Справа № 686/20340/22
Провадження № 2/686/862/23
21 лютого 2023 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Приступи Д.І.,
при секретарі - Люковій Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Факторінгс», ТОВ ФК «ДніпрофінансГруп» про визнання недійсним договору,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ФК «Факторінгс», ТОВ ФК «ДніпрофінансГруп» про визнання недійсним договору №20/07/2020/1 про відступлення права вимоги від 20.07.2020р., а саме визнати договір № 20/7/2020/1 від 20.07.2020р. укладений між ТОВ «ФК «Факторінгс» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» в частині відступлення прав вимоги за Кредитним договором №27/03/2007/978-К/531 від 27.03.2007р. та договором застави майнових прав № 27/03/2007/978-531-1 від 27.03.2007р. недійсним. ТОВ «ФК «Галицька фінансова компанія» не могло набути право вимоги за валютним кредитним договором, вважає договір про відступлення прав вимоги таким, що вчинено із порушенням вимог чинного законодавства, а тому позивач просить його позов задовольнити.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, у випадку неявки відповідача просить проводити заочний розгляд справи.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, заяви про розгляд справи без їхньої участі не надсилали, про причини неявки суд не повідомили.
Із письмової згоди представника позивача суд ухвалив заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, що 27.03.2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №27/03/2007/978-К/531.
В якості забезпечення до даного договору 27.03.2007р. між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір №27/03/2007/978-531-1 застави майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .
15.07.2020р. між ПАТ «КБ Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_I_1, відповідно до умов якого банк відступив право вимоги до боржників, а новий кредитор набув усіх прав кредитора за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №27/03/2007/978-К/531 від 27.03.2007р. та договором застави майнових прав №27/03/2007/978-531-1 від 27.03.2007р.
20.07.2020р. між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс» було укладено договір про відступлення прав вимоги №20/07/2020.
Відповідно до п. 2 цього Договору за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання товариством у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основним договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатках №1-4 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками тощо.
Сторони підтверджують, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам, в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до п. 4 договору визначено, що сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до договору новий кредитор сплачує товариству грошові кошти в сумі 12 000 000,00 гривень - ціна договору. На момент підписання договору ціна договору частково сплачена новим кредитором товариству на підставі попереднього договору №01-05-06 до Договору відступлення прав вимоги за лотом №GL48N718070 у розмірі 10 000 000,00 гривень. Залишок ціни договору у розмірі 2 000 000,00 грн. сплачується товариству новим кредитором протягом 15 (п'ятнадцять) робочих днів.
Станом на 20 липня 2020 року ТОВ «ФК «Факторінгс» повністю не розрахувався із ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», а отже не набуло право вимоги.
20.07.2020р. між ТОВ «ФК «Факторінгс» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» укладено договір про відступлення прав вимоги № 20/07/2020/1.
Відповідно до п. 1 цього договору, товариство (ТОВ «ФК «Факторінгс») відступає новому кредитору (ТОВ «Галицька фінансова компанія») належні товариству майнові права на підставі договору № 20/07/2020 про відступлення права вимоги, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс», новий кредитор набуває прав вимоги товариства до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку 1 до цього договору.
Проте, ТОВ «ФК «Факторінгс» 20 липня 2020 року не набуло право вимоги за кредитними договорами, а отже не могло відступити (передати, продати) таке право іншій особі.
Відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу України встановлено, що Особа; яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту. Особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до норм ч.1, ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Таким чином, ЦК України проводить розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги. Це, зокрема, правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа.
У постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).
Вичерпний перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах, визначений у статті 1054 ЦК України. Такими є банк або інша фінансова установа.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 цього Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України)).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 ЦК України).
У постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала на відсутність підстав для відступу від зазначених висновків.
Оспорюваний правочин договір № 20/7/2020/1 від 20.07.2020р. укладений між ТОВ «ФК «Факторінгс» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» в частині відступлення прав вимоги за Кредитним договором №27/03/2007/978-К/531 від 27.03.2007р. є договором факторингу. Згідно з пунктом 3 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, небанківська установа, яка є фінансовою установою, здійснює валютні операції, передбачені пунктами 1 - 4 частини другої статті 9 Закону про валюту, а також інші валютні операції, які є наданням фінансових послуг, передбачених частиною першою статті 4 Закону про фінпослуги, на підставі ліцензії, що надає небанківській установі, яка є фінансовою установою, право на здійснення таких валютних операцій.
Відповідно до підпункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг належить до фінансових послуг.
Отже, ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.
Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 16.12.2020р. у справі № 461/2900/11.
Згідно з відповіді Національного банку України від 10лютого 2021 року № 27-0006/11061, наявної в матеріалах справи ТОВ «ФК «Галицька фінансова компанія» не видавались генеральна та/або індивідуальна ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою, з чого слідує, що ТОВ «ФК «Галицька фінансова компанія» не могло набути право вимоги за валютним кредитним договором.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,141,247,258,259,263-265,280-289 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 214, 215, 216, 651 - 654, ЦК України, суд
Позов задоволити.
Визнати недійсним договір №20/7/2020/1 від 20.07.2020 року укладений між ТОВ «ФК «Факторінгс» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» в частині відступлення прав вимоги за Кредитним договором №27/03/2007/978-К/531 від 27.03.2007 року та договором застави майнових прав № 27/03/2007/978-531-1 від 27.03.2007 року.
Стягнути солідарно з ТОВ «ФК «Факторінгс» (код ЄДРПОУ 40298218), ТОВ ФК «ДніпрофінансГруп» (код ЄДРПОУ 40696815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 992,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його виготовлення.
Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
Повний текст рішення виготовлено 21.02.2023 року.
Суддя: Приступа Д.І.