31 січня 2023 року № 320/14865/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.11.2021 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 , як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди на підставі довідки від 29 жовтня 2021 року №171, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувати і виплати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% суддівської винагороди, визначеної у довідці №171 від 29 жовтня 2021 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області, в якій зазначена суддівська винагорода в розмірі 116661,00 грн., починаючи з 12.02.2021, без обмеження граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є протиправним, оскільки вона має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області.
Рішенням Київської обласної ради народних депутатів м. Київ від 22 грудня 1992 р. позивача було обрано на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області.
Постановою Верховної Ради України №643-1У від 20.03.2003 р позивача було обрано на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.02.2021 за №236/о/15-21 ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Ірпінського міського суду Київської області у відставку.
Згідно розрахунку стажу судді, який має право на відставку № 02-37/3/21 від 11.02.2021 р. позивач станом на 11.02.2021 мала стаж на посаді судді 28 років 1 місяць 19 днів.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області позивачу видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 29.10.2021 №171 згідно з якою станом на 11.02.2021 її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає в розмірі 116661,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн; доплата за вислугу років (80%) - 50448,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в сумі (5%) - 3153,00 грн.
16.02.2021 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення їй довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням №104450004242 від 22.02.2021 позивачу призначено довічне утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів». Довічне грошове утримання призначено з 12.02.2021 р у розмірі 76996 грн., а саме 66 % від середньомісячного заробітку (згідно довідки №48 від 12.02.2021).
01.11.2021 позивач звернулась до відповідача з заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, призначеного з 12.02.2021, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів" у розмірі 90 % розміру суддівської винагороди.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, своїм рішенням від 04.11.2021 відмовило їй у здійсненні такого перерахунку, посилаючись на те, що відповідно до статті 142 Закону № 1402 передбачено інші базові показники суддівської винагороди та розміри відсотків від неї для вирахування щомісячного довічного грошового утримання, тому відсутні підстави для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання за законом № 1402, а розміру відсотку за Законом №2453.
Позивач, вважаючи протиправним зменшення відсоткового розміру довічного грошового утримання, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відносини, що виникають у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 15 квітня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з тим, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Розглядаючи справу з подібними правовідносинами (справа №620/5437/20 постанова від 24 вересня 2021 року) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку)щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402-VIII.».
Отже, усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону №2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 8 грудня 2021 у року у справі №280/9587/20, від 23 червня 2022 року по справі № 420/1987/21, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи позивача на посаді судді становить 28 років 1 місяць 19 днів (згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, що наданий відповідачем на вимоги ухвали суду), що за правилами частини 3 статті 142 Закону №1402 дає йому право на виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Так, Головним управлінням Пенсійного фонду в м. Києві з урахуванням стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повних 28 років, з 12 лютого 2021 року призначено щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці виходячи з 66% розміру суддівської винагороди, що відповідає вимогам статті 142 Закону № 1402-VІІI.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач, встановлюючи позивачу розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 66 % суддівської винагороди при призначенні з 12 лютого 2021 року, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку із чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволені адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.