Справа № 161/13938/22
Номер провадження 2/167/63/23
27 лютого 2023 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Гармай І. Т.,
з участю:
секретаря судового засідання Оніщук О. В.,
представника позивачів ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подану в їх інтересах представником - ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.
Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_4 . Після смерті матері відкрилась спадщина, зокрема на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначають, що вони спадкоємцями першої черги за законом, інших спадкоємців немає, заповіт на випадок своєї смерті спадкодавець не складала.
Позивачі маючи намір оформити свої спадкові права звернулися до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Матвійчук С. П., проте у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачам відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Вказують, що житловий будинок у 1927 році був побудований їхнім батьком ОСОБА_5 , після смерті батька у 1995 році спадщину прийняла його дружина, матір позивачів ОСОБА_4 , але у зв'язку з життєвими обставинами своїх спадкових прав за життя не оформила. На даний час належним чином оформити правовстановлюючі документи на житловий будинок неможливо у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, просять суд в порядку спадкування визнати за ними право власності по частці кожному на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як на спадкове майно, що залишилось після смерті матері ОСОБА_4 , яка помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 29 листопада 2022 року о 10 год 30 хв.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2022 року цивільну справу № 161/13938/22 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно передано на розгляд Рожищенського районного суду Волинської області за підсудністю.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 12 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання 06 лютого 2023 року о 10 год 00 хв.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 06 лютого 2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті 27 лютого 2023 року о 10 год 00 хв.
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відповідач Луцька міська рада будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися.
Представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Міщук І. В. в судовому засіданні позов підтримала з підстав зазначених у ньому та просили його задовольнити. В судовому засіданні надала пояснення близькі за змістом до обґрунтувань позову та просила стягнути з відповідача на користь позивачів сплачений при подачі позову судовий збір.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України) суд ухвалив розглядати справу за відсутності позивачів та відповідача.
Заслухавши представника позивачів, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться в с. Іванчиці Рожищенського району Волнської області (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) значиться за ОСОБА_5 , що підтверджується випискою з погосподарської книги № 4 с. Івнчиці за 1991-1995 роки Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого 08 серпня 1995 року Іванчицівською сільською радою Рожищенського району ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_5 помер до набрання чинності Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), а саме до 01 січня 2004 року, тому відповідно до ст. 5 ЦК України, до даних правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, який регулював відносини спадкування на момент смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно з ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.
За ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
З матеріалів справи судом встановлено, що спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_5 фактично прийняла його дружина ОСОБА_4 , однак не оформила своїх спадкових прав.
Спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 25 серпня 2016 року Рожищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області.
Згідно довідки, виданої виконкомом Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області від 19 серпня 2016 року № 209 спадкодавець ОСОБА_4 до дня смерті постійно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 одна. Заповіт від імені ОСОБА_4 . Іванчицівською сільською радою не посвідчувався.
Встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є діти спадкодавця - позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Факт родинних відносин між спадкодавцем та позивачами підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданим 05 лютого 1948 року Іванчицьким ЗАГС Луцького району Волинської області та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 15 травня 1951 року сільською радою Іванчиці Луцького району Волинської області.
З копії матеріалів спадкової справи № 138/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 встановлено, що спадкоємець ОСОБА_3 спадщину після смерті матері ОСОБА_4 прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини приватному нотаріусу Рожищенського районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук С. П., що стверджується копією заяви від 25 жовтня 2016 року за № 385 та рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2016 року. Спадкоємець ОСОБА_2 спадщину після смерті матері прийняв шляхом подання приватному нотаріусу Рожищенського районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук С. П. заяви про прийняття спадщини зі згоди спадкоємця, який прийняв спадщину ОСОБА_3 , що стверджується копією заяви від 28 листопада 2016 року за № 433. Інших спадкоємців немає. Пережилого подружжя немає.
Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 вересня 2022 року приватним нотарісом Луцького нотаріального округу Матвійчук С. П. позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі, вказуючи на те, що позбавлені можливості реалізувати своє право на спадкування після смерті матері, так як відсутні правовстановлюючі документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, звернулися до суду з даним позовом за захистом порушеного права.
Спірні правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, регулюються нормами права, які містяться в книзі 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Згідно копії виписки з погосподарської книги № 4 с. Іванчиці за 1991-1995 роки Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться в с.Іванчиці Рожищенського району (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) значиться за ОСОБА_5 . Після смерті останнього спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4 , тим самим набувши право власності на вказаний будинок.
З копії технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що житловий будинок за вказаною адресою складається з трьох кімнат, кухні та веранди, загальна площа будинку становить 68,4 кв.м, з яких: 52,8 кв.м - житлова площа, 15,6 кв.м - допоміжна площа.
За таких обставин, враховуючи, що позивачі є спадкоємцями першої черги за законом та прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , але нотаріусом їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв'язку з відсутністю документів, які засвідчують право власності на нього, суд доходить висновку, що позов, в межах заявлених вимог, необхідно задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Сплачений судовий збір у даній справі в розмірі 992,40 грн необхідно стягнути з відповідача на користь позивачів.
Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подану в їх інтересах представником - ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з Луцької міської ради в користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок судового збору кожному.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 08 березня 2023 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Представник позивача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Луцька міська рада, місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204.
Головуючий суддя І. Т. Гармай