вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" лютого 2023 р. Справа№ 910/5446/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Станіка С.Р.
Тищенко О.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/5446/22 (суддя В.В.Сівакова)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Веско"
про стягнення 65 890,00 грн
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Веско» про стягнення 65 890,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що у грудні 2021 року за накладною № 52495496 зі станції Дружківка Донецької залізниця ПрАТ «Веско» відправлено на станцію Чорноморська Одеської залізниці вагон № 64036320 з вантажем. Під час заповнення накладної відповідачем зазначена маса вантажу у вагоні 70 000 кг. 29.12.2021 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено контрольне зважування зазначеного вагону та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізними документами, про що складено комерційний акт № 450003/898 від 29.12.2021, відповідно до якого фактично виявлено масу вантажу на 2.900 кг більше. Враховуючи викладене, на підставі ст. 122 Статуту залізниць України позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 65 890,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Веско» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» 46 123 грн 00 коп. штрафу, 2 481 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині в позову відмовлено повністю.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу вагонів в залізничній накладній № 52495496 належним чином доведений і підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку невірним зазначення маси вантажу в розмірі 65 890,00 грн є обґрунтованими. При цьому, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого відповідачу штрафу на 30%, тобто до 46 123,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/5446/22 в частині зменшення штрафу, задовольнити позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» у повному обсязі, покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Апелянт, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справах №906/434/17, №914/2339/17, зазначає, що штрафна санкція стягується на підставі ст. 122 Статуту залізниць України та не є договірною, а тому відсутні підстави для її зменшення.
18.10.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/5446/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Станік С.Р.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/5446/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 20.10.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/5446/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/5446/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
08.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.
Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. з 26.10.2022 по 10.11.2022 перебував у щорічній відпустці.
Суддя Станік С.Р. з 28.10.2022 по 18.11.2022 перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 у справі №910/5446/22 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 08.12.2022 від скаржника надійшла заява про поновлення процесуального строку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі №910/5446/22 поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/5446/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/5446/22, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.12.2021 зі станції Дружківка Донецької залізниці Приватне акціонерне товариство «Веско» здійснило відправлення вагону № 64036320 згідно накладної № 52495496 на станцію Чорноморська Одеської залізниці.
29.12.2021 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці залізницею проведено контрольне зважування вантажу, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що складено комерційний акт № 450003/898 від 29.12.2021.
Відповідно до комерційного акту № 450003/898 від 29.12.2021 встановлено, що згідно накладної № 52495496 у вагоні № 64036320 значиться вага нетто 70000 кг, тара 23300 кг, при зважуванні виявилося брутто 96200 кг, тара 23300 кг, нетто 72900 кг, що більше ваги, зазначеної в накладній, понад вантажопідйомність вагону на 2900 кг.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач на підставі ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України просив стягнути з відповідача на його користь штраф в розмірі 65 .890,00 грн за невірно зазначену в накладній масу вантажу.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Аналогічні положення містить і стаття 908 Цивільного кодексу України.
Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.
Приписами ст. 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Виникнення між сторонами у даній справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом - накладною № 52495496.
Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст. 37 Статуту залізниць). За правилами ст. 24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць України установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та викладено їх в новій редакції.
Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 633 від 21.11.2000 (надалі - Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).
Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної «маса вантажу в кг, визначена відправником», де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: «Спосіб визначення маси», де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: «на товарних вагах», «на вагонних вагах вантажопідйомністю ... т», «на елеваторних вагах» чи інших вагах; «Навантаження засобами» зазначається «відправника», якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів).
Як визначено у пункті 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
У пункті 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до положень Статуту залізниць України загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатись розрахунковим методом за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини тощо).
Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач визначив масу вантажу способом зважування на 150-ти тонних вагонних вагах, про що зазначено у п. 26 накладної.
Як вже зазначалося судом вище, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської області зважування вагонів проводилось на 150-тонних вагах вантажоодержувача.
В п.п. 2.1., 2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012 зазначено, що засоби ваговимірювальної техніки (далі за текстом «ЗВВТ»), які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.
Матеріалами справи підтверджується, що тензометричні ваги, на яких визначалась маса вантажу при перевірці, пройшли повірку у визначені Інструкцією про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України строки, що підтверджується технічним паспортом № 14 від 28.07.2020 засобу ваговимірювальної техніки (зввт) вагонні ваги, заводський № 032, станція Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.
У п. 24 Статуту залізниць передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Абзац 5 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення конкретизує ст. 24 Статуту залізниць наступним чином: залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 122 Статуту залізниць України у сукупному застосуванні із ст. 32 цього Статуту покладає на вантажовласника відповідальність за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у формі сплати штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тому, для розрахунку штрафу завжди приймається провізна плата за всю відстань перевезення, незалежно від станції виявлення порушення (станції відправлення, станції перевезення або станції призначення).
Згідно із статтею 129 Статуту залізниць України та частиною 1 статті 26 Закону «Про залізничний транспорт» обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, такої обставини, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт № 450003/898 від 29.12.2021, який містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на ньому проставлено штемпель станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагони, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д).
Пунктом 10 Правил складення актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт № 450003/898 від 29.12.2021 містить підписи В.о. заступника начальника станції Лобова В.Т., агенту з розшуку вантажу Кузьміч Т.І. та прийомоздавальника Петренко Н.М.
При цьому, наказом начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол № 9 від 12.01.2021 у зв'язку з відсутність по штатному розкладу відповідних посад призначено відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів замість начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що комерційний акт № 450003/898 від 29.12.2021 за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами.
Водночас, саме на відповідача покладено обов'язок правильно визначити у накладній масу вантажу, а за приписами ст. 24 Статуту залізниць України позивач мав право, а не обов'язок перевірити ці відомості.
Крім того, згідно підпунктів 6 та 3 пунктів 3.3. та 3.15. роз'яснень Президії Вищого господарського суду України за № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» визначено, що ст. 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Судом встановлено, що позивач розраховує штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати наступним чином: 13 178,00 грн (провізна плата за перевезення вантажу згідно вагону № 64036320) х 5 = 65 890,00 грн.
Отже, оскільки факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу вагонів в залізничній накладній № 52495496 належним чином доведений і підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку невірним зазначення маси вантажу в розмірі 65 890,00 грн.
Колегія суддів наголошує, що вказані висновки сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюються.
Щодо висновків суду першої інстанції про зменшення розміру штрафу судова колегія зазначає наступне.
Так, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу на 95%.
В обгрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що позивачем не зазначено про понесення ним збитків, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки, а також відповідач послався на труднощі в роботі підприємства, пов'язані з агресією російської федерації.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.
Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Суд першої інстанції, посилаючись на недоведеність позивачем понесення ним збитків чи будь-яких інших негативних наслідків, викликаних невірним зазначенням маси вантажу, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого відповідачу штрафу на 30%, тобто до 46 123,00 грн.
Однак, з наведеним висновком колегія суддів не вбачає за можливе погодитись з огляду на таке.
Як було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф на підставі ст. 122 Статуту залізниць України.
Статтею 122 Статуту залізниць України у сукупному застосуванні із ст. 32 цього Статуту покладає на вантажовласника відповідальність за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у формі сплати штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, за якою відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
При цьому, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Відтак, у суду відсутні підстави для зменшення розміру штрафу, оскільки в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу.
Аналогічна за змістом позиція міститься у висновках Верховного Суду за результатом розгляду досліджуваного питання, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 по справі № 914/2339/17, від 27.03.2020 у справі № 917/500/19.
Отже, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу підлягає відхиленню.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо відсутності в даному випадку підстав для зменшення заявленого на підставі ст. 122 Статуту залізниць України розміру штрафу.
Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Отже, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/5446/22 підлягає задоволенню.
Водночас, рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/5446/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/5446/22 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/5446/22 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Веско» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 12Б, код ЄДРПОУ 00282049) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) 65 890 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн 00 коп. штрафу, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Веско» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 12Б, код ЄДРПОУ 00282049) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи № 910/5446/22 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді С.Р. Станік
О.В. Тищенко