Справа № 130/2195/22
Провадження № 33/801/188/2023
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.
07 березня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп. на користь держави.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу серії ААБ № 243387, яким водій ОСОБА_1 притягується до відповідальності за те, що 14.09.2022 року 23 годині 30 хвилин в смт Браїлів, Жмеринського району, Вінницької області, по вул. Монастирській керував транспортним засобом мопедом марки «Хонда» без державного номерного знаку в стані алкогольного сп'яніння, висновок КНП «Жмеринська ЦРЛ» № 414 від 15.09.2022 року, результат 0.64% проміле позитивний, чим порушив вимоги п.2.9а правил дорожнього руху, та його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, оскільки при винесенні постанови судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та істотні порушення процесуального закону, що призвели до несправедливого по суті рішення. Також вважає, що висновки суду у даній справі не відповідають фактичним обставинам справи: вони не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; крім цього суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, тому просить скасувати як незаконну постанову суду першої інстанції та справу відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП провадженням закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що вирішуючи справу, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 245, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Вказує, що відсутність достовірних доказів про керування особою, що притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом, тобто саме виконання функцій водія, виключають можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак стверджує, що вночі з 14 на 15 вересня 2022 року дійсно перебував на вул. Монастирській в смт Браїлові, але не керував мопедом, а штовхав його по узбіччю. Разом із ним йшла його знайома ОСОБА_2 , яка також проживає в Браїлові. Він категорично заперечує факт керування мопедом, що може підтвердити свідок ОСОБА_2 , а також може бути доведено записом з відеореєстратора патрульного автомобіля, який чомусь ініціатором справи суду не наданий. Вважає, що перевірка на стан сп'яніння також проведена з численними порушеннями законодавства. Звертає увагу, що поліцейські не видали йому письмового направлення встановленої форми, що є обов'язковим в силу вимог пунктів 8, 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція). Всупереч пункту 3 розділу ІІІ Інструкції в матеріалах справи відсутні дані про кваліфікацію лікаря, яка обов'язково повинна пройти тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Крім того, в порушення пункту 16 розділу ІІ Інструкції. поліцейським не приєднано копію акту медичного огляду, на підставі якого формується висновок щодо результатів медичного огляду. Вказує, що згідно з пунктом 22 розділу ІІІ Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї інструкції, вважаються недійсними. За таких обставин, висновок на а.с.4 щодо результатів медичного огляду, складений 15.09.2022 лікарем ОСОБА_3 , є недопустимим доказом. Крім цього, поліцейськими не виконано вимоги ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від подальшого керування транспортним засобом та вилучення у нього посвідчення водія.
На думку апелянта, сукупність таких обставин викликає сумнів у достовірності наданих доказів на доведеність факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Одночасно апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що суд розглянув справу та ухвалив рішення 26.10.2022 без його участі. Ознайомлення з матеріалами справи показало, що на його телефон нібито було надіслано SMS - повідомлення з викликом до суду на 26.10.2022 (а.с.17), натомість він його не отримав, отже вважає, що його виклик здійснено формально. В подальшому, після розгляду справи, суд направив йому постанову до відома неправильно вказавши в супровідному листі та поштовому конверті його адресу. В зв'язку з чим оператор поштового зв'язку ще в листопаді 2022 року листа з постановою повернув до суду, вказавши, що така адреса відсутня (а.с.19, 24-27). Натомість працівники суду не дослідили причини повернення листа, а направили постанову до виконавчої служби для примусового виконання. Отже вперше про ухвалене судом рішення він дізнався лише 25.01.2023, отримавши від державної виконавчої служби постанову про відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого надає копії поштового конверта та постанови ВДВС (а.с.36). З матеріалами справи захисник ОСОБА_1 - адвокат Кучер В. М. ознайомився 31.01.2023 на підставі поданої ним 27.01.2023 заяви (а.с.30). За наведених обставин вважає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення ним пропущений з поважної причини, тому має бути поновленим.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП в разі заявлення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, останнє вирішується суддею апеляційного суду. При цьому слід взяти до уваги обставини, які об'єктивно вплинули чи могли вплинути на можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частини 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про національну поліцію”, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають встановленим фактичним обставинам справи, вина ОСОБА_1 доведена наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а його дії за частиною 1 статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно.
До таких висновків суд правильно прийшов дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 243387 від 15.09.2022, копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 756403 від 15.09.2022 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та особи правопорушника ОСОБА_1 , актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, висновком № 414 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складеного щодо ОСОБА_1 15.09.2022 результату тесту 0,64% перебуває у стані сп'яніння, диском із записом вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відеозаписом підтверджено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений в закладі охорони здоров'я з результатом тестування 0,64 проміле, що підтверджує факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності достовірних доказів про керування особою, що притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом. Зазначений факт підтверджується письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи, копією постанови про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, в якому зазначено про керування ним моторолером і яке він не оскаржував, а також дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, на якому ОСОБА_1 не заперечує факт керування ним транспортним засобом.
Також суд відхиляє доводи апелянта про те, що поліцейські не видали йому письмового направлення встановленої форми і в матеріалах справи відсутні дані про кваліфікацію лікаря, оскільки огляд на стан сп'яніння і так проводився в закладі охорони здоров'я, а долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення даних про кваліфікацію лікаря вимогами чинного законодавства не передбачено.
Не знайшов свого підтвердження факт неналежного повідомлення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки в судовому засіданні він пояснив апеляційному суду, що забувся про написання ним заяви з проханням повідомляти про дату та час розгляду адміністративної справи в Жмеринському міськрайонному суді у вигляді СМС повідомлення, а коли такі повідомлення надходили, не звернув на них увагу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог ПДР, а саме п. 2.9 (а), що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлені обставини скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав при розгляді справи судом першої інстанції, а порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відсутні.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко