номер провадження справи 9/190/22
09.03.2023 Справа № 908/2698/22
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ», код ЄДРПОУ 42985004 (69001, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45-Б)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2)
про стягнення суми 153 897,93 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» про стягнення з відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» суми 136497,60 грн заборгованості за договором поставки № 220603-3 від 03.06.2022, суми 8599,35 грн інфляційних втрат, суми 1705,29 грн 3% річних, суми 7095,69 грн. пені.
Ухвалою суду від 28.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2698/22 (номер провадження 9/190/22). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України справу розглянуто 09.03.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним. На виконання умов договору поставки металопродукції № 220603-3 від 03.06.2022 позивач на підставі заявки відповідача від 08.06.2022 за вих. №3506 поставив товар на суму 136497,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №26 від 08.06.2022 та довіреністю №508 від 08.06.2022. Відповідно до п. 4.2 договору відповідач зобов'язався повністю оплатити отриманий товар (партію товару) протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отриманої замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому (за виключенням випадку здійснення попередньої оплати), замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте обов'язку з повної оплати товару не виконав, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. Позов обґрунтовано ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 655, 662, 692, 712 ЦК України, умовами договору поставки № 220603-3 від 03.06.2022.
18.01.2023 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та незаконним. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на відсутність доказів з боку позивача щодо направлення відповідачу та отримання останнім оригіналів рахунків на оплату товару. У зв'язку з неотриманням відповідачем рахунків на оплату товарів, строк оплати товару за договором не настав. За таких обставин, на думку відповідача, вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними вимогами. Просив розглянути питання щодо зменшення розміру пені, як то передбачено ч.3 ст. 551 ЦК України. Підставою для зменшення розміру пені зазначав: воєнний стан у державі, знаходження відповідача у районі ведення бойових дій та те, що відповідач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, про що зазначено в постанові Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015. Крім того, звертав увагу суду, що між сторонами ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору. З урахуванням викладеного просив суд в позові відмовити, у разі задоволення позовних вимог в частині стягнення пені зменшити її розмір.
09.02.2023 до суду від ТОВ «ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» надійшла заява про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. До заяви додані копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.05.2022, додаткової угоди №5 від 15.12.2022 до договору, акту приймання-передачі послуг від 21.12.2022, рахунку №31/12 від 21.05.2022, платіжної інструкції №287 від 27.12.2022 та докази направлення заяви з додатками на адресу відповідача.
Позивач не скористався наданим законом право на надання суду відповіді на відзив.
Відповідач будь-яких письмових заперечень щодо неспівмірності або необґрунтованості вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, суд
03 червня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» (Постачальник; позивач у даній справі) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (Замовник; відповідач у справі) був укладений Договір поставки № 220603-3 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався у 2022 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 198739,20 грн, у тому числі ПДВ 20%: 33123,20 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отриманої замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому (за виключенням випадку здійснення попередньої оплати), Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору, Постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації Постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН.
Строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дня отримання Постачальником письмової заявки Замовника на поставку товару. У день отримання Постачальником письмової заявки на постачання товару від Замовника, Постачальник зобов'язаний повідомити Замовнику про отримання заявки на постачання товару та готовність її виконати (п. 5.1 Договору).
Пунктом 5.5 Договору встановлено, що право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом.
Матеріали справи свідчать, що сторонами підписано Специфікацію № 1 (Додаток №1 до Договору), в якій погоджено поставку Товару (металопродукції) на загальну суму 198739,20 грн.
На підставі заявки відповідача від 08.06.2022 за вих. №3506 позивачем на адресу відповідача було поставлено партію товару на загальну суму 136497,60 грн з урахуванням ПДВ, про що свідчить видаткова накладна №26 від 08.06.2022.
До позовної заяви також додано копію товарно-транспортної накладної № Р 26 від 08 червня 2022 року на відвантаження товару на суму 136497,60 грн., копію довіреності № 508 від 08.06.2022, виданої на ім'я старшого комірника Дмитренко В.М., на отримання Замовником товарів (ТМЦ) від постачальника ТОВ «ТД Металург Запоріжжя».
Претензій з боку відповідача щодо кількості або якості товару до позивача не надходило.
Вищезазначені видаткова та товарно-транспортна накладні підписані з боку обох сторін та скріплені печатками. З боку Покупця накладні підписані старшим комірником ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» Дмитренко В.М.
Також матеріали справи містять докази складання позивачем податкової накладної №1 від 08.06.2022 на загальну суму 136497,60 грн та її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що про свідчить квитанція.
Враховуючи умови п. 4.2 Договору відповідач оплату отриманого товару повинен був здійснити до 20.07.2022.
Втім, відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару в рамках договору № 220603-3 від 03.06.2022 не виконав.
Невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення основного бору, пені, 3% річних та інфляційних втрат, за яким відкрито провадження у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини (справа “Проніна проти України”, № 63566/00, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Матеріали справи свідчать, що за видатковою накладною № 26 від 08.06.2022 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 136497,60 грн.
Відповідно до положень п. 4.2 договору, відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.
Згідно з п. 4.3 Договору до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).
