Постанова від 28.02.2023 по справі 905/2881/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Харків Справа № 905/2881/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (вх. № 1302 Д/2) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. № 95 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Кротіновою О.В., повний текст складено 28.10.2022,

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг", м.Київ,

до відповідача-1: Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк,

до відповідача-2: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ,

про стягнення заборгованості за договорами фінансового сублізингу у розмірі 695.266.175,34грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17 задоволено частково позовні вимоги Приватного акціонерне товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" до Державного підприємства "Донецька залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця", про стягнення заборгованості за договорами фінансового сублізингу у розмірі 695.266.175,34 грн, з яких 627.271.564,70 грн - основна сума боргу, 67.994.610,64 грн - 3% річних. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерне товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (код ЄДРПОУ 30674235) заборгованість за договорами фінансового сублізингу у розмірі 72.810.804,15 грн, з яких 61.501.673,91 грн - основна сума боргу, 11.309.130,24 грн - 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 25.133,67 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПРАТ "Укртранслізинг" задовольнити в повному обсязі, а саме стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (код ЄДРПОУ 30674235) за договорами фінансового сублізингу грошові кошти в розмірі 695.266.175,34 грн, у тому числі: заборгованість відповідача за лізинговими платежами (з урахуванням коефіцієнту коригування) - 627.271.564,70 грн; суму 3% річних у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням лізингових платежів - 67.994.610,64 грн; судові витрати зі сплати судового збору стягнути з відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (вх. № 1302 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 17 січня 2023 року о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" також не погодилось з вказаним рішенням місцевого господарського суду та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. № 95 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.02.2023 о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

До Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8445ел.9958 від 26.12.2022), в якому відповідач 2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17.

11.01.2023 від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвоката Пішковцій Оксани Вікторівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку (вх. № 382ел.502), в якій заявник зазначає про те, що представник відповідача, що буде приймати участь у судовому засіданні Калініна Олена Олегівна. До вказаного клопотання не додано доказів на підтвердження повноважень представника.

Також, 13.01.2023 до суду апеляційної інстанції від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвоката Калініної Олени Олегівни надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку (вх.№ 460ел.734), до якої на підтвердження повноважень представника додано ордер на надання правової (правничої) допомоги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.01.2023 о 10:30 годині, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16.01.2023 до суду апеляційної інстанції представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвокатом Калініною О.О. для участі в судовому засіданні по справі №905/2881/17, яке відбудеться 17.01.2023 о 10:30 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, надіслано копію ордеру від 11.01.2023 №1121526 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю для підтвердження повноважень представника АТ "Укрзалізниця" - Калініної Олени Олегівни.

16.01.2023 до апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" адвоката Пхайко Юлії Леонідівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку (вх.№ 550). Проте вказане клопотання подане (16.01.2023) за день до призначеного судового засідання, тобто з порушенням встановлених частиною другою статті 197 ГПК України строків для його подання, а отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 17.01.2023 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином. Крім того, відеоконференцзв'язок із представником АТ "Укрзалізниця" адвокатом Калініною О.О. в судовому засіданні 17.01.2023 встановити не вдалося, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт від 17.01.2023 № 12-33/16.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, зокрема, відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (вх. № 1302 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17 на 28 лютого 2023 року о 10:00 год.; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104.

При цьому, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 17.01.2023, враховуючи відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на той самий процесуальний документ, а саме на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17, дійшов висновку про необхідність здійснити спільний розгляд вказаних апеляційних скарг.

23.01.2023 до суду апеляційної інстанції від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвоката Калініної Олени Олегівни надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку (вх.№ 859ел. 1413), яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2023.

20.02.2023 до суду апеляційної інстанції від представника Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" адвоката Пхайко Ю.Л. надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку (вх.№ 2086), яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 28.02.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників сторін; представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове про задоволення позову; представник відповідача 2, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПРАТ "Укртранслізинг", задовольнити апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця", скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та 2-го відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (сублізингодавець) та Державним підприємством "Донецька залізниця" (сублізингоодержувач), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця", укладено договори фінансового сублізингу №37-Д/Ш-071374/НЮ від 18.06.2007, №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007, №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007, №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 (далі - договори) (т.1 а.с. 142-182, т.2 а.с. 1-84, 85-118, 182-215, 216-250, т.3 а.с. 80-119, 120-228, т.4 а.с.79-121, 122-194).

Відповідно до пункту 2.1 цих договорів сублізингодавець передає сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених цими договорами, предмети лізингу, отримані раніше від лізингодавця за договорами фінансового лізингу, що відповідають встановленим сублізингоодержувачем технічним вимогам, визначеним у додатках №2 до цих договорів.

Виходячи з пункту 3.2 договорів загальна ціна цих договорів визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які узгоджуються та підписуються сторонами та є невід'ємними частинами цих договорів.

При цьому, у пункті 3.2 договору №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007 величина лізингових платежів, що підлягає оплаті, зафіксована в графіках до цих договорів і розраховується згідно з пунктами 1.8, 1.9 цих договорів (т.1, а.с. 142-156, т.2, а.с.1-15, 85-99, 119-130, 182-196).

Відповідно до пункту 3.2 договору №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007, №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №37-Д/Ш-071374/НЮ від 18.06.2007, №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 величина лізингових платежів, що підлягає оплаті, зафіксована в графіках до цих договорів і розраховується згідно з пунктами 1.7, 1.8 цих договорів (т.2, а.с. 216-230, т.3, а.с. 80-94, 120-134, т.4, а.с.79-93, 122-135).

Разом з цим, пунктами 1.7, 1.8 договорів (№36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007, №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №37-Д/Ш-071374/НЮ від 18.06.2007, №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007) та пунктами 1.8, 1.9 договорів (№Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007) сторони погодили, що лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до Графіків нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скореговані на Коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу сублізингодавцем, інші витрати тощо.

Коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержувана з відношення:

К=Курс2/Курс1, де

Курс1 - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договорів.

Курс2 - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

Згідно положення пункту 3.3 договорів лізингові платежі за користування предметом лізингу по Графіках здійснюються сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно до графіка і мають бути скорегованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів.

Відповідно до пункту 3.5 договорів лізингові платежі, що надійшли від сублізингоодержувача зараховуються сублізингодавцем в наступному порядку: 1) в рахунок сплати прострочених лізингових платежів; 2) в рахунок поточних лізингових платежів.

Платежі за цим договором здійснюються в гривнях відповідно до законодавства України (п. 3.6 договорів).

Сублізингодержувач здійснює лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу (п.3.10 договорів).

У пункті 4.1 договору №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007 визначено, що строк фінансового сублізингу складає 120 місяців (лізингових періодів) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Пунктом 4.1 інших договорів визначено, що строк фінансового сублізингу складає 84 місяців (лізингових періодів) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Розділом 5 договорів встановлені умови передачі предмета лізингу сублізингоодержувачу.

Пунктом 12.1 узгоджено, що ці договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених даними договорами.

Термін сублізингу за цими договорами може бути продовжений за погодженням сторін умов, на яких продовжується термін лізингу за договорами фінансового лізингу (п.12.2 договорів).

Вказані договори підписані сторонами у встановленому законодавством порядку.

Також, між сторонами узгоджені базові Графіки сплати лізингових платежів, а також графіки передачі предметів лізингу, що є додатками до спірних договорів.

В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди до вказаних договорів, зокрема:

- додатковою угодою №8 від 31.03.2009 до договору фінансового сублізингу №37-Д/Ш-071374/НЮ від 18.06.2007 сторонами погоджено внести зміни до договору та доповнення, відповідно до яких додані до цієї угоди Додаток №3 від 31.03.2009 "Графік №1 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №3 від 31.03.2009 "Графік №2 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №3 від 31.03.2009 "Графік №3 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №3 від 31.03.2009 "Графік №4 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №3 від 31.03.2009 "Графік №5 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №3 від 31.03.2009 "Графік №6 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №3 від 31.03.2009 "Графік №7 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №3 від 31.03.2009 "Графік №8 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №3 від 31.03.2009 "Графік №9 нарахування та сплати лізингових платежів" є невід'ємними частинами договору. З дати підписання цієї угоди сублізингоодержувач здійснює лізингові платежі лише згідно додатків 3 від 31.03.2009 до договору; додатковою угодою №9 від 30.09.2014 до вказаного договору сторони погодили, що додані до цієї угоди Додатки № 3 від 31.03.2009 та Додатки № 4/1, 4/2, 4/3 від 30.09.2014 є невід'ємною частиною договору та з дати підписання цієї угоди сублізингоодержувач здійснює лізингові платежі згідно цих додатків (т.3, а.с.210-228, т.14, а.с.239-242).

