вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/1395/21
Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д.
за участю секретаря судового засідання Кірсенко А.І.
розглянувши справу
за заявою 1) ОСОБА_1
2) Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»
до ОСОБА_2
про неплатоспроможність
за участі представників сторін:
представника АТ КБ "Приватбанк" - Куценко О.В.
арбітражного керуючого - Сердюка С.М.
1.1 ОСОБА_2 (далі- Боржник) звернулась до господарського суду Київської області із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
1.2 Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021 відкрито провадження у справі №911/1395/21 про неплатоспроможність ОСОБА_2 ; введено процедуру реструктуризації боргів строком на 120 днів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича (свідоцтво №787 від 19.04.2013); постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та призначено попереднє засідання.
1.3 ОСОБА_1 (далі - Кредитор-1) 30.07.2021 подав заяву про визнання грошових вимог до Боржника у розмірі 300000,00 грн. основного боргу, який утворився внаслідок неналежного виконання Боржником договору позики від 20.12.2015, та 4758,00 грн. судових витрат.
1.4 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) 12.08.2021 подало заяву про визнання грошових вимог, у якій просило:
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №КІV0GA00000163 від 07.06.2007 р.: заборгованість за наданим кредитом - 1623547,01 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника);заборгованість за процентами - 2500619, 30 грн.;
заборгованість за винагородою (комісією) - 205856, 25 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника); заборгованість з пені - 9182085,88 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника).
Включити до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” за кредитним договором №КІV0GA00000163 від 07.06.2007 р.:заборгованість за наданим кредитом - 1623547,01 грн.(вимоги забезпечені заставою майна боржника); заборгованість за процентами - 2500619,30 грн.; заборгованість за винагородою (комісією) - 205856,25 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника); заборгованість з пені - 9182085,88 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника); 4540, 00 грн. - судовий збір сплачений за подання заяви з грошовими вимогами.
1.5 Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” аргументує свою заяву наступним:
07.06.2007 р. між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № КІV0GA00000163 від 07.06.2007 р. (далі - кредитний договір) предметом кого були кредитні кошти в сумі 88600,00 дол. США;
07.06.2007 р. між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 3624 за яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 07.06.2007 р. № КІV0GA00000163 по поверненню кредиту в сумі 86000,00 дол. США;
ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого, станом на 19.07.2021 р. утворилась заборгованість: 60570, 62 дол. США - заборгованість за кредитом; 93292, 07 дол. США - заборгованість за процентами; 7680, 00 дол. США - заборгованість за винагородою (комісією); 342561, 46 дол. США - заборгованість з пені.
1.6 За результатами попереднього засідання господарським судом Київської області постановлено ухвалу від 20.12.2021, якою, зокрема: визнано грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 300000,00 грн.; відхилено грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” (далі - АТ КБ “Приватбанк”) у розмірі 2500619,30 грн. (конкурсні) та у розмірі 11011489,14 грн. (забезпечені); призначено судове засідання, на якому розглядатиметься погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 14.02.2022.
1.7 Господарський суд дійшов висновку, зокрема, що як встановлено у відповідних рішеннях Києво-Святошинського районного суду Київської області та Апеляційного суду Київської області у справі №369/357/16-ц, після визнання недійсним додатку №1 до додаткової угоди від 31.10.2012 до Кредитного договору, ОСОБА_2 не могла виконувати свій обов'язок по Кредитному договору, до вчинення кредитором - АТ КБ "Приватбанк" дій стосовно надання нового графіку погашення кредиту, тому останнім не доведено суду у встановленому порядку вчинення відповідних дій, які б дозволили боржнику виконувати свій договірний обов'язок, відтак, у суду відсутні правові підстави стверджувати, що ОСОБА_2 порушено права АТ КБ “Приватбанк”. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відхилення грошових вимог АТ КБ “Приватбанк” у розмірі 2500619,30 грн. (конкурсні) та у розмірі 11011489, 14грн (забезпечені).
1.8 Не погодившись із ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2021, АТ КБ “Приватбанк” звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу господарського суду першої інстанції в частині відхилення грошових вимог АТ КБ “Приватбанк” скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги у розмірі 2500619,30 грн. (конкурсні) та у розмірі 11011489, 14 грн. (забезпечені).
1.9 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022, змінено ухвалу суду від 20.12.2021 та викладено п. 2 вказаного судового рішення у такій редакції: заяву акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” б/н від 12.08.2021 (вх. №19310/21 від 13.08.2021) про визнання грошових вимог задовольнити частково; визнати вимоги акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_2 у загальному розмірі 3671292,46 грн., а саме: 3348979,73 грн. - вимоги забезпечені заставою; 322312,73 грн. - третя черга; вимоги зі сплати судового збору в сумі 4540,00грн. - позачергово; в іншій частині ухвалу суду від 20.12.2021 залишено без змін.
1.10 Постанова мотивована тим, що з огляду на встановлений Кредитним договором строк кредитування правомірними є забезпечені заставою кредиторські вимоги Банку до Боржника в сумі 60570,62 доларів США за тілом кредиту, 56691,73 доларів США процентів, 7680,00 доларів США комісії, що загалом становить 3348979,73 грн. (за курсом НБУ станом на 12.08.2021 в розмірі 26,8042). Також суд дійшов висновку, що Банк має право вимагати з Боржника 3% річних у сумі 7597,05 доларів США за період з 08.06.2017 до 12.08.2021, що підлягають визнанню в сумі 203632,85 грн. (за курсом НБУ станом на 12.08.2021), та пені в сумі 4427,66 доларів США за період з 09.07.2013 до 09.01.2014, що підлягають визнанню в сумі 118679,88 грн. (за курсом НБУ станом на 12.08.2021).
1.11 При цьому апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про неможливість виконання Боржником свого обов'язку за Кредитним договором, оскільки умови кредитного зобов'язання визначені в Кредитному договорі з урахуванням додаткових угод.
1.12 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 виправлено описку в тексті абзацу п'ятого пункту 3 резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі №911/1395/21, а саме замість слів: “ 322 312,73 грн. - третя черга” ухвалено вважати правильними: “ 203632, 85 грн. - друга черга; 118679, 88 грн. - третя черга”.
1.13 Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2022 (суддя Янюк О.С.) призначено судове засідання у справі №911/1395/21 на 26.09.2022 о 11:15 год. на якому розглядатимуться клопотання ОСОБА_5 (свідоцтво №787 від 19.04.2013): №02-03/1-06/1 від 04.02.2022 (вх. №2581/22 від 07.02.2022) про затвердження плану реструктуризації у справі №911/1395/21; №02-03/1-01.1/2/1 від 04.02.2022 (вх. №2579/22 від 07.02.2022) про затвердження звіту керуючого реструктуризацією про нарахування і виплату винагороди за період з 19.07.2021 по 19.10.2021.
