Справа №591/5948/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/850/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Розбій
08 березня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши, без участі сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, у відкритому судовому засіданні в м. Суми, в порядку ч.4 ст. 422-1 КПК України, матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 01 лютого 2023 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
В провадженні Зарічного районного суду м. Суми знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
У судовому засіданні суду першої інстанції прокурор заявив клопотання про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки заявлені раніше ризики не зменшились та не відпали, а більш мякі запобіжні заходи не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
01 лютого 2023 року ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 березня 2023 року включно.
Не погодившись з ухвалою судді, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 01.02.2023р. та винести нову, якою змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня. Звільнити ОСОБА_6 з-під варти. Встановити для підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки:
- заборонити залишати у нічний час з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у кримінальному провадженні;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
Вказував, що прокурором до клопотання не додано жодного доказу, який би підтверджував його доводи і підстави наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому у змісті клопотання прокурор посилається на наступні матеріали:
- протокол огляду місця події та допиту потерпілого ОСОБА_8 ;
- слідчий експеримент з потерпілим;
- висновок СМЕ;
- протокол затримання ОСОБА_6 та інші матеріали кримінального провадження.
Зазначав, що під час розгляду клопотання стороною захисту повідомлялося, що обвинувачений має стабільний дохід, хоча працює не офіційно підсобником на будівництві, також, що в місті Суми мешкає його мати та рідна сестра, що свідчить про наявність сталих соціальних зв 'язків.
Наголошував, що в матеріалах кримінального провадження не мається будь-яких офіційних даних для підстав обґрунтовано припускати можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування або суду, впливати на учасників провадження, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, жодного доказу, який би свідчив про дійсне існування таких ризиків у органів досудового розслідування не має та суду не під час судового засідання не надавалося, а тому підстави обґрунтовано припускати про наявність вказаних ризиків - відсутні.
На думку апелянта судом не враховано те, що обвинувачений ОСОБА_6 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має громадянство України, має місце реєстрації та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також в судовому засіданні був щирими та надавав пояснення суду.
Вважав, що враховуючи те, що ОСОБА_6 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має громадянство України, має постійне місце реєстрації та проживання, не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування або суду, запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою допустимо та доцільно змінити на домашній арешт в нічний час доби, з урахуванням принципів, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та вищенаведеної практики Європейського суду з прав людини, норми яких у даному випадку привалюють над вимогами внутрішнього законодавства, оскільки ризики, які передбачені статтею 177 КПК України на даний момент взагалі відсутні та не підтверджені належними доказами, а одна тільки тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого висунуто обвинувачення ОСОБА_6 не є визначальним фактором і безумовною обставиною застосування даного запобіжного заходу.
Враховуючи те, що, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд провадження за їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
Тому, вислухавши доповідь судді та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Так, задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, судом першої інстанції з врахуванням доводів клопотань прокурора, було встановлено, що існує обґрунтована підозру у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки в клопотанні, обвинувальному акті та реєстрі наведені достатні відомості, які можуть переконати стороннього спостерігача в цьому, так само як і не спростовано цих обставин протилежною стороною, з урахуванням висловлених позицій судом при попередньому застосуванні та продовженні відносно обвинуваченого запобіжного заходу.
Також, судом враховано, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є актуальними і в цей час, оскільки вони зумовлюються незмінними даними стосовно характеру обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину з застосуванням насильства, наявністю в його біографії випадку засудження, відсутністю офіційних постійних джерел доходів, як і офіційних сталих власних міцних соціальних зв'язків, що в сукупності з тяжкістю покарання, яке йому загрожує, говорить про наявність ризиків ухилення від суду, можливості впливу на учасників провадження, про яких обізнаний, та стосовно можливості продовження неправомірних дій, а також доводить неможливість застосування більш м'яких заходів.
Судом першої інстанції взято до уваги і характер обвинувачення, а також те, що особа обвинувачується у вчиненні дій в період воєнного стану в області, яка межує з країною-агресором, що збільшує заявлені ризики та переважає над доводами сторони захисту в контексті їх заперечень.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що судом не враховано те, що обвинувачений ОСОБА_6 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має громадянство України, має місце реєстрації та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також в судовому засіданні був щирими та надавав пояснення суду, на переконання колегії суддів не є підставою для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки дані обставини існували і на час вчинення інкримінованих йому злочинів, проте не стали стримуючим фактором.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 становить небезпеку для суспільства, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку усім обставинам провадження та прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, яким доведена неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу та доцільність продовження останнім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому, оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 01 лютого 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без зміни, а апеляційну захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4