номер провадження справи 33/2/23
09.03.2023 Справа № 908/2638/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В., розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 11050,80 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" з позовом до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про стягнення 11050,80 грн., з яких 8557,70 грн. - сума основного боргу, 542,18 грн. - інфляційне збільшення, 1840,49 грн. - штрафні санкції (пеня), 110,43 грн. - 3% річних.
Позов заявлено на підставі полісу відповідача №ЕР/152793785 та норм ст. ст. 22, 610, 611, 625, 993, 989, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 9, 12, 17, 22, 35 - 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії МТСБУ №464/2020 від 26.02.2020.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою суду від 22.12.2022 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач отримав копію ухвали суду 27.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
02.01.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з доказами на виконання вимог суду.
У даній заяві на виконання вимог суду позивач уточнив, що відповідно до автотоварознавчого дослідження №38-R/89/3 від 31.05.2021 вартість матеріального збитку, завданого власником автомобіля "CITROEN C-ELYSEE", д.н.з. НОМЕР_1 , власнику автомобіля "FIAT SCUDO", д.н.з. НОМЕР_2 , становить 105215,15 грн. Згідно з розрахунком страхового відшкодування розмір страхового відшкодування власнику автомобіля "FIAT SCUDO", д.н.з. НОМЕР_2 , становить 22115,40 грн. Така сума обумовлюється конструктивним знищенням автомобіля "FIAT SCUDO", д.н.з. НОМЕР_2 .
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2638/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, присвоєно справі номер провадження 33/2/23. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 08.02.2023.
Копію ухвали надіслано сторонам 09.01.2023, в т.ч. до електронного кабінету відповідача.
Відповідач отримав копію ухвали суду в електронному кабінеті 09.01.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
06.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу, в частині стягненні пені, втрат від інфляції та 3 % річних просить в задоволенні позову відмовити. Крім того, відповідач просить повернути позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України, зменшити витрати на правничу допомогу до 1 500,00 грн. Також у відзиві викладено клопотання розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника відповідача. Також, у відзиві відповідач просить суд поновити строк для його подачі.
Суд прийняв відзив до розгляду.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Розглянувши матеріали справи, суд
ОСОБА_1 , 11.03.2021 о 15:45 хв., в м. Вінниці по вул. Брацлавській, 45, керуючи транспортним засобом «Citroen C-Elysee», д.н.з. НОМЕР_3 , не був уважним, не дотримався безпечного бокового інтервалу, скоїв зіткнення з транспортним засобом «Fiat Scudo», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку праворуч. Під час зіткнення транспортний засіб «Fiat Scudo», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив інерційний рух та скоїв наїзд на перешкоду, а саме - дерево. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальним збитком.
Згідно зі спільним повідомленням учасників ДТП та постановою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/7794/21 від 23.04.2021, дорожньо-транспортна пригода сталась у зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в 2-х страхових компаніях за полісом № АР/0007510226 в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та полісом № ЕР/152793785 в ТДВ «СК «Кредо».
На адресу позивача від страхувальника та постраждалого надійшли повідомлення про настання страхового випадку (зіткнення автомобілів) 13.03.2021 та 15.03.2021 відповідно.
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 38-R/89/3 від 31.05.2021 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «CITROEN C-ELYSEE», д.н.з. НОМЕР_1 власнику автомобіля «FIAT Scudo», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 105 215,15 грн.
Розмір страхового відшкодування власнику автомобіля «FIAT Scudo», д.н.з. НОМЕР_2 становить 22 115,40 грн. згідно із розрахунком страхового відшкодування. Вказана сума обумовлена конструктивним знищенням автомобіля «FIAT Scudo», д.н.з. НОМЕР_2 .
Товариство здійснило виплату страхового відшкодування 09.09.2021 в розмірі 22 115,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20165 від 09.09.2021.
20.06.2022 позивач, керуючись ст. 993 ЦК України, п.п. 5.2., 5.3. Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020, направив відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування, якою просив компенсувати йому суму страхового відшкодування в розмірі 8 557,70 грн. (з урахуванням франшизи 2500,00 грн.).
Відповідач не сплатив позивачеві страхове відшкодування, на заяву про виплату страхового відшкодування не відповів, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» страхового відшкодування в сумі 8 557,70 грн., 542,18 грн. інфляційних втрат, 1 840,49 грн. штрафних санкцій, 110,43 грн. 3% річних.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Стаття 989 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Також відповідно до ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 був затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі -Порядок).
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об'єкта страхування з різними страховиками.
Як вбачається з витягу з бази МТСБУ, наявної у матеріалах справи, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди діяло два Поліси страхування цивільно-правової відповідальності винної у ДТП.
Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Отже, позивач та відповідач є особами, відповідальними за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» вони мають відповідати за вимогами потерпілої особи, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Відповідно до п. 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України в залежності розміру шкоди за формулою: Ск=Св/Кс-Ф, де Кс- кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф-розмір франшизи.
Відповідно до п. 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Отже, відповідно до п. 5.2, 5.3 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового відшкодування, яка підлягала відшкодуванню позивачу, склала 8 557,70 грн. (22 115,40 грн./2 - 2500,00 грн.).
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання виконав, сплативши потерпілому за заявою 22 115,40 грн. та звернувся до відповідача, як другого страховика про відшкодування 8 557, 70 грн., відповідач у вищевказаний встановлений строк відповіді не надав, страхове відшкодування позивачеві не виплатив.
У відзиві відповідач визнає вимоги в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8 557,70 грн. страхового відшкодування.
Відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 15 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування 20.06.2022.
Відповіді відповідача на заяву позивача матеріали справи не містять як і виплати страхового відшкодування, з яким відповідач в процесі розгляду справи погодився.
Відповідач зобов'язаний був здійснити страхове відшкодування позивачеві протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування, а отже зобов'язання відповідача перед позивачем є простроченим.
З урахуванням прострочення, позивачем заявлено до стягнення 1840,49 грн. пені, 542,18 грн. інфляційних втрат та 110,43 грн. 3% річних за період з 06.07.2022 по 09.12.2022.
Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідносини сторін у даній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.
Суд, перевіривши зроблені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що такі розрахунки є арифметично правильними.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 542,18 грн. інфляційних втрат за період липень - жовтень 2022 та 110, 43 грн. 3% річних за період з 06.07.2022 по 09.12.2022.
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, у даному випадку - позивача.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем заявлено до стягнення 1840,49 грн. пені за період з 06.07.2022 по 09.12.2022.
Суд, перевіривши розрахунок пені позивача, дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Як вбачається з відзиву, відповідач позовні вимоги визнав частково - в розмірі 8 557,70 грн. та просив суд повернути позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 11 050,80 грн. Відповідач відповідно до відзиву позовні вимоги фактично визнав частково - в розмірі 8 557,70 грн., що в даному випадку не є безумовним (повним) визнанням позову, а тому відсутні підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову без надання оцінки наявним у справі доказам та, відповідно, вирішення питання щодо розподілу судового збору відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, який застосовується у разі визнання позову.
На підставі вищевикладеного, відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
В позовній заяві позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч. ч 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду витяг з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, укладеним позивачем із Адвокатським бюро «Грідін і Партнери».
Відповідно до п.п. 2, 3 завдання доручення №200 від18.10.2022 загальна вартість робіт (послуг) становить без ПДВ 39 000,00 грн. Клієнт зобов'язується сплатити адвокатському бюро суму гонорару за надання правничої допомоги, що надається в строк, визначений п. 3.2. договору, а саме, не пізніше 3 днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро, який може бути надісланий поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на електронну пошту клієнта. Адвокатським бюро складено детальний розрахунок та опис робіт за договором від 12.12.2022. Також, 12.12.2022 сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі наданої правничої допомоги.
Повноваження Білинової А.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№8426/10 від 28.11.2019. Також, в матеріалах справи міститься орден на надання правової (правничої) допомоги серія АІ № 1319795від 12.12.2022.
В матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 19.10.2022 на суму 39 000,00 грн.
Таким чином, витрати позивача на оплату правових послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн. підтверджені належним чином.
Відповідач у відзиві просить суд зменшити витрати на надання правничої допомоги до 1500,00 грн.
Відповідач вказує, що вказана справа є малозначною і підготовка позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, зокрема аналізу великої кількості нормативних актів, а така послуга як копіювання та зшивання додатків до позовної заяви не вимагає професійних навичок.
Щодо доводів відповідача про неспівмірність зазначених витрат із складністю справи, суд враховує, що справа є малозначною, не складною за кількістю доказів, судова практика вирішення цих спорів є сталою, тому підготовка позовної заяви не потребувала вивчення значної кількості матеріалів, законодавчих актів та судової практики. Втім, суд враховує поведінку відповідача, який не задовольнив досудову претензію позивача, що змусило позивача звернутися до адвоката за отриманням правової допомоги з метою подачі позову до суду. Суд вважає обґрунтованим та співмірним з заявленою ціною позову (11 050,80 грн.) та складністю виконаної роботи розмір витрат на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) страхове відшкодування в розмірі 8 557,70 грн. (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім грн. 70 коп.), 3 % річних у розмірі 110,43 грн. (сто десять грн. 43 коп.), втрати від інфляції у розмірі 542,18 грн. (п'ятсот сорок дві грн. 18 коп.), пеню у розмірі 1 840,49 грн. (одна тисяча вісімсот сорок грн. 49 коп.), витрати на сплату судового збору в розмірі 2 481, 00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.), витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09.03.2023.
Суддя М.В. Мірошниченко