Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення позовної заяви
"08" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/677/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши матеріали
позовної заяви Фізичної особи-підприємця Сухойван Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Левченко Ксенії Петрівни ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 1328986,97 грн.
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Фізичної особи-підприємця Сухойван Олега Миколайовича до Фізичної особи-підприємця Левченко Ксенії Петрівни про стягнення передоплати у розмірі 799800,00 грн., 3% річних у розмірі 21627,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 112879,17 грн., неустойки у розмірі 302680,33 грн., штраф у розмірі 92000,00 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №08-02/22 від 08.02.2022 в частині поставки товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2023 позовну заяву залишено без руху через недодержання позивачем процесуальних вимог пункту 3 частини 3 статті 162, частини 1, 2 статті 164, частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
03.02.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання разом із доданими до нього документами (вх. №5263). В зазначеному клопотанні позивач просить суд на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 27.02.2023 долучити до справи позовну заяву із виправленими недоліками та письмові докази, завірені належним чином, перелік яких визначено в додатках до позовної заяви.
Дослідивши подане клопотання, а також додані до нього документи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 статті 172 ГПК України унормовано, що позивач зобов'язаний до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Отже, належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками іншим учасникам справи відповідно до частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції, поштової накладної з інформацією про поштове відправлення чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 29.06.2022 по справі №904/7161/21.
У даному разі, з метою усунення недоліків позовної заяви в частині подання належних доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем до клопотання (вх. №5263 від 03.02.2023) додано фіскальний чек, поштову накладну та опис вкладення у цінний лист від 03.03.2023.
Із опису вкладення у цінний лист від 03.03.2023 вбачається поіменний перелік документів, що було скеровано засобами поштового зв'язку на адресу відповідача. Натомість суд звертає увагу, що із поіменного переліку документів не вбачається направлення на адресу відповідача доданої до позовної заяви копії опису поштового вкладення до цінного листа разом із поштовою накладною №6103720625810 від 29.12.2022 та копії опису поштового вкладення до цінного листа разом із поштовою накладною №6103720637877 від 17.01.2023.
Суд зауважує, що вказані документи було подано в якості додатків до позовної заяви, а тому в розумінні приписів частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України, позивач зобов'язаний був направити на адресу відповідача копію позовної заяви разом з усіма без винятку копіями доданих до позовної заяви документів.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем всупереч частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України не додано до клопотання належних доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та копії усіх без винятку доданих до позовної заяви документів, що свідчить про не усунення відповідного недоліку позовної заяви, який було встановлено та зазначено судом в ухвалі господарського суду Харківської області від 27.02.2023.
При цьому, в ухвалі господарського суду Харківської області від 27.02.2023 судом наголошено, що неподання належних доказів повідомлення інших учасників справи про звернення з позовною заявою призводить до порушення процесуальних прав цих учасників, принципу рівності та змагальності сторін, що закріплені у статті 2 ГПК України.
Окрім того, статтею 73 ГПК України визначено поняття доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині 2 цієї статті, зокрема, письмовими доказами.
Згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом частини 1, 2 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною 4 статті 91 ГПК України унормовано, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Отже, норма частини 4 статті 91 ГПК України є бланкетною та зумовлює необхідність урахування позивачем стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".
Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. № 144.
Пунктом 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020) встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії (правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17)
З огляду на наведене, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Таким чином, в ухвалі господарського суду Харківської області від 27.02.2023 судом встановлено один із недоліків позовної заяви та зазначено, що як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені відповідно до вище вказаних вимог, оскільки не містять дати засвідчення копії.
Отже, судом зазначено, що вказані документи не можуть вважатися доданими до позовної заяви належними доказами, оскільки додані документи не є ні оригіналами, ні належним чином засвідченими копіями.
Суд звернув увагу, що копія набуває юридичної сили лише в разі засвідчення в установленому порядку. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11.07.2018 у справі №904/8549/17 та від 14.09.2021 у справі №916/2024/20).
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Отже, призначенням Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні полягає у формуванні обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування; на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах.
Таким чином, з метою усунення встановленого недоліку позовної заяви, судом в ухвалі господарського суду Харківської області від 27.02.2023 чітко та безумовно зазначено про необхідність позивачу надати суду належним чином засвідчені копії документів, що додані до позовної заяви з огляду на наведені вище вимоги.
Із змісту поданого клопотання (вх. №5263 від 03.02.2023) слідує, що позивач на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 27.02.2023 просить суд долучити до справи, зокрема, письмові докази, завірені належним чином, перелік яких визначено в додатках до позовної заяви.
Натомість суд зазначає, що із доданих до зазначеного клопотання додатків до позовної заяви вбачається, що їх не засвідчено відповідно до вище вказаних вимог, оскільки: 1) копія договору поставки №08/02-2022 від 08.02.2022 з першої по п'яту сторінку не містить дати засвідчення копії. При цьому шоста сторінка зазначеного договору містить дату засвідчення копії; 2) копія опису поштового вкладення до цінного листа про направлення на адресу відповідача претензії з додатками від 29.12.2022 не містить дати засвідчення копії та підпису особи, яка засвідчує копію; 3) копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №000130 №1335 від 13.07.2016 не містить дати засвідчення копії.
Наведене також свідчить про не усунення позивачем встановленого недоліку позовної заяви, що зазначений в ухвалі господарського суду Харківської області від 27.02.2023 з метою його усунення.
Відповідно до частини 1 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Пунктом частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, вказівки, які містяться в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху є обов'язковими для виконання позивачем.
Варто відмітити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Таким чином, прийняття до розгляду позовної заяви, поданої без належного усунення визначених ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2023 недоліків позовної заяви, може бути витлумачено як надання переваги позивачу, що порушить окреслені вище засади судочинства та сприятиме виникненню сумнівів у відповідача щодо об'єктивності та неупередженості суду при дотриманні норм матеріального та процесуального права, а також важливості врахування правової позиції Верховного Суду, що є неприпустимим.
Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
З огляду на викладене, а також враховуючи не усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі, суд приходить до висновку, що позовна заява разом із доданими до неї документами підлягає поверненню позивачу на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Враховуючи наведені норми права та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями ГПК України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі не усунення встановлених недоліків позовної заяви, не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу Фізичної особи-підприємця Сухойван Олега Миколайовича на приписи частини 8 статті 174 ГПК України, за змістом яких, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод в реалізації позивачем права на доступ до правосуддя.
Керуючись ст. ст. 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву Фізичної особи-підприємця Сухойван Олега Миколайовича до Фізичної особи-підприємця Левченко Ксенії Петрівни про стягнення 1328986,97 грн. разом із доданими до неї документами.
Ухвала набирає чинності з дати її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. 256-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 08.03.2023 р.
Суддя Сальнікова Г.І.
Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст.174 ГПК України).