Справа № 761/28196/22
Провадження № 2-адр/761/8/23
(додаткове)
27 лютого 2023 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Пономаренко Н.В. розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за заявою позивача про ухвалення додаткового рішення суду по справі №761/28196/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду по справі №761/28196/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5470,00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2023 прийнято позивача про ухвалення додаткового рішення суду по справі №761/28196/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Розгляд заяви вирішено проводити без повідомлення сторін.
15.02.2023 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів про сплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
17.02.2023 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління ДПС у м. Києві на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення, у разі наявності підстав для задоволення - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідач вважає, що заявлений розмірі витрат на правничу допомогу є необґрунтованим через не співмірність зі складністю справи, наданих послуг та їх необхідністю, часом витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг.
20.02.2023 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідно позивача на відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій представником позивача вказано, що заява про ухвалення додаткового рішення є доведеною та обґрунтованою, а твердження відповідача - безпідставними.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов до наступних висновків.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2023 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, постанову від 05.12.2022 року винесену заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві Інною Якушко про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., - скасовано та закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 05.12. 2022 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 496,20 грн.
Як вбачається з вищевказаного рішення, судом не вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Статтею 252 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша).
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина тертя).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята). У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд наголошує, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа N 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа N 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява N 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 N 5076-VI (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Статтею 19 Закону N 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону N 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі N 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: копію договору №25/22/10-ФО про надання правової (правничої) допомоги від 25.10.2022 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг №3 до Договору №25/22/10-ФО від 25.10.2022 року про надання правової (правничої) допомоги від 25.10.2022 року, копію додаткової угоди № 1 від 28.10.2022 до Договору №25/22/10-ФО від 25.10.2022 року про надання правової (правничої) допомоги від 25.10.2022 року, копію Додатку №1 до Договору №25/22/10-ФО від 25.10.2022 року про надання правової (правничої) допомоги від 25.10.2022 року, копію квитанцію до платіжної інструкції 0.0.2860844706.1 від 15.02.2023 на загальну суму 5470,00 грн. з призначенням платежу згідно актом наданих послуг №3 від 19.01.2023 за договором від 25.10.2022 №25/22/10-ФО.
У пп. 4.2 п. 4 Договору №25/22/10-ФО про надання правової (правничої) допомоги від 25.10.2022 року сторонами погоджено що гонорар складається з суми вартості наданої правової допомоги,тариф на яку узгоджені сторонами та зазначені в Додатку №1 до договору, а в пп 4.7 п. 4 договору зазначено що клієнт сплачує гонорар у день підписання договору. І сторони можуть встановити сплату гонорару в розмірі 0,00 грн. за принципом «probono», що зазначається у додатку №1 до договору.
Відповідно до п.п. 2, 3 акту прийому-передачі наданих послуг №3 до Договору №25/22/10-ФО від 25.10.2022 року про надання правової (правничої) допомоги від 25.10.2022 року зазначено, що із урахуванням складності справи, кваліфікації досвіду Адвоката, фінансова стану Клієнта розмірі винагороди за надання правової допомоги згідно Договору становить 5470,00 грн., з розрахунку розміру винагороди, - 5470,00 грн./год., протягом однієї години за весь період тривалості процесу і дії Договору у відповідності із положеннями ст. 134 КАС України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вказаний розмірі винагороди було погоджено із Клієнтом в якості фіксованої суми та сплачується готівкою або безготівковому порядку на рахунок Адвоката, вказаний в п. 7.1. даного акту.
Згідно Додаток №1 до Договору №25/22/10-ФО від 25.10.2022 року про надання правової (правничої) допомоги, розмір погодженого сторонами гонорару Адвоката складає 5470,00 за одну годину надання правової (правничої) допомоги.
Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 5 470,00 грн., за правові послуги, які визначені в акті прийому-передачі наданих послуг №3 до Договору №25/22/10-ФО від 25.10.2022 року про надання правової (правничої) допомоги від 25.10.2022 року.
Відповідачем у відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв'язку із неспівмірністю зі складністю справи.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Враховуючи те, що дана справа є справою незначної складності та була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 470,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
Велика Палата Верховного Суду вказала, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами. Такий висновок висвітлений у постанові від 17.10.2018 у справі № 301/1894/17.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, зважаючи на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постановах від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16 та від 28 травня 2019 року у справі № 826/850/18 та враховуючи достатність та допустимість усіх наданих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2500, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача.
Разом з тим, резолютивна частина рішення суду від 25.01.2023 не містить зазначення про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу.
З огляду на зазначене, суд вважає, що заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню та ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на правову допомогу в сумі 2 500,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 252, 255 КАС України, суд
Заяву позивача ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн.
В задоволенні іншої частини заяви, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання додаткового судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головного управління ДПС у м. Києві, код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19.
Суддя: