вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"07" березня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/450/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"
про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892 грн. 94 коп.
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
Представники :
від позивача Оніщук В.М.
від відповідача Янкевич Л.Д.
Суть спору:
АТ "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з АТ "Рівнегаз" 86 755 892,94 грн заборгованості за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000713.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивовано неукладеністю Договору та недоведеністю факту надання позивачем відповідачеві послуг балансування.
Додатковим рішенням господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 з АТ "Укртрансгаз" на користь АТ "Рівнегаз" стягнуто 106 222,25 грн судових витрат на правничу допомогу адвоката.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021:
- залишено в силі рішення господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 зі справи;
- змінено додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 09.12.2020: з АТ "Укртрансгаз" на користь АТ "Рівнегаз" стягнуто 53 111,13 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції, погодившись з судом першої інстанції стосовно обґрунтованості відмови в задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз", визнав, що: розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (106 222,25 грн) не відповідає критеріям реальності та розумності; такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою.
Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 заяву АТ "Рівнегаз" про стягнення з АТ "Укртрансгаз" витрат на правничу допомогу задоволено частково - в сумі 42 482,50 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року рішення господарського суду Рівненської області від 24.11.2020, додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 09.12.2020, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі №918/450/20 скасовано. Справу №918/450/20 направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
Позов обґрунтовано посиланням на неоплату АТ "Рівнегаз" вартості наданих позивачем за Договором послуг балансування за березень-червень 2018 року. На виконання наведених норм Кодексу ГТС, Відповідачем як оператором газорозподільних систем було надіслано Позивачу як оператору газотранспортної системи інформацію про обсяги подачі та/або відбору природного газу - алокації (звіти) АТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень-червень 2018 року. На підставі вказаних даних, наданих Відповідачем Позивачу в порядку п. 3 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС, АТ "Укртрансгаз" виконав процедуру алокації фактичних обсягів природного газу по Відповідачу та виявив у спірний період безпідставний відбір АТ "Рівнегаз" з газотранспортної системи природного газу для покриття власних виробничо - технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи: в березні 2018 року в обсязі 3 999,85 тис. куб. м., в квітні 2018 року в обсязі 1 155,40 тис. куб. м., у травні 2018 року в обсязі 720,15 тис. куб. м., в червні 2018 року в обсязі 605,523 тис. куб. метрів. У зв'язку з чим у Відповідача виник негативний місячний небаланс, чим згідно п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації. Відповідно до п. 4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.05.2015 № 2494 (В редакції, що діяла у спірний період виникнення небалансів), об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо- технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.
У зв'язку з наведеним, Відповідач як оператор ГРМ (оператор газорозподільних систем) самостійно визначив обсяг виробничо-технологічних витрат природного газу у наведених розмірах, які він безпідставно відібрав з газотранспортної системи без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи, що знайшло своє відображення у алокаціях (звітах) АТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень- червень 2018 року та стало підставою для виконання процедури алокації фактичних обсягів природного газу по Відповідачу з метою визначення його небалансу у спірний період.
Відповідно до п. 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу. Враховуючи вищевикладене, у Відповідача виник цивільний обов'язок оплатити вартість послуг балансування згідно односторонніх актів про надання послуг балансування обсягів природного газу у спірний період, оформлених Позивачем як оператором газотранспортної системи відповідно до умов Договору.
28 вересня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне: АТ "Укртрансгаз" в порушення Закону України "Про ринок природного газу" об'єднав поняття "газорозподільна система", "газотранспортна система", "замовник", "оператор газорозподільної системи", що дозволило йому включити у правовідносини, що склалися між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Рівнегаз", інших суб'єктів - споживачів, у той час, як сфера діяльності оператора газотранспортної системи у розумінні основоположного Закону №329 про ринок природного газу обмежується виключно газотранспортною системою, в тому числі, транспортування природного газу магістральними газопроводами від точки входу до точки виходу, та жодним чином не стосується діяльності оператора; АТ "Рівнегаз" не замовляв послуги місячного балансування у АТ "Укртрансгаз", а в останнього були відсутні підстави для надання такої послуги, а тому односторонні акти наданих послух містять недостовірні дані; складені позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу. Правові висновки щодо обов'язковості документального оформленням факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги балансування наведені у справі №916/2090/16, зокрема, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 року та постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року. Крім того, в порушення глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС, односторонні акти були надіслані АТ "Укртрансгаз" з порушенням 14-ти денного строку, а тому вказане свідчить як про відсутність доказів надання послуги балансування з боку позивача, так і про ненадання такої послуги взагалі; відсутність первинних бухгалтерських документів про наявність у позивача необхідних ресурсів для здійснення послуги балансування дає підстави вважати, що позивач фактично не надавав та не міг фізично надати відповідачу послугу балансування, оскільки не мав необхідних ресурсів (власного природного газу);
У наданих позивачем доказів на підтвердження надання послуг з балансування за березень-червень 2018 року (односторонніх актах надання послуг балансування, рахунках та розрахунках) необґрунтовано завищено базову ціну газу, яка застосовувалась під час розрахунку заборгованості за надані послуги, що ставить під сумнів ці розрахунки АТ "Укртрансгаз"; позивач при розрахунку вартості послуг балансування невірно застосовує коефіцієнт 1,2 у зв'язку з чим безпідставно нарахував Відповідачу додаткові 14 826 417,59 грн. заборгованості; у діях АТ "Рівнегаз" щодо нездійснення оплати за начебто отримані послуги балансування відсутня вина з огляду на те, що встановлений НКРЕКП для АТ "Рівнегаз" тариф впродовж 2014 - 2019 років був дискримінаційним, не передбачав компенсації всіх необхідних для Товариства витрат, включених до його структури, зокрема витрат на придбання природного газу для ВТВ та балансування, є економічно необґрунтованим та позбавляє Товариство гарантованого нормативно-правовими актами НКРЕКП права здійснювати беззбиткову господарську діяльність із розподілу природного газу, а тому АТ "Рівнегаз" неспроможне виконувати свої зобов'язання з оплати вартості послуг балансування (у разі їх надання) перед АТ "Укртрансгаз" за Договором на транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 року виключно через протиправну бездіяльність НКРЕКП.
05 жовтня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій АТ "Укртрансгаз" заперечує проти доводів АТ "Рівнегаз". На виконання наведених норм Кодексу ГТС, Відповідачем як оператором газорозподільних систем було надіслано Позивачу як оператору газотранспортної системи інформацію про обсяги подачі та/або відбору природного газу - алокації (звіти) АТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень-червень 2018 року. На підставі вказаних даних, наданих Відповідачем Позивачу в порядку п. 3 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС, АТ "Укртрансгаз" виконав процедуру алокації фактичних обсягів природного газу по Відповідачу та виявив у спірний період безпідставний відбір АТ "Рівнегаз" з газотранспортної системи природного газу для покриття власних виробничо - технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи: в березні 2018 року в обсязі 3 999,85 тис. куб. м., в квітні 2018 року в обсязі 1 155,40 тис. куб. м., у травні 2018 року в обсязі 720,15 тис. куб. м., в червні 2018 року в обсязі 605,523 тис. куб. метрів. Відповідач як оператор ГРМ (оператор газорозподільних систем) самостійно визначив обсяг виробничо-технологічних витрат природного газу у наведених розмірах, які він безпідставно відібрав з газотранспортної системи без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи, що знайшло своє відображення у алокаціях (звітах) АТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень- червень 2018 року та стало підставою для виконання процедури алокації фактичних обсягів природного газу по Відповідачу з метою визначення його небалансу у спірний період. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу.
Щодо безпідставності тверджень відповідача про неправильне застосування Позивачем при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації 1,2, то Позивачем зазначено те, що Позивач при визначенні розміру коефіцієнту компенсації, що застосований при розрахунку вартості наданих Відповідачу послуг балансування обсягів природного газу для врегулювання негативних небалансів Відповідача виходив з умов п. 9.2 Договору, згідно з яким передбачено, що при розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1, а в інших випадках встановлено використання коефіцієнту 1,2 (п. 9.2 Договору).
Відповідач як замовник послуг транспортування у спірні газові місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак, при цьому, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких Позивачем були надані послуги балансування. Таким чином, обсяг природного газу, відібраного Відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100 % розміру його небалансу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування було застосовано саме коефіцієнт 1,2.
Формування базової ціни газу та надання послуги балансування з урахуванням п. 9.2. Договору та положень Кодексу ГТС України здійснюється АТ "Укртрансгаз" у прозорий, недискримінаційний спосіб та у відповідності до вимог законодавства, що спростовує твердження Позивача в цій частині.
06 жовтня 2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у яких, зокрема, вказано, що: відповідно до пунктів 2.1., 2.4., 2.8. договору транспортування природного газу від 17.12.2015 року, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначаються відповідно до додатків 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування). Пунктом 2.8 Договору зазначено: "При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником Послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу". Згідно Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2497 від 30.09.2015 року додаток 1 "Розподіл потужності", додаток 2 "Розподіл потужності з обмеженнями", додаток 3 "Перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу". Відсутність наведених додатків, як невід'ємної частини договору транспортування природного газу, не дає можливості встановити обсяг наданих послуг Позивачем Відповідачеві. Однак, представник Відповідача зазначає, що між сторонами не підписані додатки 1,2,3 до договору транспортування природного газу, що вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, також відсутність підписаних додатків до діючого договору означає відсутність визначеного переліку комерційних вузлів обліку газу, актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, які повинні містити схеми потоків газу через вузли обліку природного газу, їх місце розташування на схемі, межі балансової належності або схематичні позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки є порушенням умов договору та вимог законодавства, та свідчить про те, що відомості про об'єми (обсяги) природного газу наведені позивачем є недостовірними і не можуть застосовуватись для здійснення комерційних розрахунків.
19 жовтня 2020 року від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення у яких, зокрема, вказано, що відповідно до офіційних роз'яснень НКРЕКП, наявність додатків 1, 2, 3 до договору не є істотною умовою такого договору, а отже договір може бути укладений без їх наявності; договір транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 року відповідає вимогам законодавства України, не суперечить ст.203 ЦК України та іншим актам цивільного та господарського законодавства України, підписаний без протоколу розбіжностей, а отже сторонами узгоджені всі істотні (суттєві) умови Договору.
Під час нового розгляду справи 13 червня 2022 року від відповідача надійшли письмові пояснення (письмові позиції) із урахуванням постанови Верховного Суду від 18 лютого 2022 року року у справі №918/450/20. Вказує серед іншого, що договір транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 сторонами не виконувався, транспортування газу фізично не відбувалося. У Відповідача небаланси не могли виникнути. Сторони не узгодили істотні умови договору. Позов не визнає.
14 червня 2022 року від позивача надійшли письмові пояснення (письмові позиції) із урахуванням постанови Верховного Суду від 18 лютого 2022 року року у справі №918/450/20. Зауважує серед іншого, що договір транспортування природного газу виконувався обома сторонами, що підтверджує погодження як Позивачем так і Відповідачем предмета цього Договору. Позивачем надано докази, які доводять фактичне виконання усіма сторонами Договору, факт приймання-передачі природного газу з мереж Позивача в мережі Відповідача, і факт використання обсягів природного газу AT "Рівнегаз" для своєї господарської діяльності, що перебуває у прямій залежності з наданням Позивачем послуг балансування. Тарифи на розподіл потужності були введені в дію лише з 01.05.2019, додаток 1 до цього Договору (розподіл потужності) не міг бути укладений між сторонами у справі, відповідно Відповідач до 01.05.2019 не міг замовити послугу розподілу потужності, а Позивач надати вказану послугу.
Позивач загалом підтримує свою позицію та просить позов задоволити.
17 лютого 2023 року від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" надійшли у письмовому вигляді міркування щодо застосування Кодексу ГТС, Регламенту Комісії (ЄС) №2017/459 від 16.03.2017 про встановлення мережевого кодексу механізмів розподілу потужності в газотранспортних системах та про скасування Регламенту (ЄС) №984/2013 та Регламенту Комісії (ЄС) №312/2014 від 26.03.2014 про Мережевий кодекс балансування газу в газотранспортних системах.
Процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2022 року справу №918/450/20 розподілено для нового розгляду судді Бережнюк В.В.
Ухвалою від 23 травня 2022 року прийнято справу №918/450/20 до розгляду. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15 червня 2022 р. на 11:00 год.
Ухвалою від 15.06.2022 підготовче засідання відкладено на 20 липня 2022 р. на 10:00 год.