1.14 Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
1.15 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2022 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі №911/1395/21 скасовано в частині розгляду грошових вимог Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2 зі сплати процентів у сумі 56691,73 доларів США (що за курсом НБУ станом на 12.08.2021 в розмірі 26,8042 складає 1519576,47 грн.), винагороди (комісії) в сумі 205856,25 грн. та пені в сумі 9182085,88 грн. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області; в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі №911/1395/21 залишено без змін.
1.16 Верховним Судом у вказаній постанові від 17.11.2022 зазначено, зокрема про наступне:
Посилаючись на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд виходив з того, що висновок про неможливість виконання Боржником свого обов'язку за Кредитним договором до вчинення Банком дій щодо надання нового графіку погашення кредиту, зроблений судами в справі №369/357/16-ц, в якій брали участь ті самі сторони.
Щодо наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаної норми процесуального права преюдиційне значення мають саме обставини, встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, а не зроблені судом висновки, у тому числі щодо оцінки тих чи інших доказів.
Відповідно, не заперечуючи проти преюдиційного значення для розгляду цієї справи фактів, встановлених під час розгляду справи №369/357/16-ц, Верховний Суд зазначає, що висновок щодо правової оцінки таких обставин, якого дійшов Києво-Святошинський районний суд Київської області, стосується саме правовідносин, що склалися між учасниками спору на момент її вирішення.
Однак неможливість виконання Боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором та відсутність у зв'язку з цим порушення прав Банку на момент звернення з позовом у справі №369/357/16-ц не є достатньою підставою для висновку про таку неможливість станом на момент звернення Банку із заявою про визнання його грошових вимог у цій справі про неплатоспроможність Боржника. Тоді як викладені в касаційній скарзі доводи про те, що відповідні правові наслідки, обумовлені рішенням у справі №369/357/16-ц, є актуальними також у цій справі, не в повній мірі відповідають обставинам, встановленим судами першої та апеляційної інстанцій.
Так, з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи обставин вбачається, що після ухвалення судових рішень у справі №369/357/16-ц та станом на момент звернення Банку з відповідною заявою у справі про банкрутство Боржника закінчився передбачений пунктом 7.1 Кредитного договору (з урахуванням змін та доповнень) строк кредитування (тобто припинилось право Боржника законно користуватися позиченими коштами у повному обсязі), у зв'язку з чим немає підстав вважати, що відсутність графіку погашення кредиту перешкоджає Боржнику здійснити повернення наданих йому Банком кредитних коштів, зокрема через неможливість самостійного здійснення Боржником розрахунку розміру періодичних платежів тощо.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність порушення Боржником строків повернення Банку наданих йому кредитних коштів (тіла кредиту) на момент звернення із заявою про визнання грошових вимог у цій справі та вважає слушним зазначення апеляційного господарського суду про наявність у Банку підстав для вимог до Боржника в цій частині, адже визначений у Кредитному договорі строк кредитування обумовлює момент повернення Боржником отриманих у кредит грошових коштів у повному обсязі кредитодавцю.
При цьому Верховний Суд відхиляє доводи Боржника про те, що внаслідок пред'явлення позову у справі №369/357/16-ц Банк змінив строк повернення кредиту, а ухвалення судових рішень Києво-Святошинським районним судом Київської області та Апеляційним судом Київської області за таким позовом після зміни строку кредитного договору і вимоги повернути всю суму свідчить про те, що в питанні стягнення заборгованості судами поставлена крапка.
Наведені твердження Боржника не відповідають змісту відповідних судових рішень у справі №369/357/16-ц з урахуванням положень частини 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підставою для відмови в задоволенні відповідного позову судами визначено саме встановлення обставин відсутності порушення прав Банку зі сторони Боржника стосовно невиконання умов договору через ненадання графіку погашення кредиту з урахуванням положень статті 613 Цивільного кодексу України.
Тобто під час вирішення зазначеної справи суди не встановили обставини, які б свідчили про належну реалізацію Банком передбаченого частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України та Кредитним договором права вимоги дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, а натомість з'ясували відсутність порушення Боржником умов Кредитного договору, яке могло би бути підставою для такої вимоги про дострокове стягнення кредиту.
У зв'язку з наведеним не підлягають прийняттю до уваги доводи Боржника про неврахування апеляційним господарським судом висновку Верховного Суду щодо зміни порядку, умов та строку кредитного договору внаслідок пред'явлення кредитором позову до боржника, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, та щодо строку нарахування процентів за кредитним договором у разі пред'явлення вимоги кредитором, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, адже правовідносини у зазначених справах не є подібними до цієї справи. Водночас постанова Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі №6-546цс17 не є постановою Верховного Суду в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Також Верховний Суд відхиляє заперечення Боржника проти висновків суду апеляційної інстанції про наявність у Банку правових підстав для нарахування на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних за період з 08.06.2017 до 12.08.2021, які зводяться до аргументів щодо відсутності порушення Боржником строків повернення кредиту на момент подання заяви про визнання грошових вимог Банку тощо. При цьому Верховний Суд враховує, що ані Боржник, ані Банк правильність нарахування процентів за вказаних період саме в такому розмірі не оспорюють.
Разом з тим Верховний Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про можливість Боржника виконувати свої обов'язки за Кредитним договором з повернення кредитних коштів (до закінчення строку кредитування), сплати процентів тощо, незважаючи на ненадання Банком нового графіку погашення кредиту, безпосередньо на підставі умов Кредитного договору з урахуванням додаткових угод, не ґрунтується на прийнятті до уваги відповідно до вимог частини 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України преюдиційних обставин, встановлених у судових рішеннях у справі №369/357/16-ц. При цьому апеляційний господарський суд не врахував, зокрема, висновки щодо застосування положень наведеної норми, викладені в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, на яку посилається Боржник у касаційній скарзі.
Верховний Суд також вбачає, що визнаючи правомірними грошові вимоги Банку за період з 07.06.2007 до 07.06.2017 в частині процентів у сумі 56691,73 доларів США, суд апеляційної інстанцій не надав жодної правової оцінки (прийняв до уваги чи відхилив) аргументам Боржника щодо помилкового їх обчислення із застосуванням відсоткової ставки в розмірі 13,08% річних, яка не відповідає умовам Кредитного договору з урахуванням додаткових угод.
При цьому апеляційний господарський суд залишив поза увагою положення частини 4 статті 613 Цивільного кодексу України, належним чином не з'ясувавши обставини, які б надавали достатні підстави для висновку про наявність чи відсутність правових підстав для звільнення боржника від сплати процентів у відповідній частині (з урахуванням прострочення кредитора) з огляду на їх правову природу як плати за користування кредитними коштами або компенсаторний характер.
Що стосується визнання апеляційним господарським судом грошових вимог Банку в частині 7680 доларів США комісії, то в оскаржуваній постанові відсутні жодні висновки та обґрунтування щодо підстав та порядку нарахування зазначеної суми, виходячи з приписів законодавства, умов Кредитного договору та правовідносин, які склалися між сторонами під час його виконання. Зважаючи на недослідження зазначених обставин судами першої та апеляційної інстанцій, у Верховного Суду відсутні достатні правові підстави для висновку щодо обґрунтованості чи необґрунтованості грошових вимог Банку в цій частині відповідно до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
Крім того, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності або відсутності у Банку правових підстав для нарахування пені за Кредитним договором, адже вони ґрунтуються на помилкових висновках судів щодо строків виконання та розмірів зобов'язань за Кредитним договором (з урахуванням обставин прострочення кредитора).
Зокрема, місцевий господарський суд виходив із помилкового висновку про відсутність прострочення Боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором взагалі. Тоді як апеляційний господарський суд визнав вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з 09.07.2013 до 09.01.2014, коли зобов'язання Боржника за Кредитним договором не були прострочені згідно з обставинами, встановленими судами у справі №369/357/16-ц.
Натомість суди не здійснили перевірку правильності нарахування Банком пені за відповідний період після порушення Боржником своїх зобов'язань, а згідно з вимогами зазначеної норми процесуального права суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо встановлення таких обставин та дослідження доказів, які не були встановлені в рішенні або постанові суду.
1.17 Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022 справу №911/1395/21 в скасованій частині передано на новий розгляд судді Гребенюк Т.Д.
1.18 Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2022 прийнято справу №911/1395/22 у скасованій частині до свого провадження, призначено розгляд справи на 16.12.2022 об 11:40; зобов'язано учасників провадження у справі надати суду письмові обґрунтовані пояснення з урахуванням змісту постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2022.
1.19 Від арбітражного керуючого надійшло клопотання (вх.№18539 від 16.12.2022) про відкладення справи на іншу дату у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги.
1.20 У зв'язку з тим, що судове засідання, призначене на 16.12.2022 не відбулося через оголошення повітряної тривоги у місті Києві, ухвалою Суду від 16.12.2022 призначено наступне судове засідання на 10.01.2023.
1.21 Ухвалою Суду від 10.01.2023 учасників справ повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 27.01.2023.
1.22 Від представника АТ КБ “Приватбанк” надійшли письмові пояснення (вх.№2320/23 від 23.01.2023).
1.23 До Суду надійшли пояснення від арбітражного керуючого Середюка С.М. (вх.№1596/23 від 27.01.2023), за змістом яких арбітражний керуючий зазначає, що визнанню підлягають тільки грошові вимоги кредитора в частині основного боргу у розмірі 3348979,73 грн., та 3% річних у сумі 7597,05 доларів США за період з 08.06.2017 по 12.08.2021, що складають 203632,85 грн., а решта вимог визнанню не підлягають.
1.24 У судовому засіданні 27.01.2023 оголошено перерву до 10.02.2023, про що учасників справи повідомлено ухвалою Суду від 27.01.2023.
1.25 08.02.2023 на електронну адресу Суду надійшли пояснення арбітражного керуючого Середюка С.М. (вх. 2515/23).
1.26 Судове засідання призначене на 10.02.2023 не відбулося з технічних причин - оголошення сигналу повітряної тривоги у м. Київ ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2023 учасників справи повідомлено про те, що розгляд справи, а саме, заяви про неплатоспроможність №911/1395/21 про неплатоспроможність № 911/1395/21 за заявою ОСОБА_1 , Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2 призначити на "15" лютого 2023 року о 15:30 год.
1.27 Ухвалою Суду від 15.02.2023 судове засідання призначене на 27.02.2023 о 17:00 год.
Суд зазначає, що внаслідок введення воєнного стану, який триває й дотепер, і який ускладнив реалізацію процесуальних прав сторін та виконання завдань господарського судочинства, справа розглянута в межах розумного для розгляду цієї справи строку, з огляду на наведені обставини.
1.28 У судовому засіданні 27.02.2023 представник кредитора просив визнати кредиторські вимоги у повному обсязі. Арбітражний керуючий у судовому засіданні просив визнати грошові вимоги кредитора у сумі основного боргу у розмірі 3348 979,73 грн. (забезпечені заставою майна боржника), та 3% відсотків річних в сумі 7597,05 доларів США за період з 08.06.2017 по 12.08.2021, що складають 203 632, 85 грн (еквівалент курсу НБУ станом на 12.08.2021 становив 26.8042), решта вимог визнанню не підлягають.
1.29 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином. Пояснень стосовно визнання чи відхилення кредиторських вимог не надали.
2.1 07.06.2007 між Банком та ОСОБА_2 (далі- Боржник) (позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору (п. 1.1 Кредитного договору).
2.2 Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу на строк з 07.06.2007 по 07.06.2017 включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 88600,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 договору. Періодом сплати визначено вважати період з 01 по 07 число кожного місяця.
2.3 Також умовами зазначеного пункту Кредитного договору передбачено, що погашення заборгованості за договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1270,77 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.
2.4 Згідно з пунктом 3.8 Кредитного договору, зокрема, при непогашенні кредиту в строки, зазначені пунктах 7.1, 2.3.3 договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.
2.5 Кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з пунктами 2.2.9, 2.3.8 Кредитного договору, далі пені згідно з розділом 4 договору, далі простроченої комісії по кредиту, далі простроченої винагороди, далі прострочених відсотків, далі простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилась (у тому числі сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено пунктом 6.8), далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту (п. 3.3 Кредитного договору).
2.6 У пункті 7.7 Кредитного договору сторони домовились, що забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п. надані Банку з метою забезпечення зобов'язань за даним договором.
2.7 На виконання умов Кредитного договору Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 80000,00 доларів США, що підтверджується банківською випискою за період з 07.06.2007 до 19.07.2021.
2.8 Також 07.06.2007 між ОСОБА_3 , Боржником, ОСОБА_4 та Банком укладено договір іпотеки квартири (далі - Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3624.
2.9 Предметом Іпотечного договору є надання іпотекодавцями в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 33.3 договору, в забезпечення виконання зобов'язань перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцями зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців.
2.10 У пункті 33.2 Іпотечного договору між сторонами погоджено, зокрема, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором.
2.11 У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором іпотекодавці надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 68,8 м2, житловою площею 47,5 м2(далі - Квартира). Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вишневої міської ради народних депутатів 17.11.1994 згідно з розпорядженням (наказом) від 16.11.1994 №76 і зареєстрованого у Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 19039943, номер запису 83/128, в книзі 8. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 33.3 Іпотечного договору).
2.12 Термін дії Іпотечного договору визначений у пункті 28 до повного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
2.13 У зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору Банк у січні 2011 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до Боржника, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно.
2.14 Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.03.2011 у справі №2-994/11 задоволено позовні вимоги Банку та вирішено, зокрема, звернути стягнення на Квартиру, за рахунок предмета іпотеки задовольнити позовні вимоги Банку в сумі 74119,65 доларів США, що випливають з Кредитного договору, включаючи повернення суми кредиту, сплату заборгованості за відсотками, пені за порушення строків сплати відсотків.
2.15 Проте рішенням Апеляційного суду Київської області від 26.05.2011 скасовано вказане судове рішення у справі №2-994/11 та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено. Підставою для відмови у задоволенні вказаного позову стало те, що: Боржник сплачує чергові платежі за Кредитним договором, а заборгованість виникла через неврегульованість питання між банком та Боржником щодо підвищення процентної ставки; Банк у встановленому законом порядку не надсилав відповідачам письмові повідомлення про існуючу заборгованість, звернення стягнення на предмет іпотеки.
2.16 02.06.2011 між Банком та Боржником укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою викладено пункт 7.1 Кредитного договору у новій редакції та погоджено, що погашення кредиту проводиться в строки відповідно до графіка погашення кредиту (додаток №1), який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.
2.17 Додатковою угодою від 02.06.2011 між сторонами встановлено терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Кредитним договором тривалістю 50 років.
2.18 31.10.2012 між Банком та Боржником укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою викладено пункт 7.1 Кредитного договору у новій редакції, згідно з якою банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівкою через касу на строк з 07.06.2007 до 07.06.2017 включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 99594,11 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за надання фінансового інструменту 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 договору. Періодом сплати визначено вважати період з 01 по 07 число кожного місяця. Погашення кредиту провадиться в строки відповідно до графіка погашення кредиту (додаток №1).
2.19 Згідно з пунктами 4, 9 додаткової угоди від 31.10.2012 додаток №1 (графік погашення кредиту) викладено в новій редакції.
2.20 У грудні 2013 року Боржник звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Банку про: визнання недійсним додатку "графік погашення кредиту" до додаткової угоди від 31.10.2012 до Кредитного договору; визнання нікчемним пункту 7.1 Кредитного договору в частині умови про оплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 1,50% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати; зобов'язання Банку надати Боржнику новий графік погашення кредиту, оформлений у відповідності із положеннями закону та умовами Кредитного договору.
2.21 Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.01.2014 у справі №369/12719/13-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог Боржника.
2.22 Проте рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.05.2014 скасовано вказане судове рішення в справі №369/12719/13-ц та прийнято нове, яким позовні вимоги боржника задоволено частково: визнано недійсним додаток "графік погашення кредиту" до додаткової угоди від 31.10.2012 до Кредитного договору, а в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
2.23 У зв'язку із неналежним виконанням Боржником умов Кредитного договору Банк у січні 2016 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Боржника про стягнення заборгованості у розмірі 137272,74 доларів США.
2.24 Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.03.2016 у справі №369/357/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.08.2016, у задоволенні позову відмовлено.
2.25 Підставами для відмови у задоволенні вказаного позову у справі №369/357/16-ц стало те, що: Боржник звертався до Банку із проханням надати графік погашення кредиту після визнання недійсним того, який був погоджений під час укладання додаткової угоди від 31.10.2012, однак Банк не надав Боржнику новий графік погашення кредиту, що позбавило Боржника можливості належним чином виконувати зобов'язання за Кредитним договором щодо погашення кредиту, а розрахунок заборгованості за Кредитним договором, здійснений Банком за графіком погашення кредиту не є належним та допустимим доказом невиконання Боржником умов кредитного договору. У зв'язку з наведеним, оскільки Боржник не міг виконувати свій обов'язок за Кредитним договором до вчинення кредитором дій щодо надання нового графіку погашення кредиту, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав Банку Боржником.
Правова позиція ОСОБА_2 у цій справі, яка була висловлена раніше, полягає у наступному:
·Боржник, здійснивши аналіз додаткових угод (від 02.06.2011, від 31.10.2012) до кредитного договору в частині внесення змін розміру процентної ставки та порівнявши їх з розрахунками наведеними у додатках до цих додаткових угод «Графік погашення кредиту», ОСОБА_2 виявила невідповідність зазначених у Графіках розмірів щомісячних платежів умовам їх нарахування. Тобто, проценти нараховувались з використанням процентної ставки більшої, аніж 1,09% річних, як це передбачено зміненими умовами кредитного договору.
·Оскільки п. 5 Додаткових угод передбачено, що погашення заборгованості позичальника здійснюється згідно Графіку погашення кредиту, а Графік як невід'ємна частина договору, зазначає боржник впливав на її права та обов'язки.
·Вказує, що судом (зокрема у рішення апеляційного суду Київської області по справі 369/12719/13-ц) було встановлено, що після укладання Додаткової угоди №2 до кредитного договору процентна ставка для нарахування відсотків по кредиту становить 1,09% річних, а не 13,08% річних, як застосовує Банк.
·Відзначає, що умова кредитного договору про заміну розміру відсоткової ставки з 0,92% на місяць на 1,09% на рік була встановлена ще в Додатку №1 до кредитного договору. Але з огляду на те, що кожна наступна зміна договору тягне за собою припинення старої редакції договору, умови Додатку №1 до кредитного договору втратили свою юридичну силу після підписання сторонами Додатку №2 до кредитного договору, разом із додатком до нього - Графіком погашення кредиту. Відтак, боржник не оскаржував в суді Графік погашення кредиту до Додаткової угоди №1, оскільки він, як невід'ємна частина Додатку №1 втратив свою юридичну силу після укладання сторонами Додатку №2.
·Після звернення боржника задля подальшого виконання договору до Банку листом від 02.07.2014 із проханням надати йому графік погашення кредиту, Банком у відповіді від 15.07.2014 зазначено, що визнаний судом, як недійсний графік погашення кредиту є коректним та таким, що відповідає умовам кредитного договору. Відтак, у своєму листі, Банк, на думку заявника, проігнорував рішення суду, яке набрало законної сили.
Доводи арбітражного керуючого Середюка С.М.:
•щодо нарахованих процентів: зазначає, що під час касаційного перегляду цієї справи ВС був зроблений висновок, що прострочення боржника по кредитному договору (або припинення права Боржника законно користуватися позиченими коштами у повному обсязі) стало внаслідок спливу строку дії кредитного договору. Таким чином, нараховувати встановлені у кредитному договорі проценти після закінчення дії кредитного договору, банк не мав законних підстав. Натомість він мав право нараховувати 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, що ним і було зроблено;
•вказує, що у справі № 369/357/16-ц за позовом ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 (Боржника) був встановлений факт прострочення кредитора (Банка). Зазначає, що Банком не було усунуто прострочення до закінчення строку дії кредитного договору (не надано графік кредиту, що банком і не заперечується).
•наголошує, що передбачені умовами договору проценти не підялгають нарахуванню на суму основного боргу, а нараховуються тільки 3% річних.
•щодо комісії: вказує, що є всі підстави вважати, що пункт 7.1 Договору в частині сплати позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за надання фінансового інструменту є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 3акону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 №168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Отже, у банку відсутні законні підстави нараховувати винагороду за надання фінансового інструменту.
