вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2647/22
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” (04108, м. Київ, проспект Свободи, б. 2 Г, літ. А)
до Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (08352, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вороньків, вул. Паркова, 2)
про стягнення вартості безпідставно набутого майна, що підлягає відшкодуванню, в розмірі 182785,35 грн., у тому числі - 142118,47 грн. вартості майна, 4286,92 грн. 3% річних, 36379,96 грн. інфляційних втрат,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” (далі - ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ”, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (відповідач) про стягнення вартості безпідставно набутого майна, що підлягає відшкодуванню, в розмірі 182785,35 грн., у тому числі - 142118,47 грн. вартості майна, 4286,92 грн. 3% річних, 36379,96 грн. інфляційних втрат.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» та Виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41ВВ417-1945-21 від 19.08.2021 р. Сторони уклали додаткову угоду № 1 від 31.10.2021 р. до договору постачання природного газу від 19.08.2021 р. № 41ВВ-417-1945-21, якою дійшли взаємної згоди розірвати договір, який, відповідно, припинив свою дію 31.10.2021 р. Однак, відповідачем не було припинено споживання природного газу в ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» та, відповідно, було отримано природний газ в листопаді 2021 року в обсязі 2961,69 куб.м., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 142118,47 грн. вартості безпідставно набутого майна (природного газу), 4286,92 грн. 3% річних, 36379,96 грн. інфляційних втрат, і судові витрати покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” позовною заявою до Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про стягнення вартості безпідставно набутого майна, що підлягає відшкодуванню, в розмірі 182785,35 грн., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2022 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
19.01.2023 р. до Господарського суду Київської області від Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області надійшов відзив № 77/02-17 від 16.01.2023 р. (вх. № 1032/23 від 19.01.2023 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить суд відмовити ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” у задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на таке.
Виконавчий комітет Вороньківської сільської ради звернувся до ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” за достроковим розірванням договору постачання № 41ВВ417-1945-21 від 18.08.2021 р. за взаємною згодою сторін, у зв'язку зі значним підвищенням тарифів на постачання природного газу, що призвело до неможливості закупівлі природного газу по запропонованій ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” ціні, та різким зменшенням планового обсягу закупівлі природного газу до кінця 2021 року. Відповідно, сторонами була підписана додаткова угода № 13 від 05.11.2021 р. до договору № 41ВВ417-1945-21 від 19.08.2021 р., згідно якої постачальник та споживач дійшли згоди розірвати договір постачання природного газу. Дана додаткова угода складена у двох примірниках та набула чинності з дати її підписання. Відповідно до умов додаткової угоди, з моменту набрання нею чинності зобов'язання сторін, що виникли з договору, припиняються. Окрім того, Виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради був наданий гарантійний лист № 2211/02-17 від 26.10.2021 р. щодо гарантії оплати за спожитий природний газ у жовтні 2021 року. Відповідно до акту звіряння від 26.10.2021 р. інша заборгованість у Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради перед ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” відсутня. Отже, на момент розірвання договору заборгованість відповідача перед ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” була відсутня. Після розірвання договору Виконавчий комітет Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області не мав права платити за газ відповідно до умов договору. Вказані обставини були предметом дослідження у Господарському суді Київської області у справі № 911/1150/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” до Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про стягнення 116214,21 грн. Згідно ухвали Господарського суду Київської області від 24.11.2022 р. у справі № 911/1150/22, позовну заяву ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” до Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про стягнення 116214,21 грн. основного боргу було залишено без розгляду.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що позивачем до позовної заяви надано додаткову угоду № 1 від 31.10.2021 р., яка, за твердженням відповідача, не відповідає дійсності, оскільки між сторонами була підписана додаткова угода № 13 від 05.11.2021 р. до договору № 41ВВ417-1945-21 постачання природного газу від 19.08.2021 р., а не та, яку подав позивач.
Також, позивач посилається на лист старшого інженера з експлуатаційної діяльності Броварського відділення AT “КИЇВОБЛГАЗ” Юрія Орлова від 18.02.2022 р. № 4014-Сл-3799-0222, згідно якого за Виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області за листопад 2021 року на ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” закрито споживання природного газу в об'ємі 2961,69 куб.м, однак, на переконання відповідача, даний лист не може бути підтвердженням споживання газу у вказаних об'ємах, оскільки жодних інших документів позивач не надає. Крім того, позивач жодного разу з 2021 року не звертався до відповідача з вимогою про стягнення коштів, а також не заявляв претензії.
При цьому, відповідач відзначав, що позивач при розрахунку заборгованості керується даними Української енергетичної біржі «Середньозважена ціна на природний газ на умовах передплати за ресурс листопада 2022 р.», де за тис куб.м. природного газу ціна становить 39988,00 грн. без ПДВ та 47985,60 грн. з ПДВ. При цьому, кошти з відповідача позивач просить стягнути за листопад 2021 р. Таким чином, позивачем необґрунтовано розрахована вартість безпідставно набутого відповідачем майна.
Також, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Однак, позивач нараховує штрафні санкції за 367 днів, що, на переконання відповідача, є неприпустимим.
Відповіді на відзив або будь-яких інших пояснень у даній справі сторонами подано не було.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
19.08.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (постачальник) та Виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (споживач) було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41ВВ417-1945-21, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність споживача у 2021 році товар (природний газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах і строки, встановлених договором.
За твердженням позивача, 31.10.2021 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» та Виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області було укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41ВВ417-1945-21, за змістом якої постачальник та споживач дійшли згоди розірвати договір № 41ВВ417-1945-21 постачання природного газу від 19.08.2021 р. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов'язання сторін, що виникли з договору, припиняються (п. 2 додаткової угоди). Дана угода складена у двох примірниках та набирає чинності з дати її підписання (п. 3 додаткової угоди).
Як слідує з позову, Виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області не було припинено споживання природного газу в ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» у листопаді 2021 року та, відповідно, було отримано газ в обсязі 2961,69 куб.м.
Обсяги розподіленого природного газу підтверджуються листом Оператора ГРМ - AT «Київоблгаз» № 81014-Сл-3799-0222 від 18.02.2022 р. про розподілений (доставлений) газ на об'єкти Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та роздруківкою з Інформаційної платформи Оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за листопад 2021 року.
Оскільки Виконавчий комітет Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області було зареєстровано в Реєстрі постачальника ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» на підставі укладеного договору № 41ВВ-417-1945-21 від 19.08.2021 р., з урахуванням того, що відповідачем не було припинено споживання природного газу після закінчення строку дії зазначеного договору, обсяги відібраного природного газу споживачем - Виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області були віднесені за алокацією на постачальника ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» за період споживання природного газу, а саме - листопад 2021 року.
ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” зазначало, що позивач поставив відповідачу у листопаді 2021 року природний газ в обсязі 2961,69 куб.м. загальною вартістю 142118,47 грн., розрахованою, виходячи з середньозваженої ціни на природний газ за даними Української енергетичної біржі, однак вартість отриманого газу залишилась відповідачем не оплаченою, у зв'язку з чим товариство і звернулось до суду з даним позовом про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна (природного газу).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, затвердженої постановою НКРЕКП № 527 від 21.04.2017 р.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2493 від 30.09.2015 р., постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно із п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Пунктом 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС встановлено, що інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
За змістом п.п. 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Зокрема, Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі - без зазначення кінцевої дати.
Відповідно до абз. 3 пункту 8 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, до закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу таким споживачам, алокація їх відборів відноситься на діючого постачальника, крім випадків початку в цей період постачання природного газу таким споживачам постачальником «останньої надії».
Поряд з цим, відповідно до п. 1 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі - для взаєморозрахунків між ними.
Згідно п. 6 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
У відповідності до п. 17 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 р., за відсутності у споживача діючого постачальника (тобто в ситуації, коли споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Згідно з п. 20 розділу II Правил постачання природного газу, споживач зобов'язується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу, зокрема, у випадках відсутності споживача у розрахунковому періоді в Реєстрі будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, зокрема, про те, що: на момент розірвання договору заборгованість перед ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” була відсутня; лист старшого інженера з експлуатаційної діяльності Броварського відділення AT “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” від 18.02.2022 р. № 4014-Сл-3799-0222, згідно якого за Виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області за листопад закрито на ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” споживання природного газу у об'ємі 2961,69 куб.м., не може бути підтвердженням споживання газу у вказаних об'ємах, оскільки інших документів не надано.
Розглянувши заперечення відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів, правочинів, інших юридичних фактів.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За твердженням позивача, укладений між сторонами договір припинив свою дію 31.10.2021 р. внаслідок підписання додаткової угоди № 1 від 31.10.2021 р.
Натомість, відповідач стверджує про підписання сторонами додаткової угоди № 13 від 05.11.2021 р. щодо розірвання договору постачання природного газу.
При цьому, позивач зазначив про відсутність у сторін у листопаді 2021 року договірних відносин щодо постачання природного газу, а відповідач вказував про відсутність підстав для здійснення оплат за договором після 05.11.2021 р.
Водночас, згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, отриманий відповідачем від позивача природний газ, обсяги якого були спожиті без договору, в силу зазначеної норми закону є безпідставно отриманим майном.
Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовуються його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Аналогічні висновки зроблені у подібних правовідносинах в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.10.2020 р. у справі № 911/1317/19, від 24.12.2020 р. у справі № 906/1216/19, від 28.12.2020 р. у справі № 910/5418/19, від 17.02.2021 р. у справі № 922/1318/20, від 24.02.2021 р. у справі № 910/12062/19, від 08.07.2021 р. у справі № 910/8040/20.
У даному випадку відповідачем у листопаді 2021 року було набуто без достатньої підстави майно у вигляді природного газу в обсязі 2961,69 куб.м, яке належало ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ”.
Наведена обставина, як зазначалося вище, підтверджується листом Оператора ГРМ - AT «Київоблгаз» № 81014-Сл-3799-0222 від 18.02.2022 р. про розподілений (доставлений) газ на об'єкти Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та роздруківкою з Інформаційної платформи Оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за листопад 2021 року.
Поряд з цим, матеріали справи не містять ані заперечень відповідача стосовно самого факту отримання ним природного газу у листопаді 2021 року, ані доказів на підтвердження таких заперечень.
Тобто, природний газ у листопаді 2021 року був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень, відмов або повідомлень про відмову в прийнятті газу, і доказів протилежного матеріали справи не містять.
Так само не містять матеріали справи доказів звернення відповідача до Оператора ГРМ з письмовою заявою про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Разом з цим, як зазначалося вище, відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р., підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача об'єкту, який підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та оператором ГРМ, та присвоєння споживачу оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.
Відповідно до п. 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі - для взаєморозрахунків між споживачами та його постачальником.
Водночас, пунктом 10 Правил постачання природного газу визначено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.
Доказів щодо вчинення відповідачем дій з самостійного припинення газоспоживання до матеріалів справи не надано.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах усіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття відповідачем майна (газу в обсязі 2961,69 куб.м), факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті постачання газу саме позивачем), та факт відсутності письмових доказів, які б свідчили про наявність договірних зобов'язань між сторонами у листопаді 2021 року.
Таким чином, факт споживання відповідачем належного позивачу природного газу в листопаді 2021 року в обсязі 2961,69 куб.м судом встановлений і по суті відповідачем не заперечений та не спростований, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна, а саме - в сумі 97499,81 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до п. 30 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» природний газ є товарною продукцією.
За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З огляду на вимоги ст.ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Як встановлено судом, розмір вартості безпідставно набутого майна (природного газу), що підлягає відшкодуванню відповідачем, було визначено позивачем у сумі 142118,47 грн. (2961,69 куб.м*47,9856 грн.), виходячи з даних Української енергетичної біржі щодо середньозваженої ціни на природний газ на умовах передплати за ресурс листопада 2022 року за тис. куб.м, природного газу, яка становила 39988,00 грн. (ціна без ПДВ), ціна з ПДВ - 47985,60 грн.
Відповідно, здійснений позивачем розрахунок вартості безпідставно набутого майна є невірним, оскільки газ було спожито відповідачем у листопаді 2021 року, а не 2022 року, на що у відзиві на позов звертав увагу відповідач.
Виходячи з викладеного, розмір вартості безпідставно набутого майна, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача, становить 97499,81 грн. (2961,69 куб.м.*32,92033 грн.), виходячи з середньозваженої ціни на природний газ, визначеної за листопад 2021 року (32920,33 грн./тис.куб.м) за даними Української енергетичної біржі.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимоги позивача і стягнення з відповідача 97499,81 грн. вартості безпідставно набутого майна.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 4286,92 грн. 3% річних та 36379,96 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.12.2021 р. по 02.12.2022 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення.
Наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц.
Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 р. у справі № 908/1993/19, від 06.02.2020 р. у справі № 910/13271/18.
Як зазначалося вище, з огляду на вимоги ст.ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно здійснює перерахунок, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Згідно з п. 5 розділу І Правил постачання природного газу, розрахунковий період - газова доба та/або газовий місяць, визначені Кодексом газотранспортної системи на ринку природного газу, щодо якої (якого) між споживачем та його постачальником визначаються певні обсяги відбору/споживання природного газу та здійснюються відповідні розрахунки.
У відповідності до п. 11 розділу II Правил постачання природного газу, розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.
Оскільки на газовий місяць листопад 2021 року договір на постачання природного газу укладено не було, то, відповідно, розрахунок за отриманий природний газ мав бути здійснений відповідачем, на переконання позивача, в повному обсязі після закінчення розрахункового періоду, тобто 01.12.2021 р.
Відповідач щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечував, зазначаючи, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, позивач нараховує штрафні санкції за 367 днів, що є, на думку відповідача, неприпустимим.
Наведені заперечення відповідача відхиляються судом, оскільки за приписами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Натомість, 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а тому не обмежуються 6-тимісячним терміном нарахування, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 4286,92 грн., нарахування здійснювалися за період з 01.12.2021 р. до 02.12.2022 р. на суму 142118,47 грн.
Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем і нарахованих за період 01.12.2021 р. до 02.12.2022 р. на суму 142118,47 грн., становить 36379,96 грн.
Слід зазначити, що за приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відхиляючи посилання позивача на те, що обов'язок з оплати спожитого в листопаді 2021 року газу виник у відповідача зі спливом розрахункового періоду - газового місяця, тобто з 01.12.2021 р., суд відзначає, що у відповідності до п. 11 розділу II Правил постачання природного газу, розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.
Проте, у даному випадку договірних умов щодо здійснення розрахунків за спожитий у листопаді 2021 р. природний газ сторони не мали.
Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо сплати вартості безпідставно набутого майна.
Отже, за висновком суду, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ”.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін (у тому числі - щодо надання до суду копій різних додаткових угод про розірвання договору) була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності між сторонами договірних зобов'язань внаслідок припинення дії договору та щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також у позовній заяві було викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а саме - 18278,53 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, станом на час прийняття рішення позивачем, у підтвердження понесення решти заявлених судових витрат (витрат на правову допомогу), жодних доказів не подано, у зв'язку з чим у суду на час вирішення спору відсутні підстави для розгляду та вирішення питання щодо покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (08352, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вороньків, вул. Паркова, 2, код 44042825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” (04108, м. Київ, просп. Свободи, буд. 2Г, літ. А, код 39592941) 97499 (дев'яносто сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 81 коп. вартості безпідставно набутого майна, 1462 (одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн. 50 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 08.03.2023 р.
Суддя В.М. Бабкіна