Постанова від 07.03.2023 по справі 906/540/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року Справа № 906/540/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Корзаченко В.М.

від відповідача: Іваницька О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Житомирській області

на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 28.12.22р. суддею Прядко О.В. о 14:23 год. у м.Житомирі, повний текст складено 09.01.23р.

у справі № 906/540/22

за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"

до Служби автомобільних доріг у Житомирській області

про визнання дій протиправними, визнання договорів дійсними та визнання чинними встановлених договорами правовідносин

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.12.2022р. у справі №906/540/22 позов Приватного підприємства "Автомагістраль" до Служби автомобільних доріг у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання договорів дійсними та визнання чинними встановлених договорами правовідносин - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними дії Служби автомобільних доріг у Житомирській області, які виразилися в односторонньому розірванні договорів від 14.04.2021р. №98 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 419,8км); №99 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 967,6км); №100 на закупівлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 239,7км).

Визнано дійсним договір №98 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 419,8км) від 14.04.2021р., укладений мiж Службою автомобiльних дорiг у Житомирськiй областi та Приватним підприємством "Автомагістраль".

Визнано дійсним договір №99 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 967,6км) від 14.04.2021р., укладений мiж Службою автомобiльних дорiг у Житомирськiй областi та Приватним підприємством "Автомагістраль".

Визнано дійсним договір №100 на закупівлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 239,7км) від 14.04.2021р., укладений мiж Службою автомобiльних дорiг у Житомирськiй областi та Приватним підприємством "Автомагістраль".

Визнано чинними правовідносини, встановлені договорами від 14.04.2021р. №98 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 419,8км); №99 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 967,6км); №100 на закупівлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 239,7 км).

Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Житомирській області на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" 12405,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Служба автомобільних доріг у Житомирській області звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Також, разом із апеляційною скаргою представником Служби автомобільних доріг у Житомирській області - адвокатом Іваницькою Ольгою Павлівною подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/540/22 поза приміщенням суду. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представнику Служби автомобільних доріг у Житомирській області - адвокату Іваницькій О.П. можливість проведення судового засідання по справі №906/540/22 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зауважує, що суд зазначає, що існування в державі форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) нібито не є правовою підставою для одностороннього розірвання договорів підряду, укладених між сторонами, а тому дії відповідача, пов'язані з розірванням договорів №№98, 99, 100 від 14.04.2021р. в односторонньому порядку через виникнення форс-мажорних обставин, вчинені з порушенням умов договору і норм чинного законодавства, порушують права ПП "Автомагістраль", а тому є протиправними. Проте, в дійсності, згідно ч.1 ст.651 Цивільного Кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, вказана норма передбачає можливість сторін зазначати в договорах умови, за наявності яких стає можливим розірвати договір не лише за згодою сторін, а й в односторонньому порядку;

- констатує, що сторони передбачили у договорах №№98, 99, 100 від 14.04.2021р. можливість для себе розірвати договір за наявності такої умови як тривалість обставин непереборної сили понад 30 днів і при цьому, не має значення чи була можливість у іншої сторони виконувати свої договірні зобов'язання та/або чи порушувала вона свої договірні зобов'язання. Відтак, вважає рішення Господарського суду Господарського суду Житомирської області від 28.12.2022р. по даній справі є необґрунтованим, та підлягає скасуванню в апеляційному порядку, оскільки було ухвалене без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи;

- звертає увагу на те, що Служба автомобільних доріг у Житомирській області прийняла рішення про розірвання договорів з ПП "Автомагістраль" також через те, що позивач починаючи з 24.02.2022р. не викопував свої договірні зобов'язання;

- покликається на те, що позивач грубо порушив свої договірні зобов'язання та не взнав заходи по попередженню та зупинці несанкціонованого втручання сторонніх осіб у функціонування дороги загального користування, не забезпечив належні умов безпеки дорожнього руху, не встановив необхідні технічні засоби організації дорожнього руху. Під час дії воєнного стану в Україні та активних бойових дій к території Житомирщини, позивач зухвало порушуючи свої договірні зобов'язання за договорами №№98, 99, 100 від 14.04.2021р., відмовився виконувати роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Житомирської області, здійснювати заходи, направлені на забезпечення цивільного захисту у сфері дорожнього господарства та надавати технічну допомогу представникам Національної поліції і Територіальної оборони;

- додає те, що позивач порушуючи договірні зобов'язання до сьогоднішнього дня не надав відповідачу документи, необхідні для проведення повноцінної перевірки виконаних робіт за лютий 2022 року та здійснення розрахунків за вказаний період, згідно договорів №№98, 99, 100 від 14.04.2021р.;

- зазначає, що відповідачем було виявлено завідомо надані позивачем недостовірні дані щодо обсягів виконаних робіт за лютий 2022 року, тому відповідач наголосив на необхідності доопрацювати виявлені недоліки, надані відсутні в переліку документи, перерахувати Акти виконаних робіт та направити відповідальних працівників дільниць до Служби автомобільних доріг для врегулювання питань приймання виконаних робіт за вказаний період. Також, додатково відповідач просив позивача надати пояснення щодо невідповідності фізичних обсягів виконаних робіт вказаних у формах КБ-2в відповідно виконавчої документації та пояснення щодо значного перевиконання виконаних, робіт відповідно до актів-дефектів (завдання) на лютий 2022 року;

- констатує, що позивач неодноразово вдавався до грубих порушень своїх договірних зобов'язань за договорами №№98, 99, 100 від 14.04.2021р.;

- покликається на те, що одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Такої позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 25.02.2021р. у справі №904/7804/16, від 27.10.2021р. у справі №910/16684/19.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/540/22/746/23 від 01.02.2023р. матеріали справи №906/540/22 витребувано з Господарського суду Житомирської області.

14.02.2023р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/540/22.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 15.02.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2022р. у справі №906/540/22 та призначено справу №906/540/22 до розгляду на 07.03.2023р. об 14:30год.. Також, задоволено клопотання представника Служби автомобільних доріг у Житомирській області - адвоката Іваницької Ольги Павлівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/540/22 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Служби автомобільних доріг у Житомирській області - адвокату Іваницькій О.П. участь в судовому засіданні у справі №906/540/22, призначеному на 07.03.2023р. об 14:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

03.03.2023р. до Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства "Автомагістраль" - адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/540/22 поза приміщенням суду. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представнику Приватного підприємства "Автомагістраль" - адвокату Корзаченку В.М. можливість проведення судового засідання по справі №906/540/22 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Також, 03.03.2023р. до Північно - західного апеляційного господарського суду представником Служби автомобільних доріг у Житомирській області - адвокатом Іваницькою Ольгою Павлівною подано клопотання, зокрема, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/540/22 поза приміщенням суду. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представнику Служби автомобільних доріг у Житомирській області - адвокату Іваницькій О.П. можливість проведення судового засідання по справі №906/540/22 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 06.03.2023р. задоволено клопотання представника Приватного підприємства "Автомагістраль" - адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/540/22 поза приміщенням суду, а також задоволено клопотання представника Служби автомобільних доріг у Житомирській області - адвоката Іваницької Ольги Павлівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/540/22 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Приватного підприємства "Автомагістраль" - адвокату Корзаченку В.М. та представнику Служби автомобільних доріг у Житомирській області - адвокату Іваницькій О.П. участь в судовому засіданні у справі №906/540/22, призначеному на 07.03.2023р. об 14:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

06.03.2023р. на електронну адресу на виконання ухвали суду від Приватного підприємства "Автомагістраль" надійшов письмовий відзив від 03.03.2023р. на апеляційну скаргу.

06.03.2023р. до Північно - західного апеляційного господарського суд від представника Служби автомобільних доріг у Житомирській області надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 07.03.2023р. представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2022р. у справі №906/540/22 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 07.03.2023р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2022р. у справі №906/540/22 - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 14.04.2021р. мiж Службою автомобiльних доріг у Житомирськiй областi (замовник) та Приватним підприємством "Автомагiстраль" (виконавець) укладено договори, зокрема:

- договір №98 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобільних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 419,8км), згідно з п.1.1 якого, виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги: 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобільних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 419,8км), за рахунок коштiв державного бюджету та в обумовлений цим договором термiн. Замовник зобов'язується прийняти наданi згідно з цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевiрки фізичних та вартiсних показникiв та сплатити їх вартiсть по мipi надходження коштів, передбачених на ці цілі на його рахунок (а.с.11-20, т.1);

- договiр №99 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобільних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 967,6км), згідно з п.1.1 якого, виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги: 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобільних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 967,6км), за рахунок коштів державного бюджету та в обумовлений цим договором термiн. Замовник зобов'язується прийняти наданi згідно з цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевiрки фізичних та вартiсних показникiв та сплатити їх вартiсть по мipi надходження коштів, передбачених на ці цілі на його рахунок (а.с.26-35, т.1);

- договiр №100 на закупiвлю послуг: 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобільних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 239,7км), згідно з п.1.1 якого, виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги: 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 239,7км), за рахунок коштiв державного бюджету та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов'язується прийняти надані згідно з цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мipi надходження коштiв, передбачених на ці цілі на його рахунок (а.с.41-50, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, умови вищевказаних договорів (далi - договори №№98, 99, 100), окрім погоджених у п.п.1.1, 1.2, 3.1, 3.2, є абсолютно ідентичними за змістом, зокрема сторонами визначено однакові умови щодо порядку виконання, приймання, оплати робiт, передбачено однакові права та обов'язки сторiн, їх відповідальність, порядок вирішення спорів, строки дiї договорiв, а також пiдстави для розiрвання або припинення чи відмови вiд вказаних договорiв тощо.

Пунктом1.4 договорів №№98, 99, 100 передбачено, що послуги виконуються виконавцем згідно щомісячних планів-завдань або актів дефектів, а також окремо визначених доручень замовника та інших первинних розпорядчих документів.

Відповідно до п.7.2.1 договорів №№98, 99, 100, замовник має право достроково розірвати цей договір у разi невиконання або неналежного виконання зобов'язань виконавцем, повiдомивши про це його у строк до 15 робочих днів.

У п.9.1 договорів №№98, 99, 100 узгоджено, що сторони звільняються вiд відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання або неналежне виконання є наслідком причин, що знаходяться поза контролем виконавчої сторони, таких як: пожежі, стихійні лиха, воєнні дiї, торгове ембарго, протиправні дiї третіх ociб (далі - "форс-мажорні обставини"). У цьому випадку виконання умов договору відкладається на термін, протягом якого будуть діяти такі умови. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше трьох робочих днiв з моменту їх виникнення повiдомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Згідно п.п.9.2, 9.3 договорів №№98, 99, 100, у разi, коли строк дiї обставин непереборної сили продовжується більше, ніж 30 днiв, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дiї є відповідні документи, якi видаються Торгово-промисловою Палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами або іншим компетентним органом відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 10.4 договорів №№98, 99, 100 встановлено, що договiр може бути розірваний з ініціативи замовника у разi неодноразового невиконання виконавцем взятих ним зобов'язань.

Договори набирають чинностi з моменту підписання i діють до 31.12.2023р., але в будь-якoму разi до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.1 договорів №№98, 99, 100).

У відповідності до п.п.11.3, 11.4 договорів №№98, 99, 100, замовник може призупинити дію цього договору або розiрвати договір в односторонньому порядку за таких обставин: відсутність подальшої потреби в закупівлі послуг; відсутність фiнансування за цим договором; вiдставання з вини виконавця щодо строків надання послуг більш нiж на один місяць, якщо таке відставання не пов'язане з відсутністю фінансування (несвоєчасністю його здійснення); неодноразове (два i більше рази) порушення виконавцем будівельних норм i правил, безпеки руху, інших нормативних документів, передбачених пунктом 1.3 цього договору. Замовник, при прийнятті рішення про призупинення надання послуг або про розірвання договору, повідомляє про це письмово виконавця не менше нiж за 15 днiв до вступу в дію такого рiшення, i якщо на протязi цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились, замовник має право розiрвати договір односторонньо.

У якості додатків до кожного договору сторонами підписано та скріплено відбитками їх печаток Перелік автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області, Договірну ціну та Очікуваний обсяг фінансування в розрізі років зі змінами, внесеними до нього укладеними між сторонами додатковими угодами (а.с.21-25, 36-40, 51-60, т.1).

Як встановлено судом, що згідно обставин, які викладені у відзиві, однією з підстав прийняття відповідачем рішення про розірвання договорів №№98, 99, 100 від 14.04.2021р. були неодноразові грубі порушення позивачем своїх договірних зобов'язань, які полягають у наступному.

Зокрема, листом від 23.02.2022р. №05-20/407 відповідач просив позивача припинити чергування на виробничих базах, задіяних на зимовому експлуатаційному утриманні автомобільних доріг загального користування державного значення, наголосивши про відповідальність за неналежне утримання дороги і забезпечення умов безпеки руху (а.с.65, т.1).

Також, листом від 24.02.2022р. №05-20/420 відповідач просив позивача, починаючи з 12:00 24.02.2022р., кожні 2 години надавати в робочу групу застосунку "Viber" та диспетчеру Служби автомобільних дорiг у Житомирській області оперативну iнформацiю про стан проїзду автомобільними дорогами, випадки закриття/обмеження руху, факти несанкцiонованого втручання та у разi виникнення надзвичайної ситуації в дорожньому комплексі інформувати негайно (а.с.137,т.1).

Також, відповідач покликається на те, що у відповідь на його звернення відповідальні працівники виробничих баз (начальники дільниць) позивача доповіли про неможливість надання послуг з 24.02.2022р. у зв'язку з вказівкою керiвного складу позивача припинити роботи на автомобiльних дорогах загального користування державного значення в межах Житомирської областi, заховати техніку, не випускати з виробничих баз та відмовляти у видачі техніки державним органам, а також не виконувати жодних робiт. Вiдповiдач додав, що у телефонному режимі повiдомив керівному складу позивача про необхідність проведення певних робiт з експлуатацiйного утримання та надання технічної допомоги представникам Національної поліції i Територіальної оборони, проте і такі вимоги були проігноровані і залишенні без задоволення.

Однак, позивач викладені обставини заперечує та вказує на те, що відповідно до протоколу засiдання Служби автомобiльних дорiг у Житомирськiй областi вiд 01.03.2022р. "Щодо надання послуг з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення в межах Житомирської областi пiдрядною органiзацiєю ПП "Автомагістраль" на перiод воєнного стану", було прийнято рішення вжити всі необхідні заходи щодо виконання робiт з експлуатацiйного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення в межах Житомирської областi шляхом залучення ycix можливих організацій, які спроможні виконувати роботи з обслуговування автомобiльних дорiг загального користування державного значення (здійснювати їх експлуатаційне утримання) з метою забезпечення проїзду по автомобiльних дорогах загального користування державного значення у Житомирськiй областi (а.с.138-139, т.1).

Листом вiд 04.03.2022р. №05-20/423 відповідач повідомив позивача, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", з урахуванням листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 вiд 28.02.2022р., розпорядчих рiшень Державного агентства автомобiльних дорiг України, у зв'язку з неможливістю забезпечення ПП "Автомагістраль" як підрядною організацією з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг державного значення Житомирської областi технічного прикриття автомобiльних дорiг в особливий період та заходiв, направлених на забезпечення цивiльного захисту у сфері дорожнього господарства згідно договорiв №№98, 99, 100 вiд 14.04.2021р., призупиняє дії вищевказаних договорiв до моменту припинення чи скасування воєнного стану в Україні або до моменту прийняття інших розпорядчих рiшень Уряду (а.с.61, т.1).

09.03.2022р. позивач вручив відповідачу лист №214 вiд 09.03.2022р., у якому повiдомив, що припиняє надання послуг за договорами №№98, 99, 100 вiд 14.04.2021р. з моменту отримання листа від 04.03.2022р. №05-20/423 та повернеться до виконання обов'язків виконавця у повному обсязі як тільки буде усунуто обставини форс-мажору (а.с.141, т.1).

Однак, наступним листом від 12.03.2022р. №216 позивач повідомив відповідачу, що попередній лист ПП "Автомагістраль" від 09.03.2022р. був надісланий помилково і просив не брати його до уваги, натомість зазначив, що продовжує виконувати умови договорiв №№98, 99, 100 від 14.04.2021р.; просив вжити заходів для погашення наявної заборгованості за вже надані послуги та надати дефектні акти на виконання конкретних видiв робiт, мiсць їх виконання та обсягiв (а.с.62, т.1).

В ході розгляду даної справи представник відповідача зазначив, що лист від 12.03.2022р. №216 відповідач не отримував, натомість представник позивача наголосив, що вказаний лист було вручено черговому Служби автомобільних доріг у Житомирській області та додатково надіслано відповідачу на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Листом від 10.03.2022р. №430/06-06 відповідач повідомив позивача про порушення його підприємством п.7.3.25 договору №100 від 14.04.2021р., а саме про те, що підрядною організацією не здiйснено заходи по попередженню та зупинці несанкціонованого втручання та не надано інформацiю замовнику про втручання сторонніх організацій та осіб у функціонування автомобільної дороги загального користування державного значення М-06 Київ-Чоп (на м.Будапешт через м.Львів, Мукачево i Ужгород) на ділянці км 129+600 - км 151+730, в межах Житомирської області, на якій невiдомими сторонніми особами відбувся демонтаж встановленого бар'єрного огородження у виглядi стiнок з блокiв ФБС 24.6.6, що призводить до небезпеки для руху транспорту, порушень безпечних умов руху (а.с.63, т.1).

Водночас відповідач звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів, однак, не отримавши будь-якої відповіді та належних заходів реагування, звернувся до слідчого судді Богунського районного суду м.Житомир зі скаргою. Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомир у справі №295/6857/22 (провадження 1-кс/295/3212/22) від 25.07.2022р. зобов'язано уповноважених ociб Відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській областi внести до ЄРДР відомості про вчинене кримiнальне правопорушення згiдно заяви Служби автомобiльних дорiг у Житомирськiй областi вiд 19.07.2022р. за №930/04-01 (а.с.143-150, т.1).

Позивач зі своєї сторони у листі від 13.03.2022р. №217 повідомив відповідачу, що підприємство з 23.02.2022р. припинило цілодобове чергування на виробничих базах, задіяних на зимовому експлуатаційному утриманні автомобільних доріг загального користування державного значення, а відтак не мало можливості своєчасно виявити несанкціоновані втручання сторонніх організацій чи ociб у функціонування вказаної вище автомобільної дороги (а.с.64, т.1). Також позивач звернувся до ГУНП у Житомирській області із заявою про вчинення злочинів у період воєнного часу в державі від 22.03.2022р. №222, у якій вказав про наявність у діях керівництва Служби автомобільних доріг у Житомирськiй областi ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 та 206 КК України (шахрайство та перешкоджання господарській діяльності), та просив внести відповідні відомості до ЄРДР (а.с.66-68, т.1).

Окрім вказаних вище обставин, вiдповiдач також звертався до позивача з листами від 23.03.2022р. №445/06-06, від 28.03.2022р. №454/06-06, у яких повідомляв про неможливість провести повноцінну перевірку виконаних робiт за лютий 2022 року за договорами №№98, 99, 100 вiд 14.04.2021р. у зв'язку з відсутністю повного переліку необхідних документів та просив надати такі з метою проведення здачі-приймання робіт за вказаний період (а.с.161, 162, т.1).

29.03.2022р. позивач надав вiдповiдачу лист вих.№563 вiд 29.03.2022р. з доданими до нього документами на підтвердження факту виконаних робiт за договорами №№98, 99, 100 вiд 14.04.2021р. в період з 19 сiчня по 18 лютого 2022 року (а.с.163-164, т.1).

Однак, з листа відповідача від 30.03.2022р. №462/06-06 вбачається, що позивач не надав первинну документацiю та виконавчу документацiю для ознайомлення, яка повинна знаходитись на виробничих базах в межах Житомирської області, що унеможливлює здiйснення приймання виконаних робiт за лютий 2022 року, згідно договорів №№98, 99, 100 вiд 14.04.2021р., про що повідомлено позивача (а.с.165, т.1).

04.04.2022р. позивач надав вiдповiдачу лист №564 вiд 04.04.2022р. з додатками: первинною документацією за виконані роботи в період з 19 січня по 18 лютого 2022 року за договорами №№98, 99, 100 вiд 14.04.2021р. (а.с.166-167, т.1).

Після опрацювання наданих документів відповідач у листі від 08.04.2022р. №506/06-06 повідомив позивачу про виявлення ряду недоліків у виконавчій документації та зобов'язав доопрацювати їх, надати вiдсутнi в переліку документи, перерахувати акти виконаних робiт та направити відповідальних працiвникiв дільниць до Служби автомобільних дорiг для врегулювання питань приймання виконаних робiт за вказаний період; додатково просив надати пояснення щодо невідповідності фізичних обсягів виконаних робiт, вказаних у формах КБ-2в вiдповiдної виконавчої документації та пояснення щодо значного перевиконання виконаних робiт вiдповiдно до актів-дефектів (завдання) на лютий 2022 року (а.с.168-172, т.1).

11.04.2022р. позивач вручив відповідачу лист №565 вiд 11.04.2022р., до якого частково долучив первинну документацiю за виконані роботи в перiод з 19 сiчня по 18 лютого 2022 року за договорами №№98, 99, 100 вiд 14.04.2021р. (а.с.171, т.1).

