ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.03.2023Справа № 910/18053/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Гнєзділова Віктора Івановича
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 5900,60 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Фізична особа-підприємець Гнєзділов Віктор Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 5900,60 грн. безпідставно набутих коштів у вигляді збору за зберігання вантажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що одержання вантажу позивачем здійснювалося на місцях загального користування з перевищенням встановленого безкоштовного строку зберігання вантажу у вагонах, про що складалися відповідні акти загальної форми та накопичувальна картка №31081284 від 31.08.2021 року.
У відповіді на відзив позивач зауважив, що нарахування відповідачем збору здійснено без урахування вже вивантаженого вантажу із вагонів.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.03.2020 між позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2831775 шляхом приєднання до розміщеного на вебсайті залізниці типового договору, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажних вагонів для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою,зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов'язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 договору).
Згідно з пунктом 3.4 договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі плата за користування власними вагонами Перевізника).
Відповідно до пункту 7.4 договору у випадку задоволення грошових вимог (претензій) Замовника, Перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку Замовника в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів Замовника щодо відображення Перевізником в особовому рахунку використання Замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення внесення відповідних змін до особового рахунку Замовника про зарахування коштів на нього.
28.08.2021 на залізничну станцію Харків-Балашовський за накладною № 43274521 для позивача прибули залізничні вагони №№53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748 із вантажем щебінь гранітний.
Вагони №53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748 28.08.2021 о 21:00 були подані перевізником під вивантаження на місця загального користування станції Харків-Балашовський на підставі пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 №792.
30.08.2021 о 15:20 год. позивачем передано відповідачу повідомлення № 910 про закінчення вантажних операцій з вагонами № 53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748.
Згідно з пам'яткою про забирання вагонів №997 вантаж із залізничних вагонів №№53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748 вивезено та передано вагони перевізнику 30.08.2021 о 15:30 год.
Поряд із цим, на підставі накопичувальної картки форми ФДУ-92 №31081284 від 31.08.2021 станцією Харків-Балашовський регіональної філії «Південна залізниця» AT «Українська залізниця» нараховано за час перебування вагонів №53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748 у користуванні позивача збір за зберігання вантажів на загальну суму 5900,60 грн.
Відповідно до вказаної накопичувальної картки нарахування збору здійснено за 1 добу на підставі п. 2.1 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги Тарифне керівництво №1 (затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 № 317, далі - Тарифне керівництво №1).
Даний збір стягнуто з особового рахунку позивача в філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» AT «Укрзалізниця», про що свідчить перелік від 31.08.2021 № 20210831, складений та надісланий відповідачем на електронну адресу позивача.
У свою чергу, відповідачем до відзиву надано акти загальної форми від 30.08.2021 № 4947, від 31.08.2021 № 4948 та від 31.08.2021 № 4949, складені на станції Харків-Балашовський регіональної філії «Південна залізниця» AT «Українська залізниця», відповідно до яких вагони №53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748 із щебнем не розвантажені станом на 28.08.2021, 29.08.2021 та 30.08.2021 відповідно. Дані акти підписані двома комерційними агентами.
Також, 30.08.2021 та 31.08.2021 на станції Харків-Балашовський регіональної філії «Південна залізниця» AT «Українська залізниця» складено акти загальної форми № 4913 та № 4944 про те, що після розвантаження вагонів №53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748 залишок невивезеного вантажу становить 250 тон та 200 тон. Перший акт підписаний двома комерційними агентами, а другий - комерційним агентом та товарним касиром.
Крім того, 31.08.2021 складено акт загальної форми № 4950 на станції Харків-Балашовський регіональної філії «Південна залізниця» AT «Українська залізниця» про відмову позивача від підпису накопичувальної картки №31081284 від 31.08.2021 на суму 5900,60 грн. Даний акт підписаний комерційним агентом та товарним касиром.
Відповідно до статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до статті 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ установленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктом 62 Статуту та пункту 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (далі - Правила), порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Залізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Пунктом 46 Статуту залізниць України встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
У пункті 6 Правил користування вагонами і контейнерами №113 від 25.02.1999 визначено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Відповідно до п.п. 8-10 Правил користування вагонами і контейнерами №113 від 25.02.1999 у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акту про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Згідно з приписами п.п. 4, 5 Правил зберігання вантажів №644 від 21.11.2000р., термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п.46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
За змістом п.8 Правил зберігання вантажів №644 від 21.11.2000, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Державною адміністрацією залізничного транспорту України було видано Роз'яснення щодо нарахування збору за зберігання вантажу № ЦМ-8/888 від 05.08.2013, згідно якого кількість діб, за які нараховується збір за зберігання вантажу, визначається діленням часу затримки (без часу безоплатного зберігання) на 24 години. Якщо у результаті ділення отримано неціле значення діб, то неповна доба округлюється до повної відповідно до пункту 2.1 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.
