номер провадження справи 18/158/22
03.03.2023 справа № 908/1880/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши клопотання приватного підприємства “Будівельна компанія “Рідний дім” про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у справі № 908/1880/22
за позовом приватного підприємства “Будівельна компанія “Рідний дім” (вул. Дубова, буд. 40, м. Львів, 79067)
до відповідача фізичної особи-підприємця Федаса Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 285882,43 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Господарським судом Запорізької області розглянуто позов приватного підприємства “Будівельна компанія “Рідний дім” про стягнення з фізичної особи-підприємця Федаса Сергія Анатолійовича 285882,43 грн., які складаються з: 170275,37 грн. основного боргу за договором №08/02 поставки каменю бутового, щебеню, відсіву, щебенево-піщаної суміші від 08.02.2021, 61134,27 грн. пені, 7747,00 грн. 3% річних та 46725,79 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.02.2023 у справі №908/1880/22 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Федаса Сергія Анатолійовича на користь приватного підприємства “Будівельна компанія “Рідний дім” 170275,37 грн. основного боргу, 12845,31 грн. пені, 7747,00 грн. 3% річних, 46725,79 грн. інфляційних втрат та 3563,91 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
До Господарського суду Запорізької області шляхом застосування підсистеми “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 13.02.2023 від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якій заявник відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця Федаса Сергія Анатолійовича на користь приватного підприємства “Будівельна компанія “Рідний дім” 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що є частиною судових витрат. В позовній заяві позивач до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат віднесено 10000,000 грн. попередньої оплати професійної правничої допомоги та 10000,00 грн. остаточної оплати професійної правничої допомоги. В наданій до позову заяві позивач зазначив, що докази понесення цих витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2023 клопотання передано на розгляд судді Левкут В.В.
За змістом ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Суд звертає увагу, що розгляд справи № 908/1880/22 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження і рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2023 у цій справі прийнято без повідомлення (участі) представників сторін, тому розгляд заяви про розподіл судових витрат судом згідно із приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України вирішено здійснювати без призначення судового засідання та повідомлення учасників справи. Строк прийняття додаткового рішення - по 20.02.2023. Разом з тим, у зв'язку із знаходженням судді-доповідача у справі Левкут В.В. у відрядженні на навчанні з 20.02.2023 по 24.02.2023, клопотання про ухвалення додаткового рішення розглянуто 03.03.2023.
Розглянувши заяву позивача про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Правову допомогу позивачу надавав адвокат Гулий Андрій Васильович згідно ордеру серії ВА № 1039528 від 22.09.2022 та договору про надання правничої допомоги № 828 від 21.09.2022, укладеного Адвокатським бюро «Андрія Гулого» в особі керуючого адвоката Гулого Андрія Васильовича (Адвокатське бюро) та ПП “Будівельна компанія “Рідний дім” (Клієнт).
Відповідно до п. 2.1 цього договору Адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання з надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості за договором поставки каменю бутового, щебеню, відсіву, щебенево-піщаної суміші № 08/02 від 08.02.2021.
До позовної заяви надано попередній опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, згідно з яким надана послуга: попередня оплата правничої допомоги, що включає в себе: консультації з клієнтом; вивчення спірних правовідносин, узгодження правової позиції з клієнтом, аналіз судової практики; перевірка інформації по реєстрам (реєстр виконавчих проваджень, реєстр судових рішень); складання позовної заяви; здійснення розрахунку заборгованості; формування додатків до позовної заяви; відправка позовної заяви; складання заяви про забезпечення позову - вартість 10000,00 грн.; остаточна оплата правничої допомоги - вартість 10000,00 грн.
До клопотання про ухвалення додаткового рішення долучено платіжне доручення №1377 від 13.02.2023 щодо сплати 10000,00 грн. попередньої оплати за договором про надання правничої допомоги № 828 від 21.09.2022 та платіжну інструкцію № 29 від 13.02.2023 щодо сплати 10000,00 грн. остаточної оплати за договором про надання правничої допомоги № 828 від 21.09.2022.
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач заперечень на клопотання позивача про стягнення судових витрат не надав.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно договору поставки товар та нарахованих за прострочення грошового зобов'язання пені, 3% річних та інфляційних втрат. З огляду на обставини справи, справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.
Крім того суд враховує, що правовідносини, що виникають з договорів поставки достатньо повно врегульовані нормами ЦК України та ГК України, а отже складання позовної заяви не потребувало додаткового вивчення судової практики в аналогічних справах та не вимагало особливих професійних зусиль та навичок. Договір № 08/02 поставки каменю бутового, щебеню, відсіву, щебенево-піщаної суміші від 08.02.2021 (стягнення заборгованості за яким є предметом спору) не містить складних юридичних конструкції, його умови є простими та зрозумілими, в зв'язку з чим його правовий аналіз не потребував великої кількості часу. Здійснення розрахунків пені, 3% річних та втрат від інфляції не потребувало багато часу, оскільки в мережі Інтернет є безліч безкоштовних онлайн-сервісів (калькуляторів), які в автоматичному режимі здійснюють розрахунок будь-яких видів штрафних та компенсаційних санкцій, включаючи пеню, 3% річних та втрати від інфляції. Отже, наведені у попередньому описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, послуги: попередня оплата правничої допомоги (з переліком робіт) - 10000,00 грн. та остаточна оплата правничої допомоги - 10000,00 грн. є значно завищеними.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд визнав за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та визнати обґрунтованим при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 10000,00 грн., перелік яких наведений у наданому позивачем опису робіт (наданих послуг). Відносно 10000,00 грн. остаточної оплати правничої допомоги суд зауважує, що переліку наданих послуг (виконаних робіт) у розрахунку не наведено, а договір про надання правничої допомоги № 828 від 21.09.2022 посилання на виплату клієнтом гонорару (остаточної оплати) не містить.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки представник позивач у наданій до позову заяві заявив про намір надати докази судових витрат в порядку п. 8 ст. 129 ГПК України, враховуючи подання адвокатом доказів на підтвердження судових витрат на правову допомогу, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 8310,88 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи № 908/1880/22, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання приватного підприємства “Будівельна компанія “Рідний дім” про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у справі № 908/1880/22 задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Федаса Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь приватного підприємства “Будівельна компанія “Рідний дім” (вул. Дубова, буд. 40, м. Львів, 79067; ідентифікаційний код 35664556) 8310,88 грн. (вісім тисяч триста десять грн. 88 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
3. В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241, 244 ГПК України 07.03.2023.
Суддя В.В. Левкут