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що надані копії документiв не засвідчені належним чином (лист від 15.04.2022р. №528/06-06) (а.с.172, т.1).

26.07.2022р. комісією Служби автомобiльних дорiг у Житомирській області складено акт за результатами службового розслiдування факту несанкціонованого втручання представниками ПП "Автомагiстраль" у роботу вiддiлу якостi, технiчного контролю та нових технологiй, внаслідок чого було самовiльно вилучено виконавчу документацiю з експлуатацiйного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської областi за перiод з 19 сiчня по 18 лютого 2022 року згiдно договорiв №№98, 99, 100 вiд 14.04.2021р., яка була оформлена неналежним чином і містила недостовірні дані, що стало підставою для звернення відповідача до правоохоронних органів (а.с.173-179. т.1).

Також, у матеріалах справи містяться акти дефектiв (завдання) на березень 2022 року, які за твердженнями відповідача, були врученi уповноваженому представнику ПП "Автомагістраль" 23.02.2022р. із супровідним листом №06-06/418 вiд 23.02.2022р., та акти дефектiв (завдання) на лютий 2022 року, врученi уповноваженому представнику ПП "Автомагістраль" 27.01.2022р. із супровідним листом від 27.01.2022р. №196/06-06 (а.с.180-191, т.1), однак доказів надіслання вказаних документів не надано, відмітка про їх отримання адресатом відсутня, при цьому відповідач у своїх заявах по суті спору зазначив, що такі завжди вручалися уповноваженому представнику позивача без будь-якої розписки.

Позивач у свою чергу покликається на те, що за час війни жодних конкретних вказівок чи завдань щодо надання послуг на автодорогах загального користування державного значення Житомирської областi, щомісячних планів-завдань або актів дефектів на виконання конкретних видiв робiт, мiсць їх виконання та обсягiв від відповідача не отримував, про що також зазначено у листах позивача від 12.03.2022р. №216 та 13.03.2022р. №217 (а.с.62,64, т.1).

Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що листами від 06.04.2022р. №491/04-01, №489/04-01 та №490/04-01 відповідач повідомив позивача про розiрвання договорів на закупівлю послуг №№98, 99, 100 від 14.04.2021р. з 21.04.2022р., якщо обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не зміняться. Підставою для такого розірвання зазначено виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчених листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., у сукупності з п.п.9.2, 9.3, 11.4 цих договорів (а.с.69, 70, 71, т.1).

Також, позивач, будучи переконаним про те, що вказані листи відповідача від 06.04.2022р. є незаконними, надуманими i такими, що суперечать приписам чинного законодавства України, викладені у них підстави для розiрвання договорiв є хибними, а посилання на ГК України і ЦК України є загальними, не відповідають умовам договорів і реальному стану справ, вручив відповідачу листи-відповіді вiд 15.04.2022р. №253, від 15.04.2022р. №251 та від 15.04.2022р. №252, у яких заперечив щодо безпідставного одностороннього розiрвання договорів, оскільки зазначені у п.11.3 договорів обставини і умови не настали, та наполягав на продовженні дiї договорів i виконанні їх умов обома сторонами; вказав, що не відносить себе до суб'єкта господарської діяльності, який позбавлений можливості виконувати свої обов'язки як виконавець послуг, і при цьому не має даних про те, що Служба автомобільних доріг у Житомирській області внаслідок настання форс-мажорних обставин не може виконувати свої обов'язки замовника; рекомендував передати вказаний спір на вирішення до господарського суду (а.с.73-74, 75-76, 77-78, т.1).

Крім того, відповідач 22.04.2022р. від Управління Служби безпеки України в Житомирській області отримав лист вих.№57/114 від 20.04.2022р. про необхідність вжиття заходів реагування через те, що надані підрядником (ПП "Автомагістраль") акти виконаних робіт за договорами №98-100 від 14.04.2021р. виходять за межі отриманого від замовника завдання на виконання робіт; зазначені в цих актах роботи не підтверджуються даними GPS-трекерів та первинними фінансово-виконавчими документами (табелями обліку робочого часу, нарядами на виїзд машин та механізмів, журналів зимового утримання №1 та №2, тощо) (а.с.243-244, т.1).

20.10.2022р. (вже після відкриття провадження у справі №906/540/22) відповідач отримав лист Управління Служби безпеки України в Житомирській області вих.№57/5-2-1597 від 30.09.2022р. щодо попередження надзвичайних подій в автотранспортній сфері, у якому також проінформовано про необхідність вжиття заходів реагування, що пов'язано із виявленими під час аналізу тендерної пропозиції ПП "Автомагістраль" недоліками, останній не підтвердив кваліфікаційні вимоги, що свідчить про його неспроможність виконати передбачені в тендерній закупівлі роботи і створює передумови до виникнення надзвичайних подій, у тому числі і з тяжкими наслідками в умовах воєнного стану (а.с.245-247, т.1).

За вказаних обставин, Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Служби автомобільних доріг у Житомирській області, які виразилися в односторонньому розірванні договорів від 14.04.2021р. №98 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 419,8км), №99 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 967,6км), №100 на закупівлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 239,7км);

- визнати дійсними договори №98 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 419,8км); №99 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 967,6км); №100 на закупівлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 239,7км), які були укладені 14.04.2021р. мiж Службою автомобiльних дорiг у Житомирськiй областi та Приватним підприємством "Автомагістраль";

- визнати чинними правовідносини, встановлені договорами від 14.04.2021 №98 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 419,8км), №99 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 967,6км), №100 на закупівлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 239,7км).

