номер провадження справи 18/135/22
15.02.2023 справа № 908/1913/22
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЕВ-ІНВЕСТ” (вул. Патріотів України, буд. 173/3, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53207; адреса представника позивача адвоката Вакуленка Д.О.: вул. Святого Миколая, буд. 67, кв. 110 м. Запоріжжя, 69002)
до відповідача приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ” (Північне шосе/вул. Теплична, буд 22-Б/1, м. Запоріжжя, 69106)
про стягнення 2274026,18 грн.
Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: Вакуленко Д.О., ордер АР № 1097843 від 26.09.2022
від відповідача: Ніколенко М.М., довіреність № 18/230 від 16.12.2022
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОЛЕВ-ІНВЕСТ” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ” 2274026,18 грн., які складаються з: 2009400,00 грн. основного боргу за договором № 21/3002 від 22.06.2021, 30316,59 грн. 3% річних та 234309,59 грн. інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 справу № 908/1913/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/1913/22, присвоєно справі номер провадження 18/135/22; ухвалено, у зв'язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, призначити судове засідання для початку розгляду даної справи після поліпшенням безпекової ситуації; дату та час підготовчого засідання визначити відповідною ухвалою.
Ухвалою від 09.11.2022 розпочато розгляд справи зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 30.11.2022; в судовому засіданні 30.11.2022 оголошувалась протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 15.02.2023.
В судовому засіданні 15.02.2023 за письмовою згодою представників всіх учасників справи суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача у судовому засідання 15.02.2023 підтримав позовні вимоги та подану 30.11.2022 заяву про залучення до участі у справі третьої особи, зазначив про надання в подальшому доказів понесення витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 21/3002 від 22.06.2021, що призвело до утворення у останнього заборгованості за отриманий за договором товар в розмірі 2009400,00 грн. Порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав. Посилаючись на ст.ст. 526, 625, 692, 712 ЦК України та ст.ст. 20, 193, 226 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивач відніс 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що докази на підтвердження цих витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Відповідач 10.11.2022 (в межах визначеного судом строку) надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив та вказав на те, що надана позивачем в обґрунтування позовних вимог копія видаткової накладної № 27 від 25.01.2022 на суму 3600000,00 грн. не оформлена з боку постачальника (відсутній підпис уповноваженої особи) та не містить ідентифікуючих ознак з боку покупця (відсутнє прізвище, посада, реквізити довіреності уповноваженої особи). Також відповідач зазначив про ненадання позивачем до позовної заяви передбачених п. 6.4 Договору документів, зокрема, товарно-транспортної накладної та акту прийому передачі ресурсів, а також про оформлення позивачем в односторонньому порядку акту №1 від 23.02.2022 про виконані роботи (надані послуги) за Договором. За доводами відповідача, зважаючи на ненадання позивачем повного пакету документів, передбаченого п. 6.4 договору, зокрема, актів прийому-передачі ресурсів та товарно-транспортних накладних, строк зобов'язання по оплаті ресурсів у відповідача не настав. Відповідно, відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Посилання позивача на оформлення ним податкових накладних за поставками відповідач відхилив та вказав, що формування податкового кредиту щодо постачання ресурсів за спірним видатковими накладними є правом відповідача, а надані позивачем податкові накладні не доказують, що відповідач скористався цим правом. Відповідач просив в позові відмовити та витребувати від позивача оригінали видаткової накладної № 27 від 25.01.2022 на суму 3600000,00 грн., товарно-транспортної накладної № 1/25 від 25.01.2022 та акту прийому-передачі ресурсів від 23.02.2022.
Позивачем 23.11.2022 надано відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що згідно Специфікацій № 001 від 22.06.2021 та № 002 від 06.10.2021, які розроблялись фахівцями ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», визначено умови проведення розрахунків з ТОВ «ВОЛЕВ-ІНВЕСТ», як постачальником та стороною за укладеним договором, і для проведення остаточного розрахунку визначено лише одну обов'язкову умову - факт проведення поставки, інших додаткових умов для проведення розрахунків Специфікації не містять. За поясненнями позивача, на адресу ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» направлялись для підписання у встановленому порядку по 2 примірники видаткових накладних № 27 від 25.01.2022 та №48 від 10.02.2022, а також інші документи, необхідність надання яких передбачена з боку постачальника відповідно до умов укладеного Договору. Начальником БМіО ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» Залогіним Г.Ю. після підписання повернуто на адресу позивача видаткову накладну № 27 від 25.01.2022, яка містила підпис уповноваженої особи покупця, а також печатку підприємства. Жодних зауважень щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій шляхом складення відповідної видаткової накладної від відповідача не надходило. Також позивач наголосив на тому, що протягом 2022 року від відповідача не надходило жодних зауважень в частині визначення необхідності додаткового складання Актів приймання-передачі продукції. Позивач зауважив, що на адресу ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» разом з видатковими накладними № 27 від 25.01.2022 та № 48 від 10.02.2022 направлялися також для підписання у встановленому порядку товарно-транспортні накладні на підтвердження факту перевезення товару на адресу покупця за попередньо обумовленим місцем здійснення поставки товару, але відповідачем повернуто лише підписану та оформлену належним чином товарно-транспортну накладну до видаткової накладної № 48 від 10.02.2022, а підписану та оформлену належним чином товарно-транспортну накладну до видаткової накладної № 27 від 25.01.2022 не повернуто із невідомих причин. Позивач відзначив, що видаткові накладні № 27 від 25.01.2022 та № 48 від 10.02.2022 складені ТОВ «ВОЛЕВ-ІНВЕСТ» у зв'язку зі здійсненням постачання ресурсів на адресу ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять всі обов'язкові реквізити та засвідчені відтиском печаток сторін. При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд України дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є не належними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Крім того позивач відзначив, що ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» отримано у встановленому порядку податкові накладні за спірними видатковими накладними і протягом 2022 року відповідачем не подавалися уточнюючі податкові декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за видатковими накладними № 27 від 25.01.2022 та № 48 від 10.02.2022. За доводами позивача, відповідач, як учасник договірних відносин, зобов'язаний був в обов'язковому порядку дотримуватися умов Договору № 21/3002 від 22.06.2021 в частині проведення належним чином оплати вартості за фактично отриманий товар відповідно до видаткових накладних № 27 від 25.01.2022 та № 48 від 10.02.2022 з дотриманням строків на проведення оплати, визначених умовами Специфікацій № 001 від 22.06.2021 та Специфікації № 002 від 06.10.2021. До відповіді на відзив позивачем долучено належним чином засвідчену копію видаткової накладної № 27 від 25.01.2022, яка містить підписи та печатки обох сторін, та копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних, в тому числі за спірними поставками.
Від позивача 30.11.2022 надійшли до суду письмові пояснення, в яких позивачем наведено обставини перевезення ресурсів за Договором за попередньо узгодженим з відповідачем пунктом розвантаження перевізником ФОП Федкук Т.А., на підтвердження факту поставки оформлено у встановленому порядку відповідні товарно-транспортні накладені. До пояснень позивачем долучені належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних.
Позивачем 30.11.2022 надано заяву, в якій позивач просив суд залучити до участі у справі № 908/1913/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: фізичну особу-підприємця Федчук Т.А. Заява обґрунтована тим, що, оскільки відповідачем ставиться під сумнів поставка ресурсів за Договором згідно спірних видаткових накладних, факт здійснення поставок може бути підтвердженим перевізником ФОП Федчук Т.А., з якою укладений договір на транспортне та транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні № 04/07/19 від 04.07.2019.
Розглянувши заяву позивача про залучення до участі у справі третьої особи, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Позивач у заяві зазначив про здійснення перевезення за спірними поставками перевізником ФОП Федчук Тетяною Анатоліївною згідно з укладеним з нею договором, проте жодного обґрунтування, яким чином рішення у справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін спору, не навів.
З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичну особу-підприємця Федчук Т.А.
В судовому засіданні 15.02.2023 судом оглянуті надані представником позивача суду для огляду оригінали документів, долучених матеріалів справи, в тому числі, видаткової накладної № 27 від 25.01.2022 на суму 3600000,00 грн., товарно-транспортної накладної №1/25 від 25.01.2022 та акту прийому-передачі ресурсів від 23.02.2022.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОЛЕВ-ІНВЕСТ” (Постачальником, позивачем у справі) та приватним акціонерним товариством “ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ” (Покупцем, відповідачем у справі) 22.06.2021 укладений договір № 21/3002 (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - Ресурси) на умовах, передбачених цим договором.
За визначенням п. 2.1 Договору, кількість, номенклатура Ресурсів вказується в специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною (далі - Специфікації).
Відповідно до 3.2 Договору Постачальник зобов'язується поставити Ресурси на умовах поставки, зазначених у Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотерміс в редакції 2010 року.
Згідно із п. п. 3.3 Договору терміни поставки Ресурсів вказуються у Специфікаціях. У разі поставки Ресурсів відповідно до графіка - графік оформлюється у якості додатку до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Пунктом 4.1 Договору поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника пов'язані з постачання Ресурсів.
Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до неї Специфікацій (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору оплата Покупцем Ресурсів здійснює у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаних в цьому договорі.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що строк оплати Ресурсів: вказаний в специфікаціях до даного договору та надання пакету документів, зазначених в п. 6.4 цього договору.
За визначенням п. 6.4 Договору, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю до початку приймання Ресурсів наступні документи:
- рахунок на оплату Ресурсів (оригінал);
- транспортні та супровідні документи (в тому числі товарно-транспортну накладну (оригінал) та накладну на поставлені ресурси (оригінал) при постачанні автомобільним транспортом; залізничну накладну (копію) при постачанні залізничним транспортом);
- нотаріально засвідчену копію сертифіката походження або паспорт якості Постачальника або виробника (в разі, якщо Постачальник не є виробником);
- пакувальні документи;
- акт прийому-передачі Ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений з боку Постачальника (оригінал);
- інші документи, зазначені у Специфікації.
Покупець має право відмовитися від приймання поставлених Ресурсів до надання документів, зазначених у п. 6.4 цього договору.
Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
В пункті 9.2 Договору сторони узгодили, що у разі, якщо спори та розбіжності, які виникли у зв'язку з цим договором або щодо його укладення, зміни, порушення, розірвання, недійсності, що не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розв'язання здійснюється відповідно до матеріального права України наступним чином:
- спори, майнові вимоги за якими перевищуються еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (відповідно до чинного законодавства України);
- спори, майнові вимоги за якими не перевищуються еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (відповідно до Регламенту зазначеного суду), рішення якого є остаточним і обов'язковим для сторін і підлягає виконанню в терміни, які вказані в рішенні суду.
Згідно з п. 10.2 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженим представниками сторін і скріплення печатками сторін, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення договору органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог).
Відповідно до п. 10.5 Договору цей договір діє до 31 травня 2023 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.
Сторонами узгоджені та підписані додатки до Договору:
- Специфікація № 001 від 22.06.2021 на поставку Ресурсів на загальну суму 3600000,00 грн. з ПДВ;
- Специфікація № 002 від 06.10.2021 на поставку Ресурсів загальну суму 418800,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 4 Специфікації № 001 від 22.06.2021 та Специфікації № 002 від 06.10.2021 передбачено проведення оплати залишку 50% вартості Ресурсів протягом 60 та 30 календарних днів, відповідно, по факту поставки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору та Специфікацій №№ 001, 002 поставлено відповідачу передбачені договором Ресурси на загальну суму 4018800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- № 27 від 25.01.2022 на суму 3600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 600000,00 грн.;
- № 48 від 10.02.2022 на суму 418800,00 грн., в т.ч. ПДВ 69800,00 грн.
Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Заперечень щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.
Позивачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за переліченими поставками, що підтверджується копіями відповідних квитанцій про реєстрацію податкових накладних за вказаний період. Всі податкові накладні зареєстровані позивачем в ЄРПН в строки, передбачені ПК України.
Зобов'язання з оплати отриманого товару відповідачем належним чином не виконано. Частково сплачено вартість Ресурсів на суму 1800000,00 грн. (платіжне доручення № 493449 від 27.07.2021) та на суму 209400,00 грн. (платіжне доручення № 577425 від 19.11.2021), залишок заборгованості - 2009400,00 грн.
У зв'язку з наявністю заборгованості позивачем на адресу відповідача направлялись листи № 144 від 27.04.2022 та № 271 від 13.07.2022 щодо сплати заборгованості.
Доказів надання відповідачем відповіді на зазначені листи суду не надано.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з умов п. 4 Специфікацій № 001 та № 002 строк оплати за поставлені Ресурси - 60 та 30 календарних днів, відповідно, по факту поставки. Отже, граничний термін оплати вартості поставлених Ресурсів за видатковою накладною № 27 від 25.01.2022 - 26.03.2022, за видатковою накладною № 48 від 10.02.2022 - 12.03.2022.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним.
Щодо твердження відповідача, що строк оплати за договором не настав, оскільки позивачем не було надано повного пакету документів, вказаних у п. 6.4 Договору, то воно спростовується наступним.
До відносин поставки, не врегульованих нормами ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Також, в пункті 6.4 Договору сторони погодили, що Покупець вправі відмовитися від приймання поставлених Ресурсів до надання документів, зазначених в п. 6.4 цього Договору.
Отже, отримавши Ресурси без товаросупровідних документів, як то стверджує відповідач, він не скористався своїм правом, передбаченим ст. 666 Цивільного кодексу України та пунктом 6.4 Договору, щодо витребування у продавця необхідних документів або повернення Ресурсів, а тому зобов'язаний оплатити їх вартість.
Тож суд дійшов висновку, що факт належного прийняття (отримання без будь-яких претензій та зауважень) поставлених Ресурсів відповідачем підтверджується видатковими накладними, яка підписані з боку відповідача, та здійсненням часткової оплати за поставлені Ресурси, відтак у відповідача виник обов'язок щодо оплати поставлених Ресурсів.
Отже, аргументи відповідача відносно необґрунтованості і недоведеності позовних вимог щодо наявності основного боргу суд визнав помилковими та непереконливими.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 2009400,00 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 30316,59 грн. 3% річних та 234309,59 грн. інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за кожною окремо видатковою накладною за заявлений позивачем період з 29.03.2022 по 26.09.2022 та з 14.03.2022 по 26.09.2022, виходячи із прострочених сум заборгованості, суд визнав його правильним, тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 30316,59 грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: квітень 2022 року - серпень 2022 року за видатковою накладною № 27 та березень 2022 року - серпень 2022 року за видатковою накладною № 47, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 234309,59 грн., як і визначено позивачем. Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі 234309,59 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про своєчасне виконання ним зобов'язання по оплаті отриманих за договором Ресурсів, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Витрати на професійну правничу допомогу, які зазначені позивачем в орієнтовному розрахунку судових витрат, судом не розподіляються, оскільки представник позивача зазначив про надання відповідних доказів на понесення цих витрат після ухвалення рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ” (Північне шосе/вул. Теплична, буд 22-Б/1, м. Запоріжжя, 69106; ідентифікаційний код 00191885) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЕВ ІНВЕСТ” (вул. Патріотів України, буд. 173/3, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53207; ідентифікаційний код 36452972) 2009400,00 грн. (два мільйони дев'ять тисяч чотириста грн. 00 коп.) основного боргу, 30316,59 грн. (тридцять тисяч триста шістнадцять грн. 59 коп.) 3% річних, 234309,59 грн. (двісті тридцять чотири тисячі триста дев'ять грн. 59 коп.) інфляційних втрат та 34110,39 грн. (тридцять чотири тисячі сто десять грн. 39 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку із знаходженням судді Левкут В.В. у відрядженні на навчанні з 20.02.2023 по 24.02.2023 повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.03.2023.
Суддя В.В. Левкут