вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1365/22
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Передрій І.В.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Салон-перукарня “Золушка”
до фізичної особи-підприємця Горобець Наталії Миколаївни
про стягнення боргу,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
15 серпня 2022 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Салон-перукарня “Золушка” (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Горобець Наталії Миколаївни (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 23 250,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг оренди робочого місця для провадження надання професійних послуг від 15 грудня 2017 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу в строкове платне користування робоче місце, а відповідач зобов'язувалась сплачувати за користування ним орендну плату.
Відповідач плату за користування робочим місцем за період з 15.12.2017 року до 31.10.2021 року не сплатила, тому, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 23 250,00 грн. боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2022 року закрито провадження у справі №911/1365/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Салон-перукарня “Золушка” до фізичної особи-підприємця Горобець Наталії Миколаївни про стягнення боргу в сумі 23 250,00 грн.
Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 21 листопада 2022 року апеляційна скарга представника позивача задоволена, ухвала Господарського суду Київської області від 19.09.2022 року скасована, справа передана на розгляд Господарського суду Київської області.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2022 року, для розгляду цієї справи визначено суддю Грабець С.Ю.
Ухвалою суду від 04.01.2023 року відкрито провадження в справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 18 січня 2023 року.
Ухвалою суду від 10.01.2023 року судове засідання відкладено на 01 березня 2023 року.
01 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача, яка була задоволена судом.
Крім цього, представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просив стягнути з відповідача борг у сумі 23 250,00 грн. за період з 15.12.2017 року до 31.10.2021 року.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 04.01.2023 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов'язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З метою повідомлення відповідача про судове засідання, ухвала суду від 04.01.2023 року про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 09100, Київська область, місто Біла Церква, провулок 1-ий Водопійний, будинок 8, квартира 1.
Поштове відправлення №0103282965317 отримане відповідачем 25 січня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, долученим до матеріалів справи.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов'язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі
судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області від 04.01.2023 року про відкриття провадження у справі №911/1365/22 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 06 січня 2023 року; ухвала суду від 10.01.2023 року про відкладення судового засідання, - 12 січня 2023 року.
Так, враховуючи те, що відповідач була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подала, тому суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
15 грудня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-перукарня "Золушка" (далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем Горобець Наталією Миколаївною (далі - відповідач) був укладений договір про надання послуг оренди робочого місця для провадження надання професійних послуг (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов'язується протягом визначеного в договорі строку надавати відповідачу за плату наступні послуги (надалі іменуються “послуги”): передати відповідачу у платне використання робоче місце за адресою: м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 11, яке обладнане та пристосоване для надання відповідачем населенню індивідуальних професійних послуг у відповідності до умов цього договору; забезпечення нормальних умов для здійснення діяльності відповідача на переданих в оренду робочих місцях, в т.ч. обслуговування робочих місць (забезпечення електроенергією, водопостачанням, теплопостачання, організація прибирання тощо); інформаційні та рекламні послуги, а відповідач зобовязувався прийняти та оплатити надані послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору, діяльність відповідача з використанням робочого місця обмежується його професійним напрямком як самозайнятої особи, що провадить незалежну діяльність в одному з перелічених напрямків: проектування та художнє моделювання зачісок; формування спецкомпозицій; робота з декоративною косметикою і гримом; стрижка тощо; художнього манікюру та індивідуальних художніх розписів з використанням нарощувань або без такого тощо; нанесення художнього тату; догляд за створеними композиціями тощо.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що позивач зобов'язаний: протягом одного дня з моменту підписання даного договору надати відповідачу необхідну кількість робочих місць; не перешкоджати відповідачу експлуатувати надані робочі місця; надати вільний доступ до робочих місць як відповідачу, так і клієнтам відповідача; раз на квартал проводити обстеження робочих місць, що надаються відповідачу; на вимогу відповідача негайно проводити відповідні роботи щодо приведення робочих місць, що надаються відповідачу, до відповідного робочого стану.