За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми (п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000).
Пунктом 2 розділу 3 Тарифного керівництва №1 встановлено, що після закінчення терміну безоплатного зберігання передбачено застосування ставки збору за зберігання вантажів у вагонах на місцях загального користування за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну. Термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами.
Як убачається з матеріалів справи, вагони №53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748 подані перевізником під вивантаження на місця загального користування станції Харків-Балашовський 28.08.2021 о 21:00 на підставі пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 №792.
Відтак, обчислення безкоштовного терміну зберігання - однієї доби, розпочинається з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження 28.08.2021, тобто безкоштовний термін зберігання вантажу тривав до кінця доби 29.08.2021 року.
30.08.2021 о 15:20 год. позивачем передано відповідачу повідомлення № 910 про закінчення вантажних операцій з вагонами № 53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748.
Отже, з 00:00 год. до 15:20 год. 30.08.2021 зберігання вантажу не вважається безоплатним та неповна доба округлюється до повної відповідно до пункту 2.1 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.
Із вказаних у спірній накопичувальній картці № 31081284 даних слідує, що відповідачем нараховано збір за зберігання вантажу у вагонах № 53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748, виходячи із загальної кількості вантажу 488 тон, що вказана в залізничній накладній № 43274521.
Разом із цим, судом прийнято до уваги, що 30.08.2021 та 31.08.2021 на станції Харків-Балашовський регіональної філії «Південна залізниця» AT «Українська залізниця» складено акти загальної форми № 4913 та № 4944 про те, що після розвантаження вагонів №53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748 залишок невивезеного вантажу становить 250 тон та 200 тон відповідно.
На підставі даних актів відповідачем також складені накопичувальні картки від 31.08.2021 № 31081285 та № 31081292 про нарахування збору за зберігання вантажів за 1 добу за невивезений вантаж відповідно в розмірі 250 тон на суму 1209,20 грн. та за 200 тон на суму 967,40 грн.
Відтак, із накопичувальної картки № 31081284 убачається, що відповідачем нараховано плату за зберігання вантажу за 30.08.2021 із розрахунку маси вантажу 488 тон. У той же час, в акті загальної форми від 30.08.2021 № 4913 та накопичувальній картці № 31081285 зазначено, що станом на 30.08.2021 вагони розвантажені, але залишок невивезеного вантажу з узбіччя залізничної колії становить 250 тон.
Таким чином, виходячи із наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем підстав для нарахування плати за зберігання вантажу у вагонах за 30.08.2021 на всю масу вантажу, ураховуючи що точний час розвантаження вагонів 30.08.2021 відповідачем не зазначений. Так, відповідачем складено акт загальної форми від 31.08.2021 № 4949 про те, що станом на 30.08.2021 вагони не розвантажені та акт загальної форми від 30.08.2021 № 4913 про те, що станом на 30.08.2021 вагони розвантажені, але наявний не вивезений вантаж з узбіччя колії.
При цьому, відповідачем складені окремі накопичувальні картки щодо нарахування збору за не вивезений з узбіччя залізничної колії вантаж станом на 30.08.2021 та на 31.08.2021 року.
Суд зауважує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад по справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватись в процесі її розгляду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що нарахування відповідачем збору за 30.08.2021 за зберігання вантажу у вагонах № 53524609, 55335640, 54783402, 53064929, 54780515, 53524120, 60728748 неправомірно здійснено із розрахунку 488 тон, з яких підлягає вирахуванню 250 тон вантажу, який станом на 30.08.2021 обраховувався відповідачем вже як вивантажений, але не вивезений із узбіччя залізничної колії.
За арифметичним перерахунком суду, розмір безпідставно нарахованих коштів за зберігання 250 тон вантажу становить 3023 грн. із розрахунку 4,0 грн. х 250 тон х 3,023 х 1 добу = 3023 грн.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Ураховуючи те, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу плати за зберігання вантажу в розмірі 250 тон та стягнення з останнього 3023 грн. відповідного збору, в т.ч. з урахуванням того, що договір від 06.03.2020 № 2831775 не регулює правил такого стягнення, грошові кошти у вищевказаній сумі набуто відповідачем без достатньої правової підстави.
Отже, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача 3023 грн. безпідставно набутих коштів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 129 ГПК України понесені позивачем витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо заявлених позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3800 грн., то суд наразі відповідний розподіл даних судових витрат за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів не здійснює.
У той же час, за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України, такі докази подаються протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження).
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Гнєзділова Віктора Івановича задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь фізичної особи-підприємця Гнєзділова Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3023 (три тисячі двадцять три) грн. безпідставно набутих коштів, а також 1162 (одну тисячу сто шістдесят дві) грн. 97 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова