Дата документу 07.03.2023 Справа № 6-423/11
Справа № 22-ц/807/353/23 Головуючий у 1-й інстанції: Артемової Л.Г.
Є.У.№ 6-423/11 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
07 березня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про обмеження виїзду за кордон фізичної-особи ОСОБА_1 ,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Острика Сергія Юрійовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2011 року,
Заявник звернувся до суду із зазначеним поданням. За змістом подання, на виконанні у Шевченківському ВДВС Запорізького МУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового виконання наказу виконавчого листа № 27/201/09 від 28.09.2009 року, виданого Господарським судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму боргу у розмірі 49928,97 грн. Виконавче провадження відкрито на підставі постанови державного виконавця від 06.01.2011 року. У зв'язку з невиконанням боржником виконавчого документу у добровільному порядку, державним виконавцем здійснюються заходи з виявленням майна боржника та його подальшої примусової реалізації.
Тому заявник просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2011 року подання задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань за виконавчим листом № 27/201/09, виданим 28.09.2009 року Господарським судом Запорізької області.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову про відмову у задоволені подання Шевченківському ВДВС Запорізького МУЮ.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції постановив ухвалу про задоволення подання не маючи на це достатніх доказів. Так апелянт вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази ухилення його від виконання судового рішення, за яким з нього стягнуто заборгованість. Окрім того подання розглянуто без участі державного виконавця, який мав доводити та надавати докази на підтвердження того, що зазначав у поданні. Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день та час розгляду подання, оскільки за адресою на яку направлялась судова кореспонденція, ОСОБА_1 не проживає та не зареєстрований з 2009 року. Судом першої інстанції запит місця реєстрації ОСОБА_1 не здійснювався, а тому вважати, що ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд подання немає підстав. ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана ним ухвала порушує його конституційні права, оскільки він є багатодітним батьком та на даний час він не може виїхати за кордон.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що за наказом Господарського суду Запорізької області з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнута сума боргу у розмірі 49 928,97 гривень.
19 листопада 2009 року на підставі виконавчого документа №27/201/09, виданого 28 вересня 2009 року Господарським судом Запорізької області, державним виконавцем Шевченківському ВДВС Запорізького МУЮ було відкрито виконавче провадження.
09 липня 2010 року державним виконавцем Шевченківському ВДВС Запорізького МУЮ ухвалена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно п.7 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» ( редакції закону на момент прийняття рішення), а саме на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 11 червня 2010 року №16/139/10, якою боржника фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нікітенка М.О.
Згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) станом на 22 грудня 2022 року виконавчий документ повторно до відділу виконавчої служби не надходив та на примусовому виконанні не перебуває, а матеріали виконавчого провадження знищені у 2011 році (а.с.71)
Задовольняючи подання приватного виконавця виконавчого, суд першої інстанції виходив з того, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання судового рішення.
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися.
Відповідно до ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Вказана норма цивільного процесуального кодексу України кореспондується із статтею 377-1 ЦПК України, яка діяла на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ОСОБА_1 ухвали.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Пунктом 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Тобто ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі умисні діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
У п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014, № 6 зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). У зв'язку із цим у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження зазначене може бути підставою для відповідного реагування, зокрема звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно з нормами ЦПК, пунктом 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
З огляду на словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Встановлення наявності зобов'язання у боржника, у даному випадку грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості, та факту ухилення останньої від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов'язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями частини другої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов'язань.
Якщо боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання боргового зобов'язання, а саме, до виконавця не прибув, не надав своєчасно у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та пояснень стосовно причин невиконання рішення не надав, а виконавець зі свого боку вчинив всі дії передбачені законом, в такому разі, обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його в праві виїзду за межі України та вчинення інших дій передбаченим Законом.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання боргового зобов'язання.
В оскаржуваному судовому рішенні також не зазначено, якими належними і допустимими доказами підтверджується факт ухилення боржника від виконання судового рішення.
Більш того, виконавче провадження було закінчено 09 липня 2010 року та більше не відкривалось, а тому можна вважати, що на даний час не існує підстав для обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення, а тому на підставі ст.376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні подання.
Постанова апеляційного суду не перешкоджає повторному зверненню приватного виконавця до суду із аналогічним поданням і зазначенням всіх обставин в обґрунтування доводів про необхідність застосування обмежувальних заходів до боржника.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2011 року у цій справі скасувати.
У задоволені подання Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про обмеження виїзду за кордон фізичної особи ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 08 березня 2023 року.
Головуючий: І.В. Кочеткова
Судді: А.В. Дашковська
О.М. Кримська