•щодо нарахування пені: банк провів розрахунок пені за період, коли був відсутній факт -прострочення боржника, що вказує на його не законність;
•вважає, що грошові вимоги кредитора мають складатися з суми основного боргу у розмірі 3348 979,73 грн. (забезпечені заставою майна боржника), та 3% відсотків річних в сумі 7597,05 доларів США за період з 08.06.2017 по 12.08.2021, що складають 203 632, 85 грн (еквівалент курсу НБУ станом на 12.08.2021 становив 26.8042), решта вимог визнанню не підлягають.
Доводи Банку (АТ КБ «Приватбанк»):
·Банк під час розгляду справи в Судах першої та апеляційної інстанції тричі надавав розгорнуті розрахунки заборгованості, проте Суд апеляційної інстанції застосував свій власний розрахунок. Натомість, ОСОБА_2 та арбітражний керуючий, вказуючи на невірність «всіх існуючих» розрахунків, зі своєї сторони не надали жодних контррозрахунків, зокрема, вказуючи на невірно застосовану відсоткову ставку за кредитним договором.
·зазначає, що з урахуванням того, що редакція Додатку №1 до кредитного договору (графік погашення кредиту) згідно додаткової угоди №2 втратила свою чинність з моменту його підписання (недійсність), то в такому випадку, застосовується Додатку №1 до кредитного договору (графік погашення кредиту) згідно Додаткової угоди №1, який недійсним не визнавався та був підписаний і визнаний боржником (здійснювались оплати згідно цього графіку). Тобто, наявність судового рішення про недійсність нової редакції Графіку погашення кредиту свідчить про чинність попередньої редакції Графіку погашення кредиту. Саме виходячи з чинного Додатку №1 до кредитного договору (графік погашення кредиту) згідно додаткової угоди №1, Суд апеляційної інстанції здійснив відповідний розрахунок заборгованості;
·при цьому, вказує, що в пункті 7.1. кредитного договору згідно додаткових угод помилково (технічна помилка працівника) зазначено відсоткову ставку « 1,09 річних», хоча насправді затверджений Банком шаблон такого типу кредитного договору передбачає зазначення « 1,09 на місяць» (тобто 13,08% річних), що відповідно і підтверджується підписаним сторонами Графіком погашення кредиту, в якому погоджено відсоткову ставку 13,08% річних та боржником певний період часу здійснювалось погашення згідно такого ж графіку;
·зазначає, що відповідно до положень пунктів 3.7, 7.1 Кредитного договору, Банком щомісяця нараховувалась винагорода у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту;
·вказує, що Судом апеляційної інстанції було застосовано 6-місячний строк нарахування пені згідно ст. 232 ГК України - з чим Банк не погоджується, оскільки положення цього Кодексу не можуть застосовуватися до правовідносин між Банком та боржником фізичною особою. Обставини відсутності прострочення боржника у період починаючи з 09.07.2013 у справі №369/357/16-ц як преюдиційні встановлені не були.
Щодо наявності/відсутності обставин прострочення кредитора.
3.1 Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, Суд зазначає таке.
3.2 Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
3.3 Згідно зі статтею 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
3.4 В обґрунтування обставин прострочення кредитора, боржник посилається на ненадання банком графіку погашення заборгованості (що є додатком до Додаткової угоди від 31.10.2012 до Кредитного договору), який було визнано недійсним згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 21.05.2014 у справі №369/12719/13-ц.
3.5 Для висновку про наявність чи відсутність прострочення кредитора, Суд має відповісти на питання, чи міг боржник виконувати зобов'язання з погашення кредиту без надання кредитором боржнику нового графіку, взамін того, який був визнаний недійсним?
3.6 Суд схвально відповідає на це питання, адже був чинним Графік погашення кредиту, який було погоджено Банком і Боржником як додаток до Додаткової угоди від 2 червня 2011 року (яка передувала укладенню додаткової угоди від 31.10.2012). Більш того, умови щодо строків і розмірів виконання зобов'язань Боржника були погоджені сторонами у Кредитному договорі.
3.7 За таких обставин, Суд виснує про можливість виконання Боржником взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, у зв'язку з чим констатує про відсутність прострочення Кредитора, яке б полягало у не вчиненні ним дій, до вчинення яких Боржник не міг виконати свого обов'язку.
Стосовно преюдиційних обставин, встановлених у судових рішеннях у справі №369/357/16-ц.
3.8 У пункті 68 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2022 року зазначено, що висновок суду апеляційної інстанції про можливість Боржника виконувати свої обов'язки за Кредитним договором з повернення кредитних коштів (до закінчення строку кредитування), сплати процентів тощо, незважаючи на ненадання Банком нового графіку погашення кредиту, безпосередньо на підставі умов Кредитного договору з урахуванням додаткових угод, не ґрунтується на прийнятті до уваги відповідно до вимог частини 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України преюдиційних обставин, встановлених у судових рішеннях у справі №369/357/16ц. При цьому апеляційний господарський суд не врахував, зокрема, висновки щодо застосування положень наведеної норми, викладені в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, на яку посилається Боржник у касаційній скарзі.
За змістом пункту 59 Постанови Верховного Суду від 17.11.2022, не заперечуючи проти преюдиційного значення для розгляду цієї справи фактів, встановлених під час розгляду справи №369/357/16-ц, Верховний Суд зазначає, що висновок щодо правової оцінки таких обставин, якого дійшов Києво-Святошинський районний суд Київської області, стосується саме правовідносин, що склалися між учасниками спору на момент її вирішення. Відповідно до частини 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставині, якщо інше не встановлено законом.
3.9 У цьому контексті Суд вважає за необхідне зазначити таке. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження N 12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Крім того, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі).
3.10 Застосовуючи вказані підходи, Суд доходить висновку, що у судовій справі № 369/357/16ц Києво-Святошинський районний суд Київської області у рішенні від 28.01.2014 встановив: 1) факт виникнення правовідносин за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 ; 2) факт визнання недійсним “графіку погашення кредиту” до Додаткової угоди від 31.10.2012 року згідно судового рішення; 3)факт звернення ОСОБА_2 до Банку із проханням надати новий графік погашення кредиту; 4) факт ненадання ОСОБА_2 нового графіку погашення кредиту. Ці обставини мають преюдиційне значення, що установлене судовим рішенням.
3.11 Преюдиційні обставини, встановлені у судовому рішенні по справі №369/357/16-ц, не стосуються обставин прострочення кредитора та можливості Боржника виконувати свої обов'язки за кредитним договором з повернення кредитних коштів (до закінчення строку кредитування), сплати процентів тощо, незважаючи на неподання Банком нового графіку погашення кредиту, зокрема, користуючись Додатком № 1 до Кредитного договору (графік погашення кредиту) згідно Додаткової угоди № 1, який недійсним не визнавався та був підписаний і виконувався боржником (здійснювались оплати згідно цього графіку).
Щодо заборгованості за наданим кредитом
3.12 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022, зокрема визнано вимоги кредитора по заборгованості на суму 60570,62 доларів США - тіло кредиту, 56691, 73 доларів США - проценти, 7680 -комісія.
3.13 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2022 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі №911/1395/21 скасовано в частині розгляду грошових вимог Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2 зі сплати процентів у сумі 56691,73 доларів США (що за курсом НБУ станом на 12.08.2021 в розмірі 26,8042 складає 1519576,47 грн.), винагороди (комісії) в сумі 205856,25 грн. та пені в сумі 9182085,88 грн. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області; в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі №911/1395/21 залишено без змін.
3.14 Таким чином, постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі №911/1395/21 в частині визнання вимог кредитора по заборгованості на суму 60570,62 доларів США - тіло кредиту скасована не була. Відповідно, вимоги Кредитора АТ КБ “Приватбанк” по заборгованості за тілом кредиту становлять 1623547,01 грн. (еквівалент 60570,62 доларів США за курсом НБУ станом на 12.08.2021 - 26.8042) як такі, що забезпечені заставою.
Щодо заборгованості за процентами.
3.15 У заяві із вимогами до Боржника, АТ КБ “Приватбанк” просив визнати грошові вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором №КІV0GA00000163 від 07.06.2007 щодо заборгованості за процентами у сумі 2500619,30 грн. (93292,07 доларів США).
3.16 Вказана заборгованість складається із:
1)522344,97 грн. (еквівалент 19487,43 доларів США) - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами відповідно до п.п.2.2.2, 7.1. Кредитного договору в межах строку кредитування (з 07.06.2007 - 07.06.2017);
2)997231,50 грн. (еквівалент 37204,30 доларів США) - заборгованість за відсотками, передбаченими п.п. 3.2, 7.4 Кредитного договору в межах строку кредитування (з 07.06.2007 - 07.06.2017);
3)981042,83 грн. (еквівалент 36600,34 доларів США) - заборгованість за відсотками, нарахованими після закінчення строку кредитування (з 08.06.2017).
1) Щодо заборгованості за відсотками, передбаченими п. 2.2.2, 7.1. Кредитного договору в межах строку кредитування (з 07.06.2007 - 07.06.2017) 522344,97 грн. (еквівалент 19487,43 доларів США), Суд зазначає таке.
В аспекті правомірності застосування відсоткової ставки у розмірі 13,08%:
3.17 У постанові від 17.11.2022 по справі №911/1395/21 Верховним судом зазначено, що визнаючи правомірними грошові вимоги Банку за період з 07.06.2007 до 07.06.2017 в частині процентів у сумі 56691,73 доларів США, суд апеляційної інстанцій не надав жодної правової оцінки (прийняв до уваги чи відхилив) аргументам Боржника щодо помилкового їх обчислення із застосуванням відсоткової ставки в розмірі 13,08% річних, яка не відповідає умовам Кредитного договору з урахуванням додаткових угод.
3.18 Надаючи оцінку відповідним аргументам боржника, Суд звертається до умов п. 2.2.2. кредитного договору, згідно яких позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до 7.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредиту здійснити не пізніше дати фактично повного фактичного повного погашення кредиту.
Згідно п. 3.1. договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п. 7.1 змінної частини Договору.
Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу на строк з 07.06.2007 по 07.06.2017 включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 88600,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 договору. Періодом сплати визначено вважати період з 01 по 07 число кожного місяця.
31.10.2012 між Банком та Боржником укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою викладено пункт 7.1 Кредитного договору у новій редакції, згідно з якою банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівкою через касу на строк з 07.06.2007 до 07.06.2017 включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 99594,11 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за надання фінансового інструменту 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 договору. Періодом сплати визначено вважати період з 01 по 07 число кожного місяця. Погашення кредиту провадиться в строки відповідно до графіка погашення кредиту (додаток №1).
Відповідно до п. 2.3.1. Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.
Отже, згідно досягнутих сторонами кредитного договору домовленостей, банк має право на підвищення процентної ставки у разі наявності обставин, визначених у п. 2.3.1 Кредитного договору за умови повідомлення позичальника про таку зміну письмово.
3.19 Банк направив ОСОБА_2 листа від 03.10.2008 №20.1.3.2/6-22855/6095, за змістом якого зазначено, що у зв'язку із значним подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках та підвищенням рівня облікової ставки Національного банку України з 8,5 до 12 відсотків, з метою виконання зобов'язань перед своїми вкладниками, ПриватБанк змушений вимагати зміни умови Кредитного договору №КІV0GA00000163 від 07.06.2007. Згідно Кредитного договору №КІV0GA00000163 від 07.06.2007, починаючи з 07.11.2008 відсоткова ставка за кредитним договором, який уклала ОСОБА_2 з Приватбанком складатиме 13,08% на рік.
У зазначеному листі також вказано, що у випадку незгоди із вказаними змінами кредитного договору, Банк запропонував в строк не пізніше 31.10.2008, звернутись у відділення Приватбанку, що обслуговує кредит, надати письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. У разі згоди ОСОБА_2 щодо зміни умов кредитування за вказаним кредитним договором, встановлення цих змін буде здійснено автоматично 07.11.2008 без будь-яких додаткових дій зі сторони ОСОБА_2 . В якості доказів направлення ОСОБА_2 листа, Банком надано Реєстр №343 USD (т. 2, а.с.13-14). Доказів отримання вказаного Листа боржником матеріали справи №911/1395/21 не містять.
3.20 Як зазначає Банк, у період з моменту виникнення кредитних правовідносин (07.06.2007) по 06.11.2008 діяла відсоткова ставка за користування кредитними коштами у розмірі 0,92% на місяць.
Зі змісту розрахунку, наданого АТ КБ “Приватбанк” вбачається, що починаючи з 07.11.2008, Банком здійснюється нарахування відсотків за користування кредитом з підвищеною відсотковою ставкою (1,09 % на місяць), а також вбачається сплата боржником вказаних платежів.
3.21 Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, Суд зазначає таке. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (“Позика”) глави 71 (“Позика. Кредит. Банківський вклад”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша та друга статті 1054 ЦК України). За загальним правилом, викладеним у частині першій ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 ЦК України. Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
3.22 Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі № 910/16557/17 зазначав, що “При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 Цивільного кодексу України".
Встановлені вище Судом обставини справи щодо повідомлення боржника про зміну відсоткової ставки та тлумачення умов договору, дозволяє виснувати, що сторонами встановлено односторонній порядок підвищення процентної ставки; позичальник погодив зазначену в пункті 2.3.1. кредитного договору зміну розміру процентної ставки, що не потребує укладення сторонами додаткової угоди до договорів, адже правом на подання письмового повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування ОСОБА_2 не скористалась, навпаки, здійснюючи оплату за кредитом згідно з підвищеною відсотковою ставкою.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року по справі № 310/80/16-ц (провадження № 61-2376св18): “в оцінці правової природи рішення про збільшення в односторонньому порядку з 01 листопада 2008 року та з 01 лютого 2009 року ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” відсоткової ставки за кредитом Верховний Суд виходить з того, що таке рішення є правочином, оскільки є дією особи, що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 ЦК України). Така дія передбачена в укладеному кредитному договорі як підстава зміни його умов банком в односторонньому порядку”.
3.23 Судом встановлено, що ОСОБА_2 виконувала умови зазначеного кредитного договору тривалий час після зміни банком в односторонньому порядку відсоткової ставки, підписала додаткові угоди, тобто своїми діями позичальник погодилась з умовами кредитного договору з урахуванням зміни банком в односторонньому порядку відсоткової ставки, розуміла їх зміст та встановлені права та обов'язки.
3.24 Суд зазначає, що така поведінка боржника є суперечливою та вважає за необхідне наголосити на забороні суперечливої поведінки.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).
3.25 Суд констатує, що ОСОБА_2 здійснювала оплату процентів за користування кредитом з урахуванням цієї збільшеної ставки у розмірі 13,08% річних (перший платіж від 11.12.2008 (т.5 а.с.129), з огляду на що її поведінка стосовно оспорювання розміру процентної ставки є суперечливою і такою, що не узгоджується з таким засадничим положенням цивільного законодавства як добросовісність (ст.3 ЦК України).
Стосовно твердження боржника, що процентна ставка для нарахування відсотків по кредиту має становити 1,09% річних, а не 13,08% річних, як застосовує Банк, Суд зазначає наступне.
3.26 Вказані твердження боржника базуються на тому, що в додаткових угодах №1 та №2 до кредитного договору помилково зазначено “ 1,09% річних” замість “ 13,08% річних”, де значення 1,09% - це ставка відсотків на місяць, про що Суд дійшов висновків з огляду на таке.
3.27 За змістом п 2.3.2 за своїм розсудом Банк має право зменшувати розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством. При цьому Банк протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки надсилає письмове повідомлення позичальникові з наведенням зменшеного розміру процентної ставки й дати, з якої вона встановлюється, що є зміною умов даного договору.
3.28 Зі змісту листа Банку від 03.10.2008 №20.1.3.2/6-22855/6095, вбачається, що відсоткова ставка за кредитним договором, який уклала ОСОБА_2 з АТ “Приват Банк” складатиме 13,08% на рік.
3.29 З Додаткових угод від 02.06.2011 та від 31.10.2021 сторонами погоджено, зокрема, що розмір відсотків за користування кредиту становить 1,09% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
3.30 Засадничим положенням цивільного законодавства є розумність і добросовісність (ст..3 ЦК України). Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Розумність як принцип, що апріорі властивий приватному праву, має застовуватися як для оцінки поведінки учасників цивільного обороту, так і для тлумачення матеріальних приватноправових норм, процесуальних норм та умов правочинів.
За змістом ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
3.31 Здійснивши порівняння додатку до Додаткової угоди від 02.06.2011 (графіку погашення кредиту) та умов Додаткової угоди від 02.06.2011 та від 31.10.2012, дослідивши умови договору, заслухавши пояснення представників сторін, Судом встановлено, що Банком здійснювалося нарахування відсотків із застосування відсоткової ставки 13,08% річних.
3.32 Враховуючи відсутність доказів, які б з огляду на положення п 2.3.2. Договору свідчили б про зменшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, виходячи зі змісту Договору, змісту Додаткових угод від 02.06.2011 та від 31.10.2012, та додатку до Додаткової угоди від 02.06.2011 та вимог розумності, Суд дійшов висновку про наявність технічної описки в додаткових угодах, яка полягала в помилковому зазначенні “1,09 % на рік” замість “ 1,09 на місяць”, тобто 13,08% на рік.
3.33 Таким чином, Суд враховуючи висновки, викладені вище, зазначає, що визнанню підлягають кредиторські вимоги в частині заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами відповідно до п.п. 2.2.2, 7.1. Кредитного договору в межах строку кредитування (з 07.06.2007 - 07.06.2017) у сумі 522344,97 грн. (еквівалент 19487,43 доларів США).
2) Щодо заборгованості за відсотками, передбаченими п.п. 3.2, 7.4 Кредитного договору в межах строку кредитування (з 07.06.2007 - 07.06.2017) 997231,50 грн. (еквівалент 37204,30 доларів США) Суд зазначає таке.
Щодо наявності підстав та правомірності нарахування відсотків відповідно до п.2.2.2 Договору та відсотків, передбачених п. 3.2., 7.4 Договору.
3.34 Відповідно до п. 2.2.2 Договору, позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 7.1., 2.3.1., 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2 вказаного Договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.
3.35 За змістом п. 3.2. Кредитного договору, згідно з ст.212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 Договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, зазначеному у п. 7.4. змінної частини цього договору на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п. 1.1 суми щомісячного платежу за кредитним договором (у випадку погашення заборгованості шляхом надання щомісячного платежу й установлення його суми в п.1.1.).
3.36 Пунктом 7.4., згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1., 2.2.4, 2.3.3 цього Договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,4% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
3.37 Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
3.38 За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
3.39 Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
3.40 Отже, умовами Кредитного договору визначені обов'язки позичальника щодо сплати відсотків за користування кредитом, а також передбачена відповідальність за порушення позичальником обов'язку погашення заборгованості в строк, встановлення кредитним договором. Так, сторонами узгоджена відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, аніж це встановлено ЦК України - 2,4 % на місяць. Тому є правомірним нарахування відсотків відповідно до п.2.2.2 Договору як плати за користування кредитом та відсотків, передбачених п. 3.2., 7.4 договору як відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Щодо розміру відсотків, передбачених п.3.2. Кредитного договору.
3.41 Як судом зазначалося вище, п. 7.4 встановлено розмір відсотків - 2,4% на місяць. Втім, з розрахунків банку вбачається, що при здійсненні розрахунків Банком застосовано починаючи з 07.11.2008 відсоткову ставку 32,86 %, тобто 2,74 % на місяць.Банком зазначено, що відповідно до листа від 03.10.2008 №20.1.3.2/6-22855/6095, відсоткова ставка/пеня у разі невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором змінюється відповідно до зміни відсоткової ставки по кредиту.
3.42 Однак, Суд стверджує про неправомірність застосування Банком при здійсненні розрахунку відсотків в порядку п.7.4 договору в розмірі іншому, ніж це визначено наведеним положенням договору - 2,4 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом. Так, Судом встановлено, що зміни до цього пункту договору його сторонами не вносилися. Погоджуючи право на збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом в односторонньому порядку у п. 2.3.1 Договору, сторони не погодили наявність у банку права на збільшення в односторонньому порядку відсотків за користування кредитом у випадку порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту. Сторонами у Кредитному договорі також взагалі не було передбачено порядку і умов зміни відсотків, які можуть бути стягнуті відповідно до п. 3.2. як підвищені відсотки за користування кредитом у випадку порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту.
3.43 Таким чином, з огляду на погодження сторонами відсоткової ставки у розмірі 2,4 % на місяць у первісній редакції кредитного договору №КІV0GA00000163 від 07.06.2007, застосуванню підлягає саме зазначений розмір відсотків.
3.44 Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку, що кредиторські вимоги стосовно стягнення заборгованості за відсотками, передбаченими п. 3.2 Кредитного договору підлягають визнанню у сумі 873338,47 грн. (еквівалент 32582,15 доларів США), як такі, що розраховані із застосуванням відсоткової ставки 2,4 % на місяць (замість заявлених Банком 997231,50 грн. (еквівалент 37204,30 доларів США), розрахованих за відсотковою ставкою 2,74 % на місяць, що Суд вважає неправомірним).
3) Щодо заборгованості за відсотками, нарахованими після закінчення строку кредитування (з 08.06.2017) у розмірі 981042,83 грн.
3.45 Північний апеляційний господарський суд у постанові від 27.06.2022 дійшов висновку про наявність у Банку права вимагати з боржника відсотки річних за період з 08.06.2017 по 12.08.2021 (після закінчення строку кредитування) в сумі 7597,05 доларів США, що складає 203 632, 85 грн. (за курсом НБУ станом на 12.08.2021 - 26.8042).
3.46 Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 не вказав на неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення в частині стягнення відсотків річних в сумі 203 632, 85 грн. (еквівалент 7 597,05 доларів США) на підставі п. 2.4 Кредитного договору після закінчення строку кредитування за період з 08.06.2017 по 12.08.2021, в цій частині постанову суду апеляційної інстанції не скасував, тому вимоги Кредитора АТ КБ “Приватбанк” по заборгованості з відсотків річних, що нараховані на підставі п. 2.4 Кредитного договору після закінчення строку кредитування за період з 08.06.2017 по 12.08.2021 становлять 203632, 85 грн. (еквівалент 7597,05 доларів США) підлягають визнанню.
3.47 Таким чином, визнанню підлягають кредиторські вимоги стосовно заборгованості за процентами у загальній сумі 1599316,29 грн. (еквівалент 59666,63 доларів США).
Щодо наявності підстав та порядку нарахування комісії у сумі у сумі 205856,25 грн. (еквівалент 7680,00 доларів США).
3.48 Верховним Судом у пункті 71 постанови від 17.11.2022 зауважено, що стосовно визнання апеляційним господарським судом грошових вимог Банку в частині 7680 доларів США комісії, то в оскаржуваній постанові відсутні жодні висновки та обґрунтування щодо підстав та порядку нарахування зазначеної суми, виходячи з приписів законодавства, умов Кредитного договору та правовідносин, які склалися між сторонами під час його виконання.
3.49 Здійснюючи новий розгляд справи в цій частині, Суд зазначає таке. За змістом пункту 7.1. Кредитного договору від 07.06.2007 року Банк зобов'язався надати боржнику кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 07.06.2007 року по 07.06.2017 включно у розмірі 88600,00 дол. США на наступні цілі: 80000,00 дол. США на споживчі цілі, зокрема зі сплатою винагороди за надання фінансового інструменту у розмір 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
3.50 Відповідно до пункту 3.7. Кредитного договору, позичальник сплачує Банку винагороду в розмірі й у строки, зазначені в п. 7.1. даного договору. Якщо згідно п. 7.1 даного договору передбачена щомісячна сплата винагороди, то вона встановлюється у фіксованому розмірі (зазначеному в п. 7.1.) від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення кредиту. При цьому, незалежно від кількості днів, що пройшло від дня закінчення останнього періоду до дня остаточного погашення кредиту винагорода сплачується у вищевказаному розмірі. Нарахування винагороди на прострочену заборгованість не здійснюється.
3.51 Таким чином, здійснивши аналіз умов Договору, Суд доходить висновку, що сторонами у пунктах 3.7., 7.1. Кредитного договору було погоджено нарахування винагороди у вищезазначеній сумі, та, як свідчать надані розрахунки, Банком щомісяця нараховувалась винагорода у фіксованому (0,20% від суми виданого кредиту -80000,00 дол. США х 0,20% = 160,00 дол. США).
3.52 Додатковими угодами №1 та №2 зміни до пункту 7.1. договору щодо сплати винагороди не вносилися.
3.53 Крім того, з розрахунків, наявних в матеріалах справи вбачається сплата Боржником протягом тривалого проміжку часу вказаних платежів (т. 5, а.с.128-138).
3.54 Розглянувши поданий Банком розрахунок заборгованості зі сплати комісії, Суд зазначає, що він є арифметично правильним та таким, що здійснений у відповідності до погоджених сторонами умов договору.
3.55 Отже, Суд вважає обґрунтованою вимогу Банку про визнання кредиторських вимог в частині комісії (винагороди) у сумі 205856,25 грн. (7680,00 доларів США за курсом 26,8042), передбачених пунктами 3.7., 7.1. Кредитного договору.
3.56 Стосовно доводів арбітражного керуючого про неправомірність вимог в частині стягнення комісії, Суд зазначає, що вказаний пункт договору в судовому порядку недійсним не визнавався, додатковими угодами не змінювався, отже, був чинним протягом всього періоду дії кредитного договору. Крім того, як встановлено Судом, комісія сплачувалась боржником протягом тривалого проміжку часу.
Щодо кредиторських вимог в частині заборгованості з пені
3.57 Кредитор просить визнати вимоги за заборгованістю з пені у розмірі 9182085 грн. 88 коп. (за період з 08.06.2007 року по 19.07.2021 року).
3.58 Згідно з п. 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3. даного договору, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
3.59 Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
3.60 Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
3.61 Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
3.62 Суд, перевіривши наданий до матеріалів справи розрахунок пені (арк.с.27-32, т.3) встановив, що вказаний розрахунок здійснений Банком без врахування положень п. 6 ст. 232 ГК України.
3.63 Здійснивши власний перерахунок та обмеживши нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано - 7 червня 2017 року (закінчення строку кредитування, п.7.1 договору), Суд зазначає про правомірність вимог про стягнення пені у сумі 5696387,04 грн.
3.64 Інші доводи сторін, що викладені в поясненнях та надані в судових засіданнях не спростовують висновків Суду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Керуючись статтями 45 Кодексу України з процедур банкрутства і статтями 73-79, 86, 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Визнати вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 9125106,59 грн., а саме:
1623547,01 грн. - заборгованість за кредитом;
205856,25 грн. - заборгованість за винагородою (комісією);
1599316,29 грн. - заборгованість за процентами;
5696387,04 грн.- заборгованість з пені;
У визнанні вимог в іншій частині - відмовити.
Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ: 14360570) у розмірі 4540,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку від дати підписання повного тексту ухвали, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 07.03.2023.
Суддя Т.Д. Гребенюк