справа№380/2022/23
08 березня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо перерахування та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.12.2021 №17019 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 виходячи із 70% від суми грошового забезпечення для обчислення пенсії та обмеження її максимальним розміром;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію виходячи із 90% від суми грошового забезпечення для обчислення пенсії, з урахуванням проведених раніше перерахунків і виплат, а також без обмежень максимальним розміром пенсії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262). Пенсія позивачу призначена у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі № 380/1497/22 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 20 грудня 2021 року № 17019, виданої Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, однак зменшило її відсоткове значення з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмежило виплату пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені дії відповідача позивач уважає протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року у справі № 826/16220/18, яке набрало законної сили, вже було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок й виплату пенсії, виходячи з розміру 90% грошового забезпечення.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром позивач зазначає, що частина сьома статті 43 Закону № 2262, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. Тому внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Відтак дії пенсійного органу щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправними.
Ухвалою суду від 08.02.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зокрема з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що дія нормативно-правового акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той нормативно-правовий акт під час дії якого вони настали або мали місце, а тому дії відповідача, які полягають у застосуванні 70% грошового забезпечення під час проведення перерахунку пенсії позивачу є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки на момент здійснення такого перерахунку діяла норма статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII, яка передбачала саме такий максимальний розмір пенсії. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262. Пенсія позивачу призначена у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року у справі №826/16220/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01 січня 2018 року за вислугу років, виходячи із розміру 90% грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 року із розрахунком підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19 березня 2018 року, виходячи із 90% від суми грошового забезпечення для обчислення пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі №380/1497/22 визнано протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахування та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.12.2021 № 17019 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, включаючи наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 7 890 грн., оклад за військове звання - 1480 грн., надбавка за вислугу років (50 %) - 4 685 грн., надбавку за особливості проходження служби (65 %) - 9 135,75 грн., надбавку за службу в умовах режимних обмежень обмежень (15 %) - 1 183,50 грн., премію (35 %) -2 761,5 грн., які мають враховуватися при перерахунку пенсії, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.12.2021 № 17019 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, включаючи наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад звання - 1 480 грн., надбавка за вислугу років (50 %) - 4 685 грн., надбавку за особливості проходження служби (65 %) - 9 135,75 грн., надбавку за службу в умовах режимних обмежень (15 %) - 1 183,50 грн., премію (35 %) - 2 761,5 грн., які мають враховуватися при перерахунку пенсії, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат. В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі №380/1497/22 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20 грудня 2021 року № 17019 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначених у такій довідці сум основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Основний розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку становить 70% грошового забезпечення (вислуга років 37).
Підсумок пенсії (з надбавками) - 27726,01 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії: 20270,00 грн.
Листом від 22 листопада 2022 року № 2600-0310-8/153108 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило позивача на його запит від 03 листопада 2022 року про те, що підстави для проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2019 року, виходячи з розрахунку 90% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, відсутні.
Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, при здійсненні перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Щодо позовних вимог у частині зменшення з 01 квітня 2019 року відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення суд зазначає таке.
Стаття 13 Закону № 2262 у редакції, що діяла до 01 жовтня 2011 року, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а” статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт “б” статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” 1763-15 (пункт “в” статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
08 липня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон № 3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри “ 90” замінено цифрами “ 80”.
27 березня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” (далі - Закон № 1166), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри “ 80” замінено цифрами “ 70”. Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону № 2262, у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Аналіз вищенаведених норм права вказує, що стаття 13 Закону № 2262 регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Внесені Законом № 3668 та Законом № 1166 зміни до статті 13 Закону № 2262 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668 та Закону № 1166.
Суд встановив, що позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення. На момент призначення пенсії позивачу діяла норма частини 2 статті 13 Закону № 2262, яка визначала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі № 380/1497/22 у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70-ма процентами грошового забезпечення, з посиланням на частину 2 статті 13 Закону № 2262 (у редакції Закону № 1166), оскільки встановлене нею обмеження, на думку суду, не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії, призначеної на час дії цієї ж норми, і не може обмежувати право позивача на отримання пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення.
До того ж, Верховний Суд у рішенні від 04 лютого 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, у зразковій справі № 240/2401/18 дійшов висновку про відсутність підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262, яка застосовується саме при призначенні пенсії, вказавши, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у пенсіонера вислуги років, є незмінним.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час перерахунку та виплати пенсії позивача з 01 квітня 2019 року, а також ураховуються судом під час розгляду цієї справи.
Крім того, суд встановив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року у справі №826/16220/18, яке набрало законної сили, вже було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок й виплату пенсії, виходячи з розміру 90% грошового забезпечення.
За таких обставин дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01 квітня 2019 року з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, є протиправними, а тому позовні вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині обмеження з 01 квітня 2019 року пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668 внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, яку викладено в редакції Закону № 3668, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Поряд з цим положення статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є одно предметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668 - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.
На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262, є протиправним.
За таких обставин належить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року максимальним розміром, а позовні вимоги у цій частині задовольнити повністю.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З огляду на викладене суд уважає, що в цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% суми грошового забезпечення, зазначеного в довідці Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20 грудня 2021 року № 17019 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала її посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, при здійсненні перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20 грудня 2021 року № 17019 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% суми грошового забезпечення, зазначеного в довідці Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20 грудня 2021 року № 17019 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 1073,60 грн судові витрати зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич І.З.