09 березня 2023 року м.Суми
Справа №577/1328/22
Номер провадження 22-ц/816/135/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження в приміщенні Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН»
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2022 року в складі судді Потій Н.В., ухвалене у м. Конотоп, повний текст якого складено 02 листопада 2022 року,
11 травня 2022 року ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за комунальні послуги з централізованого опалення (послуги з постачання теплової енергії) за період з лютого 2014 року по грудень 2021 року (включно). Свої вимоги мотивувало тим, що відповідачі значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , отримуючи послуги з постачання теплової енергії, оплачували їх не в повному обсязі, останній платіж за спожиті послуги було здійснено в серпні 2020 року на суму 800 грн, що свідчить про переривання строку позовної давності.
Внаслідок порушень строків оплати за використану послугу за період з лютого 2014 по грудень 2021 року утворилася заборгованість в розмірі 40082,19 грн, яку товариство просило стягнути на свою користь, а також з кожного боржника по 1240 грн 50 коп судового збору.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2022 року позовні вимоги ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задоволено частково.
Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з квітня 2017 року по грудень 2021 року в розмірі 24857,51 грн.
Стягнуто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» по 769,11 грн судового збору з кожного.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати в частині відмови в стягненні заборгованості за комунальні послуги на суму 10342 грн 08 коп за період з лютого 2014 року по березень 2017 року та в частині відмови у стягненні 4882 грн 60 коп за період з квітня 2017 року по грудень 2021 року (включно). Здійснити перерозподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, та стягнути на користь товариства з кожного з відповідачів по 1860 грн 75 коп судового збору за подачу апеляційної скарги.
Доводить помилковість висновку суду про те, що оплати від 10 листопада 2014 року, 26 листопада 2019 року, 28 грудня 2019 року були здійснені за поточні місяці: листопад 2014 року, листопад 2019 року та грудень 2019 року відповідно, оскільки обсяг наданих послуг з теплопостачання визначається позивачем після завершення розрахункового періоду, який був визначений з 26 жовтня 2014 по 25 листопада 2014 включно, з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 01 грудня 209 року по 31 грудня 2019 року, після чого формується рахунок на оплату та надається для оплати споживачам. Вказує, що у разі відсутності в платіжному документі застереження щодо періоду, за який здійснюється сплата коштів, та за наявності заборгованості, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період до повного її погашення, як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 534 ЦК України. Також, п. 40 Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМ України № 830 у редакції від 21 серпня 2019 року, визначено, що у разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або якщо за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зараховувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди, якщо така є. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не вказувала період за який сплачує комунальні послуги, тому одержані товариством кошти були спрямовані на погашення заборгованості у хронологічному порядку - з моменту утворення заборгованості. Призначення платежу визначає безпосередньо платник та відповідно несе відповідальність за заповнення цього реквізиту, банк робить лише відмітку про дату та суму здійсненої банківської операції.
Вважає, що в порушення ст. 89, ч. 6 ст. 95 ЦПК України судом першої інстанції не досліджено письмові докази, підтверджуючі визнання відповідачами боргу, що утворився з лютого 2014 року, в наслідок чого помилково застосовано строки позовної давності.
Здійснення періодичних оплат комунальних послуг без зазначення періоду, за який сплачуються кошти, є підтвердженням визнання відповідачами наявності загальної суми богу, що почала утворюватися з лютого 2014 року, та як наслідок, переривання строку позовної давності у розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому на підставі ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачами не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову 40082,19 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2022 року: 2481 грн х 100 = 248100 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою про склад сім'ї та довідками про реєстрацію місця проживання від 13 січня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , з 26 листопада 2004 року значаться зареєстрованими: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13, 68, 69).
01 листопада 2006 року між ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» та ОСОБА_1 був укладений договір № 1073 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, за умовами якого, ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» взяло на себе зобов'язання своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач своєчасно сплачувати послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (п. 1 договору) (а.с. 14-17).
Відповідно до п. 29 договір діє протягом року і вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії жодна зі сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення.
Згідно з листом ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН», адресованим ОСОБА_1 , від 29 січня 2021 року позивач направив проект договору № Р-32в/5-80Т від 23 листопада 2020 року з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії та роз'ясненням щодо укладання даного договору (а.с. 18-19).
Відповідно до індивідуального договору від 21 жовтня 2021, затвердженого постановою КМ України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови від 08 вересня 2021 року) та заяви-приєднання, ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» надає послуги з постачання теплової енергії (а.с. 40-53).
За вказаною адресою на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 по оплаті послуг з централізованого опалення, які надаються ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН».
Згідно з розрахунком заборгованості та довідки про стан розрахунків по особовому рахунку у листопаді 2014 року ОСОБА_1 сплатила 200 грн з нарахованих 283,77 грн саме в листопаді. У червні 2015 року та в серпні 2015 року вона сплатила по 200 грн за нараховані 283,77 грн у березні та 183,10 грн у квітні 2015 року. Аналогічно у липні 2016 року вона сплатила 200 грн в рахунок оплати за березень та квітень поточного року (а.с. 54-59).
Враховуючи наведені обставини та те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не в повному розмірі сплачували за надані позивачем послуги з централізованого теплопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з лютого 2014 року по грудень 2021 року (включно), за наявності клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з квітня 2017 року по грудень 2021 року в розмірі 24857,51 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 Загальних положень «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію й ін. послуги) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору
За положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 серпня 2019 року № 830, виконавець виробляє теплову енергію відповідно до стандартів, нормативів, норм і правил, а споживач зобов'язаний оплачувати послуги з постачання теплової енергії у строки, встановлені договором або Законом.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.
Згідно зі ст. 162 Житлового кодексу Української РСР плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», що введений в дію з 01 травня 2019 року, також визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. При цьому за положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою, або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Таким чином, ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН», як надавач послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , має право на отримання оплати за свої послуги, а тому права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачів нарахованої заборгованості.
Як вбачається, нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, закріплено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата комунальних послуг здійснюється в місяці, що настає за розрахунковим періодом.
Надання послуг з постачання теплової енергії у період з лютого 2014 року по вересень 2019 року (03 вересня 2019 року) здійснювалось позивачем на підставі укладеного зі споживачами Договору № 1073 від 01 жовтня 2006 року та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».
Згідно з п. 18 Постанови КМ України № 630 розрахунковим періодом для оплат, послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до п. 8 Договору № 1073 від 01 жовтня 2006 року, розрахунковий період оплати послуг календарний місяць з 25 числа по 25 число наступного місяця. Термін внесення платежів не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з під. 1 п. 30 Постанови КМ України № 630 та п. 17.1 Договору № 1073 від 01 жовтня 2006 року, споживач зобов'язаний своєчасно, у визначений Договором термін оплачувати отримані послуги.
Тобто, Згідно з п. 18 Постанови КМ України № 630, п. 8 Договору № 1073 від 01 жовтня 2006 року розрахунковий період оплати послуг спожитих в листопаді є: 26 жовтня 2014 року по 25 листопада 2014 року включно, при цьому, оплата за спожиті послуги повинна бути внесена не пізніше 20 грудня 2014 року.
Станом на 10 листопада 2014 року - дата проведення оплати відповідачем ОСОБА_1 200,00 грн, нарахування за надані споживачам послуги з постачання теплової енергії у листопаді 2014 року не проведено товариством, оскільки не завершився розрахунковий період для оплати послуг.
Аналогічна ситуація з платежами від 26 листопада 2019 року на суму 100,00 грн та від 28 грудня 2019 року на суму 2000,00 грн.
У період здійснення вказаних вище оплат відповідачами надання послуги з постачання теплової енергії відбувалось на підставі постанови КМ України № 830 від 21 серпня 2019 року, а також Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який затверджено вказаною постановою.
Пунктами п. п. 35-37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
З огляду на вищезазначене, розрахунковий період для оплати послуг, отриманих в листопаді 2019 року тривав з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно), відповідно оплата послуг повинна бути здійснена відповідачами не пізніше 31 грудня 2019 року.
ОСОБА_1 сплатила 100 грн 26 листопада 2019 року, але на дату оплати розрахунковий період не завершився і товариством ще не було визначено обсяг спожитої послуги з постачання теплової енергії в листопаді 2019 року.
Крім цього, розрахунковий період для оплати послуг, отриманих в грудні 2019 року тривав з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно), відповідно оплата послуг повинна бути здійснена відповідачами не пізніше 31 січня 2020 року.
Фактично ОСОБА_1 сплатила 2000 грн 28 грудня 2019 року, тобто до завершення розрахункового періоду оплати послуг, отриманих в грудні 2019 року та відповідно до визначення товариством обсягу спожитої послуги з постачання теплової енергії в грудні 2019 року.
Із викладеного вбачається, що виключно після завершення розрахункового періоду позивач визначає обсяг наданих послуг з постачання теплової енергії споживачам, після чого формує рахунок на оплату та надає його для оплати споживачам.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оплати від 10 листопада 2014 року, від 26 листопада 2019 року, від 28 грудня 2019 року були здійснені за поточні місяці: листопад 2014 року, листопад 2019 року та грудень 2019 року відповідно.
У разі відсутності в платіжному документі застереження щодо періоду, за який здійснюється сплата коштів та за наявної заборгованості, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, як це передбачено ч. 3 ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що на спростування доводів ОСОБА_1 про здійснення виключно поточних платежів, позивачем, разом із відповіддю на відзив було надано докази оплат відповідачем за період з 10 листопада 2014 року по 18 серпня 2022 року на загальну суму 4850 грн, при цьому, жоден платіж не містив відомостей про період, за який здійснювалися оплати (а.с. 125-138).
Крім того, із вказаних доказів оплати (Повідомлення про оплату за відповідний місяць, «Дневной отчет по Ощадний Банк за … », «Дневной отчет по ВуІПЗ (пошта) за …») вбачається, що оплата за послугу з теплопостачання здійснювалася ОСОБА_1 і в міжопалювальні періоди 2014/2015, 2015/2016, 2017/2018, 2018/2019, 2019/2020, коли плата позивачем взагалі не нараховувалася, при цьому платником не зазначався розрахунковий період та призначення платежу.
У п. 40 Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого поставною КМ України № 830, передбачено, що під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
У разі, коли споживачем не визначено розрахунковий період, або якщо за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди, якщо така є, а якщо такої не має, - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих до дати здійснення платежу періодів (розрахункових місяців).
У зв'язку з незазначенням ОСОБА_1 періодів, за які проводиться оплата за комунальні послуги, одержані позивачем кошти правильно були спрямовані для погашення заборгованості у хронологічному порядку з моменту її утворення.
Здійснення періодичних оплат комунальних послуг, без зазначення періоду, за який сплачуються кошти, є підтвердженням визнання відповідачами наявності загальної суми заборгованості, що почала утворюватись з лютого 2014 року, та, як наслідок, перериванням строку позовної давності у розумінні ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не врахував визначений законодавством порядок зарахування платежів, що призвело до неправильного визначення початку перебігу позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та помилково застосував строк позовної давності до вимог за період з лютого 2014 року по березень 2017 року (включно).
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджували б оплату виключно поточних платежів, колегія суддів вважає, що здійснюючи оплату без зазначення конкретного періоду, за який ОСОБА_1 сплачувала кошти, є визнанням боргу, що утворився з лютого 2014 року.
Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у межах встановленого законом строку позовної давності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування строку позовної давності за клопотанням відповідача.
Що стосується розміру заборгованості за комунальні послуги з квітня 2017 року по грудень 2021 року, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру заборгованості позивачем вже були враховані призначені відповідачам субсидії, перерахунки та здійснені ними оплати, тому зменшення судом першої інстанції суми боргу за цей період є безпідставним.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в оскаржуваній частині на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позову ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 10342 гривні 08 копійок за період з лютого 2014 року по березень 2017 року та 4882 гривні 60 копійок за період з квітня 2017 року по грудень 2021 року (включно).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, при задоволенні позову та апеляційної скарги, рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат з визначенням до стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» з кожного по 1240 грн 50 коп судового збору (2481 грн /2).
Із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» підлягає стягненню з кожного по 1860 грн 75 коп (2481 грн х 150% / 2) у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Докази понесення судових витрат на суму 6000 грн, що включає, крім іншого, витрати пов'язані із прибуттям представника позивача до суду, апеляційному суду не надано, тому компенсації вони не підлягають.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ч.13 ст. 7, ст.ст. 367 - 369, п.2 ч.1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» задовольнити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2022 року скасувати в частині відмови в стягненні заборгованості за комунальні послуги на суму 10342 гривні 08 копійок та 4882 гривні 60 копійок. Прийняти нову постанову про задоволення цих вимог.
Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 10342 (десять тисяч триста сорок дві) гривні 08 (вісім) копійок за період з лютого 2014 року по березень 2017 року та 4882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) гривні 60 (шістдесят) копійок за період з квітня 2017 року по грудень 2021 року (включно).
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2022 року змінити в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» з кожного по 1240 (одній тисячі двісті сорок) гривень 50 (п'ятдесят) копійок судового збору за подачу позову.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» по 1860 (одній тисячі вісімсот шістдесят) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок з кожного судового збору за апеляційний перегляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. Ю. Кононенко
Судді: В. І. Криворотенко
О. І. Собина