Дата документу 09.03.2023 Справа № 335/3852/22
Єдиний унікальний № 335/3852/22
Провадження №22-ц/807/422/23
Головуючий в 1-й інстанції - Стеценко А.В.
09 березня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 16 листопада 2022 року) у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,-
У липні 2022 року позивач Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в обґрунтування позову вказавши наступне. Позивач у період 01.01.2013 по 31.10.2021 надав відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення, квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач у свою чергу неналежним чином здійснює оплату за отримані послуги, у зв'язку з чим, виникла заборгованість на загальну суму 28284 грн. 92 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також просив стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн. 00 коп.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2022 року, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 26.02.2019 по 31.10.2021 у розмірі 10126 (десять тисяч сто двадцять шість) гривень 73 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» понесені судові витрати у розмірі 888 (вісімсот вісімдесят вісім) гривень 26 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Концерн «Міські теплові мережі» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що власник житла зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати комунальні послуги. До правовідносин між сторонами не можна застосовувати строк позовної давності.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2023 року це 268400,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 грн. (2684,00 грн. Х 100 = 268 400 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 15.07.2019 по теперішній час, що підтверджується довідкою з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 12.07.2022 №04-46/2655.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2022 № 314617063, об'єкт нерухомого майна - квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності відповідачеві на підставі договору дарування квартири АДРЕСА_2 , посвідченого 26.02.2019 приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Сірою І.Є.
Згідно розрахунку Концерну «Міські теплові мережі» за період з 26.02.2019 по 31.10.2021 відповідач має заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який оформлений на відповідача по оплаті за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, загальним розміром 10126 грн. 73 коп. При цьому, заборгованість відповідача за послуги надані позивачем у лютому у період з 26.02.2019 по 28.02.2019 становить 101,03 грн. (942,47 грн. / 28 днів х 3 дні ).
Відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
Задовольняючи вимоги позову частково суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води підлягають задоволенню за період з 26.02.2019 по 31.10.2021 у розмірі 10126 грн. 73 коп., тобто починаючи з моменту набуття відповідачем права власності на житло в яке позивач надає послуги. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується.
Відповідно до пункту 2.1. Статуту Концерну «Міські теплові мережі», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 1589 р. від 26.07.2002 року, зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Згідно п.1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою(споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.
Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги"(у обох редакція, які були чинні у певному періоді утворення заборгованості): житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Крім того, вказаним законом передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно відповіді на запит Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 12.07.2022 року №04-46/2655, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15.07.2019 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2022 № 314617063, об'єкт нерухомого майна - квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності відповідачеві на підставі договору дарування квартири АДРЕСА_2 , посвідченого 26.02.2019 приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Сірою І.Є.
Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідача, як споживача послуг є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Договір між сторонами про надання послуг не укладався, проте Концерн «МТМ» надавав відповідачу як споживачу за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач такі послуги прийняв, від їх отримання не відмовився.
Фактичне надання цих послуг слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил.
Між сторонами виникли фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги (вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 7 липня 2020 р.).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 18 вище вказаних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.
На підтвердження вартості надання послуг та отримання таких споживачем, Концерн «МТМ» надав розрахунок заборгованості за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 згідно якої відповідачу нараховано заборгованість з оплати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання води за період з 01.01.2013 р. по 31.10.2021р. в сумі 28284,92 грн (а.с.6-7).
Між тим в повній мірі з таким розрахунком погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Таким чином, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.09.2020 по справі №61-3604св20, яку вірно застосував до правовідносин між сторонами суд першої інстанції.
Позивачем не доведено, що відповідачем взято на себе обов'язок щодо сплати боргів попередніх власників житла, в яке позивачем надано послуги, тому обов'язок щодо сплати виник у відповідача з моменту набуття права власності на квартиру з 26.02.2019 року, і саме з цього часу з відповідача підлягає стягненню заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 67, 68 ЖК УРСР наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» залишити без задоволення.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 09 березня 2023 року.
Судді: С. В. Кухар
О.В. Крилова
О.З. Поляков