вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" березня 2023 р. м. Київ Справа № 910/12554/22
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Орехової Тетяни Олександрівни ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Чижова Володимира Олександровича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 129317,77 грн. заборгованості за договором оренди б/н від 02.03.2021 р.,
Без виклику представників сторін
Фізична особа-підприємець Орехова Тетяна Олександрівна (далі - ФОП Орехова Т.О., позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 07.11.2022 р. до Фізичної особи-підприємця Чижова Володимира Олександровича (далі - ФОП Чижов В.О., відповідач) про стягнення 129317,77 грн. заборгованості за договором оренди б/н від 02.03.2021 р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договором оренди б/н від 02.03.2021 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 129317,77 грн. основного боргу, а також витрати на правову допомогу та судовий збір.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2022 р. вказану позовну заяву, на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, було передано за підсудністю до Господарського суду Київської області (вх. № 2270/22 від 12.12.2022 р.) за місцезнаходженням орендованого нерухомого майна.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Фізичною особою-підприємцем Ореховою Тетяною Олександрівною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Чижова Володимира Олександровича про стягнення 129317,77 грн. заборгованості за договором оренди б/н від 02.03.2021 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2022 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/12554/22 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення поштового відправлення 0103282825140 не відбулося, і конверт повернувся коли на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.
Поряд з цим, п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., встановлено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка”), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до абз. 1 п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, зокрема, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику (абз. 1 п. 117 Правил).
Отже, встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, а також строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
За таких обставин, повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини “за закінченням терміну зберігання” можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання поштового відправлення, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у поставі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19.
Поряд з тим суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20.
Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2022 р. у справі № 910/12554/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
02.03.2021 р. між Фізичною особою-підприємцем Ореховою Тетяною Олександрівною (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Чижовим Володимиром Олександровичем (орендар) було укладено договір оренди приміщення, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
Згідно з п. 1.2 договору приміщення, яке передається в оренду, знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Жулянська, 2-А, корп. 1, приміщення 172, загальною площею 74,8 кв.м.
Умовами п. 2.1 договору встановлено, що приміщення передається орендодавцем і приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням двома способами: перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця; внесення грошових коштів до каси підприємця.
У відповідності з п. 2.2 договору після підписання акту прийому-передачі протягом 10 днів сплачується орендна плата за перший місяць оренди у розмірі 35000,00 грн. та гарантійний платіж у розмірі 35000,00 грн. З 01.09.2021 р. орендна плата встановлюється у розмірі 37400,00 грн. Орендна плата сплачується згідно договору без окремо виставлених рахунків, не пізніше 5-го числа поточного місяця.
Зміни розміру орендної плати оформлюються додатковою угодою (п. 2.3 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення в оренду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.
Відповідно до п. 5.3 договору оплата оренди орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.
Договір є укладеним з моменту підписання акту прийому-передачі та діє протягом 11 місяців по 02.02.2022 р. включно (п. 7.1 договору).
У відповідності з п. 7.3 договору зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.
Як слідує з матеріалів справи, станом на 02.02.2022 р. орендарю акт здачі-приймання приміщення від орендодавця не надходив.
23.02.2022 р. ФОП Ореховою Т.О. та ФОП Чижовим В.О. було підписано додаткову угоду № 2 до договору оренди приміщення від 02.03.2021 р., згідно з якою було внесено зміни до п. 2.2 договору оренди щодо орендної плати, а саме - встановлено розмір орендної плати в лютому 2022 року в сумі 30721,00 грн.
28.02.2022 р. ФОП Ореховою Т.О. та ФОП Чижовим В.О. було підписано додаткову угоду № 3 до договору оренди приміщення від 02.03.2021 р., згідно з якою було внесено зміни до п. 2.2 договору оренди щодо орендної плати, а саме - встановлено розмір орендної плати в березні-квітні 2022 року в сумі 17500,00 грн.
30.04.2022 р. ФОП Ореховою Т.О. та ФОП Чижовим В.О. було підписано додаткову угоду № 4 до договору оренди приміщення від 02.03.2021 р., згідно з якою було внесено зміни до п. 2.2 договору оренди щодо орендної плати, а саме - встановлено розмір орендної плати в травні-липні 2022 року в сумі 18700,00 грн.
ФОП Ореховою Т.О. та ФОП Чижовим В.О. було підписано акти прийому-передачі робіт (надання послуг) № 12 від 28.02.2022 р. за лютий 2022 року на суму 30721,00 грн., № 13 від 31.03.2022 р. на суму 17500,00 грн., № 14 від 30.04.2022 р. на суму 17500,00 грн., № 15 від 31.05.2022 р. на суму 18700,00 грн., № 16 від 30.06.2022 р. на суму 18700,00 грн., № 17 від 31.07.2022 р. на суму 18700,00 грн.
Позивач зазначає, що ФОП Чижов В.О. має заборгованість перед ФОП Ореховою Т.О. за серпень - жовтень 2022 року, у тому числі - за серпень 2022 року в сумі 37400,00 грн., за вересень 2022 року в сумі 33400,00 грн., за жовтень 2022 року в сумі 14096,77 грн.
Окрім того, як слідує з позову, станом на 31.05.2022 р., з урахуванням гарантованого платежу, заборгованість ФОП Чижова В.О. перед ФОП Ореховою Т.О. за договором оренди становила 12021,00 грн.
Поряд з цим, ФОП Чижовим В.О. було сплачено орендну плату в сумі 13000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2PL488963 від 27.06.2022 р. на суму 2000,00 грн., № 2PL515996 від 28.06.2022 р. на суму 2000,00 грн., № 2PL525493 від 06.07.2022 р. на суму 1000,00 грн., № 2PL750149 від 23.09.2022 р. на суму 4000,00 грн., № 2PL305172 від 05.10.2022 р. на суму 4000,00 грн.
Позивач вказував, що відповідач користувався вказаним майном до 15.10.2022 р., а оплату за послуги з оренди у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з оплати орендної плати у розмірі 129317,77 грн., у зв'язку з чим ФОП Орехова Т.О. і звернулась з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України та ст. 283 Господарського кодексу України передбачають, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Приписами частини 4 статті 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Як зазначалося вище, договір було укладено строком на 11 місяців по 02.02.2022 р. включно (п. 7.1 договору).
Як стверджує позивач у позовній заяві, з огляду на те, що сторонами заперечень щодо продовження договору не надходило, такий договір, в силу приписів ст. 764 ЦК України був поновлений на строк, який був раніше встановлений, та припинений 15.10.2022 р. після повернення приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 15.10.2022 р.
За змістом ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідач наявність заборгованості не спростував, доказів здійснення оплати чи відсутності заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди від 02.03.2021 р. суду не надав.
За приписами ст.ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Відповідно до здійсненої судом перевірки розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості, вимога позивача про стягнення з відповідача 129317,77 грн. заборгованості з орендної плати, з урахуванням здійснених відповідачем у червні, липні, вересні та жовтні 2022 р. часткових оплат у загальній сумі 13000,00 грн., підлягає задоволенню у повному обсязі (12021,00 грн. (борг станом на 31.05.2022 р.) + 14700,00 грн. (червень 2022 р.) + 17700,00 грн. (липень 2022 р.) + 37400,00 грн. (серпень 2022 р.) + 33400,00 грн. (вересень 2022 р.) + 14096,77 грн. (жовтень 2022 р., за час фактичного користування).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Орехової Тетяни Олександрівни у повному обсязі.
З приводу розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн.
У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тому, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Богославським Віктором Анатолійовичем в сумі 15000,00 грн., позивачем було надано суду копію ордеру на надання правової допомоги № 1103681 від 07.11.2022 р., виданого ФОП Ореховою Т.О. адвокату Богославському В.А., договору про надання правової допомоги № 30/2022 від 31.10.2022 р., додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 31.10.2022 р., акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 30/2022 від 31.10.2022 р. та додаткової угоди № 1 від 31.10.2022 р., квитанцію № 209 від 31.10.2022 р. на суму 7500,00 грн. та квитанцію № 210 від 07.11.2022 р. на суму 7500,00 грн.
31.10.2022 р. між адвокатом Богославським Віктором Анатолійовичем (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Ореховою Тетяною Олександрівною (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 30/2022, відповідально до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу (адвокатську допомогу), в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені сторонами у договорі та/або додатках до нього.
Згідно з п. 1.2 договору сторони визначили характер правової допомоги (адвокатської допомоги), яка надається за цим договором. Адвокат, зокрема, надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними та юридичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема, у цивільних, господарських та адміністративних справах; представляє інтереси клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу - у тому числі з правом пред'явлення позову, з правом підписувати та подавати документи, зокрема, заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, сплачувати від імені клієнта судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта.
У відповідності з п. 4.2 договору за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.
31.10.2022 р. адвокатом та клієнтом було підписано додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 31.10.2022 р., за змістом якої дана додаткова угода визначає порядок оплати правової допомоги (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у спорі з Фізичною особою-підприємцем Чижовим Володимиром Олександровичем про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди приміщення б/н від 02.03.2021 р., здійснення консультації, правового висновку, збір та підготовку доказів, підготовку та подання позовної заяви, а саме - здійснення консультації, правового висновку щодо захисту порушених прав клієнта, розрахунок сум заборгованості, складання та погодження позовної заяви з клієнтом, збір та підготовка додатків до позовної заяви, відправка позовної заяви з додатками відповідачу, подання позовної заяви до суду.
Сторони погодили, що вказаний розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги визначено сторонами з врахуванням складності справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку) дії договору, протягом якого доручення підлягає виконанню (п. 1 додаткової угоди).
Згідно з п. 2.1 додаткової угоди оплата послуг здійснюється в наступному порядку - частинами, перша частина після підписання цієї додаткової угоди, кінцевий розрахунок здійснюється після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
07.11.2022 р. адвокатом та клієнтом було підписано акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 30/2022 від 31.10.2022 р. та додаткової угоди № 1 від 31.10.2022 р., відповідно до п. 1 якого даний акт визначає розмір та порядок оплати гонорару (винагороди) адвокату за надання правової допомоги у спорі з ФОП Чижовим В.О. про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди приміщення б/н від 02.03.2021 р., а саме - здійснення консультації, правового висновку, збір та підготовку доказів, підготовку та подання позовної заяви, а саме - здійснення консультації, правового висновку щодо захисту порушених прав клієнта; розрахунок сум заборгованості; складання та погодження позовної заяви з клієнтом; збір та підготовка додатків до позовної заяви; відправка позовної заяви з додатками відповідачу; подання позовної заяви до суду, загалом на суму 15000,00 грн.
Адвокат надав та зобов'язується надати, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу), що підлягає сплаті за цим актом, на загальну суму 15000,00 грн.
Як встановлено судом, представник позивача у даній справі просить суд стягнути з відповідача 15000,00 грн. витрат на правничу допомогу та надає докази на підтвердження понесення вказаних витрат на зазначену суму (квитанції № 209 від 31.10.2022 р. та № 210 від 07.11.2022 р.).
З огляду на викладене та обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи ціну позову, заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на послуги адвоката, а також відсутність заяв, клопотань відповідача щодо не співмірності розміру даних витрат та їх зменшення, суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі в заявленій сумі 15000,00 грн., у зв'язку з чим вони підлягають покладенню на відповідача.
Поряд з цим, витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чижова Володимира Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Орехової Тетяни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) 121317 (сто двадцять одну тисячу триста сімнадцять) грн. 77 коп. основного боргу, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору, 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 08.03.2023 р.
Суддя В.М. Бабкіна