вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.02.2023м. ДніпроСправа № 904/3264/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення плати за користування вагонами та зберігання вантажу за договором про експлуатацію залізничної під'їздної колії у розмірі 365 975, 04 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Маламуж С.С., довіреність № 52-16/67 від 14.12.2022, представник
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та зберігання вантажу за договором про експлуатацію залізничної під'їздної колії № ПР/М-19-753/НЮдч від 05.12.2019 у розмірі 365 975, 04 грн., з яких:
- 352 512, 60 грн.- плата за користування вагонами;
- 13 462, 44 грн. - збір за зберігання вантажів.
Ухвалою від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17.10.2022.
12.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
17.10.2022 сторони в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою суду від 17.10.2022 відкладено підготовче засідання на 14.11.2022 о 10:45год.
26.10.2022 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 26.10.2022 задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
14.11.2022 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 05.12.2022.
01.12.2022 від позивача надійшли:
1. Заява про уточнення позовних вимог в частині зазначення назви відповідача в прохальній частині позову, а також станції призначення в тексті позову.
2. Відповідь на відзив.
3. Заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 02.12.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
05.12.2022 позивач в підготовчому засіданні надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що жодним законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачено у зв'язку з введенням комендантської години будь-які зміни в роботі промислових підприємств, або порядку розрахунків за надані послуги.
Позивач також зазначив, що станом на 10.04.2022, день подання листа № 52-40/235 про готовність прийняти на свою під'їзну колію 32 вагони, на коліях станції в очікуванні подавання простоювали 280 вагонів, що підтверджується актами загальної форми № 540 від 11.04.2022, № 546 від 14.04,2022, №№ 549, 550, 551 від 16.04.2022, №№ 554, 555, 556 від 17.04.2022, № 558, 559 від 19.04.2022, №№ 562,563, 565 від 21.04.2022.
Станом на 15.04.2022, день падання листа № 52-40/256 про готовність прийняти на свою під'їзну колію 83 вагони, на коліях станції в очікуванні подавання простоювали 243 вагонів, що підтверджується актами загальної форми №№ 549, 550, 551 від 16.04.2022, №№ 554, 555, 556 від 17.04.2022, № 558, 559 від 19.04.2022, №№562,563, 565 від 21.04.2022.
Таким чином, приймання на свою під'їзну колію незначної частини вагонів, що простоювали на коліях станції Кривий Ріг, не вирішило проблему загального скупчення вагонів на коліях станції, і не звільняє Відповідача від сплати коштів, що нараховані у якості плати за користування спірних вагонів під час затримки їх з вини Відповідача на підходах до станції призначення та на станції Кривий Ріг.
Відповідач проти позовних вимог заперечив.
Ухвалою від 05.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 02.01.2023. Оголошено перерву в підготовчому засіданні в межах розумного строку до 10.01.2023.
12.12.2022 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить, у зв'язку із помилковим зазначенням назви відповідача, змінити в позовній заяві на вірну назву.
Крім того, 12.12.2022 від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
13.12.2022 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
26.12.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
10.01.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився.
Ухвалою від 10.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.01.2023.
30.01.2023 позивач в судове засідання не з'явився.
Розгляд справи по суті позовних вимог не розпочато.
Відповідач надав усні пояснення.
Ухвалою від 30.01.2023 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог на 28.02.2023.
28.02.2023 позивач не зміг під'єднатися до судового засідання в режимі відео конференції, з приводу чого суд зазначає, що ч. 4 ст. 197 ГПК України встановлено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Крім того, це друге судове засідання з з розгляду справи по суті, в перше позивач також не з'явився.
Суд також наголошує, що явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Відповідач проти позовних вимог заперечив.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
28.02.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з затримкою вагонів на станціях підходу за наказами №№ 224, 225 та внаслідок несвоєчасного забирання вантажу з колій станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці відповідачу за весь час затримки було нараховано плату за користування вагонами у сумі 352 512,60грн за відомостями ф. ГУ-46 №№12049194, 17049221, 20049228, 22049231, 06059254, 15059259, , а також збір за зберігання вантажу у сумі 13 462,44 грн за накопичувальним картками ф. ФДУ-92 №№ 14049067, 14049068, 15049070, 11059086, 11059087.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що станція Інгулець не є станцією призначення та не є станцією підходу до станції призначення, у зв'язку з чим вважає, що позивач неправомірно затримав спірні вагони за наказами № 224 від 03.04.2022, №225 від 07.04.2022 (ст. Батуринська), як наслідок неправомірним є й нарахування плати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу.