Згідно з п. 2.2 договору, позивач має право: отримувати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором; ініціювати переговори з відповідачем, щодо внесення змін до цього договору; у випадку наявності заборгованості відповідача на момент припинення дії цього договору за погодженням з відповідачем прийняти в рахунок погашення заборгованості майно відповідача, яке потрібно позивачу для здійснення своєї діяльності.
Відповідно до п. 2.3 договору, відповідач зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати якісно та своєчасно надані послуги; дотримуватись розпорядку роботи позивача з питань щодо режиму роботи, а саме: щоденно з 8-00 до 20-00 без вихідних; дотримуватись вимог чинного законодавства щодо питань охорони праці, охорони здоров'я, пожежної безпеки на робочих місцях.
Пунктом 2.4 договору встановлено, що відповідач має право: відмовитись від прийняття результатів надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору і вимагати від позивача відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання позивачем взятих на себе обов'язків за цим договором; обладнати, надані згідно даного договору, робочі місця необхідним для здійснення своєї діяльності обладнанням; ініціювати переговори з відповідачем щодо внесення змін до цього договору; достроково розірвати даний договір письмово попередивши позивача за 1 місяць; використовувати надані позивачем послуги для здійснення своєї діяльності.
Згідно з п. 3.1 договору, за надання передбачених договором послуг відповідач виплачує позивачу щомісячно 500 (п'ятсот) грн. Оплата проводиться до 15 числа поточного місяця.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30 червня 2018 року.
Згідно з п. 6.2 договору, якщо за один місяць до закінчення даного договору жодна із сторін письмово не відмовиться від даного договору, цей договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.
Відповідно до п. 6.3 договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Пунктом 6.5 договору встановлено, що зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.
Згідно з п. 6.6 договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до п. 6.7 договору, цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 15 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг оренди робочого місця для провадження надання професійних послуг.
Строк дії договору був продовжений до 15.01.2019 року, до 31.07.2019 року, до 15.02.2020 року, до 31.08.2020 року, до 15.03.2021 року, а згодом до 31.10.2021 року.
Згідно з п. 3.1 договору, за надання передбачених договором послуг відповідач виплачує позивачу щомісячно 500 (п'ятсот) грн. Оплата проводиться до 15 числа поточного місяця.
За твердженнями представника позивача, у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати, 25 березня 2020 року позивач направив на адресу відповідача лист від 24.03.2020 року, в якому повідомив відповідача про припинення дії договору з 30.06.2018 року.
16 квітня 2020 року відповідач направила позивачу лист, в якому повідомила позивача про те, що дію договору продовжено на той самий строк, а також послалась на те, що позивачем передано відповідачу робоче місце, не обладнане належним чином, зобов'язувалась сплатити борг за користування робочим місцем протягом 5 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі робочого місця в експлуатацію.
14 серпня 2020 року представник позивача повторно направив на адресу відповідача лист №224/20 від 13.08.2020 року, в якому просив відповідача оплатити борг по сплаті орендної плати за користування робочим місцем та повернути орендоване робоче місце позивачу.
Відповідач направила на адресу представника позивача лист від 21.08.2020 року, в якому повідомила про продовження терміну дії договору, повторно послалась на порушення позивачем п.п. 1.1, 2.1 договору, а також вимагала зменшення орендної плати до 250,00 грн. Крім цього, послалась на те, що розмір орендної плати підлягає зменшенню, у зв'язку із введенням на території України карантину.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 18.08.2021 року з вимогою оплатити заборгованість.
Відповідач відповіді на претензію від 18.08.2021 року не надала, заборгованість не оплатила.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 23 250,00 грн. боргу.
01 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просив стягнути з відповідача борг у сумі 23 250,00 грн. за період з 15.12.2017 року до 31.10.2021 року.
Судом встановлено, що відповідач за період з грудня 2017 року до жовтня 2021 року орендну плату не оплатила.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Документів, що підтверджували б внесення змін до договору щодо зменшення розміру орендної плати у встановленому законом порядку, відповідач суду не надала.
Оскільки, згідно з умовами договору, відповідач зобов'язувалась сплачувати орендну плату за користування робочим місцем щомісячно, до 15 числа кожного місяця, тому стягненню з відповідача підлягає орендна плата в сумі 23 258,00 грн. (за розрахунком суду).
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивачем борг визначений у сумі 23 250,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну допомогу відбувається в наступній послідовності:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України);
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір, - обґрунтованим (рішення в справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що 06 лютого 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-перукарня "Золушка" (далі - клієнт) та адвокатським об'єднанням "Грибенников та Фатєєв" (далі - адвокатське об'єднання) був укладений договір №13/20 про надання юридичних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У якості доказів надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. адвокатом Фатєєвим А.О. до матеріалів справи долучені: копія договору №13/20 про надання юридичних послуг від 06.02.2020 року; копія додаткової угоди №1 до договору №13/20 від 06.02.2020 року про надання юридичних послуг від 01 березня 2020 року; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, серії ДП №3523 від 24.11.2017 року; оригінал рахунку на оплату №27 від 10 серпня 2022 року, на суму 15 000,00 грн.; оригінал акту приймання - здачі виконаних робіт (наданих послуг) на підставі договору про надання правової допомоги №13/20 від 06.02.2020 та додаткової угоди до нього №1 від 01.03.2020 від 10 серпня 2022 року на загальну суму 15 000,00 грн.
Як вбачається з акту приймання - здачі виконаних робіт (наданих послуг), адвокатом адвокатського об'єднання було надано позивачу наступні юридичні послуги:
- аналіз наданих клієнтом документів (попереднє опрацювання матеріалів) та консультування його з цього приводу; спеціаліст об'єднання: старший партнер Фатєєв А.О.; розмір оплати за одну годину роботи (грн.): 1 500; час виконання (годин): 2; вартість послуги (грн.): 3 000;
- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні питання; старший партнер Фатєєв А.О.; розмір оплати за одну годину роботи (грн.): 1 500; час виконання (годин): 2; вартість послуги (грн.): 3 000;
- аналіз судової практики зі спірного питання; старший партнер Фатєєв А.О.; розмір оплати за одну годину роботи (грн.): 1 500; час виконання (годин): 2; вартість послуги (грн.): 3 000;
- формування правової позиції; старший партнер Фатєєв А.О.; розмір оплати за одну годину роботи (грн.): 1 500; час виконання (годин): 1; вартість послуги (грн.): 1 500;
- підготування позовної заяви №178/22 від 10.08.2022; старший партнер Фатєєв А.О.; розмір оплати за одну годину роботи (грн.): 1 500; час виконання (годин): 3; вартість послуги (грн.): 4 500.
Усього до сплати (гривень, без ПДВ) 15 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).
Принцип рівності сторін у процесі, в розумінні "справедливого балансу" між сторонами, вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів" від 27.10.1993 року).
Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, не дотримано вимог стосовно співмірності із складністю виконаної роботи, її обсягом та часом, витраченим на їх виконання.
Судом встановлено, що відповідач клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу не подала, а розмір заявлених позивачем витрат є розумним та виправданим, враховуючи обставини цієї справи, її складність, обсяг наданої адвокатом позивачу правової допомоги.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 6 ст. 283, ч. 1, ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 89, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626, ст. 629, ч. 1 ст. 759, ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 123, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 126, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 5, 8, 9 ст. 129, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 202, ст. 223, ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю “Салон-перукарня “Золушка” до фізичної особи-підприємця Горобець Наталії Миколаївни про стягнення боргу в сумі 23 250,00 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Горобець Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-перукарня "Золушка" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, будинок 11, ідентифікаційний код 20605260) 23 250,00 грн. (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят грн. 00 коп.) боргу; 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу; 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 08.03.2023 року.
Суддя С. Грабець