про відмову в забезпеченні позову
08 березня 2023 року Київ № ЗПП/320/20/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" про забезпечення позову до подання позовної заяви Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про скасування рішення,
06 березня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Підприємство з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" (далі - Підприємство) з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви з вимогою зупинити дію наказу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 17.02.2023 № 39 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Вайтерра Україна" (код ЄДРПОУ 23393195) (далі - наказ № 39) до набрання законної сили рішенням суду в такій справі.
В обґрунтуванні заяви представником Підприємства зазначено, що 21.02.2023 Підприємство отримало копію наказу № 39, яким контролюючим органом призначено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства, що повинна розпочатися з 20.03.2023 тривалістю 15 робочих днів. У наказі на перевірку визначено, що перевірка планується за період діяльності Підприємства з 01.07.2017 до 31.03.2021 з питань оподаткування доходів нерезидентів, відтак у Підприємства є обґрунтовані підстави вважати, що така перевірка стосуватиметься питань, охоплених попередньою плановою перевіркою. Рішенням суду в справі № 640/4070/22, що набрало законної сили, зазначена вище планова перевірка була визнана незаконною. Як наслідок така перевірка не має преюдиційного характеру і для цілей призначення перевірки за наказом № 39 відповідно до підпункту 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Зважаючи на аргументи, що наводилися контролюючим органом під час розгляду справи № 640/4070/22, існують обґрунтовані сумніви, що контролюючий орган взагалі отримував документи від іноземних державних органів, видані та оформлені в порядку, встановленому законодавством. Підприємство вважає, що якщо дія наказу 39 не буде зупинена, існує можливість проведення перевірки за таким наказом попри його незаконність, а Підприємство буде позбавлене права не допустити представників контролюючого органу до проведення перевірки. Крім того, звернуто увагу на те, що у повідомленні про проведення перевірки вже міститься вимога про надання широкого кола документів, що не узгоджується з зазначеним у наказі № 39 предметом перевірки.
Також Підприємство зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову на цьому етапі в перспективі унеможливить виконання рішення суду за позовною заявою про скасування наказу № 39 та призведе до виникнення ще одного спору між сторонами, позаяк до вирішення справи судом призначена наказом № 39 перевірка вже буде проведена. На думку Підприємство, контролюючий орган прийняттям наказу № 39 фактично намагається обійти рішення суду в справі № 640/4070/22 та знову здійснити незаконні донарахування.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частин першої, шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Однак передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З аналізу поданої заяви суд встановив, що Підприємство вважає, що оскарження наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не зупиняє його дії та не має наслідком неможливість такого проведення (позивач позбавлений права не допустити контролюючий орган до перевірки). Водночас саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе податкового контролю.
Підприємство зазначило, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України). При цьому недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки одночасно із оскарженням наказу на її проведення до суду може потягнути за собою несприятливі наслідки у вигляді застосування до Підприємства суттєвих штрафних санкцій. Таким чином, на думку Підприємства, у разі проведення перевірки на підставі оспорюваного наказу до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, подану до подачі позовної заяви, та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд не знаходить підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам Підприємства до ухвалення рішення в адміністративній справі, або які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав під час виконання рішення у межах позову, який Підприємство має намір подати до суду.
З огляду на зазначене, суд вважає, що зазначені Підприємством у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України. Також Підприємство не навело достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надало належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.
Суд звертає увагу Підприємства на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відповідно до якого оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Тобто навіть за умови проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу № 39 і прийняття за її результатами податкових повідомлень-рішень, Підприємство не буде позбавлене права оскаржити такі рішення, посилаючись, у т.ч. і на протиправність наказу про призначення такої перевірки.
У той же час доводи Підприємства про забезпечення адміністративного позову фактично зводяться до не погодження з наказом № 39. Суд зазначає, що правомірність та оцінку оскаржуваному наказу треба з'ясовувати під час розгляду справи по суті про його оскарження та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Відтак Підприємством не підтверджено існування очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, отже, підстави для задоволення заяви Підприємства про забезпечення позову відсутні.
Водночас суд наголошує, що порушене право Підприємства буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 в справі № 640/7985/21 зазначив, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що заява Підприємства є не обґрунтованою, а тому в її задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись статтями 150 - 157, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) заявнику (представнику).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Басай О.В.