08 березня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/943/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Позовні вимоги позивач мотивує протиправністю відмови пенсійного органу у переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, оскільки за приписами статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати щонайменше 24 місяці не залежно від перерв, який не враховано при обчисленні пенсії по інвалідності та на момент досягнення 60-років має страховий стаж, що відповідає вимогам статті 26 Закону, то при переході на пенсію за віком буде застосовано середню заробітну плату (дохід), визначений частиною 2 статтею 40 Закону для обчислення пенсії (за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії). Відповідно довідки про доходи №7024500260021033 щомісячний розмір пенсії позивача, як інваліда ІІ-ї групи складає 2370 грн. 64 коп. Пенсія по інвалідності призначена позивачу з 2013 року, а відповідачем зазначається, що після призначення пенсії позивачем не набуто 24 місяці страхового стажу, хоча вказано, що страховий стаж складає 36 років 4 місяці 21 день, в тому числі додатковий стаж 6 років 0 місяців 22 дні. Але згідно довідки від 23.09.2022, виданої ГУДПС у Полтавській області, з 01.04.2017 по 31.12.2018 застосовувалась спрощена система оподаткування за умови сплати 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для платників єдиного податку 2 групи, а з 01.01.2019 по 31.12.2021 року застосовувалась спрощена система оподаткування, за умови сплати 15 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для платників єдиного податку ІІ групи. Тому підтверджено набуття позивачем 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії як фізичною особою-підприємцем. Отже, неврахування відповідачем цього страхового стажу фізичної особи-підприємця порушує право позивача на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, що є більшою, з розрахунку навіть середніх показників.
Ухвалою суду від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/943/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.02.2023 та 21.02.2023 до суду від ГУПФУ в Полтавській області надійшли аналогічні за змістом відзиви на позовну заяву, в яких управління проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю. Свою позицію мотивує тим, що позивачем подано заяву про переведення з одного виду пенсії на інший невстановленої форми, що підтверджується копією його звернення, яке надійшло до управління 15.08.2022 за №8051/П-1600-22, і як наслідок, призвело до його розгляду відповідачем в порядку Закону України "Про звернення громадян". За результатами розгляду зазначеного звернення відповідачем надано відповідь з роз'ясненням норм пенсійного забезпечення відповідно до Закону №1058-ІV про недоцільність переходу на інший вид пенсії у зв'язку з її зменшенням після переходу (лист ГУПФУ в Полтавській області від 18.08.2022 №9451-8051/П-02/8-1600/22). В контексті спірних правовідносин управлінням не розглядалися подані позивачем документи на предмет визначення права на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, а відтак не приймалося жодних рішень та не вчинялося дій відносно позивача в розумінні приписів статті 19 Конституції України, які можуть бути оскаржені до суду. Аналізуючи вищевикладене та норми адміністративного права, лист управління №9451-8051/П-02/8-1600/22 від 18.08.2022 не містить ознаки індивідуального акту суб'єкта владних повноважень і не є актом, яким порушено право позивача на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. За матеріалами пенсійної справи з 05.08.2013 позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи, первісно призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки. При цьому, при обчисленні розміру пенсії позивача до уваги взято страховий стаж тривалістю 36 років 4 місяці 21 день, в тому числі додатковий стаж 6 років 0 місяців 22 дні. При переведенні ж позивача на пенсію за віком буде враховуватися наявний страховий стаж без врахування додаткового стажу, як це передбачено статтею 24 Закону №1058-ІV. З аналізу статей 40, 45 Закону №1058-ІV вбачається, що законодавством регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Водночас, для застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеного частиною другою статті 40 Закону №1058-ІV при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком необхідна наявність одночасно двох умов: - переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком повинно здійснюватися вперше; - особа після призначення пенсії по інвалідності працювала та набула не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії незалежно від перерв в роботі. Твердження позивача, що він набув не менше як 24 місяці страхового стажу, як фізична особа-підприємець, посилаючись на те, що з 01.04.2017 по 31.12.2018 застосовувалась спрощена система оподаткування за умови сплати 10% розміру мінімальної заробітної плати для платників єдиного податку 2 групи, а з 01.01.2019 по 31.12.2021 застосовувалась спрощена система оподаткування, за умови сплати 15% розміру мінімальної заробітної плати для платників податків єдиного податку 2 групи, є хибним і свідчить, що позивач ототожнює два поняття “єдиний податок” і “єдиний соціальний внесок”. У спірному випадку позивач правом на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не скористався, за спірний період єдиний внесок як ФОП не сплачував, що підтверджується даними з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідкою ОК- 5), тому після призначення пенсії по інвалідності страхового стажу не менш як 24 місяці не набув. Отже, у зв'язку з тим, що позивач не набув права на переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу), визначеного (визначений) частиною другою статті 40 Закону №1058-ІV для призначення пенсії за 2019, 2020 та 2021 роки, а також у зв'язку із зменшенням страхового стажу позивача, при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, розмір пенсії позивача зменшиться, що є недоцільним.
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
За матеріалами пенсійної справи з 05.08.2013 позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи, первісно призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Відповідно до довідки ГУДПС у Полтавській області від 23.09.2022 №17230/6/16-31-24-09-08 у період з 14.10.2005 по 31.12.2021 позивачем здійснювалася підприємницька діяльність як фізичною особою-підприємцем.
Згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) після призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності останній правом на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не скористався та єдиний внесок як фізична особа-підприємець не сплачував.
12.08.2022 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Листом від 18.08.2022 №9451-8051/П-02/8-1600/22 ГУПФУ в Полтавській області проінформувало ОСОБА_1 про те, що у разі переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком буде застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (6186,32 грн), оскільки заявник не набув 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Також у разі переведення заявника на пенсію за віком буде враховуватися наявний страхових стаж без врахування додаткового стажу, як це передбачено статтею 24 Закону №1058. За таких умов, переведення заявника з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону №1058 недоцільне, оскільки зменшується розмір пенсії.
Не погодившись з відмовою відповідача у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058-ІV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
За приписами статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Питання вибору того чи іншого виду пенсії особа вирішує сама, як правило, з точки зору доцільності - більшого розміру пенсії.
За матеріалами пенсійної справи з 05.08.2013 позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи, первісно призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Згідно зі статтею 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 свідчать про те, що при обчисленні розміру пенсії останнього пенсійним органом до уваги взято страховий стаж тривалістю 36 років 4 місяці 21 день, в тому числі додатковий стаж 6 років 0 місяців 22 дні.
Разом з тим, при переведенні позивача на пенсію за віком буде враховуватися наявний страховий стаж без врахування додаткового стажу, як це передбачено статтею 24 Закону №1058-ІV.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-ІV при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з абзацами 1 та 2 частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу викладених норм вбачається, що ними регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Закону №1058-ІV.
Зазначений висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 31.05.2019 у справі №314/272/17, від 31.03.2020 у справі №348/1296/17, від 01.03.2021 у справі №488/1409/16-а, від 29.11.2022 у справі №560/4589/21.
Водночас, суд не погоджується з доводами позивача щодо необхідності при переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовувати показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, з огляду на наступне.
Так, відповідно до довідки ГУДПС у Полтавській області від 23.09.2022 №17230/6/16-31-24-09-08 у період з 14.10.2005 по 31.12.2021 позивачем здійснювалася підприємницька діяльність як фізичною особою-підприємцем.
Тобто після призначення пенсії по інвалідності з 05.08.2013 позивач провадив підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець (самозайнята особа).
Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Відповідно до приписів частини другої статті 40 Закону №1058-ІV для призначення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, на переконання суду, для застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеного частиною другою статті 40 Закону № 1058-ІУ при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком необхідна наявність одночасно двох умов: - переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком повинно здійснюватися вперше; - особа після призначення пенсії по інвалідності працювала та набула не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії незалежно від перерв в роботі.
Твердження позивача, що він набув не менше як 24 місяці страхового стажу, як фізична особа-підприємець, посилаючись на те, що з 01.04.2017 по 31.12.2018 застосовувалась спрощена система оподаткування за умови сплати 10% розміру мінімальної заробітної плати для платників єдиного податку 2 групи, а з 01.01.2019 по 31.12.2021 застосовувалась спрощена система оподаткування, за умови сплати 15% розміру мінімальної заробітної плати для платників податків єдиного податку 2 групи, суд вважає хибними та такими, що свідчать про ототожнення позивачем двох різних понять, таких як "єдиний податок" і "єдиний соціальний внесок".
Єдиний податок (спрощена система оподаткування, обліку та звітності) - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в певному порядку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ( далі - Закон №2464-VІ ) платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VІ особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Як вже зазначалось вище, відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 24 Закону №1058-ІУ страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Тобто, починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється лише за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідки ОК-5).
Згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) після призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності останній правом на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не скористався та єдиний внесок як фізична особа-підприємець не сплачував.
Отже, після призначення пенсії по інвалідності позивач страхового стажу за період здійснення ним підприємницької діяльності як ФОП не менш як 24 місяці не набув.
За викладених обставин, позивач не набув права на переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу), визначеного (визначений) частиною другою статті 40 Закону №1058-ІV для призначення пенсії за 2019, 2020 та 2021 роки, а відтак, у зв'язку із зменшенням страхового стажу позивача при переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком розмір пенсії останнього зменшиться, що є недоцільним.
Про недоцільність переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону №1058-ІV свідчить також наданий пенсійним органом до матеріалів справи умовний розрахунок пенсії ОСОБА_1 за віком, розмір якої визначено в сумі 2014,94 грн, а з 15.08.2022 - 2100,00 грн. Разом з тим, станом на серпень 2022 року позивач отримував пенсію по інвалідності в розмірі 2371,47 грн.
Резюмуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Гіглава