20 липня 2022 року до суду надійшли наступні документи:
- від позивача письмові пояснення по справі;
- від відповідача клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи;
- від відповідача клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
У судовому засіданні 20.07.2022 представник позивача заявив усне клопотання про надання додаткового часу з метою ознайомитися із клопотанням відповідача про призначення експертизи та підготувати письмові пояснення.
У судовому засіданні оголошено перерву до 04.08.2022 на 11:00 год.
03 серпня 2022 року від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання про призначення експертизи.
04 серпня 2022 року до суду надійшли:
- від АТ "Укртрансгаз" клопотання про розподіл судових витрат;
- від АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" клопотання про призначення комплексної судової експертизи; клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 04.08.2022 підготовче засідання відкладено на 30 серпня 2022 р. на 11:40 год.
30.08.2022 від АТ "Укртрансгаз" надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про призначення комплексної судової експертизи.
Ухвалою від 30.08.2022 відмовлено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" у задоволенні клопотання від 03.08.2022 про призначення комплексної судової експертизи (про що оголошено вступну та резолютивну частини ухвали).
Ухвалою від 30.08.2022 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 28 вересня 2022 р. на 13:30 год.
Ухвалою від 28.09.2022 розгляд справи відкладено на 25 жовтня 2022 р. на 09:00 год.
Ухвалою від 25.10.2022 розгляд справи відкладено на 22 листопада 2022 р. на 09:20 год.
Ухвалою від 22.11.2022 розгляд справи відкладено на 21.12.2022 на 10:00 год.
21 грудня 2022 року від АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" має право взяти участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, що передбачено відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" було включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. А саме, 16.11.2022 НКРЕКП прийнято постанову №1467 "Про включення АТ "Рівнегаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. До цього ж Реєстру також включено АТ "Укртрансгаз" згідно постанови НКРЕКП №1209 від 27.09.2022. Також 29.07.2022 Верховною Радою прийнято ЗУ №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування". Відповідач вважає, що оскільки розрахунки за укладеним договором здійснюються в порядку та на умовах визначених ЗУ №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за послуги перевищення замовленої потужності.
Відповідач наголошує, що держава, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, що в свою чергу свідчить про можливість врегулювання заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу. Аналогічних висновків притримується і Касаційний господарський суд в постанові від 05.11.2021 у справі № 911/944/21
Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, на переконання відповідача, з урахуванням імперативних норм, передбачених Законом № 1639-1Х, заборгованість АТ "Рівнегаз" перед АТ "Укртрансгаз" за договором підлягає врегулюванню з метою погашення за рахунок видатків державного бюджету, а залишок боргу - реструктуризації згідно з визначеним Законом механізмом.
Таким чином відповідач вважає, що відсутній предмет спору у даній справі, та провадження у ній підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський за відсутністю предмету спору.
21.12.2022 судове засідання не відбулося у зв'язку з відсутністю електропостачання в Господарському суді Рівненської області. Ухвалою від 21.12.2022 розгляд справи відкладено на 24 січня 2023 р. на 12:00 год.
05.01.2023 на електронну пошту суду надійшли заперечення АТ "Укртрансгаз" на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, відповідно до яких позивач просив суд відмовити в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі № 918/450/20. Позивач, в свою чергу в запереченнях посилається на положення ст.ст. 4-5 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" та відзначає, що жодного договору про реструктуризацію заборгованості між сторонами не було укладено, тому вважає таке клопотання необґрунтованим. Заборгованість перед позивачем не погашена, відсутні докази у справі про припинення існування предмету спору, тому позивач вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у справі №918/450/20.
Крім того зауважує, що Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" № 1639 визначено можливий механізм погашення заборгованості постачальників природного газу за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газорозподільної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплаченої станом на розрахункову дату. Проте даний механізм не є тотожним поняттю припинення існування цієї заборгованості в силу закону.
У судовому засіданні 24.01.2023 розпочато розгляд клопотання про закриття провадження у справі. У подальшому суд оголосив перерву до 01.02.2023 на 13:00 год.
01 лютого 2023 року розгляд справи відкладено на 21 лютого 2023 року на 14:00 год.
Ухвалою від 21.02.2023 відмовлено в задоволенні клопотання №330-Ск-10176-1222 від 21.12.2022 АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про закриття провадження у справі.
21.02.2023 року розпочато розгляд справи по суті. В судовому засіданні оголошено перерву до 07 березня 2023 р. на 10:00 год.
Представник позивача під час розгляду спору по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задоволити та покласти на відповідача усі судові витрати.
Представник відповідача у свою чергу позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
У подальшому суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.
Заслухано представників сторін у судових дебатах.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04).
Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що розумним для розгляду даної справи є строк, що має забезпечити реалізацію процесуальних прав сторін у справі, повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору, з урахуванням ст.ст. 7, 13 ГПК України.
Судом у межах наданих йому повноважень учасникам у справі було надано достатньо часу та можливості скористатися своїми процесуальними правами та обов'язками, передбаченими ГПК України. Також судом було дотримано заходів щодо збереження життя та здоров'я учасників процесу та працівників суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
АТ "Укртрансгаз" (за Договором - оператор) і АТ "Рівнегаз" (за Договором - замовник) уклали Договір, за умовами якого:
- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість таких послуг (пункт 2.1);
- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (пункт 2.2);
- послуги, які можуть бути надані відповідачу за цим Договором, є, зокрема, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС і відбираються з неї (пункт 2.3);
- обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього Договору (пункт 2.4);
- замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (пункт 2.6);
- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.7);
- додатки 1, 2, 3 до Договору є його невід'ємними частинами (пункт 2.8);
- замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг (пункт 4.1);
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання - передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи, визначення та перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору (п. 5.1. договору).
Окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/ газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника (п. 5.4. договору).
На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі ЗВТ) (п. 5.5. договору).
У разі виникнення в замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС у строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу (пункт 9.1);
Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу відповідача; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (п. 9.2. договору).
Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу ГТС. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3).
Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок - фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 за № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (п. 9.4. договору в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1).
Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1).
Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IХ цього Договору (пункт 11.4).
У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (п.13.1. договору).
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.13.5. договору).
Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1. договору).
Передбачені Договором додатки 1 та 2 сторонами не підписані.
Як стверджує позивач, ним встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу за загальний період з березня 2018 року по червень 2018 року, які на думку позивача виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та внаслідок несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу.
За даними позивача у зв'язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів на загальну суму 73 464 101,68 грн., що підтверджується односторонніми актами про надання послуг балансування обсягів природного газу.
Позивач як оператор ГТС здійснив процедуру алокації та встановив наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу в березні 2018 року в обсязі 3 999,85 тис. куб. м, у квітні 2018 року в обсязі 1 155,40 тис. куб. м, у травні 2018 року в обсязі 720,15 тис. куб. м, у червні 2018 року в обсязі 605,523 тис. куб. м.
Обсяги небалансів підтверджуються алокаціями (звітами) АТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень - червень 2018 року та звітами АТ "Укртрансгаз" по точках входу/виходу за березень - червень 2018 року.
АТ "Рівнегаз" в алокаціях (звітах) про поділ фактичного обсягу природного газу в спірні місяці по всіх категоріях визначав небаланс в обсязі "0".
Таким чином, у зв'язку із нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів у спірні періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за ці періоди на загальну суму 73 464 101,68 грн, про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг від 31.03.2018 №03-18-1512000713-БАЛАНС, від 30.04.2018 №04-18-1512000713-БАЛАНС, від 31.05.2018 №05-18-1512000713-БАЛАНС, від 30.06.2018 №06-18-1512000713-БАЛАНС, які були надіслані відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точках входу/виходу супровідними листами позивача, отримання яких підтверджується доказами їх надсилання та отримання.
АТ "Рівнегаз" не оплатило позивачеві вартість послуг балансування за березень - червень 2018 року.
Позивач зазначає, що з моменту отримання відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів по точкам входу/виходу у останнього відповідно до п. 9.4. договору та п. 4 глави 4 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи виникли зобов'язання з оплати таких послуг у строк, що не перевищує п'яти банківських днів з дня отримання зазначених документів. Оскільки відповідач у встановлений договором строк не оплатив послуги балансування на зазначену суму, позивач з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4 715 891,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 575 899,62 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити відповідні послуги з балансування за односторонніми актами позивача та застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору за порушення відповідних зобов'язань.
