07 березня 2023 року Справа № 280/6971/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів з податкового боргу, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податкову заборгованість у сумі 6080,00 грн. з єдиного податку з фізичних осіб (код платежу 18050400 на р/р UА968999980314000699000008479) ГУК у Зап.обл/Запорізька обл. /18050400, код одержувача 37941997 в Казначейство України (ЕАП) МФО 899998.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви за відповідачем обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб. Платнику податків направлено податкову вимогу про сплату боргу, однак сума податкового боргу самостійно не сплачена. Загальна сума податкового боргу складає 6080,00 грн. Просить позов задовольнити.
У відповідності до вимог ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) здійснений запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо надання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача.
Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради 05.01.2023 надав відповідь, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 29.06.2004 по теперішній час.
Ухвалою суду від 10 січня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На адресу відповідача надсилалась копія ухвали про відкриття провадження, яка не отримана з незалежних від суду причин, що підтверджується відміткою Укрпошти: «за закінченням терміну зберігання».
27.01.2023 відповідача повідомлено про відкриття провадження у справі засобами телефонного зв'язку за номером телефону, який зазначений у позовній заяві.
Крім того, судом 09.02.2023 розміщене оголошення про розгляд справи на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи відповідно до положень статей 124-131 КАС України, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.
Відповідач правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався.
Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Відповідач, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.03.2017 та перебував на обліку в органах ДПС як платник податків до 16.06.2017.
За відповідачем рахується податковий борг, з єдиного податку з фізичних осіб, контроль за справлянням яких закріплено за ДПС України в сумі 6080,00 грн.
Відповідачем подана 02.03.2017 до органів ДПС заява про застосування спрощеної системи оподаткування та обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної встановленої для платників 2 групи.
Заборгованість позивача становить 6080,00 грн. із яких:
- єдиний податок за липень-грудень 2017 року у розмірі 3840,00 грн. (640,00 грн. х 6 місяців);
- штрафні (фінансові) санкції за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку 2240,00 грн., за результатами камеральної перевірки платника податку на підставі якої складено акт від 06.08.2018 №2576/08-01-50-02/ НОМЕР_1 та винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0117495002.
Платнику податків рекомендованим листом з повідомленням була направлена податкова вимога форми «Ф» №414-50/831 від 24.01.2018 на суму 3840,00 грн., яка не отримана ним та повернута з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».
Податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0117495002 направлялось відповідачу, відправлення повернуто «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом на виконання наданих Податковим кодексом України (далі - ПК України) повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Обов'язок сплати податків платником передбачений п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, відповідно до якого, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання самостійно визначене платником податків.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Враховуючи, що податкове зобов'язання визначене відповідачем самостійно у поданій ним декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, таке зобов'язання вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Із матеріалів справи встановлено, що на адресу відповідача направлена податкова вимога форми «Ф» №414-50/831 від 24.01.2018 на суму 3840,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0117495002, які не вручені, про що свідчить рекомендовані поштові повідомлення.
За змістом п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За змістом п.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Враховуючи викладене, контролюючий орган виконав обов'язок щодо направлення на адресу відповідача податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення, які не вручені відповідачу з незалежних від контролюючого органу причин, отже у відповідності до п.42.4 ст.42 ПК України вважаються врученими належним чином.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Враховуючи відсутність доказів оскарження податкової вимоги та/або податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку, визначена сума грошового зобов'язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу.
Відповідно до пп. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Щодо строку звернення до суду, то варто зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
За кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов'язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов'язок не є виконаним.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 16.12.2020 у справі № 560/2080/20 (адміністративне провадження № К/9901/28936/20).
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За приписами п. 96.2 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 4) виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, що, як приклад, відображеного у його постановах від 16.12.2020 у справі № 560/2080/20 (адміністративне провадження № К/9901/28936/20), від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15 (касаційне провадження № К/9901/24864/18).
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 910/8428/18 зазначив, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Як випливає з матеріалів справи, податковий борг виник на підставі податкової вимоги форми «Ф» №414-50/831 від 24.01.2018 на суму 3840,00 грн., та податкового повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0117495002 на суму 2240,00 грн.
Відповідно до пп. 52-2 п. 52 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 карантин установлено з 22 травня 2020 року по 31 липня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 карантин установлено з 01 серпня 2020 року по 19 червня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 карантин установлено з 19 грудня 2020 року по 31 грудня 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин. В подальшому дія карантину рішеннями Уряду України періодично продовжувалася, в тому числі до 30 квітня 2023 року.
Отже, запроваджений з 12.03.2020 карантин не переривався і триває до кінця 2022 року згідно з нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, станом на час звернення до суду з даним позовом, ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Враховуючи викладене, перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року, а тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Суд зазначає, що звернення контролюючого органу до суду з даним позовом відбулось в межами строку, встановленого ПК України, з урахуванням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 140/12235/21.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
До суду не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, або спростовували наявність податкового боргу, або свідчили про неузгодження грошових зобов'язань, зокрема, у зв'язку з оскарженням податкової вимоги, якою вони визначені.
Приймаючи до уваги усе вищевикладене суд вважає, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь бюджету податковий боргу сумі 6080,00 грн. з єдиного податку з фізичних осіб.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -
Позов Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів з податкового боргу, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь бюджету податкову заборгованість у сумі 6080,00 грн. з єдиного податку з фізичних осіб (код платежу 18050400 на р/р UА968999980314000699000008479) ГУК у Зап.обл/Запорізька обл./18050400, код одержувача 37941997 в Казначейство України (ЕАП) МФО 899998.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663),
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складено 07.03.2023.
Суддя Б.В. Богатинський