Справа № 420/802/23
08 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (вул.Декабристів,5, м.Миколаїв, 54001) про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області за результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ № 401 від 31.05.2022 "Про застосування дисциплінарного стягнення" y частині, що стосується застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області «Про особовий склад» від 22.06.2022 № 520 o/c;
поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно- аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Херсонській області;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на мою користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив службу в Національній поліції України на посаді головного спеціаліста відділу відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Херсонській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 22.06.2022 № 520 о/с мене звільнено зі служби в поліції на підставі п.б. ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Підставою видання цього наказу став наказ № 401 від 31.05.2022 "Про застосування дисциплінарного стягнення". Позивач вважає своє звільнення зі служби в поліції незаконним та безпідставним.
Ухвалою суду від 18 січня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що 24.02.2022 особовий склад УІАП ГУНП був зібраний по
сигналу «Бойова тривога», надалі о 6.00 особовий склад за наказом було зібрано у дворі ГУНП. Після цього було виконано евакуаційні заходи, передбаченні планом евакуації. Також було створено групу у месенджері Whatsapp під назвою УІАП для доведення та обміном інформації між учасниками групи про ситуацію у місті. Через начальників відділів та при телефонному спілкуванні кожномі працівнику було доведено про необхідність евакуації з тимчасово окупованої території Херсонської області, також було запропоновано ОСОБА_1 автомобіль родини ОСОБА_2 , а також автомобілі інших служб ГУНП що на той час знаходились у м. Херсон. Також координувалися дії між працівниками які вже виїхали та тими що знаходились на тимчасово окупованій тереторії. Крім того, з пояснень вбачається, що ОСОБА_1 на службовому автомобілі Mazda Е2200 синього кольору, д.н. НОМЕР_1 виїхав за маршрутом евакуації, однак з невідомих причин повернувся у м. Херсон. Про даний факт стало відомо пізніше зі слів ОСОБА_3 .
Позивачу ОСОБА_2 особисто та через Власова І в телефонних розмовах та через групи неодноразово повідомлялося про необхідність виїзду з окупації, відповідні маршрути та шляхи евакуації. Жодному з працівників УІАП ГУНП в Херсонській області вказівки залишатись на окупованій території (за місцем мешкання) не надавалися. Жоден з працівників УІАП не доповідав про такі вказівки від керівництва ГУНП чи інших осіб. Усі добре знали про наказ про евакуацію.
За інформацією УКЗ ГУНП станом на 31.05.2022, на підконтрольну Україні територію прибуло 1525 поліцейських.
За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, станом на 30.05.2022 року, за даними операторів мобільного зв'язку тимчасово окуповану територію Херсонської області покинуло 178 224 особи жителів Херсонської області.
Належних доказів на підтвердження обставин неможливості виїзду з тимчасової окупованої території Херсонської області, тих обставин що на блок постах позивачане випускали суду не надано.
Представник відповідача стверджує, що матеріалами службового розслідування повно встановлено факти порушення позивачем службової дисципліни, невиконанні наказу ГУНП в Херсонській області «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» від 24.02.2022 №87 та відсутності позивача на службі з 24.02.2022 року без поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді головного спеціаліста відділу відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Херсонській області.
Відповідно до наказу № 520о/с від 22.06.2022 року ОСОБА_1 звільнений зі служби в Національній поліції згідно з п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за результатами проведеного службового розслідування, підстава - наказ № 401 від 31.05.2022 року.
Відповідно до висновку службового розслідування, дисциплінарний проступок виразився у порушенні службової дисципліни, невиконанні службових обов'язків, в порушенні Присяги, невиконанні наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 року № 87 та відсутність з 24.02.2022 року на службі без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
До основних завдань, які покладені на поліцію віднесено: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст. 2 ЗУ "Про Національну поліцію").
Згідно з пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Згідно з п.13 ч.4 ст.9 Закону України "Про критичну інфраструктуру", до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно з ч.2,3 ст.24 Закону України "Про Національну поліцію" у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Таким чином, аналіз приведених норм права доводить, що працівники поліції мають спеціальний статус, і приймаючи присягу працівника поліції позивач склав присягу "з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки", тим самим взяв на себе підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і яких вони повинні дотримуватися, де за порушення вимог Закону №580-VIII передбачена дисциплінарна відповідальність згідно Дисциплінарного статуту.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут).
Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту).
Згідно з статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.
Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов'язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (надалі - Порядок № 893).
Згідно з розділом VI Порядку №893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).
У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Вирішуючи спір, суд враховує, що обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом у своїх рішеннях та, зокрема, у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 826/1916/17.
Відповідно до ч.1 ст.26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Так, службовим розслідуванням встановлено, що Наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» було оголошено евакуацію особового складу, документів та майна у визначене безпечне місце.
У відповідності до інформації з групи «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Telegram», яка використовувалася для здійснення інформування керівників органів та підрозділів ГУНП в Херсонській області (на той час у вказаній групі перебувало 192 керівника різних рівнів) з питань службової діяльності, встановлено, що об 11.28 год. 24.02.2022 начальником УОАЗОР ГУНП полковником поліції КУТАСОВИМ Русланом Миколайовичем в зазначену групу надіслано інформацію щодо отримання від начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_4 та подальшу дублювання наказу про евакуацію особового складу в бік м. Миколаєва, а саме: «Все 100% эвакуация л/с!! В сторону Николаева». На запитання деяких керівників щодо евакуації, об 11.42 год. того ж дня полковником поліції ОСОБА_5 додатково здійснено наголошення на виконанні зазначеного наказу трьома знаками оклику «!!!». Надалі, о 17.40 год. полковник поліції ОСОБА_5 в указану групу надіслано повідомлення «УВАГА ВСІМ! Орієнтовно о 19.00 год., якщо не зміниться ситуація, або пропаде зв'язок - забезпечити евакуацію о/с у бік м. Миколаєва». О 19.57 год. підполковником поліції ОСОБА_6 в групу надіслано повідомлення «Николаев говорит нашим сотрудникам эвакуация и выдвигаться на Вознесенск», на вказане повідомлення полковник поліції ОСОБА_4 надав команду «Так. Давайте з ними» (скриншот з групи «Інформування керівників ГУНП»).
В подальшому, 24.02.2022 заступником начальника ГУНП полковником поліції ОСОБА_7 у месенджері запропоновано працівникам повернутися до ГУНП для несення служби. 25.02.202, приблизно в обідній час, полковником поліції ОСОБА_7 за допомогою месенджера надано команду особовому складу, який не евакуювався у безпечне місце, виїхати в бік м. Миколаєва.
24.02.2022 особовий склад УІАП ГУНП був зібраний по сигналу «Бойова тривога», надалі о 6.00 особовий склад за наказом було зібрано у дворі ГУНП. Після цього було виконано евакуаційні заходи, передбаченні планом евакуації. Також було створено групу у месенджері Whatsapp під назвою УІАП для доведення та обміном інформації між учасниками групи про ситуацію у місті. Через начальників відділів та при телефонному спілкуванні кожномі працівнику було доведено про необхідність евакуації з тимчасово окупованої території Херсонської області, також було запропоновано ОСОБА_1 автомобіль родини ОСОБА_2 , а також автомобілі інших служб ГУНП що на той час знаходились у м. Херсон. Також координувалися дії між працівниками які вже виїхали та тими що знаходились на тимчасово окупованій тереторії. Крім того, з пояснень вбачається, що ОСОБА_1 на службовому автомобілі Mazda Е2200 синього кольору, д.н. НОМЕР_1 виїхав за маршрутом евакуації, однак з невідомих причин повернувся у м. Херсон. Про даний факт стало відомо пізніше зі слів ОСОБА_3 .
Позивачу ОСОБА_2 особисто та через Власова І в телефонних розмовах та через групи неодноразово повідомлялося про необхідність виїзду з окупації, відповідні маршрути та шляхи евакуації. Жодному з працівників УІАП ГУНП в Херсонській області вказівки залишатись на окупованій території (за місцем мешкання) не надавалися. Жоден з працівників УІАП не доповідав про такі вказівки від керівництва ГУНП чи інших осіб. Усі добре знали про наказ про евакуацію.
Службовим розслідуванням встановлено, що заступником начальника УКЗ ГУНП підполковником поліції ОСОБА_8 , у присутності в якості свідків заступника начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_9 та начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_10 , 07.05.2022 та 10.05.2022 складено акти про відсутність на службі (робочому місці) в місцях дислокації ГУНП працівників поліції, зокрема ОСОБА_1 (акти №621/2/02-2022 від 07.05.2022 та №660/2/02-2022 від 10.05.2022).
Наказом ГУНП від 10.05.2022 №184 за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУНП в Херсонській області, що виразилось у невиконанні наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності працівників поліції без поважних причин на службі, призначене службове розслідування, зокрема відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку службового розслідування дисциплінарний проступок позивача виразився у порушенні службової дисципліни, невиконанні службових обов'язків, в порушенні Присяги, невиконанні наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 та відсутність з 24.02.2022 року на службі без поважних причин.
Відповідно до ч.1,2,4 ст.2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.
Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов'язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.
Під час виконання службових обов'язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.
Відповідно до ч.1 ст.4 Дисциплінарного статуту, наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень (ч.2 ст.4 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч.3 ст.4 Дисциплінарного статуту, наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику (ч. 4 ст. 4 Дисциплінарного статуту).
Таким чином, аналіз статті 4 Дисциплінарного статуту доводить, що наказ необов'язково має бути відданий у письмовій формі, також допускається форма його віддання усно та з використанням технічних засобів зв'язку.
Станом на час розгляду справи наказ начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» не скасовано, відомості щодо його оскарження в судовому порядку у суду відсутні.
Позивач посилається на те, що наказ не був доведений до йому відома, гуманітарні коридори були відсутні, відсутній транспорт, відсутні безпечні виїзди з окупованої території. При цьому позивач зазначає що він двічі намагався виїхати з окупованих територій, проте це йому не вдалось.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 1 ст. 16 вищевказаного Закону визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022р. № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» було оголошено евакуацію особового складу, документів та майна у визначене безпечне місце.
Твердження позивача про неповідомлення спростовується наступними встановленими службовим розслідуванням обставинами, а саме 24.02.2022 особовий склад УІАП ГУНП був зібраний по сигналу «Бойова тривога», надалі о 6.00 особовий склад за наказом було зібрано у дворі ГУНП. Після цього було виконано евакуаційні заходи, передбаченні планом евакуації. Також було створено групу у месенджері Whatsapp під назвою УІАП для доведення та обміном інформації між учасниками групи про ситуацію у місті. Через начальників відділів та при телефонному спілкуванні кожномі працівнику було доведено про необхідність евакуації з тимчасово окупованої території Херсонської області, також було запропоновано ОСОБА_1 автомобіль родини ОСОБА_2 , а також автомобілі інших служб ГУНП що на той час знаходились у м. Херсон. Також координувалися дії між працівниками які вже виїхали та тими що знаходились на тимчасово окупованій тереторії. Крім того, з пояснень вбачається, що ОСОБА_1 на службовому автомобілі Mazda Е2200 синього кольору, д.н. НОМЕР_1 виїхав за маршрутом евакуації, однак з невідомих причин повернувся у м. Херсон. Про даний факт стало відомо пізніше зі слів ОСОБА_3 .
Тобто, з огляду на вказане, суд вважає, що позивачу було відомо про евакуацію до міста Миколаєва з метою подальшого проходження служби.
При цьому, суд звертає увагу, що у справах №805/1209/17-а; №826/5900/17 Верховний суд обґрунтував відмову у задоволенні позову нездійсненням спроб позивача отримати інформацію з загальнодоступних джерел, відсутністю спроб позивача отримати вказівки щодо своїх подальших дій.
З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що позивач повинен був знати про основні евакуаційні заходи.
З листа Херсонської Обласної військової адміністрації від 05.08.2022 року №01-01-66-2846/0/33 вбачається, що з 01 березня 2022 року м. Херсон, а в подальшому, територія Херсонської області була окупована росiйськими військами. Фактично з 26 лютого 2022 року припинився безперешкодний доступ до м. Херсона, всі шляхи в їзду та виїзду з міста було заблоковано вiйськовими РФ.
10 березня 2022 року Національна поліція України видала наказ № 190 «Про деякі питання проходження поліцейськими служби в період дії воєнного стану», яким зобов'язала всіх поліцейських, які перебувають на тимчасово окупованих територіях протягом 1 доби виїхати на підконтрольну Україні територію для реєстрації та постановки на облік.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено порядок виконання наказу.
Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту). Однак, позивач не повідомив негайно про відсутність можливості виконати наказ.
Позивач у позовній заяві зазначив, що громадяни України, які залишилися в окупації не мали можливості виїхати з регіону, так як жодних домовленостей на офіційному рівні про встановлення пунктів пропуску або «зелених коридорів» для виїзду з регіону на підконтрольну Україні територію не було.
Між тим, суд звертає увагу, що у висновку службового розслідування дисциплінарною комісією в ході опитування поліцейських УПП в Херсонській області встановлено, що частина особового складу виїхала на підконтрольну територію з урахуванням обставин бойових дій. Решта залишились за місцем мешкання. Через декілька тижнів частково бойові дії в Херсонській області зменшили активність та з'явилась можливість виїзду особовим складом з окупованої Херсонської області на підконтрольну територію м. Миколаєва.
При цьому, відповідно до довідки ВКЗ Управління патрульної поліції в Херсонській області ДПП від 27.08.2022 року, в період з 10 березня до 17 травня 2022 року з тимчасово окупованої території Херсонської області виїхало 163 поліцейських управління патрульної поліції в Херсонської області Департаменту патрульної поліції (довідка від 03.08.2022 року).
Крім того, відповідно до довідки УКЗ ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 року №1037/2/02-2022, станом на 24.02.2022р. штатна чисельність поліцейських в ГУНП в Херсонській області складала 2419 одиниць, некомплект складав 302 посади, фактична чисельнiсть поліцейських складала 2117 працівників. Станом на 18.04.2022 з тимчасово окупованої території України, зокрема м. Херсона та Херсонської області на підконтрольну Українi територiю всього евакуювався (передислокувався) 781 поліцейський. Станом на 09.05.2022 - 1467 поліцейських. Станом на 31.05.2022 - 1525 поліцейських.
За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, станом на 30.05.2022 року, за даними операторів мобільного зв'язку тимчасово окуповану територію Херсонської області покинуло 178 224 особи жителів Херсонської області.
Суд зазначає, що служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.
При цьому позивачем не заперечується факт відсутності його на службі.
В свою чергу, суд зауважує, що 24.02.2022р. та 25.02.2022р. зберігалася можливість безперешкодного виїзду за межі Херсонської області, що підтверджується встановленими обставинами та належними доказами. При цьому в подальшому можливість виїзду з тимчасово окупованої території Херсонської області підтверджується даними про кількість осіб, які покинули територію Херсонської області, інформацією ХДВА, публікаціями в ЗМІ.
На думку суду, пояснення позивача з приводу неможливості евакуюватися у зв'язку з відсутністю «зелених коридорів», небезпідставно дисциплінарною комісією не розцінені такими як «поважність відсутності на службі в період дії воєнного стану», оскільки станом на 31.05.2022р., зокрема, 1523 працівника поліції ГУНП в Херсонській області виконало наказ начальника про евакуацію в безпечне місце за таких саме умов, про які зазначає позивач, та на сьогодні несуть службу на підконтрольній Україні території.
Суд зазначає, що у розпорядженні позивача перебував службовий автомобіль Mazda Е2200 синього кольору, д.н.
НОМЕР_2 той же час, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення позивачем свого безпосереднього керівника про неможливість евакуації з тимчасово окупованих територій до моменту отримання повідомлення про проведення службового розслідування.
ОСОБА_1 , як поліцейський, який склав присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов'язків, з моменту офіційного опублікування Указу Президента України «Про введення в України воєнного стану», мав вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Проте ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу, не вжив заходів щодо прибуття до місця дислокації підрозділу у місті Миколаїв, тобто самоусунувся від виконання службових обов'язків як поліцейського від захисту Українського народу, територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
Фактично позивач, починаючи з 24.02.2022р. перебуває на окупованій території Херсонської області та про жодні спроби прибути до місця дислокації підрозділу у місті Миколаїв керівництву не повідомляв. Натомість зважав на відсутність можливості виїхати, що суперечить встановленим судом обставинам, зокрема багаточисленним фактам евакуації особового складу ГУ НП в Херсонській області протягом періоду, починаючи з 24.02.2022 та до теперішнього часу.
Суд також враховує, що зазначені позивачем підстави для залишення у м. Херсоні не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби та дислокації підрозділу, де служив позивач.
Натомість суд звертає увагу, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд зазначає, що при вирішенні даного спору враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» за заявою № 63235/00, що викладені у рішенні від 19 квітня 2007 року.
Так, у вказаному рішенні Європейський Суд з прав людини вказав: « 47. У зв'язку з цим Суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов'язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів «державного управління», держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов'язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов'язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять до сфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67).
Суд зазначає, що рішення у справі «Пеллегрін» (Pellegrin) було сформульоване досить категорично; якщо посада належала до зазначеної категорії, то всі спори, незалежно від їхньої природи, вилучалися із сфери застосування статті 6. Допускався тільки один виняток: всі спори, що стосувалися пенсій, підпадали під сферу застосування пункту 1 статті 6, оскільки з виходом на пенсію службовця, спеціальні відносини між ним та державними органами припиняються. Службовець опиняється в ситуації, яка прирівнюється до ситуації службовців, які працюють згідно з приватним правом: спеціальні відносини, засновані на вірності і відданості, що пов'язують його з державою, перестають існувати, і такий службовець не може більше володіти частиною суверенної влади держави (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 67).
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану на території України. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з п.8 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Відповідачем доведено та підтверджено наявність скоєння позивачем дисциплінарного проступку, який полягав у вчиненні ним прогулу.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Суд вважає, що накладене дисциплінарне стягнення є співмірним із виявленим проступком позивача, та є необхідним засобом підтримання службової дисципліни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування Наказу №401 від 31 травня 2022 року про застосування дисциплінарного стягнення в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 22.06.2022 № 520 o/c в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.
Як наслідок - відсутні підстави для задоволення і решти позовних вимог як таких, що є похідними.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, а також те, що позивач звільнений від плати судового збору, правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заява про поновлення строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті кодексу встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В той же час суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року№ 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року , назву та частину першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Разом з тим, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами - може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Крім того, 02 березня 2022 року РСУ опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, де зазначила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Суд враховує, що під час прийняття оскаржуваних наказі позивач перебував на окупованій території та не міг вчасно скористатися правом на їх оскарження.
З огляду на викладене клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Херсонській області про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (вул.Декабристів,5, м.Миколаїв, 54001) про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.