Обґрунтовуючи позовну заяву, Приватне підприємство "Автомагістраль" посилається на недобросовісність та незаконність дій відповідача, які виразилися у безпідставному розірванні ним договорів на закупівлю послуг в односторонньому позасудовому порядку, при тому що позивач наполягав на продовженні дії цих договорів і виконанні їх умов обома сторонами.

Також, у якості правових підстав позову позивач посилається на положення ст.ст.188, 193 ГК України, ст.ст.525, 526, 651- 654 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

10.08.2022р. до Господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви в частині додаткового обґрунтування окремих позовних вимог та про приєднання до матеріалів справи доказів доплати судового збору від 05.08.2022р..

Також, до заяви додано платіжні доручення від 02.08.2022р. №3625, №3626 та докази її надіслання відповідачу (а.с.102-109, т.1).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.08.2022р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/540/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.09.2022р..

Ухвалами Господарського суду Житомирської області від 02.09.2022р. та 07.09.2022р. задоволено заяви представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

02.09.2022р. до Господарського суду Житомирської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 29.08.2022р., у якому відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вважає, що мав достатньо правових підстав для одностороннього розірвання договорів №98, 99, 100 від 14.04.2021р., відповідно до п.п.7.2.1, 9.2 - 9.3, 11.4 таких, посилаючись на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, а також те, що позивач неодноразово вдавався до грубих порушень взятих на себе договірних зобов'язань. Враховуючи викладене, відповідач просив закрити провадження у справі за відсутності предмета спору, оскільки спірні договори є розірваними в силу приписів ч.3 ст.651, ч.2 ст.653, ст.849 ЦК України (а.с.113-135, т.1).

12.09.2022р. до Господарського суду Житомирської області від позивача надійшла відповідь на відзив від 10.09.2022р., у якій останній просив поновити строк для її подачі та взяти до уваги під час розгляду справи по суті, зазначив, що вважає відзив необґрунтованим, надуманим, спрямованим на введення суду в оману щодо предмета спору, наголосив, що підстав для одностороннього розірвання відповідачем договорів не існувало, а тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Також, у відповіді на відзив від 10.09.2022р. позивач наголосив, що категорично заперечував з приводу розiрвання договорiв чи неможливості їх подальшого виконання навіть в умовах воєнного стану в державi; не повiдомляв про настання для пiдприємства форс-мажорних обставин, а навпаки запевнив відповідача про продовження виконання умов договорiв i просив надати дефектні акти чи письмові завдання для їx виконання, які останнім надано не було, як не було надано і доказів, що Служба автомобільних доріг у Житомирськiй областi внаслiдок настання форс-мажорних обставин не могла чи не може виконувати передбачені цими договорами обов'язки замовника. На думку позивача, існування в державi форс-мажорних обставин не є правовою підставою для обов'язкового розiрвання договорiв, а може лише звільняти вiд відповідальності певних суб'єктів господарювання, якi через такі обставини не можуть виконувати свої зобов'язання i своєчасно про це заявили іншій стороні договору. Позивач стверджує, що жодної з перелічених у п.11.3 договорів обставини чи умови не настало і не було визначено причиною чи підставою для одностороннього розiрвання договорiв, а тому i підстав для зазначеного не існувало (а.с.221-228, т.1).

15.09.2022р. до Господарського суду Житомирської області від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив від 14.09.2022р., у якому останній повторно зазначив, що спірні договори є розірваними, провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Також зазначив про те, що вважає твердження позивача безпідставними і необґрунтованими, оскільки право на одностороннє розірвання вказаних договорів передбачено безпосередньо умовами кожного договору; наголосив, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. Окрім того, додав, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, саме позивач припинив виконувати свої договірні зобов'язання щодо проведення робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги державного значення та надання технічної допомоги представникам Національної поліції і Територіальної оборони, і це при тому, що вказана ділянка дороги мала стратегічне значення та була основною для руху гуманітарних перевезень, а також забезпечувала рух транспорту, що здійснював евакуацію населення з населених пунктів, в межах яких проводилися активні бойові дії, в напрямку західного державного кордону України з європейськими державами, а в умовах воєнного стану відповідач не міг чекати поки позивач наважиться виконувати свої договірні зобов'язання і вживав усі необхідні заходи задля виконання таких робіт (а.с.229-234, т.1).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.09.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу №906/540/22 до судового розгляду по суті на 10.11.2022р. в режимі відеоконференції.

09.11.2022р. до Господарського суду Житомирської області від представника відповідача надійшло клопотання від 08.11.2022р. про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копій листів Управління Служби безпеки України в Житомирській області №57/114 від 20.04.2022р. та №57/5-2-1597 від 30.09.2022р. (а.с.240-248, 249-257, т.1).

У судовому засіданні 10.11.2022р. Господарським судом Житомирської області долучено вказані документи до матеріалів справи та оголошено перерву до 21.11.2022р., згідно з ч.2 ст.216 ГПК України.

18.11.2022р. на електронну пошту Господарського суду Житомирської області (22.11.2022 поштовим зв'язком) від представника позивача надійшли пояснення щодо долучених відповідачем документів від 16.11.2022р., у яких останній зазначив, що копії листів Управління Служби безпеки України в Житомирській області №57/114 від 20.04.2022р. та №57/5-2-1597 від 30.09.2022р. не мають жодного відношення до предмета спору, виготовлені пізніше, ніж було прийнято рішення про розірвання договорів, спрямовані на введення суду в оману і намагання відповідача переконати у власній правоті, а тому не можуть братися судом до уваги при вирішенні спору. Окрім того, до пояснень додано копію листа позивача від 13.03.2022р. №217, копію скріншота ел.пошти ПП "Автомагістраль" про надіслання листа №216 від 12.03.2022р., копію листа відповідача №1316/04-01 від 05.10.2022р. (а.с.1-6, 16-22, т.2).

21.11.2022р. до Господарського суду Житомирської області від представника відповідача надійшло клопотання від 18.11.2022р. про долучення до матеріалів справи копії листа ГУ НП в Житомирській області №72 від 03.10.2022р. і копії витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12022065410000152 від 04.08.2022р. (а.с.7-11, т.2).

Протокольною ухвалою від 21.11.2022р. Господарський суд Житомирської області залишив без розгляду клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи від 18.11.2022р. та зазначив, що документи, приєднані до пояснень позивача від 16.11.2022р., також не будуть враховані під час дослідження доказів, відповідно до ст.207 ГПК України; продовжив строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та оголосив перерву в судовому засіданні до 28.12.2022р., згідно з ч.2 ст.216 ГПК України.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.12.2022р. у справі №906/540/22 позов задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..

У пункті 145 рішення від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачеві, натомість установлення обґрунтованості позову - обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які спрямовані на припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абз.9 п.9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.12.2019р. у справі №902/48/19.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У відповідності до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

З огляду на викладене, за змістом наведених положень закону, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Правовідносини між сторонами у даній справі склалися на підставі договорів, які за своєю правовою природою є договорами підряду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Глава 61 ЦК України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду, тому загальні норми параграфа 1 глави 61 ЦК України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним із цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями ч.ч.2-4 ст.849, ч.2 ст.852, ч.3 ст.858 ЦК України.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені ст.849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч.1);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч.2);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч.3);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч.4).

Правовий аналіз ч.ч.2-4 ст.849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2019р. у справі №910/10233/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2021р. мiж Службою автомобiльних доріг у Житомирськiй областi (замовник) та Приватним підприємством "Автомагiстраль" (виконавець) укладено договори, зокрема:

- договiр №100 на закупiвлю послуг: 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобільних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 239,7 км), згідно з п.1.1 якого, виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги: 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 239,7км), за рахунок коштiв державного бюджету та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов'язується прийняти надані згідно з цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мipi надходження коштiв, передбачених на ці цілі на його рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Служби автомобільних доріг у Житомирській області, які виразилися в односторонньому розірванні договорів від 14.04.2021р. №98 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 419,8км), №99 на закупiвлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 967,6 км), №100 на закупівлю послуг 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видiв транспорту (Послуги з експлуатацiйного утримання автомобiльних дорiг загального користування державного значення Житомирської областi протяжнiстю 239,7км);

Водночас, відповідач вважає, що правомірно скористався свої правом щодо розірвання договорів підряду в односторонньому порядку, відповідно до ч.3 ст.651, ст.849 ЦК України та на підставі п.п.7.2.1, 9.2, 9.3, 11.4 цих договорів.

Згідно п.7.2.1 договорів №98, 99, 100 від 14.04.2021р., замовник має право достроково розірвати цей договір у разi невиконання або неналежного виконання зобов'язань виконавцем, повiдомивши про це його у строк до 15 робочих днів.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, відповідач листами від 06.04.2022р. №491/04-01, №489/04-01 та №490/04-01 повідомив позивача про розiрвання договорів на закупівлю послуг №№98, 99, 100 від 14.04.2021р., але саме через виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчених листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., та відповідно до п.п.9.2, 9.3, 11.4 цих договорів, а не внаслідок порушення позивачем своїх договірних зобов'язань, оскільки посилання на такі у вказаних листах відсутні.

Відповідно до п.п.9.2, 9.3 договорів №98, 99, 100, у разi, коли строк дiї обставин непереборної сили продовжується більше, ніж 30 днiв, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дiї є відповідні документи, якi видаються Торгово-промисловою Палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами або іншим компетентним органом відповідно до чинного законодавства України.

За приписами ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пп.3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022р. у справі №904/3886/21 судом касаційної інстанції визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Згідно ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Також, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 вказав на те, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №926/2343/16, від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021р. у справі №905/55/21.

Також, визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких висновків дотримуються також колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021р. у справі №913/20/21.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

24.02.2022р. у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Президент України підписав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "2102-ІХ від 24.02.2022р.. Воєнний стан в Україні введено з 05 години 30 хвилин 24.02.2022р..

Торгово-промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас слід зазначити, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від дійсних обставин, що унеможливлюють їх виконання на підставі вимог законодавства.

При цьому, як свідчать матеріали справи, сторонами у розділі ІХ договорів досягнуто згоди щодо чіткого порядку їх дій у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Так, у п.9.1 договорів №№98, 99, 100 визначено, що сторони звільняються вiд відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання або неналежне виконання є наслідком причин, що знаходяться поза контролем виконавчої сторони, таких як: пожежі, стихійні лиха, воєнні дiї, торгове ембарго, протиправні дiї третіх ociб (далі - "форс-мажорні обставини"). У цьому випадку виконання умов договору відкладається на термін, протягом якого будуть діяти такі умови. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше трьох робочих днiв з моменту їх виникнення повiдомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Також, в ході розгляду справи, позивач неодноразово наголошував на тому, що не відносить себе до суб'єктів господарської дiяльності, які внаслiдок форс-мажорних обставин, засвідчених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1, позбавлені можливості виконувати свої договірні зобов'язання, не повідомляв відповідача про неможливість надання послуг виконавця за договорами №№98, 99, 100 вiд 14.04.2021р., а навпаки, листами №216 вiд 12.03.2022р. та №№251, 252, 253 вiд 15.04.2022р. запевнив про продовження виконання умов цих договорiв i просив надати дефектні акти чи письмові завдання на виконання конкретних видiв робiт, мiсць їх виконання та обсягiв, в т.ч. листом №217 від 13.03.2022р..

Однак, як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази надіслання/вручення позивачу та отримання ним дефектих актів чи письмових завдань для їх виконання.

Крім того, у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження того, що саме настання обставин непереборної сили: військової агресії російської федерації проти України призвело до унеможливлення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань замовника за договорами №№98, 99, 100 вiд 14.04.2021р..

Також, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання відповідачем зобов'язань за спірними договорами.

Крім того, у наявних у справі матеріалів відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності сторін у зв'язку із веденням воєнного стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов'язань за договорами.

Слід зазначити, що можливість розірвання договорів замовником в односторонньому порядку погоджена сторонами в п.11.3 договорів №№98, 99, 100.

Пунктом 11.3 договорів передбачено, що замовник може призупинити дію цього договору або розiрвати договір в односторонньому порядку за таких обставин:

- відсутність подальшої потреби в закупівлі послуг;

- відсутність фiнансування за цим договором;

- вiдставання з вини виконавця щодо строків надання послуг більш нiж на один місяць, якщо таке відставання не пов'язане з відсутністю фінансування (несвоєчасністю його здійснення);

- неодноразове (два i більше рази) порушення виконавцем будівельних норм i правил, безпеки руху, інших нормативних документів, передбачених пунктом 1.3 цього договору.

Замовник, при прийнятті рішення про призупинення надання послуг або про розірвання договору, повідомляє про це письмово виконавця не менше нiж за 15 днiв до вступу в дію такого рiшення, i якщо на протязi цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились, замовник має право розiрвати договір односторонньо (п.11.4 договорів №№98, 99, 100).

Таким чином, враховуючи вище викладене, існування в державi форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є правовою підставою для одностороннього розiрвання договорiв підряду, укладених між сторонами.

При цьому, положення ст.849 ЦК України, які регулюють односторонню відмову замовника від договору підряду за відсутності на те вказівки в договорі, за своїм змістом є превентивними засобами самозахисту, які теж не можуть використовуватися ним безпідставно та на власний розсуд. Застосування положень вказаної статті можливе лише тоді, коли несвоєчасний початок робіт або їх повільне виконання зумовлені випадковими обставинами або обставинами, що залежать від підрядника. У будь-якому іншому випадку замовник не набуває права відмовитися від договору.

Верховним Судом у постанові від 08.10.2020р. у справі №910/11397/18 зазначено про те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку, на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що дії відповідача, пов'язані з розірванням договорів №№98, 99, 100 від 14.04.2021р. в односторонньому порядку через виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), вчинені з порушенням умов договору і норм чинного законодавства, порушують права ПП "Автомагістраль", а тому є протиправними, що має наслідком задоволення позову у цій частині.

Водночас, саме лише визнання протиправними дій відповідача з одностороннього розірвання договорів не призведе до ефективного захисту прав особи, яка звернулася до суду, а тому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про визнання договорів дійсними.

З огляду на викладене та враховуючи задоволення позову в частині визнання протиправними дій щодо одностороннього розірвання договорів і визнання цих договорів дійсними, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок Господарського суду Житомирської області про те, що правовідносини, які виникли між сторонами внаслідок їх укладання, фактично є установленими і чинними, що також є наслідком задоволення позовних вимог про визнання правовідносин чинними, позаяк ця вимога є похідною від основних (попередніх) двох.

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що вимога про визнання протиправними дій відповідача про розірвання договору у сукупності з вимогами про визнання договору дійсним та правовідносин чинними є ефективним засобом відновлення порушеного права.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Апеляційний суд приймає до уваги, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007р. у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст.86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

У п.п.1-3 ч.1 ст.237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем не спростовано заявлені позовні вимоги позивача, а також судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, які беззаперечно вказують на помилковість висновків місцевого господарського суду.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2022р. у справі №906/540/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Житомирській області - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2022р. у справі №906/540/22 - без змін.

2. Справу №906/540/22 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "09" березня 2023 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.

Попередній документ

109439438

Наступний документ

109439440

Інформація про рішення:

№ рішення:	109439439
№ справи:	906/540/22
Дата рішення:	07.03.2023
Дата публікації:	10.03.2023
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (25.10.2023)
Дата надходження:	07.08.2023
Предмет позову:	визнання дій протиправними, визнання договорів дійсними та визнання чинними встановлених договорами правовідносин

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

15.09.2022 14:30	Господарський суд Житомирської області
10.11.2022 14:10	Господарський суд Житомирської області
21.11.2022 14:30	Господарський суд Житомирської області
28.12.2022 11:30	Господарський суд Житомирської області
07.03.2023 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
10.04.2023 15:15	Господарський суд Житомирської області
31.05.2023 14:20	Касаційний господарський суд
07.06.2023 11:15	Касаційний господарський суд
07.09.2023 12:00	Господарський суд Житомирської області
25.10.2023 09:30	Господарський суд Житомирської області