іменем України
01 лютого 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 731/532/21
Головуючий у першій інстанції - Савенко А. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/76/23
Суд у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.,
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,
за участю секретаря Зеляк Ю.Г.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
особа, яка подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_1 - адвокат Зарічна Лариса Анатоліївна,
на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2022 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 17.02.2022, смт Варва,
У листопаді 2021 р. представник ОСОБА_1 - адвокат Зарічна Л.А. звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі за текстом - ТОВ «Споживчий центр»), в якому просила визнати недійсним укладений ними кредитний договір № 14.11.2020-010000385 від 14.11.2020 і відшкодувати судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що у жовтні 2020 р., під час переїзду з м. Чернігова до смт Варва, у ОСОБА_1 викрадено сумку, в якій, серед іншого, знаходилися її паспорт, довідка про її реєстраційний номер облікової картки платника податків та кредитні картки. За місцем реєстрації ОСОБА_1 звернулась до Варвинського відділу поліції з відповідною заявою, де їй порекомендували звернутися до міграційної служби з заявою про втрату паспорта та видачу нового. В кінці січня 2021 р. на поштову адресу позивача надійшло повідомлення від відповідача з вимогою погасити заборгованість за невідомим їй кредитним договором, після чого вона дізналась, що 14.11.2020 шахрайським способом від її імені в ТОВ «Споживчий центр» оформлено вищевказаний договір. За заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом заволодіння грошовими коштами шляхом обману з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України. Згідно з вимогами відповідача, на 25.01.2021 борг за згаданим договором становив 16040 грн 00 коп. Позивач стверджує, що цього договору вона не укладала та не підписувала, що будь-яких дій, спрямованих на отримання кредитних коштів за ним ні в письмовому, ні в електронному виді не вчиняла: вона не підписувала договір ні електронним підписом, ні електронним одноразовим ідентифікатором, ні аналогом власноручного підпису і нею не вчинялись дії, що могли б призвести до укладення цього договору третіми особами, а зазначені в договорі номери телефонів та електронна пошта їй ніколи не належали і в її користуванні не перебували. Оспорюваний договір на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними:
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Зарічна Л.А. просить скасувати вказане рішення й ухвалити рішення про задоволення позову. Доводи скарги зводяться до такого:
- матеріали справи не містять доказів на підтвердження входу на сайт відповідача саме ОСОБА_1 ;
- судом не враховано, що персональні дані, необхідні для проходження процедури ідентифікації для отримання кредиту (реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер телефону, місце реєстрації, реквізити банківської картки, місце роботи, сімейний стан та контактні дані) можуть бути відомими третім особам;
- ТОВ «Споживчий центр» не надано доказів, що саме ОСОБА_1 було застосовано ідентифікатор електронного підпису, яким підписано оспорюваний договір, доказів отримання нею цього ідентифікатора, доказів реєстрації її у інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доказів отримання ОСОБА_1 коштів за оспорюваним договором.
У судовому засіданні представник ТОВ «Споживчий центр» - Мусійчук О.В. (в режимі відеоконференції) просила відхилити апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
У справі встановлено таке.
ТОВ «Споживчий центр» є зареєстрованою у встановленому порядку фінансовою установою, яка надає фінансові послуги з кредитування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копією свідоцтва про його реєстрацію як фінансової установи, копією розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.02.2017 № 438 «Про видачу ТОВ «Споживчий центр» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (арк. 48-51, 52-53, 54 т. 1).
Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» розміщена на вебсайті товариства sgroshi.com.ua, внесеному до комплексної інформаційної системи Національного банку України, що підтверджується паперовою копією вебсторінки вебсайту цієї системи НБУ з інформацією про ТОВ «Споживчий центр» (арк. 13-14 т. 1)
07.11.2019 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 07.11.2019-100005061 (копія договору - арк. 63-64 т. 1) разом з додатком до анкети позичальника (її копія на арк. 65 т. 1), які, згідно з не спростованим позивачем поясненням відповідача, власноручно підписано позивачем у відділенні товариства. В цих анкеті й договорі позивачем вказано номер телефону НОМЕР_1 як фінансовий. Крім того, цей номер телефону як фінансовий використовувався нею при укладенні кредитного договору від 06.09.2020 № 06.09.2020-100004343. Його зазначено, зокрема, в заявці, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 06.09.2020, у пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та у підтвердженні товариства про укладення кредитного договору (арк. 77-78, 79, 80- 85 т. 1).