За змістом ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Найменування товару, кількість, ціна та інші характеристики товару, що був поставлений за видатковою накладною та прийнятий Замовником без зауважень, визначені у Специфікації № 1 до Договору поставки.
За змістом п. 5.5 Договору поставки право власності на товар, зазначений у специфікації (ях) - додатку до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом.
В пункті 5.12 Договору встановлено, що підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Видаткова накладна, на підставі якої здійснювалась поставка товару, містить посилання на договір № 220603-3 від 03.06.2022, підписана представником покупця на підставі довіреності на отримання ТМЦ.
Крім того, до позовної заяви позивачем надано копію податкової накладної від 08.06.2022 № 1 та відповідну квитанцію, що є підтвердженням реєстрації цієї накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату вартості здійсненої поставки партії товару.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02.07.2019 у справі № 918/537/18 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов'язку з оплати поставленого товару.
Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється в т.ч. після отримання Замовником рахунку на оплату товарів, однак за змістом статті 692 ЦК України така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який пов'язується з датою підписання сторонами видаткової накладної, яка є підтвердженням одержання товару Замовником.
Рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за переданий товар, та за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, встановленим у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки рахунком не фіксується господарська операція чи дозвіл на її проведення. При цьому, банківські платіжні реквізити сторін наведені у розділі ХІV Договору поставки, а також містяться у видатковій накладній, за якою здійснено постачання товару.
Надані позивачем докази у їх сукупності є належними доказами, які підтверджують факт постачання товару відповідачу та його прийняття ним на підставі Договору поставки № 220603-3 від 03.06.2022.
Відповідач отримання товару за вищевказаною видатковою накладною не заперечив, що є підставою для виникнення у нього обов'язку здійснити розрахунки за отриманий товар у встановлений договором строк.
Доказів виконання грошового зобов'язання за договором та сплати заявленої до стягнення суми відповідач не надав.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 136497,60 грн заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 7095,69 грн пені, суми 1705,29 грн - 3% річних та суми 8599,35 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з наданими позивачем розрахунком, пеня та 3% річних нараховані на суму простроченого грошового зобов'язання за загальний період з 21.07.2022 по 19.12.2022 включно, втрати від інфляції - за загальний період з серпня по листопад 2022 включно.
Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Пунктом 7.2.1 Договору встановлено, що Замовник за даним договором несе відповідальність: у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що сума пені за вказаний позивачем період (з 21.07.2022 по 19.12.2022 (152 дні)) складає 7105,35 грн. Оскільки заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж встановлено судом, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення пені у заявленому ним розмірі, а саме - в розмірі 7095,69 грн.
Розрахунок 3% річних здійснений позивачем правильно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі.
Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем допущені помилки при округленні сум. Згідно з перерахунком інфляційних втрат за вказаний у позові період, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума інфляційних втрат складає 8647,94 грн. Оскільки заявлена до стягнення позивачем сума інфляційних втрат є меншою, ніж встановлено судом, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення інфляційних витрат у заявленому ним розмірі, а саме в розмірі 8599,35 грн.
Доводи відповідача, викладені у відзиві, спростовуються наведеним вище та визнаються судом необґрунтованими.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач звернувся з заявою про зменшення розміру пені посилаючись на стратегічне значення підприємства відповідача та воєнний стан в Україні.
Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проаналізувавши обставини справи та клопотання відповідача про зменшення пені, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено належним чином наявність виняткових обставин, поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов'язань.
Щодо посилання відповідача на воєнний стан, суд зазначає, що зазначені обставини настали не тільки для відповідача, але й для позивача. Всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До того ж, зменшення пені нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару або грошових коштів за надані ним послуги.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер (висновки викладені у постанові ВС у складі КГС № 918/116/19 від 04.02.2020).
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, а також враховуючи баланс інтересів сторін справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивачем було викладено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 4000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи: копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.05.2022, додаткової угоди №5 від 15.12.2022 до договору, договору про надання послуг від 15.12.2022, акту приймання-передачі послуг від 21.12.2022, рахунку №31/12 від 21.12.2022, копію Ордеру на надання правової допомоги Серія АР № 1107831 від 19.12.2022. Також, суду надано копію платіжної інструкції №287 від 27.12.2022 на суму 4000,00 грн, що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги в сумі 4000,00 грн.
Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в Додатковій угоді №5 від 15.12.2022 та Акті приймання-передачі послуг від 21.12.2022.
Дослідивши зміст наданої Адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті приймання-передачі послуг від 21.12.2022, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.05.2022 та Додаткової угоди № 5 від 15.12.2022 до нього. При цьому, судом взято до уваги, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.
Правомірність та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн, які понесені позивачем, є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним і розумним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг) у даній справі.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ», код ЄДРПОУ 42985004 (69001, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45-Б) суму 136497 (сто тридцять шість тисяч чотириста дев'яносто сім) грн 60 коп. основного боргу, суму 7095 (сім тисяч дев'яносто п'ять) грн. 69 коп. пені, суму 1705 (одну тисячу сімсот п'ять) грн 29 коп. 3% річних, суму 8599 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 35 коп. інфляційних витрат.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ», код ЄДРПОУ 42985004 (69001, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45-Б) суму 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 09.03.2023.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва