вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" лютого 2023 р. Справа№ 911/683/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.»
на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022
у справі № 911/683/21 (суддя Подоляк Ю.В.)
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад»
до Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.»
про стягнення 2093053,04 грн, -
представники сторін:
від позивача за зустрічним позовом: Макарчук Р.С.;
від позивача за зустрічним позовом: Сурай М.А.;
від відповідача за зустрічним позовом: Копусь А.А., -
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Тимошенко Н І» (далі також - Фермерське господарство) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» (далі також - Товариство) про стягнення 867126 грн боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 12.10.2020 № 249 щодо здійснення розрахунку за поставлену кукурудзу згідно перелічених в позовній заяві накладних у строк встановлений договором.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2021 відкрито провадження у справі, прийнято вказану позовну заяву до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду.
У встановлений судом строк для подачі відзиву на позовну заяву, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манад» подано зустрічну позовну заяву до Фермерського господарства «Тимошенко Н І» про стягнення 2093053,04 грн., з яких 536583,60 грн. неустойка у вигляді штрафу, 1008000 грн. збитки у вигляді втраченої вигоди, 548469,44 грн. збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром. Позов обґрунтовано неналежним виконанням Фермерським господарством зобов'язань за договором та спричиненням цим майнової шкоди Товариству.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» до Фермерського господарства «Тимошенко Н І» про стягнення 2093053,04 грн., з яких 536583,60 грн. неустойка, 1008000 грн. збитки у вигляді втраченої вигоди, 548469,44 грн. збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано зустрічні позовні вимоги в одне провадження з первісним позовом. Встановлено відповідачу за зустрічним позовом Фермерському господарству «Тимошенко Н І» строк для подання суду відзиву на зустрічну позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти зустрічного позову.
Фермерським господарством «Тимошенко Н І» до початку розгляду справи по суті подано до суду заяву про залишення позову без розгляду від 13.05.2021 (вх. № суду 11158/21 від 17.05.2021), в якій позивач просить суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2021 задоволено заяву Фермерського господарства «Тимошенко Н І» про залишення позову без розгляду від 13.05.2021, позовну заяву Фермерського господарства «Тимошенко Н І» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» про стягнення 867126 грн. боргу залишено без розгляду.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» до Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» про стягнення 2093053,04 грн, з яких: 536583,60 грн неустойка у вигляді штрафу, 1008000 грн збитки у вигляді втраченої вигоди, 548469,44 грн збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» 334983,60 грн неустойки у вигляді штрафу, 287964,00 грн збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром, 9344,22 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» до Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» про стягнення 201600,00 грн неустойки у вигляді штрафу, 1008000,00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, 260505,44 грн збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано положеннями ст.ст. 193, 224, 225, 230 ГК України, ст.ст. 516, 525, 526, 549, 611, 623, 662, 663, 669, 692, 712 ЦК України та встановленими судом обставинами щодо:
обов'язку Фермерського господарства поставити Товариству в строк до 30.11.2020 товар в кількості 1600 м/т, як це визначено п. 3.1 договору;
неналежного виконання Фермерським господарством зобов'язань за договором поставки від 12.10.2020 № 249 щодо поставки кукурудзи в повному обсязі у строк встановлений договором в загальній кількості 265,86 м/т, з яких 105,88 м/т. поставлено з простроченням строку, визначеного договором та 159,98 м/т покупцеві взагалі не було поставлено;
наявності підстав для стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого в строк товару в кількості 265,86 м/т, а саме у розмірі 334983,60 грн;
заміщення Товариством непоставленого Фермерським господарством товару шляхом придбання аналогічного товару у іншого контрагента, та понесення у зв'язку з цим додаткових витрати у розмірі 287964 грн;
наявності підстав для стягнення 287964 грн збитків у вигляді додаткових витрат понесених Товариством внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі п.п. 7.1, 7.6, 11.1 договору;
недоведеності Товариством спричинення йому Фермерським господарством збитків у вигляді втраченої вигоди в заявленому до стягнення розмірі 1008000 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Манад» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 334983,60 грн штрафу за прострочення поставки кукурудзи, 287 964,00 грн збитків у вигляді витрат на придбання аналогічного товару в іншого постачальника, в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення збитків в сумі 1008000,00 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача за зустрічним позовом.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Товариство посилається на неправильне тлумачення судом п. 3.1 договору в частині предмету договору. Суд виходив з того, що договором поставки сторони погодили поставку кукурудзи у розмірі 1600 м/т. При цьому, визначений сторонами опціон позивача, а саме +-10% від погодженого сторонами залежить від волевиявлення саме позивача. Натомість, заявник апеляційної скарги вважає, що не він, як покупець мав повідомити про свій вибір постачальника, а постачальник здійснюючи поставки зобов'язаний був з'ясувати у продавця його вибір. Апелянт наполягає на тому, що договір поставки не містить обов'язку ТОВ «Манад» доводити до відома постачальника здійснений ним вибір щодо збільшення або зменшення на 10% предмету договору.
Судом не надано належної оцінки обставині повернення Фермерським господарством коштів, сплачених Товариством 30.11.2020 як надлишково сплачених. Перерахувавши кошти, за висновком Товариства, ним здійснено вибір в рахунок поставки товару в опціоні +10% від погоджених сторонами обсягів поставки.
Також Товариство не погоджується з висновками суду стосовно недоведеності ТОВ «Манад» повного складу цивільного правопорушення як обов'язкової підстави для стягнення збитків.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів: Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/683/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
Також, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Фермерське господарство «Тимошенко Н.І.» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 334 983,60 грн штрафу за прострочення поставки кукурудзи, 287964,00 грн збитків у вигляді додаткових витрат, та постановити у цій частині нове рішення, яким зменшити стягнення договірної неустойки (штрафу) за прострочення поставники товару до 167 491,80 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Фермерське господарство не погоджується з відмовою суду першої інстанції зменшити заявлений до стягнення штраф за прострочення поставки товару, відповідно, судом неправильно застосовано ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України. Судом не надано належної оцінки доводам господарства стосовно відсутності доказів понесення товариством реальних негативних наслідків у зв'язку з неналежним виконанням господарством зобов'язань з поставки товару.
В частині стягнення додаткових витрат, понесених внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним, судом неправильно застосовано ст. 611 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст. 74 ГПК України.
Судом не надано належної оцінки листу Фермерського господарства від 25.01.2021 вих№1, яким направлено Товариству рахунок на оплату авансового платежу для здійснення поставки 160 м/т кукурудзи. При цьому, Товариство не здійснило авансового платежу, що унеможливило постачання кукурудзи Фермерським господарством. Натомість, придбало цю ж кукурудзу у іншого постачального за вищою ціною. Тобто саме дії Товариства зумовили придбання товару за завищеною ціною, отже, саме воно має нести негативні наслідки.
Також Фермерським господарством заявлено вимогу про покладення витрат на правову допомогу на ТОВ «Манад».
Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.12.2022 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів: Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.
В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення лише 30.11.2022.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/683/21 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» до Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» про стягнення 2093053,04 грн. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
08.12.2022 матеріали справи № 911/683/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21, призначено справу до розгляду на 25.01.2023; встановлено Фермерському господарству «Тимошенко Н.І.» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 29.12.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 залишити без руху, надано Фермерському господарству «Тимошенко Н.І.» можливість усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки до 23.12.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 поновлено Фермерському господарству «Тимошенко Н.І.» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21. Спільний розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 призначено на 25.01.2023. Товариству з обмеженою відповідальністю «Манад» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» до 18.01.2023 року.
25.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю прибути у судове засідання, у зв'язку з відрядженням до морського порту для участі у вирішенні спірних питань щодо якості зерна кукурудзи для подальшого експорту.
У судове засідання 25.01.2023 позивач за зустрічним позовом та відповідач за зустрічним позовом не з'явились, своїх уповноважених представників не направили (про місце, день та час розгляду даної справи повідомлені належним чином).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 відкладено на 15.02.2023.
03.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» надійшов на відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Манад», у якому господарство погоджується з висновками суду першої інстанції в частині обов'язку саме ТОВ «Манад» доведення до постачальника власного вибору поставки товару у обсязі +10%. Також вмотивованими є висновки суду першої інстанції про не доведення Товариством усього складу цивільного правопорушення, а саме, наявності збитків та їх розмір. Відповідно судом вмотивовано відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення 1008000 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди.
30.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу Фермерського господарства без задоволення. Наполягає на покладенні усіх витрат судових витрат на Фермерське господарство.
13.02.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» надійшли додаткові пояснення.
15.02.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» надійшло клопотання про відкладення судового засідання, обґрунтоване зайнятістю адвоката відповідача за зустрічним позовом в іншому судовому засіданні та перебуванням на стаціонарному лікуванні у державному закладі іншого адвоката відповідача за зустрічним позовом.
15.02.2023 розгляд справи не відбувся у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 призначено до розгляду на 22.02.2023.
В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, проти апеляційної скарги Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» заперечив, вказуючи на необґрунтованість її доводів.
Фермерське господарство «Тимошенко Н.І.» в свою чергу, підтримало в повному обсязі доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, а проти вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» заперечив.
22.02.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та апеляційна скарга Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 задоволенню не підлягають.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами у справі було укладено договір поставки від 12.10.2020 № 249 (далі також - договір), відповідно до умов якого постачальник - Фермерське господарство зобов'язався поставити і передати у власність покупцю - Товариству сільськогосподарську продукцію власного виробництва, а саме - кукурудзу 3-го класу, врожаю 2020 року, насипом (далі також - товар), а покупець зобов'язався здійснити приймання та оплату товару (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору кількість товару 1600 метричних тонн +/- 10% за вибором покупця. Зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до цього договору.
Згідно з п. 4.1 договору ціна товару за даним договором становить 5250,00 грн. без ПДВ за 1 тонну, ПДВ складає 1050 грн. за 1 тонну, всього з ПДВ - 6300,00 грн. за 1 тонну, за умови, що якість та кількість товару відповідає вимогам, встановленим в п. 2.1 та п. 3.1 даного договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Умовами п. 4.2 договору встановлено, що загальна сума договору з ПДВ складає 10080000 грн., з яких 1680000 грн. ПДВ, +/- 10% в опціоні покупця в залежності від фактично поставленої кількості товару.
У відповідності до п. 5.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем в українській гривні, шляхом перерахування суми на банківський рахунок постачальника у спосіб і порядок, встановлений у п. 5.2 цього договору.
За змістом п. 5.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем у два етапи наступним чином: 83,33% вартості товару покупець оплачує на підставі рахунку-фактури та заявки постачальника (форма заявки на оплату наведена у додатку № 1 до цього договору), отриманих за правилами згідно п. 11.4 цього договору протягом 5-ти банківських днів з дня, що слідує за днем надання документів для оплати; 16,67% вартості товару покупець оплачує після приймання товару згідно п. 2.1, п. 2.2, п. 3.1, п. 4.1, дотримання вимог п.п. 6.1, 6.2, 6.9, 6.10, 11.3 цього договору, надання товарно-транспортних видаткових накладних та реєстрації ПН/РК у ЄРПН згідно з пп. 1.5.5 цього договору, протягом 5-ти банківських днів, з дня надання квитанції про реєстрацію ПН/РК у ЄРПН за правилами згідно п. 11.4 цього договору або через систему електронного документообігу «M.E.D.o.c» або в паперовій формі.
Згідно з п. 6.1 договору постачальник зобов'язаний поставити товар у повному обсязі та якості згідно п. 1.1, 2.1, 3.1 цього договору у строк з 12 жовтня 2020 по 30 листопада 2020 року включно.
Відповідно до п. 6.2 договору, товар поставляється на умовах FCA франко-автомобіль та/або франко-вагон (Правила Інкотермс 2010), за вибором покупця.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 11.2 договору).
На виконання умов договору постачальник ФГ «Тимошенко Н І» виставило покупцю ТОВ «Манад» рахунок від 16.10.2020 № 3 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 500 м/т на суму 3150000 грн. Позивач за зустрічним позовом на підставі платіжного доручення від 16.10.2020 № 611 здійснив оплату 83,33% вартості товару згідно рахунку від 16.10.2020 № 3 в сумі 2625000 грн. Відповідач за зустрічним позовом на підставі накладної від 18.10.2020 № 3 поставив позивачу за зустрічним позовом кукурудзу в кількості 245,64 м/т вартістю 1547532 грн. та на підставі накладної від 19.10.2020 № 4 поставив кукурудзу в кількості 245,98 м/т вартістю 1549674 грн. Позивач за зустрічним позовом на підставі платіжного доручення від 02.11.2020 № 705 здійснив оплату 16,67 % вартості товару згідно рахунку від 16.10.2020 № 3 в сумі 525000 грн.
Відповідач за зустрічним позовом виставив позивачу за зустрічним позовом рахунок від 20.10.2020 № 4 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 120 м/т на суму 756000 грн. Позивач за зустрічним позовом на підставі платіжного доручення від 20.10.2020 № 624 здійснив оплату 83,33% вартості товару згідно рахунку від 20.10.2020 № 4 в сумі 630000 грн. Відповідач за зустрічним позовом на підставі накладної від 26.10.2020 № 5 поставив позивачу за зустрічним позовом кукурудзу в кількості 105,4 м/т вартістю 664020 грн. Позивач за зустрічним позовом на підставі платіжного доручення від 02.11.2020 № 706 здійснив оплату 16,67 % вартості товару згідно рахунку від 20.10.2020 № 3 в сумі 120000 грн.
Відповідач за зустрічним позовом виставив позивачу за зустрічним позовом рахунок від 02.11.2020 № 5 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 490 м/т на суму 3087000 грн. Позивач за зустрічним позовом на підставі платіжного доручення від 02.11.2020 № 707 здійснив оплату 83,33% вартості товару згідно рахунку від 02.11.2020 № 5 в сумі 2572500 грн. Відповідач за зустрічним позовом на підставі накладної від 04.11.2020 № 6 поставив позивачу за зустрічним позовом кукурудзу в кількості 210,46 м/т вартістю 1325898 грн., на підставі накладної від 05.11.2020 № 7 поставив кукурудзу в кількості 140,34 м/т вартістю 884142 грн. та на підставі накладної від 06.11.2020 № 8 поставив кукурудзу в кількості 175,54 м/т вартістю 1105902 грн.
Відповідач за зустрічним позовом виставив позивачу за зустрічним позовом рахунок від 18.11.2020 № 6 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 330 м/т на суму 2079000 грн. Позивач за зустрічним позовом на підставі платіжного доручення від 18.11.2020 № 812 здійснив оплату 83,33% вартості товару згідно рахунку від 18.11.2020 № 6 в сумі 1732500 грн. Відповідач за зустрічним позовом на підставі накладної від 23.11.2020 № 9 поставив позивачу за зустрічним позовом кукурудзу в кількості 210,78 м/т вартістю 1327914 грн., на підставі накладної від 02.12.2020 № 10 поставив кукурудзу в кількості 105,88 м/т вартістю 667044 грн.
Всього Фермерським господарством в період з 18.10.2020 по 02.12.2020 на підставі перелічених вище накладних поставлено Товариству 1440,02 м/т кукурудзи на суму 9072126 грн.
Всього Товариством на підставі перерахованих вище платіжних доручень сплачено на користь Фермерського господарства 8205000 грн. за поставлений товар.
Як стверджує Товариство, за його вибором кількість товару, який мав бути йому поставлений, становить 1600 м/т + 10%, тобто 1760 м/т, що передбачено п. 3.1 договору, а відтак ФГ «Тимошенко Н І» припинивши подальшу поставку товару, недопоставило, на думку ТОВ «Манад», кукурудзу в обсязі 319,98 м/т, з яких 159,98 м/т - до кількості 1600,00 м/т та 160,00 м/т як кількість товару +10 % згідно умов п. 3.1 договору за вибором ТОВ «Манад» як покупця товару.
З огляду на допущення відповідачем за зустрічним позовом прострочення виконання зобов'язання щодо поставки кукурудзи в обсязі 425,86 м/т в строк встановлений договором, Товариство звернулось із вимогами до Фермерського господарства про стягнення:
штрафу на підставі п. 8.5 договору в розмірі 20% від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого товару в установлений договором строк в обсязі 425,86 м/т, у розмірі 536583 грн;
збитків у вигляді втраченої вигоди на підставі п.п. 7.1, 7.8, 11.1 договору у розмірі 1008000 грн.
збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі п.п. 7.1, 7.6, 11.1 договору у розмірі 548469,44 грн.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що спірні правовідносини сторін підпадають під правове регулювання статей 264-271 Господарського кодексу України та статей 655-697, 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.
Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні норми вміщені до ст. 712 ЦК України.
Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що сторонами не заперечуються обставини укладення договір поставки від 12.10.2020 № 249, його дійсність, а також здійснення Фермерським господарством на користь Товариства поставки в період з 18.10.2020 по 02.12.2020 у обсязі 1440,02 м/т кукурудзи вартістю 9072126 грн.
Водночас, спірним є питання обсягу товару, який мав бути поставлений Фермерським господарством у строки, визначені договором.
Так, пунктом 3.1 договору сторони погодили, що кількість товару становить 1600 метричних тонн +/- 10% за вибором покупця. Зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до цього договору. Згідно з п. 4.1 договору ціна товару за даним договором становить 5250,00 грн. без ПДВ за 1 тонну, ПДВ складає 1050 грн. за 1 тонну, всього з ПДВ - 6300,00 грн. за 1 тонну.
Відповідно, умовами п. 4.2 договору сторони визначили, що загальна сума договору з ПДВ складає 10080000 грн., з яких 1680000 грн. ПДВ, +/- 10% в опціоні покупця в залежності від фактично поставленої кількості товару.
За доводами ТОВ «Манад» формулювання «в опціоні Покупця» вказує на наявність у нього права визначати кількість товару, що має бути поставлено, та відповідно, обов'язок ФГ «Тимошенко Н І» з'ясувати які саме обсяги товару мають бути поставлені.
Суд першої інстанції розглядаючи спір мотивовано виходив з того, що, оскільки сторонами не було змінено предмет договору шляхом укладення додаткової угоди, то саме ТОВ «Манад» як покупець має довести до відома ФГ «Тимошенко Н.І.», що він бажає отримати не рівно 1600 м/т кукурудзи, а менше, або ж більше. Таке повідомлення постачальник повинен був отримати у розумний строк та, в будь-якому випадку, не пізніше ніж 30.11.2020 (останній день строку поставки товару за договором).
При цьому, колегія суддів зауважує, що, незважаючи на те, що дійсно п. 3.1 передбачає право покупця отримати більшу або меншу кількість товару встановлену п. 3.1 договору, однак, таке право не кореспондує обов'язку постачальника самостійно з'ясовувати скільки саме товару бажає отримати покупець, оскільки для постачальника предмет поставки складає 1600 м/т.
Матеріалами справи та умовами укладеного договору підтверджується, що сторонами погоджена певна процедура поставки товару, а саме: виставлення рахунку, сплата рахунку на рівні 83,33% від суми рахунку, поставка товару, сплата 16,67 % суми рахунку. Тобто, без волевиявлення Товариства на отримання товару у меншому, або ж більшому розмірі, у постачальника є обов'язок виставити рахунків на вартість 1600 м/т, а не більше або менше. Та здійснити поставку товару у визначених договором обсягах у строки, обумовлені договором.
Більше того, за змістом ч.1 ст. 651 ЦК України, Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За нормою ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18.
Положеннями 3.1 договору сторона фактично надали право покупцю в односторонньому порядку змінити умови договору в частині обсягів поставки товару в опціоні +-10% від уже погодженої кількості 1600 м/т.
Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно, оскільки сторони оформили договір у письмовій формі, то ТОВ «Манад» зобов'язаний саме у письмовій формі реалізувати своє право на вибір опціону поставки у обсязі +-10% від кількості уже погодженого товару.
Відповідно, жодні конклюдентні дії не можуть бути розцінені як волевиявлення ТОВ «Манад» на поставку товару відповідно до п. 3.1 договору в загальній кількості 1760 м/т (+10% до 1600 м/т).
У зв'язку з чим, судом першої інстанції правомірні відхилено доводи товариства про те, що перерахування коштів 30.11.2020 в сумі 840000 грн. згідно платіжного доручення від 30.11.2020 № 888 на рахунок фермерського господарства свідчить про вчинення ним дій спрямованих на вибір передбаченого п. 3.1 опціону.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, про обов'язок відповідача за зустрічним позовом поставити покупцю в строк до 30.11.2020 товар в кількості 1600 м/т, як це визначено п. 3.1 договору. Обов'язок з поставки товару в кількості 1760 м/т, матеріалами справи не підтверджено, позаяк позивач за зустрічним позов не довів належними та допустимими доказами повідомлення постачальника про вибір покупця з поставки товару в обсязі +10% до 1600 м/т.
Наявні в матеріалах справи листи ТОВ «Манад», про повідомлення постачальника щодо необхідності здійснення поставки кукурудзи у кількості 319,98 м/т, з яких 159,98 м/т до кількості 1600,00 м/т та 160 м/т як кількість товару +10 % згідно умов п. 3.1 договору за вибором ТОВ «Манад» як покупця товару до обсягу 1760 м/т, не правомірно залишені судом першої інстанції поза увагою при вирішенні даного спору, оскільки такі листи про повідомлення щодо вибору покупця датовані та направлялись постачальнику після спливу строку виконання зобов'язання щодо поставки товару.
Відповідно, відсутні підстави для зміни предмету договору за умови спливу строку дії цього договору, як і зобов'язань, які виникли на його підставі.
Згідно із положеннями ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 669 Цивільного кодексу України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до п. 8.5 договору за не поставку товару в строк, зазначений у п. 6.1 цього договору, постачальник зобов'язується сплатити покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого товару. Штраф за цим пунктом договору сплачується незалежно від заподіяних покупцю збитків.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Зі здійсненого позивачем за зустрічним позовом розрахунку штрафу вбачається, що заявлений до стягнення розмір штрафу було визначено в сумі 536583,60 грн., виходячи з вартості недопоставленого у строк товару в сумі 2682918 грн. (425,86 м/т х 6300 грн. х 20%).
Одночасно, під час розгляду справи судом встановлено, що у передбачений договором строк до 30.11.2020 покупцеві не було поставлено 159,98 м/т, а не 319,98 м/т, як вважає позивач за зустрічним позовом, з простроченням строку було поставлено товар в кількості 105,88 м/т.
Отже, відповідачем за зустрічним позовом допущено неналежне виконання своїх зобов'язань за договором поставки від 12.10.2020 № 249 щодо поставки кукурудзи в повному обсязі у строк встановлений договором в загальній кількості 265,86 м/т, з яких 105,88 м/т. поставлено з простроченням строку, визначеного договором та 159,98 м/т покупцеві взагалі не було поставлено.
З урахування викладеного, належний до стягнення штраф має розраховуватися в розмірі 20% від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого в строк товару в кількості 265,86 м/т.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком штрафу, який зроблений судом першої інстанції та перевірений судом апеляційної інстанції, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства та виходячи з встановленого судом простроченого виконання зобов'язання щодо поставки товару в кількості 265,86 м/т вартістю 1674918 грн., стягненню підлягає штраф в розмірі 334983,60 грн.
Решта заявленої до стягнення сума штрафу в розмірі 201600 грн задоволенню не підлягає, з огляду на безпідставність вимог у вказаній частині.
Відповідач за зустрічним позовом у своїх запереченнях від 22.08.2022 № 8-ЮФКМ/44/2021 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру штрафу до 167491,80 грн на підставі приписів ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки покупцеві, на думку постачальника, не було завдано будь-яких реальних збитків та матеріальних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України(справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд підкреслив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.
Як убачається з матеріалів справи, клопотання відповідача про зменшення розміру пені обґрунтовано лише неспіврозмірністю або відсутністю збитків, понесених ТОВ «Манад».
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтовано лише неспіврозмірністю (відсутністю) збитків, понесених позивачем (відсутністю доказів понесення збитків).
Переглядаючи спір у цій частині, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Фермерським господарством не доведено, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та не доведено наявності у даній справі виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення встановленого судом обґрунтованого розміру неустойки у вигляді штрафу, а відтак судом першої інстанції мотивовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом, яке міститься в поданих до суду запереченнях від 22.08.2022 № 8-ЮФКМ/44/2021 про зменшення розміру штрафу до 167491,80 грн.
Колегія суддів акцентує увагу Фермерського господарства на тому, що ним не подано будь-яких доказів наявності негативних фінансових наслідків і для нього, як для учасника господарських відносин, що також впливає на розгляд відповідного клопотання судом.
Також ТОВ «Манад» заявлено вимоги про стягнення з Фермерського господарства 1008000 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди на підставі п.п. 7.1, 7.8, 11.1 договору та 548469,44 грн. збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі п.п. 7.1, 7.6, 11.1 договору.
Фермерське господарство, заперечувало вимоги в частині стягнення 1008000 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди на підставі п. 7.8 договору, з тих підстав, що позивач за зустрічним позовом не надав жодного доказу та не довів жодної обставини, що підтверджують наявність у нього збитків у вигляді втраченої вигоди. Також відповідач заперечує проти зустрічних позовних вимог в частині стягнення 548469,44 грн. збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром, з тих підстав, що розмір таких збитків розраховано виходячи з кількості недопоставленого товару в обсязі 319,98 м/т, що не відповідає реальним обставинам справи. Рішення щодо придбання аналогічного товару у третіх осіб за вищою ціною було виключно рішенням покупця, оскільки відповідач за зустрічним позовом листом від 25.01.2021 № 1 направляв рахунок покупцю на оплату 382 м/т кукурудзи, разом з тим, позивач за зустрічним позовом, такий рахунок не оплатив, а тому відсутність авансового платежу надає право постачальнику не відвантажувати товар. Оскільки покупець безпідставно відмовився сплачувати аванс та отримати товар відповідно до умов договору, то відповідно відсутня вина в діях постачальника, а відтак і відсутні підстави для стягнення заявлених збитків. Аналогічні доводи викладені Фермерським господарством і у апеляційній скарзі.
Переглядаючи оскаржуване рішення у цій частині, колегія суддів виходить з того, що у п. 7.1 договору сторони домовились, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню, входять витрати, понесені покупцем внаслідок невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором, втрата, не поставка, недопоставка, прострочення поставки, поставка неякісного товару, визначеного у п. 1.1, п. 2.1, п. 3.1, 6.1 цього договору, пошкодження майна покупця, витрати здійснені постачальником у т.ч. сплата податкових нарахувань та штрафів, штрафні санкції іншим контрагентам, вартість додаткових робіт, витрачених матеріалів, а також не одержані доходи, у т.ч. кошти податкового кредиту/бюджетного відшкодування ПДВ, які він одержав би, якби зобов'язання постачальника за цим договором були виконані останнім належним чином.
Згідно з п. 7.6 договору у випадку придбання покупцем аналогічного товару у іншого постачальника внаслідок невиконання постачальником своїх зобов'язань, передбачених у пунктах 1.1, 2.1 - 2.3, 3.1, 6.1, 6.2 цього договору, збитки визначаються як різниця між фактичною вартістю отриманого товару і вартістю придбаного товару взамін (включаючи надбавки, націнки, доплати за терміновість, транспортні витрати, тощо).
Пунктом 7.8 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником умов пунктів 2.1, 2.2, 3.1, 6.1, 6.2, 7.1, 11.1 цього договору постачальник відшкодовує покупцю втрачену вигоду в розмірі десяти відсотків від суми договору, зазначеної у п. 4.2 цього договору.
Згідно п. 11.1 договору сторони зазначили, що досягли згоди по всіх істотних умовах цього договору та домовились, що метою цього договору є отримання ними доходу (прибутку) внаслідок поставки постачальником товару покупцю, який має намір його реалізувати з метою отримання доходу (прибутку), та сторони докладатимуть усіх зусиль для належного виконання умов цього договору, нестимуть відповідальність у розмірах та в межах умов цього договору, а у разі не врегульованих цим договором питань відповідальності в межах визначених чинним законодавством.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України ).
За змістом ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Аналіз вищевикладених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що нормами ЦК України та ГК України визначені загальні підстави господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, а також умови, склад та порядок застосування до суб'єкта господарювання такого виду господарських санкцій як відшкодування збитків.
Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.
Суд зазначає, що погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не нівелює обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим кредитор повинен довести: (1) протиправність поведінки (порушення умов договору), (2) наявність збитку; (3) причинний зв'язок; (4) вину.
Закон надає сторонам можливість визначити лише розмір збитків. Спрощення правил визначення розміру збитків не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності. Тобто позивач повинен довести, що порушення боржником зобов'язання завдало йому збитків.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини 3 статті 13, статей 74, 76- 77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки (у даному випадку - неотримані доходи), які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач за зустрічним позовом у справі зазнав збитків у вигляді втраченої вигоди в заявленому до стягнення розмірі 1008000 грн., у зв'язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом прострочив виконання зобов'язання щодо поставки кукурудзи в установлений договором строк у визначеному договором обсязі.
Позивач за зустрічним позовом не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, що свідчить про відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення. Визначивши пунктом 7.8 договору розмір збитків у вигляді втраченої вигоди, не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності, тобто не звільняє позивача за зустрічним позовом довести, що порушення боржником зобов'язання завдало йому збитків.
За таких обставин, оскільки ТОВ «Манад» не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з Фермерського господарства збитків у вигляді втраченої вигоди в заявленому до стягнення розмірі 1008000 грн., то суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку що ці вимоги є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, відповідно, залишаються без задоволення.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Манад» цих висновків суду першої інстанції не спростовують.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки позивачу за зустрічним позовом товару в повному обсязі в строк, встановлений договором, ТОВ «Манад» придбало товар у інших постачальників для заміщення недопоставленого товару за більш високою ціною, що призвело до реальних збитків позивача за зустрічним позовом в розмірі 548469,44 грн.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що для заміщення недопоставлених відповідачем за зустрічним позовом 319,98 м/т товару, він укладав договори поставки з іншими контрагентами:
-з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пилипчанське» укладено договір поставки від 04.02.2021 № 12, за яким ТОВ «Манад» придбало у кукурудзу 3-го класу, врожаю 2020 року у кількості 210 м/т за ціною 8100,00 грн. з ПДВ за 1 тонну на загальну суму 1701000 грн. з ПДВ. За вказаним договором, як зазначає позивач за зустрічним позовом, він замістив 210 м/т кукурудзи.
-з Товариством з обмеженою відповідальністю «Урожай Плюс» укладено договір поставки від 08.02.2021 № 16 придбало у кукурудзу 3-го класу, врожаю 2020 року у кількості 125 м/т за ціною 7850 грн. з ПДВ за 1 тонну на загальну суму 981250,50 грн. з ПДВ. За вказаним договором, як зазначає позивач за зустрічним позовом, він замістив 109,98 м/т кукурудзи, витративши на їх заміщення 863343,44 грн.
Отже, як зазначає ТОВ «Манад», він здійснив заміщення непоставленого відповідачем товару в обсязі 319,98 м/т шляхом придбання аналогічного товару у інших постачальників вартістю 2564343,44 грн. з ПДВ.
На підтвердження понесення додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром в сумі 548469,44 грн. позивач за зустрічним позовом надає суду такі, зокрема, документи: договір поставки від 04.02.2021 № 12, укладений між ТОВ «Манад» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пилипчанське», рахунок від 04.02.2021 № 20, платіжні доручення від 08.02.2021 № 1171 на суму 1417500 грн., від 18.02.2021 № 1210 на суму 283500 грн. та накладні від 11.02.2021 № 20, від 16.02.2021 № 24 на суму 837378 грн.; договір поставки від 08.02.2021 № 16, укладений між ТОВ «Манад» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Урожай Плюс», рахунок від 08.02.2021 № 4, платіжні доручення від 09.02.2021 № 1182 на суму 817708,75 грн., від 11.02.2021 № 1186 на суму 163541,75 грн. та видаткові накладні від 16.02.2021 № 20 на суму 162024,08, від 17.02.2021 № 21 на суму 819226,42 грн.
Збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром визначено позивачем за зустрічним позовом, як різницю між вартістю товару за договором від 04.02.2021 № 12, від 08.02.2021 № 16 та вартістю такої ж кількості товару за договором поставки з ФГ «Тимошенко Н І» в сумі 548469,44 грн.
Таким чином, як зазначає, позивач за зустрічним позовом, він поніс додаткові витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару в кількості 319,98 м/т аналогічним товаром в сумі 548469,44 грн.
Разом з тим, на підставі долучених до матеріалів справи доказів встановлено, що Фермерським господарством порушено договірне зобов'язання щодо поставки ТОВ «Манад» кукурудзи у кількості 159,98 м/т вартістю 1007874 у строк по 30.11.2020 включно, а не 319,98 м/т кукурудзи, як зазначає ТОВ «Манад», а відтак заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром мало місце в доведеному недопоставленому покупцеві обсязі кукурудзи у кількості 159,98 м/т.
Судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом як постачальник за договором укладеним між сторонами у справі був зобов'язаний поставити позивачу за зустрічним позовом кукурудзу у строк до 30.11.2020, проте не виконав свої зобов'язання з поставки товару у повному обсязі у узгоджений строк.
З метою заміщення недопоставленого ФГ «Тимошенко Н І» товару, ТОВ «Манад» на підставі договору поставки від 04.02.2021 № 12, укладеного з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пилипчанське» придбало у кукурудзу 3-го класу, врожаю 2020 року у кількості 210 м/т за ціною 8100,00 грн. з ПДВ за 1 тонну на суму 1701000 грн. з ПДВ.
За рахунок придбаної у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пилипчанське» кукурудзи, ТОВ «Манад» замістило недопоставлену ФГ «Тимошенко Н І» кількість кукурудзи 159,98 м/т, проте, здійснило це за більшою, аніж було передбачено договором № 249 від 12.10.2020, ціною.
Різниця між вартістю товару за договором від 04.02.2021 № 12 та вартістю такої ж кількості товару за договором поставки з ФГ «Тимошенко Н І» становить 287964 грн.
Суд при здійснені дослідженні понесення додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром бере до уваги перший договір укладений ТОВ «Манад» на заміщення недопоставленого товару в обсязі 159,98 м/т.
Враховуючи, що внаслідок невиконання Фермерським господарством своїх зобов'язань з поставки кукурудзи в кількості 159,98 м/т, ТОВ «Манад» здійснив заміщення непоставленого товару придбавши аналогічний товар у іншого контрагента, з метою отримання прибутку від подальшого його продажу наявним покупцям за іншими правочинами за якими товариство зобов'язалось здійснити поставку замовленої кількості кукурудзи, у зв'язку з чим поніс додаткові витрати внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про доведеність заподіяння ТОВ «Манад» реальних збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром в розмір 287964 грн., причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, та наявності повного складу цивільного правопорушення, оскільки у разі поставки товару Фермерським господарством у встановлений договором строк та у повному обсязі необхідність у заміщенні товару у іншого контрагента була б відсутня, а зазначені витрати не були б понесені. А відтак вимоги про стягнення з Фермерського господарства 287964 грн. збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі п.п. 7.1, 7.6, 11.1 договору є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
У задоволенні решти вимог щодо стягнення Фермерського господарства збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром в розмірі 260505,44 грн. судом першої інстанції мотивовано відмовлено у зв'язку з недоведеністю ТОВ «Манад» наявності обов'язку Фермерського господарства поставити товар в кількості 160 м/т до обсягу 1760 м/т кукурудзу, а відтак і наявності правових підстав щодо його заміщення та понесення витрат внаслідок заміщення 160 м/т кукурудзи аналогічним товаром.
Посилання Фермерського господарства на те, що рішення щодо придбання аналогічного товару у третіх осіб за вищою ціною було виключно рішенням покупця, оскільки листом від 25.01.2021 № 1 господарство направляло рахунок покупцю на оплату 382 м/т кукурудзи, разом з тим, ТОВ «Манад», такий рахунок не оплатив, що унеможливило здійснення поставки товару на умовах та у порядку визначених договором поставки правомірно залишені судом першої інстанції поза увагою з огляду на встановлені судом обставини порушення Фермерським господарством виконання договірних зобов'язань щодо поставки товару у встановлений договором строк та у повному обсязі та з огляду на те, що господарством не доведено суду, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у встановлений договором строк.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та апеляційної скарги Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає ст.ст. 193, 224, 225, 230 ГК України, ст.ст. 516, 525, 526, 549, 611, 623, 662, 663, 669, 692, 712 ЦК України, а встановлені обставини справи відповідають наявним в матеріалах справи доказам. Суд першої інстанції надав правильну оцінку усім доводам сторін, відповідно підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Слід зазначити, що усі доводи заявників апеляційних скарг були ретельно досліджені колегією суддів і наведених вище висновків щодо наявності підстав для частково задоволення позову, не спростовує.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційних скарг, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників таких скарг.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та апеляційну скаргу Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/683/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.03.2023.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова