Дата документу 15.02.2023 Справа № 937/4933/21
Єдиний унікальний № 937/4933/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/650/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
15 лютого 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2023 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 березня 2023 року включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, до Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернувся прокурор Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_8 з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
В обґрунтування свого клопотання, прокурор вказувала, що на розгляді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Розпорядженням голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року №49/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області» змінено територіальну підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України надалі існують, прокурор просив продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2023 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 березня 2023 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України не зможе запобігти вказаним ризикам.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що потерпіла є його бабусею і під час судового розгляду він з нею примирився та вона не має жодних зауважень та претензій до нього, а тому він не буде тиснути на неї.
Зауважує, що майнову шкоду він не завдав, всі свідки по справі були допитані, з самого початку він співпрацював зі слідством та не мав наміру переховуватися або втікати від слідства.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 підтримав подану ним апеляційну скаргу та вказав, що в нього хвора печінка та він потребує відповідного харчування.
Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, обвинувачений раніше неодноразово судимий, потерпіла знаходиться на окупованій території, і будучі на волі, ОСОБА_7 може поїхати до неї та здійснювати на неї вплив. Зазначила, що матеріали кримінального провадження наразі відновлюються.
Повідомлений належним чином захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 до судового засідання апеляційного суду не з'явився, клопотань про відкладення не подавав.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 10 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
При цьому, слід зазначити, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії».
Крім того, ризик переховування від суду підтверджується і тим, що місце реєстрації та проживання обвинуваченого ОСОБА_7 знаходиться на тимчасово окупованій території, а саме, у м. Мелітополі Запорізької області, що може також спонукати останнього переховуватися на такій території, яка на даний час не підконтрольна владі України.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлюється тим, що обвинувачений ОСОБА_7 знайомий з потерпілою, вона є його бабусею, він достовірно обізнаний про місце її мешкання, оскільки місцем вчинення злочину є місце проживання останньої, у зв'язку із чим може здійснити на неї певний вплив з метою зміни нею показань або відмови від їх надання для уникнення від кримінальної відповідальності.
Також, ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, раніше неодноразово звільнявся від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, а маючи не зняту та не погашену судимість в період призначеного за попереднім вироком іспитового строку вчинив новий умисний корисливий тяжкий злочин, не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що в сукупності свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших корисливих злочинів.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, не здатні забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Доводи обвинуваченого про те, що він не завдав майнової шкоди потерпілій спростовуються змістом обвинувального акту, відповідно до якого, шкода, яка була спричинена внаслідок вчиненням злочину становить у розмірі 132500 грн.
Посилання обвинуваченого на те, що він співпрацював зі слідством та не має наміру переховуватись не спростовують висновки суду та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Разом з тим, колегія суддів враховує повідомлення обвинуваченого ОСОБА_7 щодо поганого стану його здоров'я та приходить до наступного.
Відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико - санітарних і оздоровмо-профілактичних програм, в тому числі і держаних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Як випливає із рішення ЄСПЛ у справі «Каверзін проти України» надання медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відреагувати на повідомлення обвинуваченого ОСОБА_7 щодо стану його здоров'я та відповідно до п.п. 1, 2 ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров'я останнього, який перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати належне лікування.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 206, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2023 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 березня 2023 року включно, залишити без змін.
У відповідності до ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати медичну допомогу в необхідному обсязі.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4