Також відповідач наголошує на відсутності на станції призначення в період видачі наказів № 224 від 03.04.2022, №225 від 07.04.2022 вагонів, які були б затримані з його вини за актами загальної форми, що свідчить про порушення позивачем вимоги статті 41 Статуту залізниць України щодо зобов'язань у доставці вантажів за призначенням.
Відповідач зауважує, що позивач не довів також й вини АТ "ПівдГЗК" у затримці вагонів на станціях підходу, оскільки зобов'язання щодо доставки вантажу, який надійшов на адресу відповідача, покладено повністю на позивача. При цьому наявність вини вантажовласника, на думку відповідача, є обов'язковою умовою для нарахування плати за користування вагонами.
Крім того, відповідач указує, що у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України настали обставини непереборної сили. Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України підтвердила, що зазначені вище обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
За твердженням відповідача, зазначені обставини вказують на те, що затримка спірних вагонів на шляху прямування на адресу АТ "ПівдГЗК" мала місце внаслідок дії обставин непереборної вили та які виключають вину у виникненні затримки з боку АТ "ПівдГЗК" та відповідно до пункту 16 Правил користування вагонами та контейнерами, статті 617 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Крім того, відповідач зазначив, що одночасне стягнення плати за користування вагонами та їх зберігання є діями, які не можуть співпадати у часі та одне виклчає інше.
Відповідач вказує, що наказ № 61 не містить повних реквізитів.
01.12.2022 від відповідача надійшло клопотання, в якому він зазначив, що згідно з рішенням Ради Оборони Дніпропетровської області, керуючись законами України «Про правовий режим воєнного стану», «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з метою забезпечення захисту безпеки населення та інтересів держави, на території Дніпропетровської області запроваджено комендантську годину з 22.00 до 06.00 з 24 лютого 2022 року. Оскільки цей факт є загальновідомим, відповідно до положень ст.75 ГПК України не потребують доказуванню.
Відповідно до телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т), що міститься у матеріалах справи, затверджено «Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів від обов'язків вносити плату за користування вантажними вагонами та зборів під час воєнного стану в Україні».
Таким чином, дія рішення Правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) поширюється й на спірні вагони по справі №904/3264/22, оскільки ст. Кривий Ріг (станція призначення вантажу, що направляється АТ «ПІВДГЗК») розташована на території Дніпропетровської області в м. Кривий Ріг, на території яких запроваджено комендантську годину.
Також відповідач надав контррозрахунок, згідно якого плата за користування вагонами становить 97 410,00 грн. з ПДВ, збір за зберігання вантажу - 5 778,72 грн. з ПДВ.
ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та зазначає, що спірні вагони у кількості 59 одиниць прибули на адресу ПрАТ «Південний ГЗК» у квітні 2022 у складі одного поїзда № 3559, індекс 7108-596-7201. На шляху прямування, а саме на попутній станції Батуринська, усі вони разом були затримані на підставі наказу № 224 від 03.04.2022, а згодом наказу № 225 від 07.04.2022. Станцією затримки стосовно всіх вагонів цього поїзда складались відповідні документи (акти про затримку вагонів, повідомлення про затримку, акти загальної форми).
Після прибуття спірних вагонів на станцію призначення Кривий Ріг та здійснення технічного огляду 4 вагони були передані Відповідачу, а інші вагони цього поїзда були підготовлені для передачі пізніше, про що його було повідомлено встановленим порядком та зроблено записи у Книзі повідомлень про подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг. Оскільки Відповідач не був готовий вчасно забрати вагони, вони додатково простоювали на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів було складено акти загальної форми № 540 від 11.04.2022, № 552 від 17.04.2022, № 556 від 17.04.2022, № 565 від 21.04.2022.
Плата за користування вагонами цього поїзда була включена до відомостей плати за користування вагонами № 12049194, 17049221, 20049228, 22049231, 06059254, 15059259. Всі згадані вище первинні документи відображають обставини подій, що були підставою для нарахування сум, які включені до ціни позову.
Таким чином, вимоги про стягнення платежів за період затримки вагонів на підходах до станції призначення і безпосередньо на станції призначення Батуринська пов'язані між собою підставою виникнення та доказами - документами, якими було зафіксовано факт затримки.
Тому об'єднання в одній позовній заяві вимог про стягнення плати за користування вагонами поїзда № 3559, індекс 7108-596-7201 та збору за зберігання вантажів є обґрунтованою І відповідає вимогам ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно зауваження Відповідача щодо розмежування плати за користування вагонами під час затримки їх на підходах до станції призначення та під час затримки безпосередньо на станції призначення Кривий Ріг, позивач зазначив, що розмежування плати за час затримки вагонів на підходах до станції призначення та час затримки на станції призначення не здійснюється, оскільки це не відповідає вимогам Правил користування вагонами і контейнерами.
Таким чином, розрахунок ціни позову здійснений у відповідності до законодавства, цілком коректно, і підготовлені Позивачем процесуальні документи жодних ознак явної неповаги до суду не містять.
Позивач також зазначив, що залізниця не мала можливості доставити затримані вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу АТ "Південний ГЗК" раніше та своєчасно не забирались ним на свою під'їзну колію. Дані факти засвідчено в актах загальної форми ГУ-23, які відповідальними працівниками відповідача підписано без заперечень.
У своєму відзиві Відповідач зазначив, що відповідно до Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії АТ «Південний ГЗК», станціями примикання до станції Кривий Ріг є станції Кривий Ріг-Головний та Кривий Ріг-Західний. З цього він робить висновок, що станція затримки спірних вагонів Батуринська не є станцією підходу у розумінні п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами.
Крім того, позивач зазначив, що ані Правилами користування вагонами, ані Переліком виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами І контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час воєнного стану в Україні не передбачено підстав для звільнення Відповідача від сплати спірної суми.
Щодо посилання відповідача про одночасне стягнення або вимога про одночасне стягнення плати за користування вагонами та їх зберігання це дії, які не можуть співпадати у часі і одне виключає інше із зазначенням рішення у справі № 905/1455/13-г, відповідно до яких залізниці відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажів позивач зазначив наступне.
Твердження про те, що одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є неправомірним, спростовується, на думку позивача, змістом пункту 15 Договору, яким передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах - у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та Правилами зберігання вантажів.
При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 15.06.2018 по справі № 904/7360/17.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Про зазначене також йдеться у пункті 14 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" та у п.5.3. Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею". При цьому згідно вказаного Роз'яснення підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до п.п.2.1. п.2 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Крім того, Відповідач з посиланням на ч. 1 ст. 36 Статуту залізниць України зазначив, що Позивачем безпідставно було нараховано збір за зберігання вантажів у двократному розмірі, оскільки на його думку були відсутні будь-які ускладнення, пов'язані з несвоєчасним вивезенням вантажу.
Такі твердження Відповідача є безпідставними, оскільки наявність значних ускладнень підтверджено доданими до позовної заяви доказами, а саме листом начальника станції Кривий Ріг від 12.04.2022 № 69, актами загальної форми, з яких видно, що станом на 12.04.2022-на станції Кривий Ріг мало місце скупчення більше 200 вагонів, що прибули на адресу Відповідача і не були вчасно забрані ним на свою під'їзну колію.
Стосовно посилання Відповідача на відсутність реквізитів у наказі № 61 від 12.04.2022, Позивач пояснює, що для реєстрації оперативних наказів про застосування подвійної ставки збору за зберігання вантажів ведеться оперативний журнал довільної форми.
Позивач зазначає, що зазначений наказ має всі необхідні реквізити: дата наказу - « 12.04.22», посада підписанта - «ДН-2», що відповідно до прийнятих в умовах Укрзалізниці телеграфних скорочень означає посаду начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», прізвище підписанта дійсно зазначено без ініціалів, але це жодним чином не ускладнює його ідентифікацію, оскільки в межах підприємства є тільки один начальник Криворізької дирекції з прізвищем Страшко. Зауваження щодо відсутності в наказі посилання на документи, що підтверджують повноваження підписанта, є надуманим. Разом з тим, повноваження начальника дирекції передбачені у довіреності, копія якої також додана до позовної заяви.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наданням позивачем договірних послуг щодо залізничного перевезення вантажу (вагонів) та наявності правових підстав для виникнення зобов'язань відповідача щодо плати за користування вагонами й збору за зберігання вантажів.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі залізниця, позивач) та Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, Комбінат, відповідач) укладено договір № ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495 від 05.12.2019 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Кривий Ріг регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", з подальшими змінами та доповненнями (далі договір).
Згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Кривий Ріг через спарену стрілку № 2/4 в парній горловині станції і яка обслуговується локомотивом власника колії.
Межею під'їзної колії є сигнальний знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу "Ч" станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 м від стрілки примикання (пункт 1 договору).
Згідно з пунктом 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.
У пункті 5 договору сторони узгодили, що передача (здача) вагонів на під'їзну колію здійснюється:
- порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год.;
- передача розбірних поїздів, маршрутів завантажених аглорудою та вапняком за повідомленнями.
Повідомлення про подачу вагонів на під'їзду колію передається по телефону прийомоздавальником вантажу та багажу станції Кривий Ріг прийомоздавальнику вантажу та багажу власника колії, не пізніше ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Відповідно до пункту 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна власника колії.
Здавання вагонів у комерційному та технічному відношенні залізницею власнику колії здійснюється на одній з приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна власника колії.
Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.
За умовами пункту 7 договору кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 57 вагонів (228 вісей), для вагонів-обкотишовозів не більше 60 вагонів (240 вісей).
Про готовність вагонів до забирання маневровий диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ власника колії повідомляє по прямому телефонному зв'язку маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з подальшим письмовим підтвердженням за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.199 № 113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (пункт 8 договору).
З під'їзної колії вагони повертаються:
- завантажені маршрути цілими составами, які сформовані згідно з ПТЕ і планом формування поїздів;
- порожні вагони у тій кількості, в якій були передані на під'їзду колію.
Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на одну із приймально-відправних колії № 1-11 станції Допоміжна.
Приймально-здавальні операції у технічному та комерційному відношеннях здійснюються на одній з приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна (п. 9 договору).
Пунктом 10 договору передбачено, з під'їзної колії вагони здаються:
- навантажені маршрути через інтервал часу 1,5 год.;
- інші вагони за повідомленнями по мірв готовності у кількості, не менше 40 вісей.
Середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів по основних масових вантажах:
вивантаження
ст. Концентрат (Агломераційний цех):
Аглоруда (колія № 12) 94 ваг.
Аглоруда (колія № 13) 94 ваг.
Вапняк (колія № 15) 188 ваг.
Коксова дрібниця (колія № 14) 111 ваг.
Вугілля АШ (колія № 14) 111 ваг.
навантаження
ст. Агломерат
Агломерат (колія № 19) 352 ваг.
Концентрат залізорудний (РФЗ-1, колія № 11) 120 ваг.
ст. Концентрат
Концентрат залізорудний (колія № 11) 114 ваг.
Концентрат залізорудний (колія № 10) 114 ваг.
Концентрат залізорудний (колія № 38) 123 ваг.
Концентрат залізорудний (РЗФ-1 колія № 17) 74 ваг.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).
Для під'їзної колії встановлюється загальний єдиний термін перебування усіх вагонів 25,1 година (пункт 12 договору).
Відповідно до пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці плату:
- за подачу, забирання вагонів згідно з табл. 1, табл. 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (Тарифне керівництво № 1);
- за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативними документами.
Власник колії відшкодовує залізниці витрати на утримання смуги відведення за 2019 рік у розмірі 21 253,93 грн за рік без ПДВ.
Списання здійснюється з особового рахунку власника колії.
Збори і плата вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 21.12.2019 до 20.12.2024 включно (пункт 20 договору).
У квітні 2022 року за накладними №№ 54728667, 70780, 70283, 70891, 70894, 70782, 70892, 70781, 70282, 70281, 70888, 66105, 70889, 70890, 70887, 70886, 14133, 14131, 14132, 69425, 69421, 69423, 69422, 69420, 70897, 70883, 70895, 70884, 70904, 70896, 70893, 70591, 70885, 70749, 09223, 70901, 612838, 09222, 09899, 09898, 70592, 70590,70747, 70784, 70900, 70899, 70744, 09927, 09926, 09928, 70578, 70579, 70748, 70745, 70577, 70783 залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони (далі спірні вагони). У перевізних документах станцією призначення вказано станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці.
На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, спірні вагони були затримані на підставі: наказу 224 від 03.04.2022 у кількості 59 вагона, що перевозились у поїзді № 3559; наказу № 225 від 07.04.2022, у зв'язку зі скупченням вагонів на станції Кривий Ріг через їх неприйняття одержувачем на свою під'їзну колію.
Факти скупчення (затримки) вагонів на коліях станції призначення з вини одержувача у період з 23.03.2022 по 21.04.2022 засвідчені актами загальної форми ГУ-23 №№ 497, 498, 502, 503, 506, 509, 511, 517, 518, 519, 520, 521, 524, 525, 526, 527, 528, 530, 532, 540, 546, 549, 550, 551, 554, 555, 556, 558, 559, 562, 563, 565, підписаними відповідачем без заперечень, аокрім акту № 497 від 05.04.2022, що пдписаний і запереченням «затримка вагонів на ст.. Кривий Ріг виникла з причин, що не залежать від вантажоотримувача, воєнних дій.».Час перебування на станції призначення вагонів за цими актами (з 17:30 год. 23.02.2022 по 13:10 год. 21.04.2022) охоплює час затримки вагонів за наказами № 224 від 03.04.2022, № 225 від 07.04.2022, що підтверджується актами про затримку форми ГУ-23а № 6 від 03.04.2022 та №5 від 07.04.2022, №7 від 07.04.2022 та № 6 від 10.04.2022, та актами загальної форми ГУ 23 № 6 від 03.04.2022, № 7 від 07.04.2022.
Повідомлення про затримку спірних вагонів за наказом № 224 від 03.04.2022 та № 225 від 07.04.2022 станцією призначення передано представникам Комбінату 03.04.2022 о 16:50 год. Та 07.04.2022 о 14:15 год, тобто не пізніше двох годин після його отримання, як то передбачає абзац 4 пункту 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами. Зазначена обставина підтверджується відповідними повідомленнями (а.с.26,31, т. 1).
По прибутті цих вагонів на станцію призначення позивач своєчасно (відповідно до пункту 2 Правил видачі вантажів, пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами) повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 (а.с. 81-100 т. 1). Але вагони, що прибули на адресу АТ "ПівдГЗК", своєчасно не забирались ним на під'їзну колію, про що були складені акти загальної форми ГУ-23 №№ 497, 498, 502, 503 від 05.04.2022, №№ 506, 509, 511 від 06.04.2022, №№ 517, 518, 519, 520, 521, 524, 525, 526, 527, 528, 530, 532 від 09.04.2022, №540 від 11.04.2022, №546 від 14.04.2022, №№ 549, 550, 551 від 16.04.2022, №№ 554, 555, 556 від 17.04.2022, №№ 558, 559 від 19.04.2022, № 562, 563, 565 від 21.04.2022, які підписані представниками станції та відповідача.
За час затримки вагонів з вини вантажовласника позивачем нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями плати форми ГУ-46 №№ 12049194, 17049221, 20049228, 22049231, 6059254, 15059259, 15059259 на суму 352 512,60 грн та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№14049067, 14049068, 15049070,11059086, 11059087 на суму 13 462,44 грн (а.с.43 - 50 т. 1).
Відомості плати за користування вагонами форми ГУ- 46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92 були підписані відповідачем із запереченнями з посиланням щодо відсутності його вини у затримці спірних вагонів з незалежних від нього причин, а саме внаслідок воєнних дій.
Відповідач плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу не сплатив, що й стало причиною спору.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Порядок та умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі Правила, Правила користування вагонами і контейнерами).
Відповідно до пунктів 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).
Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила № 334), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порт, підприємства.
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами).
За змістом пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. Для запису повідомлень на станції ведеться Книга повідомлень. Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Порядок нарахування плати за зберігання вантажів залізницею визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (далі Правила № 644).
Термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача (пункт 4 Правил № 644).
Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється:
якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;
при переадресуванні після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;
при затримці з моменту затримки (пункт 8 Правил № 644).
Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми (пункт 9 Правил № 644).
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн за добу; при зберіганні вантажів у вагонах 4,0 грн за одну тонну. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 № 205 до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, та збору за зберігання вантажів, що вказані в розділі ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3,023.
Відповідно до абзацу третього пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Відповідно до Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами та згідно з Тарифним керівництвом № 1 за час затримки спірних вагонів позивачем розрахована плата за користування цими вагонами за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 12039135, 12039136, 14039138, 14039140, 14039141, 15039143, 15039144, 16039147, 16039148, 17039152, 19039156, 19039157, 20039162, 24039170, 15039143, 17039152, 24039170 на суму 352 512,60 грн та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 10039019, 10039020, 28039047, 29039050, 14039024, 14039026, 14039028, 22039042 на суму 13 462,44 грн.
За результатом перевірки виконаного позивачем розрахунку порушень не встановлено.
Оцінюючи надані позивачем докази, суд доходить висновку щодо законності й обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Доводи відповідача судом не приймаються з огляду на таке.
Так, згідно з частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності своєї вини в затримці вагонів на станції та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правила користування вагонами і контейнерами.
Натомість його вина у затримці вагонів підтверджується наступним.
За змістом пунктів 5, 6 укладеного між позивачем та відповідачем договору від 05.12.2019 (з подальшими змінами) передача (здача) порожніх вагонів під навантаження на під'їзну колію здійснюється через інтервал часу 1,5 год. Повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються по телефону прийомоздавальником вантажу та багажу станції Кривий Ріг прийомоздавальнику вантажу та багажу власника колії не пізніше ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження та вивантаження форми ГУ-2.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій № 1-11 станції Допоміжна власника колії.
Здавання вагонів у комерційному та технічному відношенні залізницею власнику колії здійснюється на одній з приймально-здавальних колій № 1-11 станції Допоміжна власника колії. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.
Відповідно до пункту 8 вказаного договору про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ власника колії повідомляє по прямому телефонному зв'язку маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, не пізніше, ніж за 2 години до фактичної здачі вагонів з подальшим письмовим підтвердженням за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами.
Жодних доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору чи іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення відповідач суду не надав.
В обґрунтування правової позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під'їзні колії відповідач до відзиву на позовну заяву додав довідки щодо зайнятості колій на станції Допоміжна, з яких вбачається, що на момент видачі наказів про затримку вагонів були в наявності вільні колії.
Утім, навіть за умов наявності вільних під'їзних колій на станції Допоміжна, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні, а навпаки - це є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.
Викладеним спростовується готовність відповідача прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.
Крім того, зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно з Технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниця" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 904/5461/18.
Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України № 507 від 31.08.2005, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.
Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у листі № 0701-11/96/715/14, що кореспондується з постановами Вищого господарського суду України у справах №№ 904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13, 904/3583/14.
За таких обставин висновок відповідача про наявну можливість позивачу доставити спірні вагони на станцію призначення внаслідок наявних деяких вільних колій носить суб'єктивний характер.
Разом із тим безспірною є та обставина, що наявність тимчасово вільних колій на станції це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів (вагонів), які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).
Отже, відповідачем не доведена відсутність своєї вини у скупчення вагонів на станції призначення. Крім того, плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватися лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 03.09.2013 у справі 904/2287/13.
Отже, відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до статті 121 Статуту залізниці України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;
в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Згідно з пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Також суд вважає за необхідне зауважити на переконливості доводів позивача щодо розуміння поняття підходів до станції призначення, згідно з яким до них належить будь-яка станція на шляху прямування вантажу до станції призначення. Тому суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправомірності затримання позивачем спірних вагонів на станції Допоміжна за наказами №№ 224 від 03.04.2022, № 225 від 07.04.2022.
Наявність законодавчо визначених підстав для звільнення від плати за користування вагонами й збору за зберігання вантажів відповідачем не доведена.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та зберігання вантажу за договором про експлуатацію залізничної під'їздної колії у розмірі 365 975, 04 грн. - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191000) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) плату за користування вагонами в розмірі 352 512,60 грн., збір за зберігання вантажів у розмірі 13 462,44 грн., судовий збір у розмірі 5 489,63 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.03.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко