07 березня 2023 року м.Суми
Справа №576/1294/22
Номер провадження 22-ц/816/255/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Філонової Ю. О.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
у присутності:
позивачки ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2022 року у складі судді Колодяжного А.О., ухвалене у місті Глухові Сумської області,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Перша Глухівська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_3 , після його смерті відкрилась спадщина, яка складалась із квартири розташованої по АДРЕСА_1 .
28 березня 2014 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцями майна ОСОБА_3 є його мати - позивачка в розмірі 2/3 частки майна та дружина - відповідачка у розмірі 1/3 частки майна.
Позивачка зауважила, що при видачі свідоцтва про право на спадщину були порушені правила ведення нотаріального діловодства щодо форми свідоцтва, оскільки у тексті свідоцтва відсутня інформація про витяг БТІ про реєстрацію права власності. Крім того, стверджувала, що відповідачка є негідним спадкоємцем, оскільки вона була причетна до побиття її сина, внаслідок чого він тяжко захворів та згодом помер.
Посилаючись на викладені обставини, просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 28 березня 2014 року за реєстровим номером 1-459 Глухівською міською державною нотаріальною конторою.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позивачка подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, а саме усунути відповідачку ОСОБА_2 від права спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_3 , а також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 28 березня 2014 року, зареєстроване за №1-459 Глухівською міською державною нотаріальною конторою.
Заявниця апеляційної скарги звертає увагу на ту обставину, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті спору виходив з того, що оскаржуване свідоцтво про право на спадщину видано на підставі поданої заяви про прийняття спадщини за №431 від 24 вересня 2013 року та правовстановлюючих документів на спадкове майно, при цьому не врахував, що у позові підставою недійсності свідоцтва позивачка зазначила порушення щодо форми виданого свідоцтва, визначеної додатком 7 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 23 грудня 2010 року №3253/5, та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №282/20595 зі змінами до нього. Суд при розгляді справи не дослідив документ, що оспорюється - свідоцтво, а також не дослідив обставин ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцеві, який після перенесеної черепно-мозкової травми потребував стороннього догляду. Суд не вказав в рішенні причину смерті спадкодавця, яка сталася через хвороби внаслідок отриманої черепно-мозкової травми, а також не врахував, що відповідачка перебуваючи за межами України не надавала спадкодавцю жодної підтримки і допомоги під час його хвороби. З 2008 року спадкодавець ОСОБА_3 перебував за місцем проживання батьків, які доглядали за ним. Проте ці обставини не були предметом дослідження суду.
ОСОБА_2 в установлений апеляційним судом строк письмового відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Перша Глухівська державна нотаріальна контора у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 видано з дотриманням діючого законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи рішення про відому ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване свідоцтво видане з дотриманням вимог чинного законодавства та не порушує спадкових прав позивачки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_3 .
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складалась із квартири АДРЕСА_2 .
28 березня 2014 року державним нотаріусом Глухівської міської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцями майна ОСОБА_3 є позивачка (матір померлого) - в розмірі 2/3 частки майна ( з урахуванням частки 1/3 частки , від якої відмовився батько померлого - ОСОБА_4 ) та відповідачка (дружина померлого) - в розмірі 1/3 частки майна.
Квартира АДРЕСА_2 житловою площею 29,8 кв.м, загальною площею 43,4 кв. м, належала померлому ОСОБА_3 на підставі Договору дарування квартири, посвідченого Глухівською міською державною нотаріальною конторою Сумської області 10 липня 2003 року за р. №1-1057 та зареєстрованого в Глухівському МБТІ під номером запису 207 в книзі 1, реєстраційний номер 1812487 (а.с. 7).
З матеріалів спадкової справи №193-2013, дослідженої місцевим судом у судовому засіданні, встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом було видане ОСОБА_1 на підставі поданих спадкоємцями заяв, зокрема і заяви позивачки №431 від 24 вересня 2013 року у якій вона зазначила, що приймає майно після смерті сина, і крім неї спадкоємцями є батько померлого ОСОБА_4 та дружина померлого ОСОБА_2 .
Також у матеріалах спадкової справи наявні документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на квартиру АДРЕСА_2 , а саме: договір дарування № 1-1057 від 10 липня 2003 року та витяг БТІ про реєстрацію права власності № 982006 від 11 липня 2003 року.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Положеннями статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з положеннями статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
За змістом статті 68 Закону України «Про нотаріат», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до вимог статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
За змістом підпунктів 4.14, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно підпунктів 6.1, 6.14, 6.15 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 №3253/5, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, складання та оформлення нотаріальних документів здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством.
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва за формами, установленими цими Правилами (додаток 25).
Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.
За змістом додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства у графі свідоцтва: «Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з:…» указується майно, на яке видається свідоцтво, місцезнаходження, назва, реквізити правовстановлювального документа, найменування реєструючого органу, дата, номер реєстрації (кадастровий номер), характеристика та вартість майна.
З аналізу зазначених норм законодавства та підзаконних актів вбачається, що зміст свідоцтва про право на спадщину передбачає зазначення нотаріусом індивідуалізуючих ознак кожного об'єкта спадкової маси з метою їх ідентифікації у загальному майновому обігу, а також реквізитів документів, що підтверджують права спадкодавця на це майно.
У свідоцтві, що оспорюється, нотаріус вказала, що «Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: квартири АДРЕСА_3 .
Ця квартира належить померлому ОСОБА_3 на підставі Договору дарування квартири, посвідченого Глухівською міською державною нотаріальною конторою Сумської області 10 липня 2003 року за р. №1-1057 та зареєстрованого в Глухівському МБТІ під номером запису 207 в книзі 1, реєстраційний номер 1812487.
Вартість спадкового майна становить 140750 грн 00 коп.» (а.с. 7).
Вбачається, що нотаріус зазначив у свідоцтві щодо предмету спадкування конкретне майно, на яке видано свідоцтво, його адресу, назву та реквізити документа на підставі якого у спадкодавця виникло право власності, найменування органу, який зареєстрував право власності спадкодавця на це майно, реєстраційні реквізити та вартість майна.
За встановлених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недотримання встановленої чинним законодавством форми свідоцтва про право на спадщину, як такі, що не знайшли свого підтвердження вході апеляційного перегляду справи.
Висновки суду першої інстанції в цій частині зроблені за належного повного і всебічного дослідження обставин справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив обставин ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцеві, який після перенесеної черепно-мозкової травми потребував стороннього догляду, не вказав в рішенні причину смерті спадкодавця, також не впливають на висновки суду першої інстанції.
За змістом частин 1,2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом з підстав недотримання нотаріусом вимог чинного законодавства щодо форми цього документу.
Керуючись чинним цивільним процесуальним законом суд першої інстанції дослідив подані до суду докази та надав їм відповідну оцінку в межах необхідних для вирішення саме цього заявленого позову.
Обставини ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцеві та причини смерті спадкодавця не належать до предмету доказування у даній справі.
Апеляційний суд також позбавлений процесуального права ухвалювати рішення в частині вимог заявниці апеляційної скарги про усунення від права на спадкування ОСОБА_2 , оскільки така вимога не заявлялася позивачкою при зверненні з позовом до місцевого суду та не була предметом судового розгляду, рішення щодо таких вимог суд першої інстанції не ухвалював.
За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 8 березня 2023 року
Головуючий - О. І. Собина
Судді: О. Ю. Кононенко
Ю. О. Філонова