28 лютого 2023 року м. Київ № 320/7612/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ПРОМ АГРО РОСЬ" до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "ПРОМ АГРО РОСЬ" з позовом до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України та просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2022 № UA100250/2022/000012/2;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної вартості декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.07.2022 № UA100250/2022/000184.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товару, який було ввезено ним на територію України, оскільки документи, що надані декларантом є належними і дають можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною, а саме за основним методом.
На думку позивача рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийняття митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.09.2022 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити, тому що митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для дотриманням всіх інших принципів законності, оскільки позивачем не було надано документів, які підтверджують всі складові митної вартості товару, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приватне підприємство "Пром Агро Рось" - місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Вернадського, буд. 4, кв. 296, ідентифікаційний код 34326378, зареєстроване в якості юридичної особи 30.03.2006, номер запису 1 353 102 0000 001865 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 08.02.2021 між ПП "Пром Агро Рось" (покупець) та компанією Yancheng Sunlight Industry Co, Ltd. було укладено Контракт № 08/02-2021 (контракт) на поставку конвеєрних стрічок з вулканізованої гуми.
Відповідно до п. 1.1. контракту продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується купити товари на умовах поставки FOB Ningbo у відповідності до Інкотермс-2010. Попередня кількість, асортимент, ціни кожної поставки вказуються в Proforma Invoice. Асортимент, кількість та ціна товару, який фактично поставляється, вказується в Comercial Invoice, який є невід'ємною частиною цього Контракту.
На виконання Контракту 26.07.2022 Продавцем було виставлено рахунок - проформу/ Proforma Invoice №SLPPA41, відповідно до якого попередня вартість партії товару, яка поставляється, становить 133 635,12 доларів США, також 21.01.2022 Продавцем було виставлено Comercial Invoice № CI-SLLPPA41 відповідно до якого фактична вартість партії товару, яка поставляється становить 134 418,48 доларів США.
На поставку товару позивачем було подано відповідачу електронну митну декларацію №UA100250/2022/732339, відповідно до якої було ввезено товари.
На підтвердження митної вартості цих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № UA100250/2022/732004 відповідно до вимог МК України подано наступні документи, а саме:
Пакувальний лист
рахунок-проформа (проформа-інвойс) № SLPPA41 від 07.10.2021;
рахунок-фактура (інвойс) № CI-SLPPA41 від 21.01.2022;
коносамент № 4359-0177-112.021 від 02.02.2022;
міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 05.07.2022;
міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 05.07.2022;
міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 05.07.2022;
міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 05.07.2022;
платіжний документ № 00789020211025 від 25.10.2022;
платіжний документ № 00789020220207 від 07.02.2022;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору ( контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 12029124 від 22.04.2022;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору ( контракту) про транспортно-експедиційні послуги № UA00063688 від 01.07.2022;
довідка, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.07.2022;
зовнішньоекономічний договір (контракт) № 08/02-2021 від 08.02.2021 року;
доповнення до зовнішньоекономічного договору № від 13.01.2022;
договір про надання послуг митного брокера № 14-06/17 від 14.06.2017 року;
договір транспортного експедирування № KH22FS від 01.02.2019;
договір транспортного експедирування № SC/AF-11490 від 30.05.2019
лист № 18 від 22.03.2022 Лист № 20 від 22.03.2022
лист від 30.07.2022;
платіжне доручення № 2776 від 07.06.2022.
Розглянувши подані ПП «ПромАгроРось» документи для підтвердження заявленої у ЕМД № UA100250/2022/732339 митної вартості. Митний орган направив наступне електронне повідомлення:
«Враховуючи положення ст. 8 та 9 Конституції України, ст. 1 МК України, ст. 17 Угоди про застосування ст. VII Європейської комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (ТАІЕХ), орган доходів і зборів має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов?язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: Положеннями контракту від 08.02.2021 № 08/02-2021, згідно якого здійснюється поставка товару між Продавцем (Yancheng Sunlight Industry Co, Ltd, KHP) та покупцем ( ПП «ПромАгроРось», Україна), далі - Контракт. Визначено, що ціни на товар включають вартість експортного пакування та маркування. Відомості щодо включення до ціни товару інших витрат відсутні.
Разом із тим, положеннями п. 1.1. Контракту передбачено постачання товару на умовах поставки FOB-Нінгбо. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки FOB до обов'язків продавця належить здійснення експортного оформлення товару зі сплатою експортного мита та інших зборів, а також доставка в порт відвантаження і загрузка на борт.
Таким чином є ймовірність не включення інших складових митної вартості.
Декларантом не надано інформацію щодо принципу визначення ціни товару, оскільки товар з різними геометричними розмірами (довжина, ширина) мають однакові ціни за квадратний метр.
Згідно наданих товаротранспортних накладних СМR перевізником товару виступає ТОВ «SE-AL» Декларантом наданий договір на перевезення від 30.05.2019 SC/AF1490 з ПП «Пром Агро Рось» та ТВ «ДСВ Логістика» та від 01.12.2019 М: KH22FS ППП «Пром Агро Рось» та ТОВ «Кюне і Нагель».
У графі 44 МД декларант зазначив рахунок на транспортно-експедиційні послуги від 22.04.2022 № 12029124 на суму 1 563 183,44 грн від ТОВ «Кюне і Нагель». В рахунку про транспортно-експедиційні послуги від 22.04.2022 № 12029124 не зазначено номер договору за яким надано послуги по перевезенню товарів.
У графі 44 МД декларант зазначив довідку про вартість транспортних послуг від 06.07.2022 № б/н від ТОВ «Кюне і Нагель» на суму 1 026 261,89 грн, у якій також відсутнє посилання на контракт.
У графі 44 МД декларант зазначив листа від ПП «Пром Агро Рось» до ТОВ «Кюне і Нагель» від 23.05.2022 лист № 18 щодо вимоги повернути на рахунок ПП «Пром Агро Рось» 649 258,56 грн, у зв'язку із зміною перевізника по маршруту Румунія - Україна, проте у наданій довідці про вартість транспортних послуг від 06.07.2022 № б/н від ТОВ «Кюне і Нагель» також відсутнє посилання на контракт.
Декларантом не надана митна декларація країни відправлення.
Таким чином надані документи не підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. З огляду на вищевикладене, відповідно ч. 2 до ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Керуючись вимогами ч. 2 та ч. 3 ст. 53, ст.ст. 54, 57 МК України повідомляємо про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: обґрунтовані висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації; договір (заявка) на транспортно-експедиційні послуги; експортну декларацію країни відправлення; калькуляцію виробника, прайс-листи виробника товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) з урахуванням статті 254 МК України.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Повідомлення направлене також на виконання вимог ст. 57 МК України.
Наголошуємо про право органу доходів і зборів щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначена ст. 17 Угоди про застосування ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід'ємною частиною Угоди про заснування Світової організації.».
Декларантом 07.07.2022 було надіслано митному органу пояснення з приводу запитуваних документів, та додатково було надіслано митному органу наступні документи:
висновок за результатами цінового моніторингу Ц-526 від 06.07.2022;
митна декларація країни відправлення № 310420220549962387 та № 310420220549961969 з перекладом на українську мову;
коносамент № 4359-0177-112.021 та його переклад;
лінійний коносамент № NBKN120868 та його переклад;
рахунок 12029125 від 22.04.2022;
лист про повернення коштів № 18 від 23.05.2022;
банківська виписка про повернення коштів № 2776 від 07.06.2022;
платіжне доручення № l472 від 25.04.2022;
платіжне доручення № 1471 від 25.04.2022;
рахунок № UA00063688 від 01.07.2022;
лист ДП "Кюне і Нагель" від 06.07.2022;
сертифікат № 223209B0/000090 від 02.02.2022;
сертифікат № 223209B0/000091 від 02.02.2022.
Відповідач за результатами розгляду поданих документів прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA100250/2022/000012/2 від 07.07.2022.
Відмову у митному оформленні вказаного вище товару відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2022/00184 від 07.07.2022.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються МК України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України № 4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).
Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГУТТ).
Згідно із ч. 2 ст. VII ГУТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1 - 3 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-591а15.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 та 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Щодо позиції митного органу про нібито не включення витрат, з експортного оформлення товару зі сплатою експортного мита та інших зборів, а також витрат з доставки в порт відвантаження і загрузки товару на борт, до митної вартості, задекларованої партії товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах FOB - Ningbo у відповідності до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» в редакції 2000 року - Інкотермс -2010.
Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року)» (розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах FOB Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000) передбачено, що на умовах поставки FOB продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто, покупець, бере на себе всі ризики втрати або пошкодження товарів, як і інші витрати з моменту фактичного переходу через поручні судна в порту відвантаження.
Інкотермс (International commerce terms) - міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.
Умови Інкотермс є стандартизованими. Такі умови регламентують момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики. Застосовуються в міжнародних договорах купівлі-продажу. Інкотермс встановлюють правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця. Це включає в себе власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки.
Згідно Інкотермс в редакції 2010 року FOB (...named port of shipment) англ. On Board, або Франко борт (...назва порту відвантаження) - термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок нести усі витрати, зв'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в призначеному порту відвантаження, і - оплатити, якщо це буде потрібно, усі витрати, зв'язані з виконанням митних формальностей для експорту, як і інші мита, податки та інші збори, що підлягають оплаті при експорті товару.
Тобто висновок відповідача про нібито не включення до вартості товару експортного мита та інших зборів, а також вартості доставки в порт, вартості завантаження і загрузки товару на борт судна не відповідають фактичним обставинам та умовам контракту.
Також суд вважає, що відповідачем безпідставно не взято до уваги висновок за результатами цінового моніторингу Київської обласної торгово-промислової палати від 06.07.2022 № Ц-526 про те, що дійсна ринкова вартість отриманого Товару згідно контрактом від 08.02.2021 № 08/02-2021 є достовірною.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України», саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 вказаного Закону, методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України, митним органом не надано будь-яких доказів недостовірності чи спростування вказаного висновку .
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митними деклараціями: від 07.05.2022 № UA500020/2022/008944, від 16.06.2022 № UA100250/2022/000011/2 з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17.
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.
Судом встановлено, що позивачем були подані відповідачу документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, за результатом дослідження та оцінки яких у суду не виникло сумнівів щодо об'єктивності та реальності заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту. Натомість подані позивачем документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару вказують, що їх дані піддаються обчисленню.
Водночас судом встановлено, що відповідачем всупереч імперативних вимог митного законодавства, не зазначивши конкретних обставин, які саме викликали сумніви у заявленій позивачем митній вартості товару (її складових), причини неможливості їх перевірки на підставі наданих позивачем документів, а також не обґрунтувавши необхідність перевірки спірних відомостей з посиланням на документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, було прийняте спірне та рішення та оформлену картку відмови.
Також суд установив, що з відповідних документів не вбачається розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість або ознак підробки, що б могли надати митному органу підстави для висновку про невірне визначення позивачем митної вартості.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованими та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 4 962,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1734 від 11.08.2022.
Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4 962,00 грн.
Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555) про коригування митної вартості товарів від 16.06.2022 № UA100250/2022/000012/2;
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555) в прийнятті митної вартості декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.07.2022 № UA100250/2022/000184.
Стягнути на користь Приватного підприємства "ПРОМ АГРО РОСЬ" (код ЄДРПОУ 34326378) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555) судові витрати у сумі 4 962,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.