Дата документу 07.03.2023 Справа № 333/6695/20
Справа № 22-ц/807/91/23 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрієва М.М.
Є.У.№ 333/6695/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
07 березня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Подліянова Г.С.
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2021 року,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позов у подальшому був уточнений.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина. 16 липня 2020 року вона звернулася до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено через пропуск строку прийняття спадщини. Посилаючись на те, що строк на прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, оскільки тривалий час перебувала у депресивному стані, а з 20 лютого по 03 березня 2020 року хворіла на гострий бронхіт і лікувалася стаціонарно в КНП «Молочанський центр первинної медико-санітарної допомоги» Токмацької районної ради, просила суд на підставі ст. 1272 ЦК України визначити їй додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини у три місяці.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2021 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Караван О.Д., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги лікарську довідку, яка підтверджує поважну причину пропуску ОСОБА_1 строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Окрім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції досить критично поставився до пояснень ОСОБА_1 стосовно карантинних заходів, які були введені у зв'язку з COVID-19, тим паче, що ОСОБА_1 має чотирьох неповнолітніх дітей, яких не мала змоги залишити без нагляду у зв'язку з карантином у шкільних та дошкільних закладах.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду.
В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином направленням повісток в електронні кабінети їх представникам адвокату Каравн О.Д. та Артеменку Є.А., а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Запорізького апеляційного суду.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.7)
За відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 17 травня 1985 року по 18 листопада 2019 року. Станом на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею були зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.6).
16 липня 2020 року ОСОБА_1 до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори подано заяву про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі чого було заведено спадкову справу № 245/2020 (а.с.25).
Спадкоємцем першої черги, крім позивачки, є також донька померлої ОСОБА_2 .
Постановою державного нотаріусу Шостої Запорізької державної нотаріальної контори від 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 через неподання заяви про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк після смерті спадкодавця (а.с.8).
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності перешкод й об'єктивних труднощів та їх існування, які б могли вплинути на своєчасність подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Рішення обґрунтовуєтьси лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачка посилалася депресивний стан та хворобу в період з 20 лютого по 03 березня 2020 року з діагнозом гострий бронхіт.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела поважність причин пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини, тому відсутні підстави для визначення позивачу додаткового строку для її прийняття.
Колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що знаходження позивачки у депресивному стані після смерті матері не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення для прийняття спадщини, оскільки законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців, очевидно врахував морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців. Вказаний висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 20.01.2021 (справа №752/11156/18-ц, провадження №61-14082св20)
Щодо перебування ОСОБА_1 на лікарняному в період з 20 лютого по 03 березня 2020 року, то у довідці, яку надала позивачка на підтвердження своєї хвороби, не зазначено амбулаторно чи стаціонарно лікувалася позивачка, а тому вказана довідка не є достатнім доказу на підтвердження факту неможливості своєчасного звернення останньої до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів надав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у останнього об'єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4 .
Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в статтях 1220, 1222, 1269, 1270, 1272 ЦК України, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої інстанції по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка є матір'ю чотирьох дітей і через запровадження карантинних заходів вона не могла залишити дітей вдома та своєчасно звернутися до нотаріальної контори, є неспроможними і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
На вказані обставини як на поважні позивачка не посилалася ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив, належних і допустимих доказів на підтвердження таких доводів суду першої інстанції не надавала.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.
Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Караван Ольги Дмитрівни залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 08 березня 2023 року.
Головуючий І.В. Кочеткова
Судді: О.М. Кримська
Г.С. Подліянова