підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів (ст. 45).
Провадження у справах про банкрутство, згідно ст. 2 КУзПБ, регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Підстави виникнення зобов"язань врегульовані ЦК України.
Так, ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ЦК України також врегульовано порядок та способи захисту порушеного права або інтересу, внаслідок невиконання зобов"язань ( ст. 15 - 16 ЦК України).
Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовна давність ( ст. 256 ЦК України).
Строки позовної давності поділяються на загальні і спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом даний строк застосовується до захисту всіх цивільних прав незалежно від статусу уповноваженого суб"єкта та характеру спірних правовідносин.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов"язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ст.262 ЦК України).
Застосовується позовна давність судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності ( ст. 267 ЦК України)
З матеріалів справи встановлено, що між боржником та заявником було укладено договір №1 від 09.07.2014 та додаткова угода до нього № 1 від 01.01.2015., на які посилається заявник, як на підставу своїх вимог.
Згідно умов вказаного договору, сторони обумовили, що ФОП Гач В. П. для забезпечення виконання ТОВ "Компанія Рона" своїх зобов"язань, що ґрунтуються на підставі Генерального договору №ЮР/1.14-17 про умови надання банківських гарантій і акредитивів від 26.02.2014 р., з усіма змінами та доповненнями до нього (надалі Кредитний договір-1), що укладений між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (надалі Банк) та ТОВ"Компанія Рона" (Стороною-2), а також Кредитного договору №1.14-16 від 26.02.2014 року, з усіма змінами та доповненнями до нього (надалі Кредитний договір-2), що укладений між Банком та Стороною - 2, приймає на себе зобов"язання виступити майновим поручителем перед Банком, для забезпечення виконання Кредитного договору -1 та Кредитного договору - 2, шляхом підписання Іпотечного договору.
Розділом 2 Договору №1 від 09.07.2014 р. обумовлено плату та порядок розрахунків.
Так, п. 2.1., 2.3., 2.4. обумовлено те, що нарахування плати здійснюється щомісячно, починаючи з дати підписання між Стороною -1 (ФОП Гач В. П.) та Банком іпотечного договору, розмір плати встановлюється в сумі 50000 грн. за один календарний місяць і здійснюється не пізніше останнього календарного місяця, з якого відповідно до п. 2.2 договору нараховується плата.
З урахуванням вказаного, за умови настання обставин, за яких така плата повинна була бути нарахована, перебіг позовної давності почався в день, коли така плата не була нарахована.
З розрахунку долученого заявником до заяви з вимогами встановлено, що нарахування здійснені з 09.07.2014 по 31.07.2014 та склали 300 тисяч. З урахуванням додаткової угоди до договору, якою було змінено розмір нарахувань, за період 01.01.2015 року по 08.12.22 р. сума боргу за 95 місяців склала, на думку заявника - 7600000 грн.
Отже, початком строку з настанням, якого заявник пов'язує можливість заявити вимоги, є 09.07.2014, а відповідно, саме з зазначеної дати почався перебіг позовної давності.
Момент припинення чинності іпотечного договору є моментом припинення дії договору №1 від 09.07.2014 р. (п. 5.1 Договору).
Іпотечний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Основного зобов"язання (матеріали справи №909/220/20 (909/685/18) т. 1 а. с. 28 - 39).
До заяви з вимогами не долучено доказів, які би підтверджували факт дії договору, зокрема за період нарахування заявником заявлених вимог.
Так, заявник не долучив до заяви з вимогами до боржника доказів того, що станом на 08.12.2022 основне зобов"язання не виконано і іпотека не припинена.
З урахуванням викладеного, заяви ліквідатора, кредитора про застосування позовної давності до вимог заявника, в задоволенні заяви ФОП Гача В. П. до боржника з вимогами, що заявлені за період з 09.07.2014 по 31.07.2014 та період 01.01.2015 по 08.12.2022 р., в зв"язку з невиконанням договору №1 від 09.07.2014, додаткової угоди до нього № 1 від 01.01.2015., слід відмовити.
Заперечення представника заявника, щодо заяви ліквідатора та кредитора про застосування позовної давності, з тих підстав, що судами розглядався спір про визнання недійсним договору №1 від 09.07.2014, а відповідно, зазначений строк слід обчислювати з моменту винесення апеляційною інстанцією постанови про скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2022, винесеного у справі № 909/220/20 (909/685/18), судом не приймається виходячи з викладеного та ст. ст. 260-261 ЦК України, якими визначено обчислення позовної давності та початок перебігу строку позовної давності.
ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог (ст.74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 ГПК України).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 45, 60 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. ст. 234-235 Господарсько процесуального кодексу України, суд
відхилити грошові вимоги ФОП Гача В. П. до ТОВ "Компанія Рона" в розмірі 7 900 000 грн та відмовити в їх включенні до четвертої черги.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення/підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду України в порядку та у строк визначений ст. ст. 256 - 257 ГПК України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства строк та порядку.
Учасники справи можуть отримувати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/ та на веб-сторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст ухвали виготовлено 09.03.2023.
Суддя І. М. Скапровська