Дата документу 06.02.2023 Справа № 336/5788/20
ЄУ № 333/5788/20 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/572/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 6 лютого 2022 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14 грудня 2022 року (з урахуванням ухвали суду від 14 грудня 2022 про виправлення описки), якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України.
В судовому засіданні прокурор вважав за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14 грудня 2022 року (з урахуванням ухвали суду від 14 грудня 2022 про виправлення описки) задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 строком до 12 лютого 2023 року. Приймаючи таке рішення, суд врахував дані про особу обвинуваченої, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
У апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою вказує, що стороною обвинувачення вже два роки не здійснюються заходи щодо доставки свідків до суду. Посилаючись на рішення Європейського суду вказує, що заявлені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК не підтверджені доказами, а лише перелічені стороною обвинувачення. Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків відсутній, оскільки потерпілий та деякі свідки допитані судом, речі вилучені, інші свідки перебувають за межами області. Звертає увагу, що він має постійне місце проживання та неповнолітню дитину. Просить скасувати ухвалу суду та змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор та захисник, будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання не з'явилися, обвинувачений, також будучи належним чином сповіщений про апеляційний розгляд, клопотань про особисту участь не заявляв, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора, обвинуваченого та його захисника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положениями ст. 331, ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідаючи на доводи апелянта щодо відсутності встановлених місцевим судом ризиків колегія суддів виходить із наступного.
Так, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали і продовжують існувати.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, суспільно-корисною працею не займався, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його особи.
При цьому, тяжкість обвинувачення та очікуване покарання, хоча і не є самостійними підставами для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Судова колегія відмічає, що високий рівень суспільної небезпечності обвинуваченого дозволяють спрогнозувати з високим ступенем, що ОСОБА_6 , будучи обізнаним про суворість кримінального покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
Крім того, беззаперечні відомості щодо неодноразових попередніх притягнень ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності ( 9 разів), кількість епізодів розбійних нападів, відсутність постійного місця робити та джерела доходів свідчать на користь встановленого судом ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також, перебуваючи на свободі, ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відоме їх місце проживання, а тому ризик певних дій з боку обвинуваченого може перешкодити кримінальному провадженню, що вплине на встановлення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню.
Отже, виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 на більш м'який.
При цьому, суд врахував тяжкість обвинувачення, необхідність виконання процесуальних дій, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, суд, керуючись наданими йому законом повноваженнями, дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та встановлена наявність ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому, будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту під час апеляційного розгляду не наведено.
Посилання на позитивні відомості про особу обвинуваченого у вигляді постійного місця проживання та наявність неповнолітньої дитини не здатні спростувати висновок суду стосовно недоцільності застосування відносно ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з наведених підстав є неспроможними.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни ухвали суду, у провадженні не вбачається.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14 грудня 2022 року (з урахуванням ухвали суду від 14 грудня 2022 про виправлення описки), якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 до 12 лютого 2023 року включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4