Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
27.02.2023м. ХарківСправа № 922/1432/22
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2А, офіс 601, ідентифікаційний код 43436320)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (61145, м. Харків, вул. Заліська, буд. 26, ідентифікаційний код 39507222)
про стягнення 1 277 682,08 грн.
за участю представників сторін:
позивача - адвоката Никонорова Є.В.
відповідача - адвоката Мельник О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 950 100,00 грн, пені у розмірі 155 769,81 грн, 3% річних у розмірі 14 463,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 157 349,11 грн. Позивач також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №120620 від 12.06.2020 в частині виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1432/22. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Про час та місце підготовчого засідання вирішено повідомити учасників справи додатково. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2022 підготовче засідання у справі №922/1432/22 призначено на 24.10.2022 об 11:00.
В підготовчому засіданні 24.10.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про те, що підготовче засідання у справі відбудеться 07.11.2022 об 11:30 год.
08.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№13443), в якому останній позовні вимоги не визнає, просить в позові відмовити, обгрунтовуючи заперечення проти позову зокрема тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем спірного товару за договором №120620 від 12.06.2020 та вважає надані позивачем в обґрунтування позовних вимог видаткову накладну №КБ-0000063 від 14.01.2022 та товарно-транспортну накладну №КБ-0000063 від 14.01.2022 неналежними доказами. Так, на думку відповідача, видаткова накладна №КБ-0000063 від 14.01.2022, підписана Закревським Д.Б., не містить відтиску печатки ТОВ "Атлант-Пак", хоча відповідач використовує у своїй господарській діяльності печатку. На товарно-транспортній накладній №0000063 від 14.01.2022 немає підпису та печатки ТОВ "Атлант-Пак" про отримання товару за юридичною адресою відповідача: м. Харків, вул. Заліська, буд. 26. Позивачем не надано підтверджень погодження умов поставки, як це передбачено п. 2.1.3 договору. Довіреність від 14.01.2022 №26 суперечить умовам п.10.4. договору поставки щодо обміну документами за допомогою факсового зв'язку, електронної пошти, оскільки отримана за допомогою месенджера "вайбер", але не зазначено ким, від кого та коли її отримано. До позовної заяви додано копію товарно-транспортної накладної №0000063 від 14.01.2022, яка не містить підпис в графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)". Відповідач стверджує, що надані позивачем платіжні доручення підтверджують факт оплати відповідачем товару, який позивач повинен був поставити відповідачу на підставі рахунку №КБ-0000037 від 12.01.2022, але до теперішнього часу не поставив. Відповідач також вважає, що у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, що засвідчено у листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, нарахування позивачем пені в сумі 155 769,81 грн, 3% річних в сумі 14 463,16 грн та втрат від інфляції в сумі 157349,11 грн за період з 24.02.2022 року по 17.08.2022 року є необгрунтованим та безпідставним.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 відмовлено відповідачу у поновленні процесуального строку для подання відзиву на позов (вх.№13443 від 08.11.2022). Продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов (вх.№13443 від 08.11.2022) до 08.11.2022 включно. Прийнято відзив на позов до розгляду.
В підготовчому засіданні 05.12.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про те, що підготовче засідання у справі відбудеться "10" січня 2023 р. о 15:00 год.
26.12.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №17091), в якій позивач вважає доводи відповідача щодо обов'язковості печатки на видатковій накладній № КБ-0000063 від 14.01.2022 та товарно-транспортній накладній №0000063 вiд 14.01.2022 такими, що не заслуговують на увагу, оскільки в силу п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст. 58-1 ГК України відсутня обов'язковість печатки на документі.
Позивач вважає, що видаткова накладна № КБ-0000063 від 14.01.2022 оформлена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також містить інформацію про отримувача зі сторони відповідача ( ОСОБА_1 ) з посиланням на довіреність № 26 від 14.01.2022, тобто дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивач також зазначив, що правовідносини з перевезення вантажів регулюються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, відповідно до умов якої у позивача має бути наявним один примірник товарно-транспортної накладної № 0000063 від 14.01.2022 з підписом водія чи експедитора про прийняття вантажу. Такий документ з підписом водія чи експедитора підтверджує здачу товару перевізникові для доставки покупцеві.
На думку позивача, товарно-транспортна накладна № 0000063 від 14.01.2022 складена в день поставки товару, містить посилання на сертифікат Р/Ф № КБ-0000037, видаткову накладну № КБ-0000063 від 14.01.2022, в якій зазначено, що перевізником виступало ПП Автоспектр в особі водія ОСОБА_2 , відповідна товарно-транспортна накладна підписана зі сторони відправника директором ОСОБА_3 , та зі сторони перевізника водієм ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, позивач вважає, що надані позивачем документи в їх сукупності, дають достатні підстави вважати поставку такою, що здійснена позивачем з місця знаходження товару шляхом його передачі перевізникові ПП Автоспектр в особі водія Сорочинського Олексія автомобілем МАН державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 , який виконував перевезення.
У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що надана позивачем копія товарно-транспортної накладної № КБ-0000063 від 14.01.2022, в якій є підпис водія про прийняття вантажу, підтверджує передачу товару перевізникові.
Позивач також зазначив, що у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18 висловлено правову позицію, що з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що відповідач, здійснивши до звернення позивача до суду з цим позовом часткову оплату отриманого товару за договором поставки у сумі 306 750,00 грн (5 платежів), визнав борг перед позивачем за поставлений по договору поставки товар.
Щодо віднесення відповідачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які виникли по операціях з позивачем за січень місяць 2022 року, позивач зазначив, що 14.01.2022 позивачем була виписана податкова накладна № 59, де постачальником вказаний позивач, а отримувачем (покупець) зазначений відповідач. В графі 2 податкової накладної (опис (номенклатура) товарів/послуг продавця) зазначений товар “поліетилен марки CEFOR 1050P”. В розділі І податкової накладної загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість зазначена сума 1 256 850,00 грн, сума податку на додану вартість 209 475,00 грн (№ з/п 11). Дані в податковій накладній повністю підтверджують господарську операцію по видатковій накладній позивача № КБ-0000063 від 14.01.2022.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
Відповіддю Головного управління ДПС у Харківській області від 20 грудня 2022 року підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак” (код ЄДРПОУ: 39507222) згідно наданої податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року у складі загального обсягу придбання відображено суму податкового кредиту у розмірі ПДВ 209475,00 грн, яка виникла по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Белтім Полімери” (код ЄДРПОУ: 43436320) (Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідача № з/п 77).
Позивач також вважає необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами доводи відповідача про те, що у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, позивачем неправомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 155 769,81 грн, 3% річних в сумі 14 463,16 грн та втрати від інфляції в сумі 157349,11 грн за період з 24.02.2022 року по 17.08.2022.
30.12.2022 до суду надійшло клопотання відповідача (вх. 17403) про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі, в задоволенні якого судом було відмовлено, про що постановлено відповідну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання від 10.01.2023.
В підготовчому засіданні 10.01.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 30.01.2023 о 12:30.
Ухвалою суду від 30.01.2023 судове засідання з розгляду справи № 922/1432/22 по суті було відкладено на "13" лютого 2023 р. об 11:40.
13.02.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 3324) про заміну відповідача у справі його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс” (юридична адреса: 61068, м. Харків, проспект Правди, буд. 5, код ЄДРПОУ 44951710). В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає зокрема, що згідно зі ст. 59 Господарського кодексу України, ст. 109 Цивільного кодексу України відбулася реорганізація ТОВ “Атлант-Пак” шляхом виділення з нього нової юридичної особи, яка не є філіалом, дочірнім підприємством, відокремленим підрозділом відповідача. 09.02.2023 Рішенням №01/23 учасника ТОВ “Атлант-Пак” було затверджено розподільчий баланс про передачу частини майнових прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Атлант-Пак Плюс”, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс” набуває майнових і немайнових прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак” з моменту держаної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс” у встановленому порядку. Згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 10.02.2023 наявний запис: “Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак", Код ЄДРПОУ; 39507222”. В результаті виділу до ТОВ “Атлант-Пак Плюс” (код 44951710) на підставі розподільчого балансу, затвердженого рішенням учасника ТОВ “АТЛАНТ-ПАК” №01/23 від 09.02.2023, перешли майнові права і обов'язки у відповідних частках реорганізованого суб'єкта, зокрема майнові права та обов'язки у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери".
В підготовчому засіданні 13.02.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на "27" лютого 2023 р. о 14:40 та про прийняття до розгляду клопотання відповідача про заміну сторони (вх.№ 3324 від 13.02.2023), а саме заміну відповідача на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс” (61068, м. Харків, пр. Правди, буд. 5, ідентифікаційний код 44951710). Також, зобов'язано відповідача надати суду докази надсилання (вручення) Товариству з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс” копії клопотання про заміну сторони (вх. №3324 від 13.02.2023) та доданих до нього документів до наступного судового засідання (27.02.2023), дозволено відповідачу надати додаткові письмові пояснення стосовно поданого клопотання, а саме зазначити, якими доказами підтверджується передання новоствореній особі зобов'язань в спірній сумі, які є предметом цього спору та, які активи та в якому розмірі передані новоствореній особі. Встановлено позивачу та Товариству з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс” строк для подання пояснень щодо клопотання відповідача про заміну сторони (вх.№ 3324 від 13.02.2023) до 23.02.2023.
23.02.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №4389), в яких останній просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про заміну відповідача у справі його правонаступником. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що 27.01.2023 ТОВ "Компанія Белтім Полімери" отримало від ТОВ "Атлант-Пак" повідомлення про початок процедури виділу нової юридичної особи. 08.02.2023 позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу № 08 про дострокове виконання зобов'язання (зобов'язань) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" щодо оплати суми заборгованості в розмірі 950 100,00 грн. Відповідно до ч. 4. ст. 55 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами. Станом на 22.02.2023 вимога не задоволена, заборгованість не погашена, а отже є порушення відповідачем ч. 4. ст. 55 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, тому процедура виділу нової юридичної особи відповідачем нікчемною. За приписами ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Згідно з розподільчим балансом від 09.02.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" були передані активи та пасиви в частині діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак", а саме необоротні активи, запаси, а також дебіторська та кредиторська заборгованість. Зі змісту розподільчого балансу не вбачається, що зобов'язаною особою за договором поставки № 120620 від 12.06.2020 стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" внаслідок його виділу із Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак". Стосовно зобов'язань, які не перейшли за розподільчим балансом до новоствореної юридичної особи, яка утворилася шляхом виділу, то виходячи зі змісту ч. 3 ст. 109 ЦК України, саме у цій частині правонаступництво за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, не відбувається. Згідно з ч. 2 ст. 619 ЦК України до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. ТОВ “Атлант-Пак” при зверненні до суду із заявою про заміну відповідача у справі не зазначило підстави, з наявністю яких норми ст. 619 ЦК України пов'язують можливість застосування субсидіарної відповідальності. Нормами ч. 3 ст. 109 та ст. 619 ЦК України не передбачено заміни в порядку правонаступництва основного боржника юридичної особи, з якої був здійснений виділ на особу, що несе субсидіарну відповідальність та не передбачають вибуття основного боржника із правовідношення в порядку правонаступництва за зобов'язаннями, що не перейшли за розподільчим балансом до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Зважаючи на те, що норма статті 52 ГПК України передбачає процесуальне правонаступництво в разі реорганізації, яка проведена шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення, тобто, реорганізації, за наслідком якої відбувається припинення суб'єкта господарювання сторони у справі, слід дійти висновку, що в разі реорганізації шляхом виділення (поділу) юридичної особи, підстави для процесуального правонаступництва, відсутні, в зв'язку з чим, заява відповідача про заміну відповідача у цій справі підлягає відхиленню. Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 лютого 2023 року, - товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" у графі "Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення" зазначено, що з приводу цього, відомості відсутні.
24.02.2023 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс” надійшли письмові пояснення (вх.№4528), в яких останнє зазначило, що ТОВ “Атлант-Пак Плюс” було утворено в результаті виділу нової юридичної особи з ТОВ “Атлант-Пак”. 09.02.2023 було складено та засвідчено у нотаріуса розподільчий баланс про передачу частини майна, прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс", який був затверджений рішенням учасника ТОВ “Атлант-Пак” №01/23 від 09.02.2023. 09.02.2023 учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс” було прийнято рішення №1 про створення шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (код 39507222) підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та присвоєння найменування Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс”. Про даний факт державним реєстратором проведено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі та зазначено, що ТОВ “Атлант-Пак Плюс” є правонаступником юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак“, Код ЄДРПОУ: 39507222, тим самим завершивши виділ. По факту передано товарно-матеріальні цінності та кредиторську заборгованість на рівнозначну суму. Будь яких претензій, неузгодженостей чи спорів у сторін балансу, кредиторів, третіх осіб не було. Реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі проведені повністю. Отже, як вбачається із вищенаведеного, ТОВ “Атлант-Пак Плюс” є правонаступником прав і обов' язків, які перейшли до нього від ТОВ “Аталнт-Пак” згідно з розподільчим балансом. 09.02.2023 між ТОВ “Атлант-Пак” та ТОВ “Атлант-Пак Плюс” було складено Передаточний акт, зі змісту якого вбачається, що відповідно до Розподільчого балансу ТОВ “Атлант-Пак” передало, а ТОВ “Атлант-Пак Плюс” прийняло майно (активи і пасиви), права та обов'язки, згідно переліку у рівнозначній сумі. Таким чином, відбулася передача товарно-матеріальних цінностей та кредиторської заборгованості на рівнозначну суму, зокрема майнові права та обов'язки у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери", що підтверджується копією додатку №3 до передаточного Акту від 10.02.2023. Враховуючи вищевикладене, ТОВ “Атлант-Пак Плюс” не заперечує проти клопотання ТОВ “Атлант-Пак” про заміну відповідача у справі №922/1432/22 процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" (61068, м. Харків, пр. Правди, буд. 5, ідентифікаційний код 44951710).
Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2023 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про заміну відповідача у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.2023 позовні вимоги не визнає, просив в позові відмовити повністю з підстав, наведених у відзиві на позов та просив задовольнити клопотання про заміну відповідача у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" був укладений договір поставки № 120620 від 12.06.2020 (далі - договір).
Згідно з п.1.1. договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в специфікаціях, та/або накладних на відпуск товару (далі - видаткова накладна), які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 1.2. договору сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємним додатком до договору.
Відповідно до п. 1.3. договору право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній.
Згідно з п. 3.1. договору ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у видатковій накладній, яка підписується сторонами.
Відповідно до п.10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до "31" грудня 2023 року. Зобов'язання сторін по взаємних грошових розрахунках, у будь-якому випадку, діють до їх повного виконання, договір вважається щоразу пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії, за відсутності заперечень постачальника. Ці умови пролонгації договору поширюються на всі наступні роки. Сторони домовилися, що під дію цього договору підпадають відносини, які витікають з поставки всіх і будь-яких партій товару (незалежно від видів, асортименту і інших характеристик товару, що поставляється), здійснених в період дії даного договору, навіть за умови відсутності у відповідному товаросупроводжувальному документі (рахунку-фактурі, накладної, товарно-транспортної накладної) посилання на даний договір. Дія даного договору не поширюється лише на ті поставки товару, здійснені в період дії даного договору, в накладних (інших товаросупроводжувальних документах) на яких міститься пряме посилання на інший договір.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, 12.01.2022 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №КБ-0000037 від 12.01.2022 на оплату поліетилену марки CEFOR 1050Р (далі - товар) на суму 1 256 850,00 грн та на виконання договору передав уповноваженій особі відповідача товар на загальну суму 1 256 850,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 14.01.2022 №КБ-0000063, товарно-транспортною накладною від 14.01.2022 №КБ-0000063 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 14.01.2022 №26.
Видаткова накладна від 14.01.2022 №КБ-0000063 містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі підпис отримувача товару - Закревського Дмитра Борисовича, що діє на підставі довіреності № 26 від 14.01.2022, а також на момент отримання товару обіймав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (відповідача).
Отож, видаткова накладна від 14.01.2022 №КБ-0000063 відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме зазначено: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також містить інформацію про отримувача зі сторони відповідача (Закревський Дмитро Борисович) з посиланням на довіреність про отримання товарно-матеріальних цінностей № 26 від 14.01.2022, та його підпис, тобто дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також зазначено підстави (договір поставки №120620 від 12.06.2020 та рахунок-фактуру №КБ-0000037 від 12.01.2022), а отже в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинним (товаророзпорядчим) документом, яка містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Більш того, ця видаткова накладна відповідає умовам договору, а саме п. 3.1. та п.10.1. договору.
Щодо відсутності печатки відповідача на цій видатковій накладній, то суд зазначає наступне.
За змістом ч.1, 3 ст. 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Згідно з п.5.1. договору поставки розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100 % вартості на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після передачі товару покупцю у безготівковому порядку на рахунок постачальника
Отже, в силу п. 5.1. договору відповідач мав здійснити оплату товару не пізніше 14.02.2022.
Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору оплатив товар частково на загальну суму 306 750,00 грн згідно платіжних доручень: №6780 від 26.01.2022 на суму 100 000 грн, №6806 від 28.01.2022 на суму 56 750 грн, №6832 від 01.02.2022 на суму 50 000 грн, №6901 від 09.02.2022 на суму 50 000 грн, №6989 від 18.02.2022 на суму 50 000 грн, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 950 100,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 950 100,00 грн, пені у розмірі 155 769,81 грн, 3% річних у розмірі 14 463,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 157 349,11 грн.
Відповідач, в свою чергу, заперечує факт отримання товару за договором, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем товару за договором та стверджує, що надані позивачем платіжні доручення підтверджують факт оплати відповідачем товару, який позивач повинен був поставити відповідачу на підставі виставленого рахунку-фактури №КБ-0000037 від 12.01.2022 на суму 1 256 850,00 грн, але до теперішнього часу не поставив.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Первинні документи, які складені на виконання умов договору та підтверджують факт поставки товару покупцеві мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За приписами пунктів 2.1.-2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Згідно з пунктами 2.4., 2.5. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать зокрема, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Дослідивши надану позивачем копію видаткової накладної від 14.01.2022 №КБ-0000063 на суму 1 256 850,00 грн, суд встановив, що видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме зазначено: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також містить інформацію про отримувача зі сторони відповідача ( ОСОБА_1 ) з посиланням на довіреність про отримання товарно-матеріальних цінностей № 26 від 14.01.2022, та його підпис, тобто дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також зазначено підстави (договір поставки №120620 від 12.06.2020 та рахунок-фактуру №КБ-0000037 від 12.01.2022), а отже в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинним (товаророзпорядчим) документом, яка містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, суд зазначає, що в силу абзацу 1 пункту 2.5 Положення №88 та ст. 58-1 ГК України відсутня обов'язковість печатки на видатковій накладній № КБ-0000063 від 14.01.2022 та товарно-транспортній накладній №0000063 вiд 14.01.2022.
Щодо доводів відповідача про те, що товарно-транспортна накладна №0000063 вiд 14.01.2022 не підписана уповноваженим представником відповідача, суд зазначає наступне.
Так, правовідносини з перевезення вантажів регулюються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, у п. 11 якого встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п.11.3.). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п.11.4.). У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п.11.5.).
Згідно зазначених вище положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники та один примірник товарнотранспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника). Тобто, згідно наведених Правил, у позивача має бути наявним один примірник товарно-транспортної накладної № 0000063 від 14.01.2022 з підписом водія чи експедитора про прийняття вантажу. Такий документ з підписом водія чи експедитора підтверджує здачу товару перевізникові для доставки покупцеві.
Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.
Дослідивши складену позивачем в день поставки товару товарно-транспортну накладну № 0000063 від 14.01.2022, суд встановив, що в ній містить посилання на рахунок-фактуру №КБ-0000037 від 12.01.2022, сертифікат Р/Ф № КБ-0000037, видаткову накладну № КБ-0000063 від 14.01.2022, в якій зазначено, що перевізником виступало ПП Автоспектр в особі водія Сорочинського Олексія, відповідна товарно-транспортна накладна підписана зі сторони відправника директором ОСОБА_3 , та зі сторони перевізника водієм ОСОБА_4 .
Таким чином, надані позивачем документи в їх сукупності, дають достатні підстави вважати поставку такою, що здійснена позивачем з місця знаходження товару шляхом його передачі перевізникові ПП Автоспектр в особі водія Сорочинського Олексія автомобілем МАН державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 , який виконував перевезення.
У зв'язку з наведеним, надана позивачем копія товарно-транспортної накладної № 0000063 від 14.01.2022, в якій є підпис водія про прийняття вантажу, підтверджує факт передачі товару перевізникові, а тому доводи відповідача про те, що товарно-транспортна накладна №0000063 вiд 14.01.2022 не містить підпису з боку відповідача (вантажоодержувача), не заслуговують на увагу.
Щодо віднесення відповідачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які виникли по операціях з позивачем за січень місяць 2022 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2022 позивачем була виписана податкова накладна № 59, де постачальником вказаний позивач, а отримувачем (покупець) зазначений відповідач. В графі 2 податкової накладної (опис (номенклатура) товарів/послуг продавця) зазначений товар “поліетилен марки CEFOR 1050P”. В розділі І податкової накладної загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість зазначена сума 1 256 850,00 грн, сума податку на додану вартість 209 475,00 грн (№ з/п 11).
Дані в податковій накладній повністю підтверджують господарську операцію по видатковій накладній позивача № КБ-0000063 від 14.01.2022.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.
З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
Під час розгляду справи судом постановлено ухвалу від 21.11.2022, якою було задоволено клопотання позивача про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів (вх.№14285 від 17.11.2022). Поновлено позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів (вх.№14285 від 17.11.2022). Витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46) наступну інформацію: чи були відображені в податковій звітності Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (код за ЄДРПОУ 39507222) з податку на додану вартість, взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (код за ЄДРПОУ 39507222) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" (код за ЄДРПОУ 43436320), а саме: чи були віднесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (код за ЄДРПОУ 39507222) до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які виникли по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" (код за ЄДРПОУ 43436320) за січень місяць 2022 року.
Відповіддю Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2022 підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак” (код ЄДРПОУ: 39507222) згідно наданої податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року у складі загального обсягу придбання відображено суму податкового кредиту у розмірі ПДВ 209 475,00 грн, яка виникла по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Белтім Полімери” (код ЄДРПОУ: 43436320) (Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідача № з/п 77).
Отже, після фактичного отримання від позивача товару за видатковою накладною № КБ-0000063 від 14.01.2022 відповідач саме в січні 2022 відобразив в податковій звітності спірну операцію.
У даному випадку матеріали справи не містять іншої інформації про існування між позивачем та відповідачем, як договірних, так і позадоговірних правовідносин з постачання товару.
При цьому, відповідач не надав жодних доказів того, що відображені в його податковій звітності операції відносяться до інших господарських правовідносин із позивачем, а не до договору поставки №120620 від 12.06.2020.
У зв'язку з наведеним, суд констатує, що директор відповідача - Закревський Дмитро Борисович, підписавши видаткову накладну №КБ-0000063 на суму 1 256 850,00 грн, обізнаний про існування спірного договору поставки №120620 від 12.06.2020 та про його умови, що підтверджується частковою оплатою спірного товару та відображенням відповідних господарських операцій у податковій звітності товариства відповідача, а отже вищевказані докази в їх сукупності підтверджують факт передачі позивачем у власність відповідача спірного товару за договором, що є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий відповідачем товар.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Також, ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Згідно з п. 5.1. договору розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100 % вартості на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після передачі товару покупцю у безготівковому порядку на рахунок постачальника
Таким чином, сторонами у договорі передбачено відстрочення строку оплати на 30 календарних днів.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, а також зважаючи на ненадання відповідачем доказів здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем за договором поставки №120620 від 12.06.2020 товару на суму 950 100,00 грн.
Розглянувши клопотання відповідача про заміну відповідача у цій справі його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс” (юридична адреса: 61068, м. Харків, проспект Правди, буд. 5 код ЄДРПОУ 44951710), суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону (стаття 59 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до частини 1 статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Отже, виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому, стара юридична особа не припиняється.
Згідно з частиною 2 статті 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" утворилося шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак" згідно з розподільчим балансом про передачу частини майна, прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс”, який затверджений рішенням учасника ТОВ “Атлант-Пак” №01/23 від 09.02.2023, без припинення ТОВ “Атлант-Пак”.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.03.2023 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" державна реєстрація створеною юридичної особи в результаті виділу 09.02.2023.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.03.2023 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" не перебуває в процесі припинення.
Згідно з розподільчим балансом від 09.02.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" були передані активи та пасиви в частині діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак", а саме необоротні активи, запаси, а також дебіторська та кредиторська заборгованість.
Поряд з цим, у вказаному розподільчому балансі відсутні відомості щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" по розрахункам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" за договором поставки № 120620 від 12.06.2020.
Відповідно до частини 3 статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Отже, при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов'язань, в яких вони не є основними боржниками.
Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.
Положення щодо субсидіарної відповідальності закріплені у статті 619 ЦК України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Отже, субсидіарна відповідальність має місце тоді, коли поряд з основним боржником до відповідальності притягується й інша особа. У статті 619 ЦК України визначена послідовність заявлення кредитором вимог до основного боржника та особа, яка несе субсидіарну відповідальність: перш ніж пред'явити вимогу до додаткового (субсидіарного) боржника, кредитор повинен пред'явити цю вимогу до основного боржника. І тільки тоді, коли основний боржник відмовиться задовольнити вимоги кредитора або кредитор не одержить від нього відповіді в розумний строк, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Відповідно до частини 4 статті 55 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" є додатковим боржником за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" щодо сплати боргу Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" за договором поставки № 120620 від 12.06.2020 та несе щодо цих зобов'язань субсидіарну відповідальність.
Разом з цим правонаступництва у даному випадку не відбувається, оскільки передбачена статтею 109 ЦК України субсидіарна відповідальність виділеної юридичної особи не є її процесуальним правонаступництвом прав та обов'язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, в розумінні статті 52 ГПК України.
Крім того, оскільки виділ однієї юридичної особи з іншої не припиняє юридичної особи, з якої був здійснений виділ, а також не має наслідком реорганізацію юридичної особи, з якої був здійснений виділ, то відповідно до статті 52 ГПК України процесуальне правонаступництво внаслідок такого виділу у будь-якому разі відсутнє (анологічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 зі справи № 904/807/18).
Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" про заміну відповідача у справі його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Атлант-Пак Плюс” (юридична адреса: 61068, м. Харків, проспект Правди, буд. 5 код ЄДРПОУ 44951710) слід відмовити.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки в частині оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі, та те, що відповідач не спростував наявність суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 950 100,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 155 769,81 грн, 3% річних у розмірі 14 463,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 157 349,11 грн, суд зазначає наступне.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Відповідно до п.7.2. договору в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті за даним Договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 155 769,81 грн, 3% річних у розмірі 14 463,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 157 349,11 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про те, що у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, що засвідчено у листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, позивач необґрунтовано нарахував до стягнення пеню в сумі 155 769,81 грн, 3% річних в сумі 14 463,16 грн та втрати від інфляції в сумі 157349,11 грн за період з 24.02.2022 по 17.08.2022, суд зазначає наступне.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Втім відповідач мав виконати своє зобов'язання щодо оплати отриманого товару не пізніше 14.02.2022, тобто до введення воєнного стану.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Згідно з п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за даною угодою, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру (форс - мажору), які сторона не змогла ні передбачати, ні запобігти. Настання форс-мажорних обставин збільшує термін виконання зобов'язань за договором на період їх дії. Факт наявності форс-мажорних обставин і термін їх дії підтверджується довідками уповноважених органів державної влади або Торговельно-промислової палати.
Проте матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором поставки.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищевикладене, позов задоволено повністю.
Враховуючи те, що позов задоволено повністю, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору у повному обсязі у розмірі 19 165,23 грн слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 104, 109, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" про заміну сторони (вх.3324 від 13.02.2023) у справі № 922/1432/22.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (61145, м. Харків, вул. Заліська, буд. 26, ідентифікаційний код 39507222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2А, офіс 601, ідентифікаційний код 43436320) основний борг у розмірі 950 100,00 грн, пеню у розмірі 155 769,81 грн, 3% річних у розмірі 14 463,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 157 349,11 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 19 165,23 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (61145, м. Харків, вул. Заліська, буд. 26, ідентифікаційний код 39507222).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (61145, м. Харків, вул. Заліська, буд. 26, ідентифікаційний код 39507222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2А, офіс 601, ідентифікаційний код 43436320) судовий збір у розмірі 19 165,23 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2А, офіс 601, ідентифікаційний код 43436320).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (61145, м. Харків, вул. Заліська, буд. 26, ідентифікаційний код 39507222).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "08" березня 2023 р.
Суддя І.О. Чистякова