29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" березня 2023 р. Справа № 924/195/23
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали
заяви ОСОБА_1 , м. Славута Хмельницької області
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
встановив: фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Хмельницької області через систему «Електронний суд» із заявою (від 17.02.2023) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність. В обґрунтування заяви посилається на наявність заборгованості перед кредиторами та обставин, які свідчать про неможливість виконання грошових зобов'язань перед кредиторами, тобто наявна загроза неплатоспроможності заявника.
Ухвалою суду від 24.02.2023 у справі №924/195/23 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху, зазначено недоліки заяви, спосіб їх усунення та строк у сім днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків заяви, зокрема, надання доказів доплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 36234,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Хмельницької області.
01.03.2023 через систему «Електронний суд» від заявника надійшла заява про усунення недоліків (сформована 28.02.2023) з доданими документами.
Однак до заяви про усунення недоліків не додано доказів доплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 36234,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Хмельницької області.
Статтею 113 Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ встановлено обов'язок заявника при поданні заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додати до вказаної заяви докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
При цьому положеннями п. 2 ч. 1 ст. 12 КУзПБ передбачено право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Абзацом 6 ч. 2 ст. 30 КУзПБ передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Отже, надання послуг арбітражним керуючим як суб'єктом незалежної професійної діяльності відбувається на платній основі. При цьому законом чітко визначається розмір відповідної плати як гарантія держави щодо захисту прав арбітражного керуючого на оплату праці відповідно до ст. 43 Конституції України.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня складає 2684,00 грн, з огляду на що винагорода керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень становить 40260,00 гривні.
Натомість заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано докази авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією лише у розмірі 4026,00 грн, тобто у меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством.
Обґрунтовуючи часткову сплату авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією, заявник зазначає, що між ним та арбітражним керуючим ОСОБА_2 укладений договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 09.02.2023, відповідно до якого оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 40260,00 грн за весь строк виконання повноважень, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, і заявник вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4026,00 грн щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність (п. п. 3.1, 3.2 договору), та просить визнати цей договір альтернативою мирного врегулювання правовідносин з оплати його винагороди арбітражного керуючого.
Тобто у заяві про усунення недоліків заявник обґрунтовує своє право на оплату послуг арбітражного керуючого в обраний спосіб, що відрізняється від визначеного в статті 30 КУзПБ, в тому числі, з посиланням на згоду арбітражного керуючого та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20.
Так, у наведеній постанові Верховного Суду зазначено, що законодавцем обрано спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому, Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб невстановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Отже, у вказаній справі Верховний Суд зазначає про наявність у господарського суду можливості (а не обов'язку) прийняття в якості альтернативного мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому угоди заявника з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи.
Проте у наданому заявником договорі про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 09.02.2023 сторонами передбачено не відстрочення оплати винагороди арбітражного керуючого до реалізації майна боржника, як це визначено в наведеній вище постанові Верховного Суду, а розстрочення платежу на 10 місяців. При цьому за відсутності у заявника майна (про що зазначено у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) не відстежується досягнення такої кінцевої мети як оплата праці керуючого реструктуризацією після реалізації належного заявнику майна під час здійснення процедури банкрутства, що, у свою чергу, впливає на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією), позбавивши останнього права на отримання у повному розмірі винагороди.
Як уже було зауважено судом в ухвалі від 24.02.2023, в процедурі розгляду заяви про неплатоспроможність можливі випадки заміни арбітражного керуючого у конкретній справі. Зокрема, положеннями статті 28 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою. Також відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень може бути здійснено господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого; зловживання правами арбітражного керуючого; подання до суду неправдивих відомостей; відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску; припинення діяльності арбітражного керуючого; наявності конфлікту інтересів.
Нормами статті 26 КУзПБ визначено підстави для припинення діяльності арбітражного керуючого, зокрема, такою підставою може бути неможливість виконувати повноваження за станом здоров'я; нормами статті 29 КУзПБ - випадки тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. А, отже, з наведених процедурних норм вбачається, що під час провадження у справі про неплатоспроможність можуть мати місце випадки заміни арбітражного керуючого у конкретній справі внаслідок відсторонення, припинення діяльності, тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого тощо.
Однак за умови відсутності авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією новий керуючий реструктуризацією буде позбавлений можливості отримати винагороду, право на яку передбачене п. 3 ч. 1 статті 12 КУзПБ.
За таких обставин наявність угоди боржника з попереднім арбітражним керуючим не зможе замінити отримання новим арбітражним керуючим визначеної та гарантованої винагороди в розмірі та порядку, передбаченому КУзПБ, оскільки зобов'язання боржника будуть персоналізовані щодо конкретного арбітражного керуючого.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2020 у справі №922/1734/20 зазначив, що виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення від її сплати не вплине на баланс інтересів держави та заявника в цій справі, оскільки є лише платою суб'єкту незалежної професійної діяльності за виконання ним своїх обов'язків. У той же час звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абзац 5 частина 2 статті 3 КУПБ).
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою статтею 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані даний Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не містять умов та не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди керуючому реструктуризацією при поданні заяви та вирішенні судом питання про її прийняття до розгляду. Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди керуючому реструктуризацією чинним законодавством України не передбачено (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
З урахуванням наведеного суд звертає увагу на однозначне врегулювання питання про обов'язок боржника - фізичної особи здійснити авансування винагороди арбітражного керуючого в момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та на відсутність законодавчих норм, якими передбачено запропоноване заявником розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому протягом тривалого періоду часу.
Отже, у зв'язку з таким однозначним врегулюванням питання про обов'язок боржника-фізичної особи здійснити авансування винагороди арбітражного керуючого в момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд не вбачає в поданих заявником матеріалах належних доказів дотримання положень п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
При цьому суд відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, з приводу доводів заявника про можливість здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого у справі про її неплатоспроможність на умовах договору від 09.02.2023, суд вважає за необхідне зауважити, що у доданому до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність проекті плану реструктуризації боргів зазначалося про перевищення витрат заявника над доходом на суму 4684 гривні. У доданому ж до заяви про усунення недоліків оновленому проекті плану реструктуризації заявник, вказуючи місячний розмір свого доходу в сумі 0 грн та витрат в сумі 4684 грн, стверджує, що в результаті економії та існування за рахунок інших осіб зможе знаходити 100 грн щомісячно для погашення кредиторських вимог, а також гроші для оплати послуг арбітражного керуючого.
Однак такі доводи заявника не свідчать про його можливість сплачувати грошову винагороду арбітражному керуючому у розмірі та порядку, встановленому у договорі від 09.02.2023, оскільки ці доводи не підтверджені належними та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.
Одночасно, звертається увага, що наданий заявником примірник договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 09.02.2023 підписаний лише арбітражним керуючим та не містить підпису самого заявника, а тому не підтверджує досягнення згоди між боржником та арбітражним керуючим щодо оплати його праці, винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, ненадання заявником доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, суд доходить висновку про те, що заявником не в повному обсязі усунуто недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Посилання заявника на судові рішення господарських судів першої інстанції як на судову практику із врегулювання питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність суд оцінює критично, оскільки положеннями Господарського процесуального кодексу чітко визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Частинами 1, 2, 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
Про повернення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду господарський суд постановляє ухвалу. Повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Схожа норма міститься у ч. 8 ст. 174 ГПК України, згідно з якою повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Отже, беручи до уваги те, що заявником недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність усунуто не в повному обсязі, суд доходить висновку про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Керуючись ст. ст. 2, 38, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174, 234, 235 ГПК України, суд
Повернути ОСОБА_1 заяву (від 17.02.2023) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили 08.03.2023.
Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова
1 - до справи,
2, 3 - заявнику ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; angela13061999@gmail.com).