09 березня 2023 року м.Суми
Справа №755/4951/21
Номер провадження 22-ц/816/268/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.
з участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.,
сторони:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи - виконавчий комітет Шосткинської міської ради (орган опіки та піклування), Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2022 року про відмову у забезпеченні позову, у складі судді Сидорчук О.М., постановлену у м. Шостка,
18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
19 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
З метою забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, 07 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Бабинського В.В., подав заяву про забезпечення позову шляхом визначення місця проживання дитини - малолітнього ОСОБА_3 з батьком за місцем реєстрації та проживання дитини в м. Києві, а у разі окремого проживання матері ОСОБА_2 , зобов'язати батька - ОСОБА_1 надавати їй можливість безперешкодно спілкуватися, бачитися та спільно проводити час із сином у присутності батька дитини у визначені години.
Вказував, що на даний час існують об'єктивні обставини, за яких ухвалене по справі рішення від 26 жовтня 2021 року про забезпечення позову щодо проживання дитини в м. Шостка тривалий час не виконується, а зміна теперішнього місця проживання дитини в м. Києві за місцем реєстрації та спільного проживання з обома батьками в належній ОСОБА_1 кватирі, з урахуванням складної воєнної ситуації в країні, стану здоров'я матері дитини, можливих з її боку маніпуляцій та шантажу щодо вивезення дитини, неправомірної поведінки, яка несе загрозу для дитини та негативно впливає на психологічний стан сина, викликає необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову у заявлений спосіб.
З огляду на викладене, з метою забезпечення позову та захисту матеріально-правових інтересів позивача ОСОБА_1 та його малолітнього сина від можливих недобросовісних дій відповідача ОСОБА_2 , для забезпечення реального та ефективного виконання прийнятого на його користь рішення суду, заява про забезпечення позову повинна бути задоволена.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2022 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв'язку із зміною безпекової ситуації в країні, вимушеної необхідності зміни проживання через ведення бойових дій, застосовані раніше заходи забезпечення позову ухвалою суду від 26 жовтня 2021 року не діють, а тому суд прийняв передчасне рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення позову, не дослідив мотиви та підстави заяви позивача про існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду відповідачем, яка постійно змінює місце проживання, не інформує батька про місцезнаходження дитини. Відсутність у ОСОБА_2 власного житла у м. Шостка, введення у країні військового стану унеможливлюють виконання судового рішення від 26 жовтня 2021 року, яке може використовуватися відповідачкою для зміни теперішнього сприятливого місця проживання у м. Києві з батьком.
Вказує про перебування ОСОБА_2 на лікуванні у психічному відділенні КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» у червні-липня 2022 року, як доказ нестабільності її поведінки, прояви агресії та неможливість належного догляду за дитиною, що наражає сина на стресові ситуації, несе загрозу для його здоров'я та життя.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги рішення органів опіки та піклування про сприятливі умови проживання дитини в м. Києві та створення батьком дитини належних умов для вихованні та розвитку дитини.
Доводить, що відмова у забезпеченні позову може мати негативні наслідки для малолітньої дитини, а також значно ускладнити виконання майбутнього рішення суду про задоволення його позову.
Учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Учасники справи повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з'явились. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив розглядати справу за його відсутності. Представник третьої особи надіслав заяву від 17 лютого 2023 року про розгляд справи без його участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом визначення місця проживання дитини - малолітнього ОСОБА_3 з батьком за місцем реєстрації та проживання дитини в м. Києві, а у разі окремого проживання матері ОСОБА_2 , зобов'язати батька - ОСОБА_1 , надавати їй можливість безперешкодно спілкуватися, бачитися та спільно проводити час із сином у присутності батька дитини у визначені години, мотивована тим, що при пред'явленні позову про визначення місця проживання дитини з батьком судове рішення про забезпечення позову не може замінити підсумкове рішення, яким вирішуються по суті позовні вимоги. При цьому суд вказав, що на час подання заяви про забезпечення позову дитина сторін проживає разом з обома батьками.
Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам Закону.
Відповідно до преамбули Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, за змістом вищезазначених норм закону, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи, що сторонами не заперечується факт проживання їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з обома батьками в м. Києві, сторони перебувають у процесі вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову із заявленим позовом, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість заміни остаточного рішення у справі постановленням ухвали про забезпечення позову шляхом визначення місця проживання дитини з батьком.
Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях і забезпечення позову в спосіб, який просить позивач, фактично призводить до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Судом першої інстанції взято до уваги, що вимоги заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом визначення місця проживання дитини - малолітнього ОСОБА_3 з батьком за місцем реєстрації та проживання дитини в м. Києві, а у разі окремого проживання матері ОСОБА_2 , зобов'язати батька - ОСОБА_1 , надавати їй можливість безперешкодно спілкуватися, бачитися та спільно проводити час із сином у присутності батька дитини у визначені години, фактично збігається з предметом заявленого позову у цій справі № 755/4951/21 про визначення місця проживання дитини з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
Зобов'язання, які ініціюються позивачем у заяві про забезпечення позову, не є співмірними із заявленими позовними вимогами та за своїм змістом є самостійною позовною вимогою, яка не може бути вирішена у порядку ст. 153 ЦПК України.
За обставин проживання дитини спільно з обома батьками за місцем проживання батька, заява позивача не містить обгрунтування, яким саме чином невжиття судом заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, у разі задоволення позову про визначення місця проживання дитини з батьком.
Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання у майбутньому судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, за заявою позивача ОСОБА_1 ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2021 року вже були застосовані заходи забезпечення його позову про визначення місця проживання дитини (а.с. 16-17).
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків органу опіки та піклування про сприятливі умови проживання дитини в м. Києві з батьком не впливають на прийняте судом процесуальне рішення у справі, оцінка таким доказам буде надана судом під час розгляду справи по суті.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були додержані норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367- 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2022 року про відмову у забезпеченні позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. Ю. Кононенко
Судді: О. І. Собина
С. С. Ткачук