Справа № 201/1429/23
Провадження № 1-кс/201/507/2023
26 лютого 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого 1 відділення 3 Управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за №42022130000000028 від 28.02.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.438 КК України, про часткову відмову у задоволенні клопотання,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого 1 відділення 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за №42022130000000028 від 28.02.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.438 КК України, про часткову відмову у задоволенні клопотання, якою просив визнати бездіяльність слідчого 1-го відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_4 щодо визнання потерпілими ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомлення про підозру особам, які причетні до вчинення зазначеного кримінального правопорушення зазначеними у клопотанні; зобов'язати слідчого 1-го відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_4 визнати потерпілими ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомити про підозру особам, які причетні до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а саме Президенту РФ ОСОБА_7 , Міністру оборони РФ ОСОБА_8 ; Начальнику Генерального штаба Збройних сил РФ ОСОБА_9 , Першому заступнику начальника Генерального штаба Збройних сил РФ ОСОБА_10 , Головнокомандувачу сухопутних військ РФ ОСОБА_11 ; Головнокомандувачу Повітряно-космічними силами РФ ОСОБА_12 , Головнокомандувачу Військово-морським флотом РФ ОСОБА_13 , Командувачу Ракетними військами стратегічного призначення РФ ОСОБА_14 , Командувачу Повітряно-десантними військами РФ ОСОБА_15 , Командувачу Головного ракетно-артилерійського управління Міністерства оборони РФ ОСОБА_16 , Начальнику Головного автобронетанкового управління Міністерства оборони РФ ОСОБА_17 , ОСОБА_18 округу РФ ОСОБА_19 (на посаді з листопада 2018 року по 28 вересня 2022 року), ОСОБА_20 (з 28 вересня 2022 року по 13 грудня 2022 року) та ОСОБА_21 (з 13 грудня 2022 року по цей час), Командувачу Південного військового округу РФ ОСОБА_22 , Командувачам Центрального військового округу РФ ОСОБА_23 (на посаді з 22 листопада 2017 року по 03 листопада 2022 року) та ОСОБА_24 (з 03 листопада 2022 року по цей час), Командувачам Східного військового округу РФ ОСОБА_25 (на посаді з 12 листопада 2021 року по 06 липня 2022 року), ОСОБА_26 (з 05 липня 2022 року по 05 жовтня 2022 року), ОСОБА_27 (з 05 жовтня 2022 року по цей час), т. зв. голові т.зв. «Луганської народної республіки» ОСОБА_28 , т.зв. командувачу т.зв. народної міліції «Луганської народної республіки» Еседуллі Абачеву та іншим особи з числа військових РФ та так званої «лнр».
У судове засідання заявник ОСОБА_3 не з'явився, у поданій скарзі просив розглядати дану скаргу за його відсутності, скаргу підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Слідчий 1 відділення 3 Управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенант юстиції ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, у якій просив розглядати скаргу без його участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.
Оскільки, особа, яка подала скаргу, та слідчий про день, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, подали заяву про розгляд скарги за їхньої відсутності, слідчий суддя визнав можливим розглянути скаргу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних матеріалів.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги фіксування провадження технічними засобами не відбувалось.
Перевіривши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Слідчим суддею встановлено, що 1 відділенням 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42022130000000028 від 28.02.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.438 КК України.
ОСОБА_3 звернувся до 1 відділенням 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях із клопотанням, у якому просив визнати потерпілими у кримінальному провадженні №42022130000000028 від 28.02.2022 року ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з метою встановлення збитків, завданих в результаті зруйнування будинку за адресою: АДРЕСА_1 та знищення всього майна, яке перебувало у квартирі, призначити будівельно-технічну експертизу, товарознавчу експертизу (по майну, яке перебувало у квартирі) та інших відповідних експертиз щодо фіксації та визначення розміру відповідних завданих збитків; повідомити про підозру особам, які причетні до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а саме Президенту РФ ОСОБА_7 , Міністру оборони РФ ОСОБА_8 ; Начальнику Генерального штаба Збройних сил РФ ОСОБА_9 , Першому заступнику начальника Генерального штаба Збройних сил РФ ОСОБА_10 , Головнокомандувачу сухопутних військ РФ ОСОБА_11 ; Головнокомандувачу Повітряно-космічними силами РФ ОСОБА_12 , Головнокомандувачу Військово-морським флотом РФ ОСОБА_13 , Командувачу Ракетними військами стратегічного призначення РФ ОСОБА_14 , Командувачу Повітряно-десантними військами РФ ОСОБА_15 , Командувачу Головного ракетно-артилерійського управління Міністерства оборони РФ ОСОБА_16 , Начальнику Головного автобронетанкового управління Міністерства оборони РФ ОСОБА_17 , ОСОБА_18 округу РФ ОСОБА_19 (на посаді з листопада 2018 року по 28 вересня 2022 року), ОСОБА_20 (з 28 вересня 2022 року по 13 грудня 2022 року) та ОСОБА_21 (з 13 грудня 2022 року по цей час), Командувачу Південного військового округу РФ ОСОБА_22 , Командувачам Центрального військового округу РФ ОСОБА_23 (на посаді з 22 листопада 2017 року по 03 листопада 2022 року) та ОСОБА_24 (з 03 листопада 2022 року по цей час), Командувачам Східного військового округу РФ ОСОБА_25 (на посаді з 12 листопада 2021 року по 06 липня 2022 року), ОСОБА_26 (з 05 липня 2022 року по 05 жовтня 2022 року), ОСОБА_27 (з 05 жовтня 2022 року по цей час), т. зв. голові т.зв. «Луганської народної республіки» ОСОБА_28 , т.зв. командувачу т.зв. народної міліції «Луганської народної республіки» ОСОБА_31 та іншим особи з числа військових РФ та так званої «лнр».
Відповідно до ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Постановою слідчого 1 відділенням 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_4 від 28.01.2023 року частково відмовлено у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні за №42022130000000028 від 28.02.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.438 КК України, а саме в частині визнання потерпілим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 оскільки у кримінальному провадженні №42022130000000028 від 28.02.2022 року відсутні будь-які відомості, що свідчать про завдання останнім моральної, фізичної або майнової шкоди, та повідомлення про підозру у вчиненні злочину особам, зазначеним у клопотанні, у зв'язку із відсутністю достатній доказів.
Також у постанові зазначено, що в матеріалах кримінального провадження №42022130000000028 від 28.02.2022 року не містяться жодних відомостей щодо завдання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-якої шкоди.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні (ст.3 КПК України).
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема Главою 26, передбачений порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування.
Об'єктом оскарження на підставі глави 26 КПК України може бути тільки рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
Частиною 1ст. 303 КПК України передбачений перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, який є вичерпним.
Частиною 2 ст. 303 КПК України визначається інший порядок оскарження та розгляду інших скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Отже, особа визнається потерпілою автоматично з моменту подання заяви про визнання її потерпілою. Натомість, у разі невизнання особи потерпілою слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ст. 59 КПК України якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями ст. 44 цього Кодексу.
Згідно частиною 2 ст. 44 КПК України як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.
Так, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Поняття «потерпілий», яке використано у ст. 46 КК України, вжито у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному, виходячи з такого.
Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.
Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині 2 статті 55 КПК України.
Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.
Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у свій постанові від 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17, (провадження № 13-66кс18), що є обов'язковими для застосування в силу ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Тобто для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, висновки про що викладені у постанові Верховного Суду у справі № 539/3185/17.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що згідно ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачений частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Слідчий та прокурор самостійно обирають тактику проведення слідчих дій. Слідчий здійснює свої повноваження, відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ст. 40 КПК України).
Одночасно, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 5 частини 1статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема, рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Тобто, суд звертає увагу, що заявник у даному випадку не має права подавати скаргу на бездіяльність слідчого, яка полягає у відмові про визнання потерпілим від імені ОСОБА_5 , оскільки скарга може бути подана особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, тобто особисто ОСОБА_5 , що відповідає п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Що стосується, вимоги щодо повідомлення про підозру конкретним особам, то суд зазначає таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно із пунктом 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, що можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, зазначений у ч.1 ст.303 КПК України. Зокрема за п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на що і посилається скаржник, оскарженню підлягає бездіяльність слідчого, що полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Скаржник вважає, що такими діями, які слідчий повинен був здійснити, але не здійснив, є не повідомлення особі про підозру, а тому, він вказує, що слідчий суддя своїми правами може зобов'язати його вчинити такі дії.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. ст.303 КПК України, на досудовому провадженні потерпілим можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які полягають у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк.
Слід зазначити, що ч.1 ст. 303 КПК України регулює право на оскарження бездіяльності слідчого, що виникає у скаржника, лише у разі нездійснення прокурором, слідчим тих інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк. Тобто необхідно встановити три обставини : які дії прокурор (слідчий) зобов'язаний вчинити згідно КПК України і не вчинив , а також вчинення таких дій повинно бути обумовлене визначеним цим Кодексом строком. Тобто для можливості вирішення скарги по суті її задоволенням, необхідна наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК дії, невиконання такої дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
Така позиція слідчого судді узгоджується і з наступним. Пунктом 1.3 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 зазначено, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Достатність доказів для повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення визначає прокурор, слідчий за погодженням із прокурором. Згідно ч.1 ст.36, ч.5 ст.40 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Крім того, норми КПК України не покладають на слідчого суддю обов'язку перевіряти достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, для повідомлення особі про підозру. Відповідно слідчий суддя не уповноважений зобов'язувати слідчого складати повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, в тому числі встановлювати для цього йому певний строк.
Отже, що стосується повідомлення про підозру, то таке повідомлення про підозру здійснюється виключно слідчим, прокурором у відповідності до обсягу наданих КПК процесуальних повноважень і такі повноваження згідно чинного кримінально-процесуального законодавства не можуть бути передані слідчому судді.
Рішення щодо достатності чи недостатності доказів для повідомлення про підозру (п.3 ч.1ст.276 КПК України) приймається виключно слідчим чи прокурором, які є самостійними у своїй процесуальній діяльності.
Тому, такі вимоги заявника не можуть бути предметом розгляду слідчого судді відповідно до вимог ст. 303 КПК України.
Отже, слідчим суддею, у даному випадку, встановлена відсутність у слідчого обов'язку у вчиненні такої процесуальної дії як повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні. Слідчий суддя не наділений правом встановлювати достатність або недостатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Також, слідчим суддею встановлена відсутність необхідного певного строку, за який слідчий, прокурор повинні вчинити таку процесуальну дію як вручення повідомлення особі про підозру.
Тому, слідчий суддя погоджується з оскаржуваною постановою слідчого та не вбачає підстав для її скасування, оскільки постанова слідчого є мотивованою, слідчим зазначено, з яких мотивів він дійшов висновку про відмову у визнанні потерпілими та відмову у повідомленні про підозру, зокрема тим, що ч. 5 ст. 55 КПК України передбачені випадки відмови у визнанні особи потерпілим, оскільки вказана норма не слугує гарантією безпідставного набуття статусу потерпілого. Таким чином, КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, які не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. Аналізуючи склад кримінальних правопорушень, які є предметом розслідування, виходячи із визначення поняття потерпілого, яке міститься у ст. 55 КПК України, слідчий дійшов до висновку, що відсутність жодних відомостей щодо завдання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-якої шкоди. Таким чином, в матеріалах кримінального провадження №42022130000000028 від 28.02.2022 року не вбачається жодного належного обґрунтування, що кримінальними правопорушеннями їм завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, що свідчить про відсутність доказів, які б підтверджували відповідні обставини.
Аналізуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого 1 відділення 3 Управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за №42022130000000028 від 28.02.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.438 КК України, про часткову відмову у задоволенні клопотання, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 55,56, 303, 306, 307, 309 , 318-380 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого 1 відділення 3 Управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за №42022130000000028 від 28.02.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.438 КК України, про часткову відмову у задоволенні клопотання -відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню в силу ст.309 КПК України не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1