З копії LOG-файлу укладення кредитного договору № 14.11.2020-010000385 від 14.11.2021 вбачається порядок дій сторін, спрямованих на його укладення та на отримання ОСОБА_1 кредитних коштів (арк. 87 т. 1). Так, 14.11.2020:
- о 10:06:02 клієнт ( ОСОБА_1 ) пройшла ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства;
- о 10:06:09 клієнтом направлено запит (заяви) фінансовій установі (ТОВ «Споживчий центр») щодо можливості отримання кредиту з інформацією про бажані параметри кредиту;
- о 10:06:09 клієнту направлено фінансовою установою одноразовий ідентифікатор. Згідно з копією довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Мобайл» від 01.12.2021 № 01-12/21, на номер телефону НОМЕР_1 (щодо спірних правовідносин він є фінансовим номером) 14.11.2020 о 10:06:09 доставлено sms-повідомлення з текстом: «Код підтвердження: J6773» (арк. 67 т. 1);
- о 10:06:34 позичальнику направлено заявку, оферту й акцепт з істотними умовами кредитного договору;
- о 10:07:46 позичальником підписано акцепт вищевказаним одноразовим ідентифікатором та направлено його фінансовій установі;
- о 10:07:46 фінансовою установою направлено клієнту підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа.
До справи приєднано паперові копії електронних документів, підписані вищезгаданим одноразовим ідентифікатором (крім оферти), відомості яких узгоджуються з відомостями про дії сторін, що зазначені в LOG-файлі:
- заявки ОСОБА_1 на отримання кредиту, в якій зазначені її анкетні дані та умови, на яких остання виявила бажання отримати кредит у розмірі 8000 грн 00 коп. на 14 календарних днів зі сплатою процентів у сумі 2240 грн 00 коп. до 28.11.2020 та інші умови (арк. 68-70 т. 1);
- паспорту споживчого кредиту, в якому зазначені умови, на які погодилась ОСОБА_1 в заявці на отримання кредиту (арк. 71-72 т. 1);
- пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від ТОВ «Споживчий центр», в якій зазначено, що сума кредиту, строк, на який надається кредит, проценти за користування ним, графік платежів встановлені у заявці, що є її невід'ємною частиною (арк. 73-76 т. 1). У п. 8.1 цієї оферти зазначено, що договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитора;
- підтвердження укладення кредитного договору від 14.11.2020 № 14.11.2020-010000385, згідно з яким ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр» відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 14.11.2020, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) уклали електронний кредитний договір і позичальник на його виконання отримала кредит у сумі 8000 грн 00 коп. на 14 календарних днів з дати надання (первинний строк). Якщо позичальник не скористається правом на пролонгацію/наступну пролонгацію, після закінчення первинного/пролонгованого строку нараховуються проценти «Стандарт» до дати досягнення процентами максимального розміру або до дати, коли позичальник скористається правом на пролонгацію, сплативши проценти за весь попередній строк користування кредитом, залежно від дати, яка настане раніше. Максимальний строк, на який надається кредит - період, який складається з кількості календарних днів фактичного користування кредитом (залишком кредиту у разі його дострокового часткового повернення), протягом якого нараховуються проценти («Економ» та/або «Стандарт») до досягнення загальною сумою процентів їх максимального розміру, який становить 16000 грн 00 коп. Графік платежів при обранні первинного строку: сума кредиту у розмірі 8000 грн 00 коп. та проценти у розмірі 2240 грн 00 коп. сплачуються до 28.11.2020; вони розраховані відповідно до вищезазначених умов та сплачуються в останній день пролонгованого строку. Фіксована процента ставка «Економ» - 2% за 1 день/днів користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків; вони розраховуються множенням кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку «Економ» та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту протягом первинного та пролонгованого строків. Фіксована процентна ставка «Стандарт» - 2,5% за 1 день/днів користування кредитом застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Це підтвердження є невід'ємною частиною договору. Претензії щодо послуг надсилаються у письмовій формі за адресою кредитора. Умови відмови від надання послуг зазначені у пропозиції про укладення кредитного договору (оферті). На підставі ст. 601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 8000 грн 00 коп. за кредитним договором 14.11.2020-010000385 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 8000 грн 00 коп. за кредитним договором № 15.10.2020-010000109 від 15.10.2020 за умовою «Економ». Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов'язань позичальника в обліку кредитора. Зобов'язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 14.11.2020-010000385 та зобов'язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором № 15.10.2020-010000109 від 15.10.2020 за умовою «Економ» вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов'язань позичальника в обліку кредитора. Ця заява є частиною кредитного договору № 14.11.2020-010000385 та підписана ОСОБА_1 вищевказаним одноразовим ідентифікатором (арк. 108 т. 1).
На підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у ТОВ «Споживчий центр» в сумі 8000 грн 00 коп. та часткового повернення кредиту суду надано копію виписки по рахунку ОСОБА_1 в ТОВ «Споживчий центр», з якої вбачається, що позичальник отримала кошти в сумі 8000 грн 00 коп. за кредитним договором № 14.11.2020-010000385 та на погашення заборгованості за цим договором сплатила 5240 грн 00 коп. (арк. 88-92 т. 1). Ця виписка узгоджується:
- з повідомленням-вимогою товариства про наявність у позивача заборгованості в розмірі 18760 грн 00 коп., в якому зазначено, що ОСОБА_1 сплачувала кошти за оспорюваним нею кредитним договором, зокрема: 29.11.2020 - 100 грн 00 коп., 10.12.2020 - 90 грн 00 коп., 13.12.2020 - 3000 грн 00 коп., 13.12.2020 - 2050 грн 00 коп. (копія повідомлення - арк. 10 т. 1).
- з випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 у ТВБВ № 10026/0657 АТ «Ощадбанк», з якої відслідковуються перекази коштів з її картки 29.11.2020 в сумі 100 грн 00 коп., 10.12.2020 в сумі 90 грн 00 коп., 13.12.2020 в сумі 3000 грн 00 коп. та 13.12.2020 в сумі 2050 грн 00 коп. (арк. 144-159 т. 1).
Аналізуючи надані докази і норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.
У справі належними й допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 , будучи клієнтом ТОВ «Споживчий центр» принаймні з 07.11.2019, уклала з цим товариством кредитний договір № 07.11.2019-100005061, який власноручно підписала у відділенні товариства, при цьому визначила як фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_2 та в подальшому неодноразово зверталась до товариства з заявами про надання їй кредиту, які ним задовольнялися, зокрема:
- 06.09.2020 ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 8000 грн 00 коп. за договором № 06.09.2020-100004343 (арк. 178-187 т. 1);
- 20.09.2020 їй надано кредит в розмірі 8000 грн 00 коп. за договором № 20.09.2020-010000293, який перераховано на погашення заборгованості за кредитним договором № 06.09.2020-100004343 (арк. 188-196 т. 1);
- 15.10.2020 їй надано кредит в розмірі 8000 грн 00 коп. за договором № 15.10.2020-010000109, який перераховано на погашення заборгованості за кредитним договором № 20.09.2020-010000293 (арк. 197-205 т. 1);
- 14.11.2020 їй надано кредит в розмірі 8000 грн 00 коп. за оспорюваним нею кредитним договором № 14.11.2020-010000385, який перераховано на погашення заборгованості за кредитним договором № 15.10.2020-010000109 (арк. 206-213 т. 1).
При укладенні згаданих договорів позивачем використовувався як фінансовий вищезгаданий номер мобільного телефону: НОМЕР_1 . Цей же номер як такий, що належить ОСОБА_1 , зазначено її представником у процесуальних заявах позовної сторони до місцевого суду від 18.01.2022 та від 10.02.2022 у цій справі (арк. 131-зворот, 143 т. 1). Причому позовна сторона ніколи не стверджувала, що ОСОБА_1 втрачала або мобільний телефон, або sim-картку з вказаним номером.
Частина 1 ст. 205 ЦК України приписує, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Інше щодо спору між сторонами законом не встановлено.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому цією статтею; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ст. 12 згаданого Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 того ж Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Наявними у справі та описаними вище доказами підтверджується, що оспорюваний кредитний договір № 14.11.2020-010000385 від 14.11.2020 укладено сторонами в електронній формі на підставі подання заяви ОСОБА_1 на отримання кредиту, яку сформовано в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Споживчий центр», прийняття рішення товариством про видачу кредиту, відповідної пропозиції (оферти) ОСОБА_1 , надіслання їй sms-повідомлення з кодом для підтвердження прийняття оферти та введенням нею sms-коду, тобто акцептуванням оферти товариства, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». В той же день - 14.11.2020 ТОВ «Споживчий центр» зарахувало кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № 15.10.2020-010000109 та направило примірник укладеного сторонами кредитного договору в особистий кабінет у мережі Інтернет. Ці докази ніяк не спростовано.
Апеляційний суд зважає також на те, що:
- позивачем не надано доказів втрати у жовтні 2020 р. паспорта, довідки про присвоєння їй реєстраційного номера облікової картки платника податків та будь-яких кредитних карток;
- в справі наявна виписка по картці № НОМЕР_3 , відкритої на ім'я ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк», з якої вбачається зарахування на неї 06.09.2020 кредитних коштів в сумі 8000 грн 00 коп. Цією випискою у сукупності з даними виписки по рахунку позивача та копіями вищеописаних електронних кредитних договорів підтверджено факт погашення 20.09.2020 заборгованості у сумі 8000 грн 00 коп. за укладеним сторонами кредитним договором від 06.09.2020 № 06.09.2020-100004343 коштами, отриманими позивачем за укладеними сторонами кредитними договорами № 20.09.2020-010000293 і № 15.10.2020-010000109 та оспорюваним кредитним договором № 14.11.2020-010000385. З виписки по картці № НОМЕР_3 вбачається і те, що ОСОБА_1 постійно користувалася цією картою (не лише для зняття коштів, а й для поповнення рахунку) і що вона на погашення заборгованості за оспорюваним кредитним договором сплатила 5240 грн 00 коп. (29.11.2020 - 100 грн 00 коп., 10.12.2020 - 90 грн 00 коп., 13.12.2020 - 3000 грн 00 коп., 13.12.2020 - 2050 грн 00 коп.);
- оскільки позовна сторона не посилається на втрату ОСОБА_1 мобільного телефону та/або його номера (sіm-картки тощо), то у суду відсутні підстави для висновку, що позивачем не вчинено жодної дії з тих, що вчинені за допомогою мобільного телефонного зв'язку (фінансового номера) для укладення договору, про який йдеться, та отримання на його підставі коштів.
Доводи апеляційної скарги судом відкидаються як такі, що суперечать встановленим і описаним вище обставинам справи та визначеним відповідно до них правовідносинам, а також з наведених нижче підстав.
Судом не може бути використана для задоволення вимог позовної сторони копія повідомлення Прилуцької місцевої прокуратури, у якому зазначено, що заяву ОСОБА_1 щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом оформлення на її ім'я кредиту та заволодіння грошовими коштами розглянуто та що 27.01.2021 прокуратурою за фактом заволодіння грошовими коштами шляхом обману внесено відомості до вказаного Реєстру за № 42021271210000013 з попередньою правовою кваліфікацією діяння за ч. 1 ст. 190 КК України (арк. 6 т. 1), оскільки ці факти самі по собі не підтверджують наведених у позовній заяві обставин. Зокрема з цього повідомлення неможливо встановити, що вказані в ній відомості стосуються оформлення кредитного договору № 14.11.2020-010000385 від 14.11.2020. При цьому в заяві ОСОБА_1 йдеться про отримання невідомою особою кредиту на суму 6000 грн 00 коп. 16.01.2021 (копія заяви на арк. 171-зворот-172 т. 1).
Всі докази щодо укладення оспорюваного договору знаходяться у відповідача, як то і вимагається нормами права, що регулюють фінансово-бухгалтерський облік та звітність. Крім того, на спірні правовідносини поширюється законодавство про захист прав споживачів. В ст. 81 ч. 1, 12 ч. 3 і у викладеному у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 висновку зазначається, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору; особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності. З наведеного в цьому абзаці випливає, що посилання суду І інстанції на те, що ОСОБА_1 не довела позовні вимоги, є юридично некоректним. До того ж з наявних у справі доказів неможливо зробити висновок про обґрунтованість позовних вимог, так як вони ці вимоги спростовують. Тому згадане посилання підлягає виключенню з мотивувальної частини оскаржуваного рішення.
Отже рішення місцевого суду підлягає зміні приведенням його у відповідність до вищевикладеного.
Оскільки розгляд справи не закінчився повним чи частковим задоволенням позову, то в силу ч. 13 ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 376 ч. 4, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зарічної Лариси Анатоліївни задовольнити частково.
Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2022 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову, відмовивши у його задоволенні з мотивів, викладених у цій постанові.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Ідентифікаційні дані учасників справи наведено у рішенні суду І інстанції.
Головуючий: Судді: