Постанова від 28.02.2023 по справі 921/574/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. Справа № 921/574/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцького Б.Д.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» № 06-3/579 від 17.10.2022 (вх. № 01-05/2572/22 від 21.10.2022)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.09.2022 (повний текст ухвали складено 26.09.2022, м. Тернопіль, суддя В.Л. Гевко) в частині закриття провадження

у справі № 921/574/20

за заявою боржника: Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» №06-2/928 від 26.08.2020 (вх. № 664 від 26.08.2020)

про банкрутство.

за участю представників:

від боржника (в режимі відеоконференції) - Борова Л.В.;

від Головного управління ДПС у Тернопільській області (в режимі відеоконференції) - Рацин Р.Р.;

від Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (в режимі відеоконференції) - Фрейдун О.М.;

від Державного агентства автомобільних доріг України «Укравтодор» (в режимі відеоконференції) - Смирнова К.М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст клопотання і ухвали суду першої інстанції

07.12.2021 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано до Господарського суду Тернопільської області клопотання (вх. № 9962 від 07.12.2021) про закриття провадження у справі №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Дане клопотання обґрунтоване тим, що пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність», Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 №145-ІХ передбачено: «Установити, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом». Таким чином, господарські суди, які здійснюють провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, повинні врахувати обов'язкову вимогу законодавця та застосувати імперативні вимоги частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (окремо або разом з нормою пункту 4-3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство) щодо припинення (закриття) провадження у таких справах у разі прийняття компетентним органом рішення про приватизацію державного підприємства-боржника на будь-якій стадії провадження у справі незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника, на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація). Перспективи переходу від процедури розпорядження майном до процедури санації чи ліквідації немає, а процедура розпорядження майном не може тривати необмежений термін часу, тому вважає, що за доцільне припинити справу про банкрутство №921/574/20, що пропонувалось 27.08.2021 представником Головного управління ДПС у Тернопільській області на засіданні комітету кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.09.2022 року у справі №921/574/20 (суддя В.Л. Гевко) закрито провадження у справі №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (п. 8 ухвали).

Ухвала суду мотивована тим, що засновник ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» є державним акціонерним товариством 100 відсотків акцій якого належать державі, то ДП «Тернопільський облавтодор», як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання. Відтак, ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (боржник у справі) є державним підприємством. При цьому, суд не встановив обставин належності ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до державних підприємств щодо яких пунктом 2 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-ХI встановлює винятки у застосуванні за суб'єктним складом. Суд звернув увагу, що за приписами КУзПБ судові процедури банкрутства, в тому числі і процедура розпорядження майном боржника, мають строковий характер. Водночас, факт перебування боржника - державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, незалежно від того за правилами Закону про банкрутство або КУзПБ було застосовано цю процедуру; обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення); заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації; в сукупності вказують на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ підстави для закриття провадження у цій справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших після розпорядження майном (стаття 49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до державних підприємств (крім тих, для яких пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур). Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області та закриття провадження у справі про банкрутство боржника, з огляду на сплив строку процедури розпорядження майном та законодавче обмеження застосування щодо боржника подальших судових процедур санації чи ліквідації.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі № 921/574/20 про банкрутство ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України». Вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Наголошує, що клопотання про закриття було подане ще у 2021 році, обставини наведені у ньому не відповідають дійсним обставинам справи та матеріалам провадження, воно є неактуальним і не могло бути розглянуте без його уточнення, актуалізації. Крім того, із цього приводу рішення комітету кредиторів відсутнє, саме клопотання с необгрунтованим і безпідставним. Вказує, що на дату прийняття рішення у справі ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» перебував у процедурі розпорядження майном, де не вчинено всі передбачені Кодексом України з процедур банкрутства заходи, що також виключало підстави для закриття провадження. При винесенні ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в Господарському суді Тернопільської області перебували три кредиторські вимоги, які так і не були розглянуті судом першої інстанції. Скаржник стверджує, що ДП «Тернопільський облавтодор» не є державним чи казенним підприємством, а також не є акціонерним товариством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків. ДП «Тернопільський облавтодор» - є дочірнім підприємством AT «ДАК «Автомобільні дороги України» яке створене на базі відокремленої частини його майна, а не створене безпосередньо державою або відповідним уповноваженим державним органом. Відтак, Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор», як і AT «ДАК «Автомобільні дороги України», не є державними підприємствами, в той час діють на комерційній основі, що виключає можливість застосування до боржника ДП «Тернопільський облавтодор» перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність» Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 № 145-ІХ. З огляду на перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (додаток 1 до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 № 847-XIV, що втратив чинність) Боржника не було внесено в перелік об'єктів, що не підлягають приватизації. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.09.2022 року в частині закриття провадження у справі №921/574/20 про банкрутство ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.

Скаржник в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи наведені у апеляційній скарзі.

Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області просив залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Державного агентства автомобільних доріг України «Укравтодор» підтримали доводи наведені скаржником у поданій апеляційній скарзі.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Поняття "підприємства" наведено у статті 62 Господарського кодексу України, згідно з частиною першою якої підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Частина 1 статті 63 ГК України визначає види підприємств залежно від форм власності, до яких відносить: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва.

Отже, критерієм віднесення підприємства до конкретного виду є форма власності, на основі якої діє таке підприємство.

Відповідно до ст. 73-77 ГК України до кола державних підприємств відносяться державні унітарні підприємства, державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства та казенні підприємства.

За нормами ч. 1 ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Судом в межах даної справи встановлено, що згідно до п 1.1 Статуту ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Дочірнє підприємство створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156 на власності ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

У пункті 1.4 Статуту ДП " Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" зазначено, що засновником підприємства є акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 100% акцій якого належать державі.

З наведеного вбачається, що ДП " Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було створено одним засновником - ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", що підтверджується статутом, та є його дочірнім підприємством.

Згідно з ч. 8 ст. 63 ГК України підприємство визнається дочірнім у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу.

Частина перша статті 126 Господарського кодексу України визначає поняття "асоційовані підприємства", згідно з якою асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Таким чином, ГК України розглядає "дочірнє підприємство" як залежне від іншого, контролюючого підприємства, а не як окрему організаційно-правову форму.

Відповідно до частини першої статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

За статтею 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 № 1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", засновником ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (компанії) є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України; повноваження вищого органу управління покладаються на засновника компанії; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації компанії; акціонерами компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію компанії.

Оскільки засновник ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством 100 відсотків акцій якого належать державі, то ДП "Тернопільський облавтодор" як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Щодо тверджень скаржника про відсутність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство боржника, з тих підстав, що КУзПБ не містить положень про те, що строк процедури розпорядження майном не може бути продовженим та є присічним, а продовження строку процедури не порушувало прав і законних інтересів кредиторів, боржника та є направленим на збереження підприємства як цілісного майнового комплексу, колегія суддів констатує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про банкрутство", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відкрито та процедуру розпорядження майном боржника введено на підставі норм КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII.

Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов'язаних між собою судових процедур (стаття 6 КУзПБ).

Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника, санація боржника та ліквідація банкрута.

За змістом частини 1 статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Суд зауважує, що за приписами КУзПБ судові процедури банкрутства, в тому числі і процедура розпорядження майном боржника, мають строковий характер.

Відповідно до статті 39 КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 2 статті 44 КУзПБ визначено, що процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 КУзПБ до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом (абзац другий частини другої статті 49 КУзПБ).

Згідно із частиною 3 статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Аналіз змісту положень статей 44, 49 КУзПБ свідчить, що визначений частиною другою статті 44 КУзПБ строк процедури розпорядження майном боржника (до 170 календарних днів) є граничним (не підлягає продовженню), а клопотання про продовження процедури розпорядження майном боржника можуть бути задоволені судом лише за умови, що продовження процедури розпорядження майном боржника буде здійснюватися в межах зазначеного граничного строку.

Тобто продовження строку процедури розпорядження майном можливо лише у межах граничних строків, визначених КУзПБ для такої судової процедури.

Отже, законодавцем у нормах КУзПБ закріплено граничний строк проведення процедури розпорядження майном боржника, після закінчення якого суд згідно з приписами частини третьої статті 49 КУзПБ приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації, внаслідок чого процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються (частина 6 статті 49 КУзПБ) або постановляє ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Відтак, безпідставними є твердження скаржника щодо відсутності у частині 2 статті 44 КУзПБ положень про те, що строк процедури розпорядження майном є присічним та відхилення судом першої інстанції клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном з порушенням норм статей 2, 3, 5, частин 1, 2 статті 11, частини 6 статті 12, частини 2 статті 119, статті 236 ГПК України, частини 1 статті 2, частини 1 статті 6 КУзПБ, оскільки за приписами статей 44, 49 КУзПБ строк процедури розпорядження боржника, який закріплено частиною 2 статті 44 КУзПБ, має чітко визначені граничні (темпоральні) межі - до 170 календарних днів, а його продовження судом можливе лише у межах цього граничного строку.

Як зазначалось вище, судова процедура розпорядження майном ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належить державі, введена 25.09.2020 із постановленням судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

На дату звернення (07.12.2021) Головним управлінням ДПС у Тернопільській області до суду з клопотанням про закриття провадження у справі процедура розпорядження майном Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» тривало понад 170 днів (більше року часу), що перевищує встановлені КУзПБ строки.

Водночас, 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, зазначеною нормою Закону від 02.10.2019 № 145-IX до державних підприємств, частка державної власності в статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, встановлені обмеження щодо застосування процедур санації чи ліквідації, з єдиним виключенням щодо процедури санації, яке полягає у належності боржника до державних підприємств, які задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, а також виключенням щодо процедури ліквідації - за умови здійснення ліквідації боржника за рішенням власника. Проте, така заборона у застосуванні процедури санації/ліквідації до державних підприємств не є підставою для припинення вже застосованої до набрання чинності цим Законом та триваючої щодо боржника судової процедури санації/ліквідації.

Норми пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-IX не містять винятків, окрім тих, що прямо визначені в цій нормі, щодо кола суб'єктів - державних підприємств, на яких за наведеними нормами не поширюються відповідні заборони у застосуванні процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство. Тож не допускається звуження кола державних підприємств, на яких поширюються визначені цими положеннями обмеження у застосуванні процедур санації та ліквідації, окрім тих винятків, які прямо визначені в пункті 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ.

Тобто, положення пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ щодо заборони в застосуванні процедури санації не поширюється на державні підприємства, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки; а заборона у застосуванні процедури ліквідації не поширюється на державні підприємства, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

При цьому, суд не встановив обставин належності ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до державних підприємств, щодо яких пункт 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлює винятки у застосуванні за суб'єктним складом.

Враховуючи те, що у даному випадку боржник Дочірнє підприємство самостійно подало заяву у суд про відкриття провадження у справі про банкрутство та не ліквідовується за рішенням власника. Отже, положення наведеного пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-ІХу підлягають застосуванню до боржника, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Відповідно до частини 1 статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Проте, запроваджені з набранням чинності Законом від 02.10.2019 № 145-IX обмеження унеможливлюють застосування до ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" подальшої судової процедури санації/ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Як визначено частиною 3 статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших випадках, передбачених законом.

Таким законом наразі є Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Положення пункт 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ не містять прямої вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство.

Проте, наведені положення допускають закриття провадження у такій справі на стадії судової процедури розпорядження майном із їх застосуванням.

Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов'язаних між собою судових процедур (стаття 6 КУзПБ).

Колегія суддів зауважує, що застосування кожної із судових процедур щодо боржника, які визначені КУзПБ має свою мету, передбачає правила переходу від однієї процедури до наступної, строки її реалізації.

Судова процедура розпорядження майном боржника, згідно із положеннями частини 1 статті 44 КУзПБ, повинна забезпечити збереження активів, ефективне їх використання, аналіз фінансового стану боржника та прийняття рішення щодо наступної процедури - санації або ліквідації.

Однак, у справі, що розглядається, застосування щодо боржника подальших судових процедур санації/ліквідації не є можливим з огляду на наявні законодавчі обмеження.

Водночас, факт перебування боржника - державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, незалежно від того за правилами Закону про банкрутство або КУзПБ було застосовано цю процедуру; обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення); заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації; в сукупності вказують на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ підстави для закриття провадження у цій справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших після розпорядження майном (стаття 49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до державних підприємств (крім тих, для яких пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур).

Тож, хоча норми пункту 9 частини 1 статті 90 КУзПБ та пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України і не містять прямої вказівки на закриття провадження у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в частині 1 статті 49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур (стаття 49 КУзПБ).

Усі вищеописані обставини справи в їх сукупності підтверджують правомірність висновку місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області та закриття провадження у справі про банкрутство боржника, з огляду на сплив строку процедури розпорядження майном та законодавче обмеження застосування щодо боржника подальших судових процедур санації чи ліквідації.

Щодо доводів скаржника про необґрунтованість відхилення судом першої інстанції клопотань боржника про відкладення розгляду справи та розгляду кредиторських вимог, колегія суддів враховує наступне.

Як видно з матеріалів справи, Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Господарського суду Тернопільської області подано клопотання: про відкладення розгляду справи №921/574/20; про відкладення розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про визнання кредиторських (грошових) вимог відносно боржника; про відкладення розгляду заяви Державного підприємства «Артемсіль» про визнання кредиторських (грошових) вимог відносно боржника; про відкладення розгляду заяви Комунального підприємства «Тернопільводоканал» про визнання кредиторських (грошових) вимог відносно боржника. Також, Акціонерним товариством Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» надіслано суду першої інстанції клопотання/заяви про відкладення розгляду вимог кредиторів та розгляд справи №921/574/20 про банкрутство до 25.10.2022.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

За змістом ст. 2 ГПК України однією з головних засад господарського судочинства є розумний строк розгляду справ господарським судом.

Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Як зазначалось вище, процедура розпорядження майном введена судом у даній справі № 921/574/20 за ухвалою суду, ще - 25.09.2020, та продовжувалась судом за клопотаннями учасників неодноразово.

Проте, як зауважив суд першої інстанції за цей тривалий час, збори кредиторів боржника так і не погодили належним чином остаточного плану санації, і зокрема, проти нього як вбачається з матеріалів справи виступає саме ключовий кредитор із найбільшою кількістю голосів у зборах, держава в особі Головного управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Станом на 13.09.2022 якихось ознак та доказів того, що вказаний кредитор змінив своє відношення до санації боржника, суду з боку інших учасників, зокрема, боржника, його засновників, арбітражного керуючого не надано, і тому таке є лише їх припущеннями, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відкладення і продовження розглядом справи у процедурі розпорядження майном, є в даний час безпідставним та недостатньо обгрунтованим заявниками, подальше продовження розпорядження майном у справі зачіпає, і ставить в невигідне нерівне положення та в якійсь мірі порушує права та інтереси кредиторів боржника.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 13.09.2022 року у справі №921/574/20 прийнята у відповідності до норм процесуального та матеріального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» № 06-3/579 від 17.10.2022 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.09.2022 у справі № 921/574/20 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий - суддя О.С. Скрипчук

Суддя Г.Т. Кордюк

Суддя Б.Д. Плотніцький