Як зазначалось вище, правовідносини сторін у даній справі вже були предметом судового розгляду. Однак, прийняті за наслідками розгляду даного спору судові рішення першої та апеляційної інстанції були оскаржені сторонами до Верховного Суду. За наслідками розгляду касаційних скарг сторін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року рішення господарського суду Рівненської області від 24.11.2020, додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 09.12.2020, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі №918/450/20 скасовано. Справу №918/450/20 направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Скасовуючи зазначені вище судові рішення, Верховний Суд зазначив та звернув увагу на наступне: для правильного вирішення даного спору за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування судам належало встановити обставини, пов'язані з наданням послуг власне транспортування газу, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов Договору акти приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як то передбачено Кодексом ГТС. У контексті зазначеного істотним є також з'ясування судом обставин щодо наявності/відсутності підписаного сторонами додатка 3 до Договору. Попереднім судовим інстанціям належало встановити факт закупівлі позивачем природнього газу, що використовувався для балансування в спірний період.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ГК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" визначає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет) (ухвала Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносин необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
Водночас досягти повного збігу всіх зазначених обставин у кількох різних справах неможливо. Відповідно, враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких така норма права може бути застосована, для забезпечення однакового застосування норми права, визначальним при визначенні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх матеріально-правове регулювання (тобто можливість практичного застосування відповідної норми). Якщо різниця у відносинах не породжує застосування до них різного правового регулювання, то правовідносини можуть вважатись подібними.
Враховуючи наведене, при вирішення даного спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену, зокрема, у постановах: №911/1159/18 від 08.06.2021, №927/1041/19 від 25.08.2021, №918/450/20 від 18.02.2022, №904/2324/18 від 14.07.2022, №921/184/21 від 15.07.2022.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені ст. 901 ЦК України та спеціальним законодавством Законом Про ринок природного газу, Кодексом ГТС, Типовим договором (правова позиція Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21).
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 7, 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" № 329-VIII від 09.04.2015, далі Закон №329-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором транспортування природного газу за послуги балансування обсягів природного газу.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
ГК України в статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.
Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п'ята статті 180 ГК України).
Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), від 30.09.2015 №2493, та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.
За змістом частин першої і другої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - транспортування, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Кодекс ГТС (тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).
Договір містить розділ VII "Тарифи", який передбачає, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, встановленими Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.
При цьому розділ 9 Договору та глава 4 розділу XIV Кодексу ГТС містять порядок та формули визначення вартості послуг балансування.
Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається з підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та додатка 2 (транспортування), які згідно з пунктом 2.8 Договору є його невід'ємною частиною. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
Судом встановлено, що додатки 1 та 2 до Договору сторонами не укладались.
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18.
Слід зауважити, що відповідач з 2015 року виконував умови Договору: протягом, навіть, спірного періоду він надавав АТ "Укртрансгаз" номінації (як то передбачено пунктом 6.3 Договору); отримував послуги транспортування природного газу (зокрема, приймав природний газ у відповідних віртуальних точках ГТС), що підтверджується алокаціями АТ "Рівнегаз" та актами приймання-передачі природного газу. У матеріалах справи також наявні листи, в яких АТ "Рівнегаз" зазначає, що саме на виконання умов укладеного Договору (пункт 19.6) інформує АТ "Укртрансгаз" про зміну найменування (т.1, а.с.67) та місцезнаходження (т.1, а.с.71).
АТ "Укртрансгаз" у запереченнях на додаткові пояснення відповідача від 05.10.2020 (т.2, а.с.122-125) звертало увагу суду першої інстанції на наявність постанови Вищого господарського суду України від 03.12.2017 у справі №918/919/16 щодо виконання спірного Договору та надало копію цієї постанови (т.2, а.с.131-143). Посилався позивач на цю ж постанову Вищого господарського суду України і в доводах апеляційної скарги (т.3, а.с.30).
Закон України "При ринок природного газу" та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.
За змістом Договору послуги, які можуть бути надані замовнику: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з ГТС; послуги фізичного транспортування природного газу ГТС на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС і відбираються з неї (пункт 2.3).
Отже, послуги балансування системи безпосередньо пов'язані із послугою транспортування природного газу.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС оператор ГТС визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з ГТС у точках виходу за цей газовий місяць.
Місячний небаланс розраховується оператором ГТС до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор ГТС (пункт 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС).
Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.
У главі 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної норми).
Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Підставою для проведення розрахунку послуг балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3- 5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).
Отже, за законом та Договором достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов'язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.
Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (пункт 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).
Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 розподіл потужності, додаток 2 транспортування, додаток 3 перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Договір містить розділ VII "Тарифи", який передбачає, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності за тарифами, встановленими Регулятором; транспортування за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.
При цьому розділ ІХ Договору та глава 4 розділу XIV Кодексу ГТС містять порядок та формули визначення вартості послуг балансування.
Як вбачається із обставин справи, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається з підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та додатка 2 (транспортування), які згідно з пунктом 2.8 договору є його невід'ємною частиною. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
Як вказано вище по тексту, Додатки 1, 2 та 3 до Договору сторонами не укладалися.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід'ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов'язковими, а, отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов'язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.
Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Так, Господарським судом Рівненської області розглядалася справа №918/919/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 78 867 564 грн. 72 коп. за надані послуги з балансування обсягів природного газу згідно Договору транспортування природного газу № 1512000713 від 17.12.2015 року.
10 травня 2017 року осподарським судом Рівненської області прийнято рішення №918/919/16, за яким суд вирішив припинити провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" 70 635 944 грн. 61 коп. за послуги з балансування обсягів природного газу. В решті позову в задоволенні відмовлено.
Так, у рішенні вказано: "За таких обставин, коли зібраними у справі доказами підтверджується сплата відповідачем заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 70 635 944,61 грн. заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині. "
"Із змісту спільних протокольних рішень вбачається, що останніми передбачалось надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню послуг, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору транспортування природного газу № 1512000713 від 17.12.2015 року.
Таким чином, спільні протокольні рішення та платіжні доручення про перерахування позивачу отриманих коштів як вартість пільг та субсидій населенню, є підтвердженням того, що відповідні розрахунки здійснювались в межах договору транспортування природного газу № 1512000713 від 17.12.2015 року та є процедурою погашення зобов'язань ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" по оплаті за послуги з балансування обсягів природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг та субсидій населенню.
Відтак, сторонами по Договору транспортування природного газу № 1512000713 від 17.12.2015 року за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку з метою надання населенню права на отримання пільг з оплати послуг за постачання газу, та були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.
Крім того, Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012 та ін.).
Отже, Відповідач на виконання умов договору транспортування природного газу № 1512000713 від 17.12.2015 року та спільних протокольних рішень, повністю розрахувався за послуги з балансування обсягів природного газу, не прострочив виконання грошового зобов'язання, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених сум Позивачем. "
Відтак, суд приходить до висновку, що Договір транспортування природного газу № 1512000713 від 17.12.2015 року виконувався сторонами, про що свідчать встановлені обставини у рішенні Господарського суду Рівненської області від 10.05.2017 у справі №918/919/16. Тому, він не може бути кваліфікований як неукладений.
Відповідно до положень п.9.1. договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний оплатити оператору послуги.
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1 договору).
У п.11.4. договору передбачено, що послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора ГТС на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу ГТС та розд. IX цього договору.
Тому не підписання сторонами додатків №№ 1, 2, 3 до договору не вплинуло й не могло вплинути на узгодження ними договірних умов щодо надання послуг балансування.
Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок - фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 за № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (п. 9.4. договору в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1).
Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в односторонньому порядку складені акти про надання відповідачу послуг балансування для врегулювання небалансів на загальну суму 73 464 101,68 грн.
Відповідно до п.1 гл.3 р.XIV Кодексу ГТС оператор ГТС визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з ГТС у точках виходу за цей газовий місяць.
Місячний небаланс розраховується оператором ГТС до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор ГТС (п.2 гл.3 р.XIV Кодексу ГТС).
Згідно з п.2 р.XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.
У гл.3 р.XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної норми).
Відповідно до пп.2 п.7 гл.3 р.XIV Кодексу ГТС негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Отже, як за законом, так і за договором достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов'язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.
Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень п.2 гл.7 р.III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (п.5 гл.1 р.ХІІ Кодексу ГТС).
Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування, відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу (п.3,4 гл.4 р. XIV Кодексу ГТС).
Виявлені обсяги небалансів підтверджуються звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування, актами приймання-передачі природного газу у віртуальній торговій точці, алокаціями (звітами) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу відповідача.
АТ "Рівнегаз" не заперечує факт неоплати газу, відібраного на виробничо-технологічні витрати, але стверджує, що відбір газу відбувався у газорозподільній мережі, а не в газотранспортній системі, що не створювало небаланс у розумінні Кодексу ГТС та Договору. Відповідно, у АТ "Укртрансгаз", на думку відповідача, не було підстав для надання послуг балансування.
Водночас відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), оператор газорозподільної системи укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній мережі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної мережі та власної господарської діяльності. Матеріали справи містять відомості щодо надання АТ "Рівнегаз" інформації стосовно закупленого газу та її врахування в звіті АТ "Укртрансгаз" за квітень 2018 року (т.1, а.с.40, 42).
Разом з тим й АТ "Укртрансгаз" згідно з пунктом 10 розділу ХІІІ Кодексу ГТС як оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства АТ "Рівнегаз" як оператор газорозподільної системи мав би або закупити природний газ для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, або оплатити цей газ шляхом оплати послуг балансування АТ "Укртрансгаз"; у свою чергу, АТ "Укртрансгаз" для оплатного балансування має використовувати природний газ, який придбаний ним.
Позивачем на підтвердження факту закупівлі природнього газу та реальності вчинення балансуючих дій та понесення пов'язаних з цим витрат до суду надані копії актів приймання-передачі природного газу, підписані АТ "Укртрансгаз" з НАК "Нафтогаз України" у період березень 2018 року - червень 2018 року (том 1 арк.с. 208-242).
Водночас відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт виникнення у нього небалансів за період березень-червень 2018 року.
Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3 5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (п.3,4 гл.4 р.XIV Кодексу ГТС (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем послуг балансування обсягів природного газу, наданих позивачем за період березень-червень 2018 року на підставі договору транспортування природного газу на загальну суму 73 464 101,68 грн.
Зважаючи на викладене, суд констатує наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 73 464 101,68 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу.
Оскільки відповідач у встановлений договором строк не оплатив послуги балансування на зазначену суму, позивач з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4 715 891,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 575 899,62 грн.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіряючи правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд здійснив власний обрахунок, застосовуючи калькулятори Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, та встановив, що розрахунки позивача є арифметично правильними.
Тому у частині вимог про стягнення 3% річних 4 715 891,64 грн. та інфляційних втрат 8 575 899,62 грн. позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Висновки суду.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" підлягає задоволенню повністю в сумі 86 755 892 грн. 94 коп., з яких 73 464 101,68 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 4 715 891,64 грн. 3% річних та 8 575 899,62 грн. інфляційних втрат.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (пункт 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин 8 та 9 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За подання позову Акціонерне товариство "Укртрансгаз" сплатило судовий збір у розмірі 735700,00 грн. (350 х 2 102,00 грн. = 735 700,00 грн.) згідно платіжного доручення №2967 від 12.05.2020 (том 1 а.с. 8).
За подання апеляційної скарги Акціонерним товариством "Укртрансгаз" сплачено судовий збір у розмірі 1 008 525,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10104 від 16 грудня 2020 р. (том 3 а.с. 38), та доплачено 95 025,00 грн. згідно платіжного доручення №901 від 21.01.2021 р. (том 3 а.с. 68). Всього 1 103 550,00 грн.
За подання касаційної скарги Акціонерним товариством "Укртрансгаз" сплачено судовий збір у розмірі 1 471 400,00 грн. платіжним дорученням №8635 від 16 липня 2021 р.
Отже, даним рішенням господарського суду за результатами нового розгляду позов задоволено повністю.
Тому витрати, на підставі ч.9 ст.129 ГПК України понесені Акціонерним товариством "Укртрансгаз" зі сплати судового збору в загальній сумі 3 310 650,00 грн. (735 700,00 грн. + 1 103 550,00 грн. + 1 471 400,00 грн. = 3 310 650,00 грн.), покладаються на відповідача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" .
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Івана Вишенського, буд. 4, ЄДРПОУ 03366701) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) - 73 464 101 (сімдесят три мільйони чотириста шістдесят чотири тисячі сто одну) грн. 68 коп. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 4 715 891 (чотири мільйони сімсот п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 64 коп. 3% річних, 8 575 899 (вісім мільйонів п'ятсот сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 62 коп. інфляційних втрат та 3 310 650 (три мільйони триста десять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 08 березня 2023 року.
Суддя Бережнюк В.В.