- додатковою угодою №2 від 31.03.2009 до договору фінансового сублізингу №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007 сторонами погоджено внести зміни до договору та доповнення, відповідно до яких додані до цієї угоди Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №1 нарахування та сплати лізингових платежів" та Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №2 нарахування та сплати лізингових платежів" є невід'ємними частинами договору (т.3, а.с. 114-118);

- додатковою угодою №4 від 31.03.2009 до договору фінансового сублізингу №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007 сторонами погоджено внести зміни до договору та доповнення, відповідно до яких додані до цієї угоди Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №1 нарахування та сплати лізингових платежів" та Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №2 нарахування та сплати лізингових платежів" є невід'ємними частинами договору; додатковою угодою № 5 від 30.09.2014 сторони погодили, що додані до цієї угоди Додатки № 4/1, 4/2 від 30.09.2014 є невід'ємною частиною договору та з дати підписання цієї угоди сублізингоодержувач здійснює лізингові платежі згідно цих додатків (т.4, а.с. 117-121, т.14, а.с.218-220);

- додатковою угодою №5 від 31.03.2009 до договору фінансового сублізингу №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 сторонами погоджено внести зміни до договору та доповнення, відповідно до яких доданий до цієї угоди Додаток №3 від 31.03.2009 "Графік нарахування та сплати лізингових платежів" є невід'ємною частиною договору (т.4, а.с.192-194);

- додатковою угодою №2 від 31.03.2009 до договору фінансового сублізингу №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007 сторонами погоджено внести зміни до договору та доповнення, відповідно до яких доданий до цієї угоди Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік нарахування та сплати лізингових платежів" є невід'ємною частиною договору (т.2, а.с. 248-250);

- додатковою угодою №3 від 31.03.2009 до договору фінансового сублізингу №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007 сторонами погоджено внести зміни до договору та доповнення, відповідно до яких додані до цієї угоди Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №1 нарахування та сплати лізингових платежів" та Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №2 нарахування та сплати лізингових платежів" є невід'ємними частинами договору (т.1, а.с.178-182);

- додатковою угодою №4 від 31.03.2009 до договору фінансового сублізингу №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007 сторонами погоджено внести зміни до договору та доповнення, відповідно до яких додані до цієї угоди Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №1 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №2 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №3 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №4 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №5 нарахування та сплати лізингових платежів", Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік №6 нарахування та сплати лізингових платежів" є невід'ємними частинами договору; додатковою угодою № 5 від 30.09.2014 сторони погодили, що додані до цієї угоди Додатки № 4/1, 4/2, 4/3, 4/4, 4/5, 4/6 від 30.09.2014 є невід'ємною частиною договору та з дати підписання цієї угоди сублізингоодержувач здійснює лізингові платежі згідно цих додатків (т.2, а.с.72-84, т.14, а.с. 227-233);

- додатковою угодою №2 від 31.03.2009 до договору фінансового сублізингу №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007 сторонами погоджено внести зміни до договору та доповнення, відповідно до яких доданий до цієї угоди Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік нарахування та сплати лізингових платежів" є невід'ємною частиною договору (т.2, а.с. 116-116-118);

- додатковою угодою №2 від 31.03.2009 до договору фінансового сублізингу №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007 сторонами погоджено внести зміни до договору та доповнення, відповідно до яких доданий до цієї угоди Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік нарахування та сплати лізингових платежів" є невід'ємною частиною договору (т.2, а.с.213-215);

- додатковою угодою №1 від 31.03.2009 до договору фінансового сублізингу №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 сторонами погоджено внести зміни до договору та доповнення, відповідно до яких доданий до цієї угоди Додаток №4 від 31.03.2009 "Графік нарахування та сплати лізингових платежів" є невід'ємною частиною договору (т.2, а.с.143-145).

На підтвердження належного виконання позивачем своїх зобов'язань за спірними договорами щодо надання об'єкту фінансового сублізингу лізингоодержувачу в матеріалах справи наявні акти приймання передачі майна в сублізинг до спірних договорів, що підтверджують факт передачі предметів лізингу у користування сублізингоодержувача (т.2, 3, 4, 12).

Проте, відповідачем 1 сплата лізингових платежів здійснювалась з порушенням встановлених графіками платежів строків, що не заперечувалось під час розгляду даної справи.

На підтвердження наявності заборгованості, у тому числі за означеними спірними договорами, позивачем надано Звіти про результати фінансово господарської діяльності ПАТ "Укртранслізинг" за 2014, за 2015, за 2016, за 2017, за 2018.

Також на підтвердження наявності боргу, в матеріалах справи містяться звіт незалежного аудитора №29-АВ від 31.03.2014, акт Головного управління ДФС у м.Києві про результати документальної планової виїзної перевірки позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (т.11, а.с.17-51).

У грудні 2017 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" (відповідач 1), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" (відповідач 2), про стягнення заборгованості за договорами фінансового сублізингу у розмірі 1.215.688.214,39 грн, з яких 681.459.717,33 грн - основна сума боргу, 145.048.234,08 грн - пеня, 67.774.356,20 грн - 3% річних та 321.405.906,79 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяви №УТЛ-314/09/20 від 23.09.2020 про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на несвоєчасне виконання Державним підприємством "Донецька залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця", грошових зобов'язань за договорами фінансового сублізингу №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №37-Д/Ш-071374/НЮ від 18.06.2007, №38-Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007, №40-Д/П-071370/НЮ від 19.06.2007, №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007, №Д/П-071737/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071738/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071740/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007, №Д/Т-071759/НЮ від 29.08.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007, №36-Д/П-071368 від 19.06.2007, №Д/П-071742/НЮ від 21.08.2007 та №Д/П-071744/НЮ від 21.08.2007, внаслідок чого виникли підстави для стягнення боргу та нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач 2 у відзиві зазначив, зокрема, про те, що здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості за лізинговими платежами із застосуванням коефіцієнту коригування до всіх складових лізингового платежу суперечить умовам спірних договорів.

Крім того, від АТ "Укрзалізниця" до місцевого господарського суду надійшла заява про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача в частині стягнення лізингових платежів та 3% річних до 11.12.2014, а також в частині стягнення пені, нарахованої до 11.12.2016, враховуючи звернення позивачем до суду 11.12.2017.

В свою чергу, відповідачем подано заперечення на заяву відповідача 2 про застосування позовної давності, в якій останній зазначає про переривання перебігу позовної давності внаслідок підписання відповідачем 1 актів звіряння взаємних розрахунків за спірними договорами фінансового сублізингу за період 4 кварталу 2014 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" заборгованість за договорами фінансового сублізингу у розмірі 749.234.073,53 грн, з яких 681.459.717,33 грн основана сума боргу та 67.774.356,20 грн 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 147.912,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" до Державного підприємства "Донецька залізниця" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- актами звіряння взаємних розрахунків, підписаними між позивачем та відповідачем 1 станом на 4 квартал 2014 року сторони визначили наявність заборгованості сублізингоодежувача за лізинговими платежами;

- в підтвердження наявності спірної суми основного боргу у загальному розмірі 681.459.717,33 грн, позивачем надано звіти про результати фінансово - господарської діяльності Приватного акціонерного товариства "Укртранслізинг" за 2014 -2018 роки. Також, на підтвердження наявності боргу, в матеріалах справи містяться звіт незалежного аудитора №29-АВ від 31.03.2014, акт Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про результати документальної планової виїзної перевірки позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Разом з цим, в матеріалах справи наявні виписки з рахунку позивача, які відображають наявність заборгованості за лізинговими платежами у загальному розмірі 681459717,33 грн;

- виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи актів прийому - передачі майна в сублізинг, які підтверджують факт надання об'єкту фінансового сублізингу лізингоодержувачу, позивач свої зобов'язання за спірними договорами виконав належним чином. Таким чином, Державне підприємство "Донецька залізниця" не мало жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі сплати лізингових платежів відповідно до умов графіків платежів, які є додатками до договорів фінансового сублізингу;

- умов щодо збільшення позовної давності спірні договори сублізингу не містять;

- враховуючи дату уточнення позовних вимог в частині стягнення пені та надання відповідної заяви до суду - 23.09.2020, а також заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені згідно з пунктом 9.2 договорів фінансового сублізингу, річний строк позовної давності сплинув відносно вимог про стягнення пені, нарахованої за період до 23.09.2019. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені за спірними договорами, періодом нарахування є з 20.09.2019 по 21.09.2020, при цьому нарахування пені здійснюється на загальні суми боргу за кожним договором. Проте, належними періодами нарахування пені, згідно з пунктом 9.2 договорів фінансового сублізингу, є шість місяців від дати сплати лізингових платежів, визначених графіками нарахування та сплати лізингових платежів, за кожним платежем окремо, як це визначено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки іншого періоду нарахування пені умовами спірних договорів сторонами не визначено. Тобто, за умовами, зокрема, договору фінансового сублізингу №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007 (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №5 від 30.09.2014) останній лізинговий платіж мав бути сплачений 10.09.2018, тому належним періодом нарахування пені, згідно пунктом 9.2 договору, є період з 11.09.2018 по 11.03.2019, що відповідало б приписам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, тоді як позивачем нарахована пеня за вказаним договором за період з 20.09.2019 по 21.09.2020, з огляду на що розрахунок позивача є необґрунтованим та безпідставним. У зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за договорами фінансового сублізингу №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №37-Д/Ш-071374/НЮ від 18.06.2007, №38-Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007, №40-Д/П-071370/НЮ від 19.06.2007, №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007, №Д/П-071737/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071738/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071740/НЮ від 21.08.2007, №28/Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007, №Д/Т-071759/НЮ від 29.08.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007, №36-Д/П-071368 від 19.07.2007, №Д/П-071742/НЮ від 21.08.2007 та №Д/П-071744/НЮ від 21.08.2007 у загальному розмірі 145 048 234,08 грн слід відмовити;

- перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за договорами фінансового сублізингу за періоди з 11.04.2014 по 21.09.2020 суди дійшли висновку, що їх розмір є вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 67.774.356,20 грн;

- враховуючи умови пункту 1.7 договорів фінансового сублізингу щодо сплати лізингових платежів у гривні з коригуванням курсу валют за визначеною цим пунктом формулою, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 321.405.906,79 грн - відсутні, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти;

- посилання АТ "Укрзалізниця" на сплив строку позовної давності відносно суми основного боргу колегією суддів не приймається до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні акти звіряння взаємних розрахунків за 4 квартал 2014 року, які підписані між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця" та скріплені печатками підприємств;

- посилання представника АТ "Укрзалізниця" на підписання актів невстановленою особою є безпідставними, оскільки під час розгляду справи встановлено підписання зазначених актів представником Державного підприємства "Донецька залізниця" - Подлуцьким В.О., який діяв на підставі довіреності №Н-01/160 від 28.01.2009, яким також підписані додаткові угоди до спірних договорів щодо внесення змін до графіків сплати лізингових платежів. При цьому, відповідачами належним чином не доведено відсутності у Подлуцького В.О. повноважень на момент підписання вказаних актів звіряння;

- посилання АТ "Укрзалізниця" на втрату повноважень особою, яка підписала довіреність на ім'я Подлуцького В.О., не ґрунтується на законі, оскільки така втрата не впливає на чинність і легітимність довіреності, виданої під час наявності у представника довірителя відповідних повноважень;

- що стосується посилань представника АТ "Укрзалізниця" на відсутність дати підписання актів звіряння взаємних розрахунків за 4 квартал 2014 року, то останні складені не раніше 31.12.2014, оскільки вказані акти підтверджують остаточні розрахунки сторін протягом всього 4 кварталу, тобто з 01.10.2014 по 31.12.2014 включно. Отже, враховуючи положення статті 264 Цивільного кодексу України, в даному випадку мало місце переривання строку позовної давності. Крім того, судами враховується лист позивача №12/01/16 від 19.01.2016 щодо наявності заборгованості за договорами фінансового сублізингу у загальному розмірі 404,9 млн. грн, а також лист-відповідь відповідача №ЦФ-16/50 від 22.01.2016 щодо зазначення початку процесу погашення простроченої та поточної заборгованості з січня 2018 року;

- таким чином, на момент подання позову в даній справі (12.12.2017) строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості не сплив;

- наданий АТ "Укрзалізниця" контррозрахунок суми заборгованості не спростовує вимог позивача, оскільки останній здійснений без застосування коефіцієнту коригування, що не відповідає умовам укладених з позивачем договорів фінансового сублізингу;

- "коефіцієнт коригування" застосовується до таких складових лізингового платежу: як винагорода сублізингодавця, відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податки, сплачувані відносно предмета лізингу сублізингодавцеві, інших витрат тощо, що прямо узгоджено у пункті 1.8 договорів фінансового сублізингу, отже зауваження АТ "Укрзалізниця" щодо неправомірності такого застосування є необґрунтованими;

- посилання АТ "Укрзалізниця" на неправильне зарахування позивачем здійснених лізингових платежів з порушенням черговості відповідно до призначення платежу відхиляються, оскільки порядок зарахування лізингових платежів безпосередньо узгоджено сторонами у пункті 3.5 договорів фінансового сублізингу, згідно із яким лізингові платежі, що надійшли від сублізингодержувача зараховуються сублізингодавцем в наступному порядку: в рахунок сплати прострочених лізингових платежів; в рахунок поточних лізингових платежів;

- на думку АТ "Укрзалізниця" Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" з 2007 року невірно трактує пункт договорів фінансового сублізингу, а саме з конструкції речення абзацу 2 пункту 1.7 договорів АТ "Укрзалізниця" вбачає, що коефіцієнт коригування застосовується тільки відносно сум, що еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу і не повинен застосовуватись до інших складових лізингового платежу, а саме сум, що еквівалентні винагороді сублізингодавця. В свою чергу, дане ствердження АТ "Укрзалізниця" є помилковим і таким, що не відображає того, що зафіксовано в договорі. А саме, абзац 2 пункту 1.7 договорів передбачає, що в лізинговий платіж входять суми, які по-перше скориговані на коефіцієнт коригування (к) і при цьому дані суми еквівалентні у одному випадку відшкодуванню вартості предмета лізингу, а в іншому випадку вищевказані суми еквівалентні розміру винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу сублізингодавцем, а в третьому випадку вищевказані суми, що еквівалентні іншим витратам, тощо. Про помилковість тверджень АТ "Укрзалізниця" свідчить і той факт, що Державне підприємство "Донецька залізниця" сплачувало самостійно лізингові платежі, трактуючи пункт 1.7 договорів як позивач, на підтвердження цього позивачем надавалися до суду першої інстанції копії виписок з рахунку Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" та копії актів звіряння взаєморозрахунків підписаних між Державним підприємством "Донецька залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Укртранслізинг". Крім того, такий порядок застосування коефіцієнта коригування підтверджується численними судовими рішеннями, які винесені в аналогічних справах про стягнення заборгованості за аналогічними договорами фінансового сублізингу, що укладалися з іншими залізницями України, а також судовими рішеннями про стягнення заборгованості по даним договорам фінансового сублізингу, а саме, позови до Державного підприємства "Донецька залізниця", за даними договорами фінансового сублізингу, тлумачення яких є предметом даного позову, перелік, яких наведено у відзиві на апеляційну скаргу;

- щодо посилань АТ "Укрзалізниця" про передчасність стягнення заборгованості з врахуванням коефіцієнта коригування та нарахування та стягнення 3 % річних, то вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, виходячи з наступного. По-перше, з апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" незрозуміло, що саме порушено при винесенні рішення судом першої інстанції, а саме відповідно до поданих відзивів на позовну заяву, численних пояснень і уточнень, АТ "Укрзалізниця" жодного разу не звертав уваги та не надавав правової оцінки передчасності стягнення коефіцієнта коригування. По-друге, відповідно до наведеної в апеляційній скарзі постанови Вищого господарського суду України по справі № 910/20322/15, вона стосується сплати коефіцієнта коригування не на конкретну дату, а на момент коли відповідач 2 сплатить суму заборгованості, на противагу цьому в даній справі відповідач взагалі не виконує грошового зобов'язання, в силу чого коефіцієнт коригування правомірно нарахований на дату виникнення грошового зобов'язання.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2021 скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі №905/2881/17 в частині позовних вимог про стягнення основної суми боргу у розмірі 681.459.717,33 грн та 3% річних у розмірі 67.774.356,20 грн, а справу № 905/2881/17 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова мотивована тим, що суд касаційної інстанції переглядаючи оскаржувані судові рішення саме в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної суми боргу та 3% річних з посиланням на приписи статей 256, 257, 261, 264 ЦК України, висновки у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 в частині незастосування судами попередніх інстанції позовної давності внаслідок переривання перебігу цього строку зазначив про те, що до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2021 міститься вказівка на відсутність в матеріалах справи довіреності №Н-01/160 від 28.01.2009 на представника Державного підприємства "Донецька залізниця" - Подлуцького В.О. Отже, висновок судів про те, що акти звірки взаєморозрахунків підписані зі сторони Державного підприємства "Донецька залізниця" уповноваженою особою є необґрунтованим, оскільки зроблені на підставі доказу, який не був предметом дослідження та оцінки судів. Також, висновок судів попередніх інстанцій про те, що акти звірки взаєморозрахунків складені не раніше 31.12.2014 зроблений виключно на припущеннях судів та нічим не підтверджений, відтак не може свідчити про те, що саме 31.12.2014 перебіг позовної давності переривався.

В свою чергу, суди попередніх інстанцій також зазначили, що при застосуванні положень статті 264 Цивільного кодексу України ними враховано лист лист-відповідь відповідача №ЦФ-16/50 від 22.01.2016 щодо зазначення початку процесу погашення простроченої та поточної заборгованості з січня 2018 року. Однак, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами, на підставі даного листа, встановлено визнання АТ "Укрзалізниця" конкретної заборгованості (її розміру) та за конкретним правочином (правочинами).

Крім того, касаційний господарський суд звернув увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Водночас, з посиланням на приписи статей 526, 530, 533, 610, 629 ЦК України, статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", пункти 1.8, 1.9 договорів фінансового сублізингу щодо визначення порядку розрахунку коефіцієнта коригування станом на день, коли фактично здійснюється платіж, суд касаційної інстанції вказав на ненадання судами попередніх інстанції жодної оцінки доводам Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо ненастання у нього обов'язку зі сплати лізингових платежів з урахуванням коефіцієнту коригування. В свою чергу, встановлення наведених обставин дасть можливість встановити наявність/відсутність підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості та 3% річних у заявленому позивачем розмірі.

Під час нового розгляду справи, до суду першої інстанції представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" надано пояснення по справі №905/2881/17 (з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.12.2021), в яких повідомлено про відступлення прав вимоги за договорами фінансового сублізингу на загальну суму 218647056,93грн (за 8-ми договорами: №Д/П-071742/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071744/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071737/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071738/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071740/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-071759/НЮ від 29.08.2007, №38-Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007, №40-Д/П-071370/НЮ від 19.06.2007 у повному обсязі, за 2-ма договорами: №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 частково), а тому вважає наявними підстави для закриття провадження в частині вимог про стягнення заборгованості зі сплати основного боргу та 3% річних за цими договорами; визначає предметом розгляду у справі стягнення заборгованості по договорам фінансового сублізингу: №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007 та №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 частково, №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №59-Д/Т071376/НЮ від 19.06.2007, №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007, №36-Д/П-071368/НЮ від 19.07.2007 (т.17, а.с. 7-12).

З посиланням на п.п.1.7-1.9, 3.2, 3.3 договорів стверджує, що відповідно до графіків, лізингові платежі є окремими самостійними складовими зобов'язання, а відтак за кожним лізинговим платежем настає окремий строк цього виконання, а тому по кожному лізинговому платежу окремий строк позовної давності.

Водночас, переривання строку позовної давності підписанням актів звіряння за 4 квартал 2014 заперечує, оскільки вважає ці акти такими, що не мають юридичної сили, так як підписані невстановленою (не уповноваженою) особою. Наголошує на тому, що з 20.11.2014 повноважним визначає голову комісії з реорганізації, в.о.начальника залізниці Романенко І.І. Повноваження Подлуцького В.О. на підставі довіреності №Н-01/160 від 28.01.2009, з посиланням на п.4 ч.1 ст.248 Цивільного кодексу України та Закон України "Про особливості утворення Акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 №4442-VI, наказ від 20.22.2014 №725-Ц/од, вважає такими, що припинено з 20.11.2014 внаслідок припинення юридичної особи ДП "Донецька залізниця". Також в цій частині наводить постанови Верховного Суду від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 19.04.2018 по справі №905/1198/17 та стверджує на відсутності у матеріалах справи первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, які б підтверджували заборгованість зазначену у спірних актах звірки.

За його твердженням, єдиною підставою для розрахунку коефіцієнта коригування є фактична сплата лізингового платежу в строки, визначені графіком. Оскільки сплати платежу грошовими коштами не відбулось, то відповідно, термін виконання зобов'язання зі сплати коефіцієнта не настав, а отже останній не може бути заявлено до стягнення, як прострочене грошове зобов'язання.

В частині нарахованих 3% річних, вважає відсутнім право на нарахування на суми заявленої заборгованості, з огляду на пропущення строку позовної давності та заявлення до стягнення сум нарахованого коефіцієнту коригування, строк сплати якого не настав.

В свою чергу, позивачем у заяві уточнення позовних вимог по справі №905/2881/17 (вх. № 3357/22 від 16.02.2022) підтверджено відступлення Приватному підприємству "ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ" права вимоги за договорами фінансового сублізингу: №38-Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007, №40-Д/П-071370/НЮ від 19.06.2007, №Д/П-071737/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071738/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071740/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071742/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071744/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-071759/НЮ від 29.08.2007 у повному обсязі, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 та №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007 частково, та погашення цієї заборгованості. Визначено вимоги станом на 15.02.2022 за лізинговими платежами у загальній сумі 489477522,81грн за договорами фінансового сублізингу з урахуванням коефіцієнту коригування: №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007, №59-Д/Т071376/НЮ від 19.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007, №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007, №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007, а також 3% річних у загальній сумі 62275775,15грн за вказаними договорами (т.17, а.с.55-59).

Щодо висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №905/2881/17 позивач визначає строк позовної давності таким, що переривався за наявності актів звіряння взаємних розрахунків за 4 квартал 2014 та почався заново з 01.01.2015, відправлення позову відбулось 11.12.2017, що у межах трирічного строку позовної давності; вважає, що згода Наглядової ради відповідача 2 на укладання договорів про відступлення права вимоги та сплата грошових коштів за вимогами, які було відступлено, є фактичним визнанням наявності та розміру заборгованості розрахованого на підставі актів звіряння, які представники відповідача не визнають у даній справі; зазначає, що з урахуванням уточнень, заборгованість за актами звіряння підписаними Романенко І.І. становить основну частину заборгованості; звертає увагу на спеціальний порядок використання печаток відповідача 1 та відповідача 2, проставляння печатки у актах звіряння на підпис особи, яка має право підписувати такі документи; вважає, що відповідно до листів ПАТ "Укрзалізниця" №Ц-з-3/6244-16 від 15.11.2016 та №ЦФ-16/50 від 22.01.2016 визнано заборгованість, таким чином, на думку позивача, позовна заява подана з дотриманням строків позовної давності; посилання відповідача на передчасність стягнення заборгованості з врахуванням коефіцієнта коригування та нарахування 3% річних вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Позивач надає розрахунки на конкретну дату, фіксує дату виконання зобов'язання і просить стягнути грошові кошти скореговані на коефіцієнт коригування на певну дату яка вже настала, це крайня можлива дата виконання зобов'язання, в усіх інших випадках позивач не матиме змоги реалізувати своє право стягнення коефіцієнта коригування. Просить врахувати практику суду, наведену позивачем та надану до матеріалів справи.

Під час нового розгляду справи, 30.08.2022 від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява б/н від 30.08.2022 про уточнення позовних вимог по справі №905/2881/17, в якій заявник просив стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (код ЄДРПОУ 30674235) за договорами фінансового сублізингу грошові кошти в розмірі 695.266.175,34 грн, у тому числі: заборгованість відповідача за лізинговими платежами (з урахуванням коефіцієнту коригування) 627.271.564,70 грн; суму 3% річних у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням лізингових платежів 67.994.610,64 грн; судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача. Вказана заява прийнята ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 (т.17, а.с. 136-141).

Згідно наданого позивачем розрахунку суми основного боргу вбачається, що заборгованість з урахуванням коефіцієнту коригування, де курс, встановлений НБУ для одного долара США станом на 30.08.2022, становить:

за договором №24-Д/П-071367/НЮ (гр.2) від 19.06.2007 - 410728,73грн за зобов'язаннями квітня - жовтня 2014 року, загальна сума заборгованості базовий графік 56720,25грн (т.17, а.с. 157);

за договором №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007 - 28753517,00грн за зобов'язаннями квітня 2014 року - грудня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 3970763,46грн (т.17, а.с. 155-156);

за договором №59-Д/Т071376/НЮ від 19.06.2007 - 393140511,34грн за зобов'язаннями квітня 2014 року - вересня 2018 року, загальна сума заборгованості базовий графік 54291375,18грн (т.17, а.с.146);

за договором №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 - 117441603,18грн за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 25464418,66грн, залишок заборгованості л/п з урахуванням коефіцієнту коригування та оплат л/п 16218288,26грн (т.17, а.с.154);

за договором №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007 - 8228078,08грн. за зобов'язаннями квітня 2014 року - лютого 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 1136269,76грн (т.17, а.с.152);

за договором №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007 - 22893447,16грн за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2016 року, загальна сума заборгованості базовий графік 3161507,64грн(т.17, а.с.150-151);

за договором №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007 - 14448547,87грн за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 1995295,60грн (т.17, а.с.149);

за договором №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 - 40828477,37грн за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 5638274,66грн (т.17, а.с.148);

за договором №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007 - 693373,50грн за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, загальна сума заборгованості базовий графік 95752,54грн (т.17, а.с. 153);

за договором №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007 - 433280,47грн за зобов'язаннями квітня - жовтня 2014 року, загальна сума заборгованості базовий графік 59834,57грн. (т.17, а.с. 158).

У додаткових поясненнях від 30.08.2022 представником позивача зазначено, що датою, на яку здійснено розрахунок вимог є 30.08.2022, а також про те, що позивач не висуває вимог до відповідача щодо стягнення заборгованості за договорами, за якими відбулось відступлення, враховуючи подані уточнення.

В свою чергу, від представника АТ "Укрзалізниця" надійшла заява про застосування позовної давності, в якій заявником зазначено про пропуск позивачем строку позовної давності в частині позовних вимог щодо сплати лізингових платежів та похідних нарахувань - 3 відсотка річних, строк сплати яких настав до l1.12.2014, а отже вимоги про стягнення заборгованості на суму 349953776, грн (лізингові платежі - 334.698.959,20 грн та 3% річних - 15.254.817,16 грн) не підлягають задоволенню (т.17, а.с.171-172).

Так, за розрахунком відповідача не підлягають задоволенню вимоги за договорами: №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007 на суму 444456,01грн (лізинговий платіж 410728,73грн, 3% річних 33727,28грн), №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007 на суму 20739852,38грн (лізинговий платіж 19641118,28грн, 3% річних 1098734,10грн), №59-Д/Т071376/НЮ від 19.06.2007 на суму 158224465,96грн (лізинговий платіж 154454396,02грн, 3% річних 3770069,94грн), №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 на суму 100228881,51грн (лізинговий платіж 94021735,69грн, 3% річних 6207145,82грн), №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007 на суму 7682027,45грн (лізинговий платіж 7177041,29грн, 3% річних 504986,16грн), №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007 на суму 14225134,62грн (лізинговий платіж 13604679,21грн, 3% річних 620455,41грн), №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007 на суму 12330911,14грн (лізинговий платіж 11567258,30грн, 3% річних 763652,84грн), №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 на суму 34853666,20грн (лізинговий платіж 32695347,70грн, 3% річних 2158318,50грн), №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007 на суму 753928,44грн (лізинговий платіж 693373,50грн, 3% річних 60554,94грн), №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007 на суму 470452,64грн (лізинговий платіж 433280,47грн, 3% річних 37172,17грн).

Водночас, беручи до уваги контррозрахунок відповідача 2, ним фактично підтверджуються зобов'язання, за якими визначено наявність боргу, період прострочення та суми заборгованості, а саме:

за договором №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007 за зобов'язаннями квітня - жовтня 2014 року, загальна сума заборгованості базовий графік 56720,25грн (т.17, ас.175);

за договором №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - грудня 2015, загальна сума заборгованості базовий графік 3970763,49грн (т. 17, а.с.173-174);

за договором №59-Д/Т071376/НЮ від 19.06.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - вересня 2018 року, загальна сума заборгованості базовий графік 54291375,18грн (т.17, а.с.177);

за договором №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 16218288,26грн (т. 17, а.с.174-175);

за договором №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - лютого 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 1136269,75грн (т.17, а.с.179);

за договором №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2016 року, загальна сума заборгованості базовий графік 3161507,64грн (т.1, а.с. 180);

за договором №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 1995295,60грн (т.17, а.с.180-181);

за договором №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 5638274,66грн (т.17, а.с 181-182);

за договором №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, загальна сума заборгованості базовий графік 95752,54грн (т.17, а.с.178);

за договором №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007 за зобов'язаннями квітня - жовтня 2014 року, загальна сума заборгованості базовий графік 59834,57грн (т.17, а.с. 176).

Поряд з цим, визначає відсутніми підстави застосування коефіцієнту коригування, оскільки термін виконання зобов'язання з його сплати не настав, а отже останній не може бути заявлено до стягнення, як прострочене грошове зобов'язання, та застосовує строк позовної давності у три роки до зобов'язань, строк сплати яких настав до l1.12.2014.

У відповіді на відзив позивач зазначив про переривання строків позовної давності за лізинговими платежами підписанням керівниками сторін актів звіряння взаємних розрахунків за період 4 квартал 2014, початок заново з 01.01.2015; вважає визнаною існуючою поточну та прострочену заборгованість з боку відповідача у листах №Ц-з-3/6244-16 від 15.11.2016, №ЦФ-16/50 від 22.01.2016. Отже, стверджує про дотримання строків позовної давності, передбачених ст.257 Цивільного кодексу України. В частині контррозрахунків відповідача із застосуванням строків позовної давності категорично не погоджується, вважає, що ним не враховано наявність актів звіряння взаємних розрахунків, проігноровано умови п.1.7 договорів фінансового сублізингу, як і вказані Донецькою залізницею призначення платежу в платіжних дорученнях, копії яких містяться у матеріалах справи, здійснення оплати лізингових платежів з врахуванням коефіцієнта коригування на дату платежу. Відтак, просить відмовити у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності (т.17, а.с185-187).

19.10.2022 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову (т.17, а.с.195-206).

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується заборгованість зі сплати лізингових платежів за договорами фінансового сублізингу, водночас враховуючи умови договорів фінансового сублізингу корегування лізингових платежів на будь-яку іншу дату, ніж дата фактичного платежу, не зумовлюють настання вищезазначеного обов'язку, а відтак і наявність на даний час підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" сум коефіцієнту коригування. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування спливу позовної давності до частини позовних вимог про стягнення суми заборгованості зі сплати лізингових платежів, а також нарахованих на такі суми 3% річних.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПРАТ "Укртранслізинг" посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, по-перше, щодо передчасного стягнення коефіцієнту коригування, оскільки право у позивача на отримання заборгованості скорегованої на коефіцієнт коригування виникає одночасно з появою заборгованості, а також коефіцієнт коригування за умовами договорів є частиною лізингового платежу та умовами договорів не передбачається його відокремлення; по-друге, щодо застосування строку позовної давності, оскільки наявні підстави для переривання цього строку, акти звірки розрахунків підписані у межах строку позовної давності та уповноваженими особами товариства, скріплені печаткою товариства.

Апеляційна скарга АТ "Укрзалізниця" мотивована тим, що судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не враховано, що позивачем не було дотримано черговості зарахування платежів, що були направлені на обслуговування договорів фінансового сублізингу ДП "Донецька залізниця", оскільки до лізингового платежу не входить корегування будь-яких платежів крім предмету лізингу, проте в розрахунку до позовної заяви позивач корегує загальну суму лізингового платежу. Вважає, що дотримання позивачем черговості зарахування платежів, а саме спрямування коштів, що залишилися після сплати лізингового платежу за поточний період на погашення предмету лізингу призвело б до відповідного зменшення суми заборгованості за лізинговими платежами. А враховуючи вчасну сплату за відсотками, утворилася б переплата за процентами у кожному наступному періоді, що дало б можливість суттєво зменшити розмір зобов'язань за договорами фінансового сублізингу, що підлягає сплаті на дату подання позову до суду.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з АТ "Укрзалізниця" заборгованості за договорами фінансового сублізингу та 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 14 та статтею 629 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як слідує з встановлених та визнаних сторонами обставин справи, укладені між ПРАТ "Укртранслізинг" та Державним підприємством "Донецька залізниця", правонаступником якого є АТ "Укрзалізниця", договори фінансового сублізингу №37-Д/Ш-071374/НЮ від 18.06.2007, №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007, №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007, №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами, з оплати лізингових платежів.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин 1, 3 статті 5 Закону України "Про фінансовий лізинг" сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

При цьому стаття Закону України "Про фінансовий лізинг" не містить приписів щодо вичерпного переліку зазначених у ній платежів та дозволяє сторонам вільно визначатися з іншими витратами лізингодавця, які, на їх розсуд, мають бути включені до складу лізингових платежів, оскільки безпосередньо пов'язані з виконанням певного договору.

Зазначені положення статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Така правова позиція висловлена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17, постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №910/20365/17, від 13.03.2018 у справі № 916/706/17.

Проте, спірним у даному випадку є питання про наявність або відсутність підстав для коригування лізингових платежів відповідно до курсу валют на дату звернення до суду.

Як вже було зазначено у цій постанові, сторонами у пункті 3.2 договорів №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007 погоджено, що величина лізингових платежів, що підлягає оплаті, зафіксована в графіках до цих договорів і розраховується згідно з пунктами 1.8, 1.9 цих договорів; у пункті 3.2 договорів №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007, №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №37-Д/Ш-071374/НЮ від 18.06.2007, №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 погоджено, що величина лізингових платежів, що підлягає оплаті, зафіксована в графіках до цих договорів і розраховується згідно з пунктами 1.7, 1.8 цих договорів

Разом з цим, пунктами 1.7, 1.8 договорів (№36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007, №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №37-Д/Ш-071374/НЮ від 18.06.2007, №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007) та пунктами 1.8, 1.9 договорів (№Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007) передбачено, що лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до Графіків нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скореговані на Коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу сублізингодавцем, інші витрати тощо.

При цьому, визначено, що Коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержувана з відношення: К=Курс2/Курс1, де Курс1 - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договорів. Курс2 - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

Таким чином, враховуючи положення наведених норм матеріального права та умов договорів, сторони погодили сплату лізингових платежів у гривні з коригуванням курсу валют на дату оплати, що є за своєю суттю курсовою різницею від сум базового графіку.

Проте, за умовами зазначених договорів такий обов'язок відповідача розрахуватись, з урахуванням курсової різниці, не пов'язано з іншою подією, ніж дата платежу.

Оскільки проведення платежів у гривні, з урахуванням зміни іноземної валюти по курсу Національного Банку України, не передбачає будь-яких передумов, то оплата, з врахуванням корегування, повинна бути проведена на дату її здійснення.

Отже, корегування позивачем на дату 30.08.2022, як і на будь-яку іншу дату, ніж дата фактичного платежу, не зумовлюють настання вищезазначеного обов'язку.

При цьому, твердження позивача щодо підтвердження актами звіряння правомірності застосування коефіцієнту коригування під час визначення розміру лізингових платежів не спростовують висновків суду щодо правомірності здійснення розрахунку відповідного коефіцієнту станом на дату фактичного платежу, а в наданих та підписаних позивачем актах звіряння міститься застереження, що при сплаті заборгованості на іншу дату ніж складено акти звірки ДП "Донецька залізниця" має врахувати самостійно коефіцієнт коригування на дату розрахунку згідно з умовами договору.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до умов договорів фінансового сублізингу коефіцієнт коригування лізингового платежу розраховується коли фактично здійснюється лізинговий платіж, відтак з огляду на те, що фактично лізингові платежі не сплачено, відповідно й не настав строк застосування такого коефіцієнту коригування як умови для застосування коефіцієнту коригування, тому позивачем передчасно заявлено до стягнення заборгованість з урахуванням коефіцієнту коригування.

До того ж, як вбачається з умов договорів, з урахуванням п.3.3 договорів, лізингові платежі мають бути скореговані на коефіцієнт коригування, поряд з цим наведене не позбавляє позивача права надати коригуючий рахунок до відповідного платежу за фактом настання події, з якою пов'язано обов'язок сплати курсової різниці.

Наведене спростовує доводи позивача щодо позбавлення його можливості реалізувати своє право на стягнення сум коефіцієнта коригування.

Щодо посилання позивача на низку рішень господарського суду Донецької області від 2010 року про стягнення заборгованості за спірними договорами з урахуванням коефіцієнту коригування, колегія суддів зазначає, що викладені висновки в рішеннях суду першої інстанції та постановах апеляційного господарського суду не є обов'язковими для застосування у відповідності до приписів статті 236 ГПК України, тоді як позивачем не наведено судових рішень Верховного Суду, які б містили інші висновки у подібних правовідносинах (з урахуванням умов договорів щодо порядку розрахунку коефіцієнта коригування станом на дату фактичного платежу), та всупереч яким прийнято оскаржуване рішення.

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2021 у даній справі міститься вказівка суду касаційної інстанції щодо визначення умовами договорів фінансового сублізингу порядку розрахунку коефіцієнта коригування станом на день, коли фактично здійснюється платіж, а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ненастання у Акціонерного товариства "Українська залізниця" обов'язку зі сплати лізингових платежів з урахуванням коефіцієнту коригування на час звернення до суду.

Відтак, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції у цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" щодо недотримання позивачем черговості зарахування платежів, які були направлені на обслуговування договорів фінансового сублізингу та порядку розрахунку коефіцієнту коригування, колегія суддів зазначає таке.

Вирішуючи питання щодо застосування норми статті 534 ЦК України, яка визначає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу, Верховний Суд виходить з того, що дана норма диспозитивна і в договорі сторони можуть відступити від цих положень та врегулювати свої відносини на власний розсуд. Окрім того, інша черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням може бути встановлена законом.

Як встановлено судом, у пункті 3.5 договорів сторони обумовили порядок зарахування суми проведеного платежу, а саме: лізингові платежі, що надійшли від сублізингоодержувача зараховуються сублізингодавцем в наступному порядку: 1) в рахунок сплати прострочених лізингових платежів; 2) в рахунок поточних лізингових платежів.

Аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами норми статті 534 ЦК України та необхідності врахування висновку Верховного Суду, що можливість застосування положень цієї статті безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання, і це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може, відхиляються, оскільки у цих справах сторони у договорі, керуючись принципом свободи договору, не визначали умови черговості розподілу отриманих коштів. У постановах, на які посилається скаржник, Верховний Суд вирішував питання щодо застосування норми статті 534 ЦК України, якщо інше не передбачено договором. Натомість, у справі, яка переглядається, сторони визначили інший порядок, недотримання якого відповідачем не доведено.

Відтак, висновки судів Верховного Суду у постановах, на які посилається скаржник, були зроблені, виходячи з інших фактичних обставин.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26.05.2022 у справі №910/11610/20, від 01.12.2022 у справі № 910/4160/20.

Отже, посилання АТ "Укрзалізниця" на неправильне зарахування позивачем здійснених лізингових платежів з порушенням черговості відповідно до призначення платежу відхиляються, оскільки порядок зарахування лізингових платежів безпосередньо узгоджено сторонами у пункті 3.5 договорів фінансового сублізингу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що коефіцієнт коригування застосовується до таких складових лізингового платежу: як винагорода сублізингодавця, відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податки, сплачувані відносно предмета лізингу сублізингодавцеві, інших витрат тощо, що прямо узгоджено у пункті 1.8 договорів фінансового сублізингу, отже зауваження АТ "Укрзалізниця" щодо неправомірності такого застосування є необґрунтованими;

На думку АТ "Укрзалізниця" Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" з 2007 року невірно трактує пункт договорів фінансового сублізингу, а саме з конструкції речення абзацу 2 пункту 1.7 договорів АТ "Укрзалізниця" вбачає, що коефіцієнт коригування застосовується тільки відносно сум, що еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу і не повинен застосовуватись до інших складових лізингового платежу, а саме сум, що еквівалентні винагороді сублізингодавця.

В свою чергу, дане ствердження АТ "Укрзалізниця" є помилковим і таким, що не відображає того, що зафіксовано в договорі. А саме, абзац 2 пункту 1.7 (1.8) договорів передбачає, що в лізинговий платіж входять суми, які по-перше скориговані на коефіцієнт коригування (к) і при цьому дані суми еквівалентні у одному випадку відшкодуванню вартості предмета лізингу, а в іншому випадку вищевказані суми еквівалентні розміру винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу сублізингодавцем, а в третьому випадку вищевказані суми, що еквівалентні іншим витратам, тощо.

Про помилковість тверджень АТ "Укрзалізниця" свідчить і той факт, що Державне підприємство "Донецька залізниця" сплачувало самостійно лізингові платежі, трактуючи пункт 1.7 договорів як позивач, на підтвердження цього позивачем надавалися до суду першої інстанції копії виписок з рахунку Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг", тобто у сублізингоодержувача не виникло будь-яких сумнівів щодо виконання договорів та/або тлумачення окремих їх положень.

При цьому, з наданих до суду першої інстанції контррозрахунків АТ "Укрзалізниця" вбачається, що останнім розраховано лізингові платежі за спірними договорами, у тому числі, з урахуванням коефіцієнту коригування, періоди та суми яких відповідають здійсненому позивачем розрахунку.

До того ж, як було зазначено вище в даному випадку колегія суддів дійшла висновку про передчасність заявлення позивачем вимог про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів з урахуванням коефіцієнту коригування.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення лізингових платежів за користування предметом лізингу по кожному графіку, право вимоги зі сплати яких відповідно до пункту 3.3 спірних договорів настало зі спливом встановленого строку - не пізніше 10 числа поточного місяця, у сумах відповідно до графіка та підтверджених АТ "Укрзалізниця" у наданих до суду контррозрахунках, а саме:

за договором №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007 (Гр.2) за зобов'язаннями квітня - жовтня 2014 року загальна сума заборгованості базовий графік 56720,25грн (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.2009);

за договором №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - грудня 2015 року загальна сума заборгованості базовий графік з урахуванням відступлення прав 3970763,46грн (з урахуванням додаткової угоди №9 від 30.09.2014);

за договором №59-Д/Т071376/НЮ від 19.06.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - вересня 2018 року загальна сума заборгованості базовий графік 54291375,18грн (з урахуванням додаткової угоди №5 від 30.09.2014);

за договором №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2015 року загальна сума заборгованості базовий графік з урахуванням відступлення прав 16218288,26грн (з урахуванням додаткової угоди №5 від 31.03.2009),

за договором №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - лютого 2015 року загальна сума заборгованості базовий графік 1136269,76грн (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 31.03.2009);

за договором №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2016 року загальна сума заборгованості базовий графік 3161507,64грн (з урахуванням додаткової угоди №5 від 30.09.2014);

за договором №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2015 року загальна сума заборгованості базовий графік 1995295,60грн (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2009),

за договором №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 з а зобов'язаннями квітня 2014 року - березня 2015 року загальна сума заборгованості базовий графік 5638274,66грн (з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.03.2009),

за договором №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, загальна сума заборгованості базовий графік 95752,54грн (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.2009),

за договором №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007 за зобов'язаннями квітня - жовтня 2014 року, загальна сума заборгованості базовий графік 59834,57грн (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2009).

Водночас, АТ "Укрзалізниця" просило застосувати позовну давність.

Відтак, спірним є також питання про наявність або відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення ЄСПЛ у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Приписи частини першої статті 260 Цивільного кодексу України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 34 постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 911/479/18.

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 Цивільного кодексу України, за змістом норм частин третьої, четвертої та п'ятої якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (схожий висновок викладено у пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Така правова позиція послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

Стосовно доводів апеляційної скарги ПРАТ "Укртранслізинг" щодо наявності підстав переривання позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

При дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах позовної давності, а не після її спливу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі 905/2324/17.

Судова колегія звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

У постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17 викладено правову позицію, за якою до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20).

У постанові Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 908/2828/19 викладено висновок, що бухгалтер, який підписав акт звірки, за посадою є уповноваженою на це особою, оскільки відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" веде весь бухгалтерський облік на підприємстві та організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Тобто відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку підприємства та його посадових обов'язків (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20).

Ураховуючи наведене, акт звірки взаємних розрахунків підписаний бухгалтером (головним бухгалтером підприємства) як уповноваженою особою на його підписання відповідно статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дією у розумінні статті 264 ЦК України, яка свідчить про визнання боргу, а отже і про переривання перебігу позовної давності за вимогами, що виникли за таким боргом.

З урахуванням змісту доводів апеляційної скарги ключовим є з'ясування питання щодо належності актів звірки в аспекті надання такому юридичному факту значення для переривання позовної давності.

Так, позивачем додано до матеріалів справи акти звіряння взаємних розрахунків за період 4 квартал 2014 року між ПРАТ "Укртранслізинг" та ДП "Донецька залізниця", а саме:

- за договором №24-Д/П-071367/НЮ стан взаємних розрахунків за даними обліку станом на 01.10.2014, дата складання/підписання не вказана, скріплено з боку ДП "Донецька залізниця" печаткою, проте підпис особи, прізвище, ім'я та по батькові якої не зазначено (т.14, а.с.193);

- №37/Д/Ш-071374 НЮ стан взаємних розрахунків за даними обліку станом на 01.12.2014, дата складання/підписання не вказана, скріплено з боку ДП "Донецька залізниця" печаткою, проте підпис особи, прізвище, ім'я та по батькові якої не зазначено (т.14, а.с. 195);

- №59-Д/Т071376/НЮ стан взаємних розрахунків за даними обліку станом на 01.12.2014, дата складання/підписання не вказана, скріплено з боку ДП "Донецька залізниця" печаткою, містить підпис особи в.о.начальника ДП "Донецька залізниця" І.І.Романенко, начальника служби приміських пасажирських перевезень С.М.Керюхін, начальника фінансово-економічного відділу сл.НРП Г.В. Чепурко (т.14. а.с.196);

- №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 стан взаємних розрахунків за даними обліку станом на 01.12.2014, дата складання/підписання не вказана, скріплено з боку ДП "Донецька залізниця" печаткою, містить підпис особи в.о.начальника ДП "Донецька залізниця" І.І.Романенко (т.14, а.с. 199);

- №Д/П-071739/НЮ стан взаємних розрахунків за даними обліку станом на 01.12.2014, дата складання/підписання не вказана, скріплено з боку ДП "Донецька залізниця" печаткою, проте підпис особи, прізвище, ім'я та по батькові якої не зазначено (т.14, а.с.205);

- №Д/П-071741/НЮ стан взаємних розрахунків за даними обліку станом на 01.12.2014, дата складання/підписання не вказана, скріплено з боку ДП "Донецька залізниця" печаткою, проте підпис особи, прізвище, ім'я та по батькові якої не зазначено (т.14, а.с. 207);

- №Д/П-071743/НЮ стан взаємних розрахунків за даними обліку станом на 01.12.2014, дата складання/підписання не вказана, скріплено з боку ДП "Донецька залізниця" печаткою, проте підпис особи, прізвище, ім'я та по батькові якої не зазначено (т.14, а.с. 209);

- №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 стан взаємних розрахунків за даними обліку станом на 01.12.2014, дата складання/підписання не вказана, скріплено з боку ДП "Донецька залізниця" печаткою підпис особи в.о.начальника ДП "Донецька залізниця" І.І.Романенко, начальника служби приміських пасажирських перевезень С.М.Керюхін, начальника фінансово-економічного відділу сл.НРП Г.В. Чепурко (т.14, а.с.212);

- №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007 стан взаємних розрахунків за даними обліку станом на 01.11.2014, дата складання/підписання не вказана, скріплено з боку ДП "Донецька залізниця" печаткою, проте підпис особи, прізвище, ім'я та по батькові якої не зазначено (т.14, а.с. 202);

- №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007 стан взаємних розрахунків за даними обліку станом на 01.10.2014, дата складання/підписання не вказана, скріплено з боку ДП "Донецька залізниця", проте печаткою підпис особи, прізвище, ім'я та по батькові якої не зазначено.

З'ясовуючи питання щодо початкового моменту перебігу позовної давності, судом першої інстанції правильно зазначено про те, що перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання за спірними договорами фінансового сублізингу щодо кожної суми зобов'язання кожного місяця з 11-го числа такого місяця, при цьому з урахуванням приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України.

Оскільки позовну заяву подано до Господарського суду Донецької області 11.12.2017, то питання застосування строку позовної давності стосується вимог за зобов'язаннями право вимоги за якими виникло до 11.12.2014, тобто по листопад 2014 включно.

Позивач стверджує, що строк позовної давності за означеними зобов'язаннями переривався, оскільки між позивачем та ДП "Донецька залізниця" підписано акти звірки взаємних розрахунків за 4 квартал 2014, почався заново з 01.01.2015.

Враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 та у постанові від 14.12.2021 по даній справі задля зарахування до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, підписання зазначених актів, необхідна бути наявною наступна сукупність таких юридичних фактів, як: по-перше, підписання у межах позовної давності, по-друге, підписання актів уповноваженою на це посадовою особою боржника, по-третє, визначена заборгованість в сумі, щодо якої виник спір чи її частини, беручи до уваги приписи ст.264 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2021 у даній справі міститься вказівка на відсутність в матеріалах справи довіреності №Н-01/160 від 28.01.2009 на представника Державного підприємства "Донецька залізниця" - Подлуцького В.О. Отже, висновок судів про те, що акти звірки взаєморозрахунків підписані зі сторони Державного підприємства "Донецька залізниця" уповноваженою особою є необґрунтованим, оскільки зроблені на підставі доказу, який не був предметом дослідження та оцінки судів.

Крім того, касаційним господарським судом зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що акти звірки взаєморозрахунків складені не раніше 31.12.2014 зроблений виключно на припущеннях судів та нічим не підтверджений, відтак не може свідчити про те, що саме 31.12.2014 перебіг позовної давності переривався.

Також звернуто увагу на те, що суди попередніх інстанцій також зазначили, що при застосуванні положень статті 264 Цивільного кодексу України ними враховано лист лист-відповідь відповідача №ЦФ-16/50 від 22.01.2016 щодо зазначення початку процесу погашення простроченої та поточної заборгованості з січня 2018 року. Однак, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами, на підставі даного листа, встановлено визнання Акціонерним товариством "Укрзалізниця" конкретної заборгованості (її розміру) та за конкретним правочином (правочинами).

Судова колегія враховує, що підписання актів у межах позовної давності має бути за зобов'язаннями квітня 2014 року з 11.04.2014 не пізніше 11.04.2017, за зобов'язаннями травня 2014 року з 13.05.2014 не пізніше 13.05.2017, за зобов'язаннями червня 2014 року з 11.06.2014 не пізніше 11.06.2017, за зобов'язаннями липня 2014 року з 11.07.2014 не пізніше 11.07.2017, за зобов'язаннями серпня 2014 року з 12.08.2014 не пізніше 12.08.2017, за зобов'язаннями вересня 2014 року з 11.09.2014 не пізніше 11.09.2017, за зобов'язаннями жовтня 2014 року з 11.10.2014 не пізніше 11.10.2017, за зобов'язаннями листопада 2014 року з 11.11.2014 не пізніше 11.11.2017.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується, що акти звіряння підписано у межах позовної давності 31.12.2014, оскільки вони складені за 4 квартали 2014 року. Такі твердження не знаходять свого підтвердження, до матеріалів справи докази цього не надано, акти не містять дати їх складення/підписання. З самих актів вбачається відображення у них заборгованості станом на 01.10.2014, 01.11.2014 та 01.12.2014, що само по собі вказує на фіксацію стану взаємних розрахунків за даними обліку не за повні 4 квартали 2014 року, проте не підтверджує складення вказаних документів у межах позовної давності.

В частині встановлення підписання актів уповноваженою на це посадовою особою боржника. За договорами №24-Д/П-071367/НЮ, №37/Д/Ш-071374 НЮ, №Д/П-071739/НЮ, №Д/П-071741/НЮ, №Д/П-071743/НЮ, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007, №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007 не доведено кому належить підпис з боку ДП "Донецька залізниця", що містять акти за ними. За відсутності встановлення особи, яка підписала ці акти, відсутні підстави аналізу спеціального порядку використання печаток відповідача 1 та відповідача 2, на який посилається позивач.

Позивач стверджує, що такі акти підписано представником ДП "Донецька залізниця" Подлуцьким В.О. на підставі довіреності №Н-01/160 від 28.01.2009.

Проте, під час нового розгляду довіреність №Н-01/160 від 28.01.2009 на представника Державного підприємства "Донецька залізниця" - Подлуцького В.О. не надано, а отже відсутня можливість її дослідження, як і питання наявності повноважень чи припинення повноважень Подлуцького В.О. за нею з 20.11.2014.

Поряд з цим, заборгованість в сумі, щодо якої виник спір, у наданих до матеріалів справи актах не відображено, чи є вона частиною та якою саме не наведено.

Відтак, за результатами дослідження актів звіряння взаємних розрахунків за період 4 квартал 2014 року між позивачем та ДП "Донецька залізниця" не можна розцінити їх складення, як дії що свідчать про визнання особою свого боргу, а отже вважати строк позовної давності до вимог квітня-листопада 2014 року таким, що перервався 31.12.2014 та почав свій відлік з 01.01.2015.

Крім того, відповідно до листа Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" №Ц-з-3/6244-16 від 15.11.2016 відповідачем 2 надано відповідь на лист позивача №438/10/16 від 20.10.2016. Наявність останнього в матеріалах справи не встановлено.

За змістом викладеної у листі відповіді повідомлено, що запропоновані варіанти врегулювання спірної ситуації та пов'язані з ними можливі ризики не відповідають майновим інтересам відповідача 2, запропоновано до розгляду пропозицію укласти між сторонами договір про виконання обов'язку боржника іншою особою та внесення у зв'язку з цим змін до договорів лізингу, предмети лізингу за якими використовуються структурними підрозділами відповідача 2 на підконтрольній території, з внесенням відповідних узгоджених змін до графіків платежів та розстроченням сплати простроченої заборгованості.

У листі №ЦФ-16/50 від 22.01.2016 фінансово-економічний департамент Державної адміністрації залізничного транспорту України, щодо строків погашення існуючої простроченої та поточної заборгованості за договорами фінансового сублізингу раніше укладеними між відповідачем 1 та позивачем, повідомлено, з огляду на певні обставини, про неможливість надання чіткого графіку погашення заборгованості за договорами фінансового сублізингу Донецької залізниці у розрізі періодів; зазначено, що вважають процес погашення простроченої та поточної заборгованості розпочнеться з січня 2018 і триватиме протягом всього року.

Поряд з цим, жодного номеру договору, періоду прострочення, конкретної суми заборгованості та за якими саме зобов'язаннями, дані листи не містять.

За таких обставин, не можна вважати листи №Ц-з-3/6244-16 від 15.11.2016 та №ЦФ-16/50 від 22.01.2016 визнанням боргу, оскільки з їх змісту не можна встановити за яким конкретним правочином, конкретним періодом, за яким саме зобов'язанням та за яку саме суму заборгованості йдеться мова та чи є вона спірною у розглядуваному випадку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем переривання строку позовної давності у відповідності до приписів статті 264 ЦК України, а отже подання позовної заяви з дотриманням строку позовної давності щодо вимог до відповідача про стягнення: за договором №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007 за зобов'язаннями квітня - жовтня 2014 року, за договором №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007 за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, за договором №59-Д/Т071376/НЮ від 19.06.2007 за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, за договором №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, за договором №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, за договором №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, за договором №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, за договором №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, за договором №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями квітня - листопада 2014 року, за договором №36-Д/П-071368/НЮ від 19.06.2007 за зобов'язаннями квітня - жовтня 2014 року.

Крім того, відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, оскільки судом першої інстанції встановлено факт пропуску позивачем позовної давності щодо заявлених вимог у частині стягнення основного боргу, вірними є й висновок місцевого господарського суду про те, що позовна давність спливла і до додаткових вимог про стягнення 3% річних нарахованих на зазначену суму.

Відтак, в силу приписів частини 4 статті 267 ЦК України наявні підстави для застосування строків позовної давності в зазначеній частині, що не спростовано позивачем під час апеляційного перегляду даної справи, що в свою чергу є підставою для відмови у позові Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" до Державного підприємства "Донецька залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця", в частині стягнення заявлених сум основного боргу за вищевказані періоди та нарахованих 3 % річних.

Водночас, позовні вимоги про стягнення зі сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу по кожному графіку за спірними договорами фінансового сублізингу, що заявлені у межах строку позовної давності, підлягають задоволенню у загальній сумі 61501673,91грн, а саме:

- за договором №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - грудня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 2161230,26грн,

- за договором №59-Д/Т071376/НЮ від 19.06.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - вересня 2018 року, загальна сума заборгованості базовий графік 48134309,96грн,

- за договором №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - березня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 5974506,31грн,

- за договором №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року лютого 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 302909,22грн,

- за договором №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - березень 2016 року загальна сума заборгованості базовий графік 2118893,57грн (з урахуванням додаткової угоди №5 від 30.09.2014 (т.с.14),

- за договором №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - березня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 735029,04грн,

- за договором №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - березня 2015 року, загальна сума заборгованості базовий графік 2074795,55грн.

Щодо нарахування позивачем 3% річних за переліченими зобов'язаннями починаючи з грудня 2014 року.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених позивачем 3% річних на суми заборгованості базовий графік за кожним зобов'язанням починаючи з першого дня прострочення, визначеного з урахуванням приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, по 30.08.2022, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 3% річних у загальній сумі 11309130,24грн, а саме:

- за договором №37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - грудня 2015 року у розмірі 459122,79грн. (10.01.2015, 10.05.2015, 10.10.2015 вихідні дні, прострочення з 13.01.2015, 13.05.2015, 13.10.2015),

- за договором №59-Д/Т071376/НЮ від 19.06.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - вересня 2018 у розмірі 8335919,21грн (10.01.2015, 10.05.2015, 10.10.2015, 10.01.2016, 10.04.2016, 10.07.2016, 10.09.2016, 10.12.2016, 10.06.2017, 10.09.2017, 10.12.2017, 10.02.2018, 10.03.2018, 10.06.2018 вихідні дні, прострочення з 13.01.2015, 13.05.2015, 13.10.2015, 12.01.2016, 12.04.2016, 12.07.2016, 13.09.2016, 13.12.2016, 13.06.2017, 12.09.2017, 12.12.2017, 13.02.2018, 13.03.2018, 12.06.2018),

- за договором №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - березня 2015 року у розмірі 1361087,86грн (10.01.2015 вихідний день, прострочення з 13.01.2015),

- за договором №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року лютого 2015 року у розмірі 69521,73грн (10.01.2015 вихідний день, прострочення з 13.01.2015),

- за договором №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - березень 2016 року у розмірі 443355,78грн (10.01.2015, 10.05.2015, 10.10.2015, 10.01.2016 - вихідні дні, прострочення з 13.01.2015, 13.05.2015, 13.10.2015, 12.01.2016),

- за договором №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - березня 2015 року у розмірі 167451,34грн (10.01.2015 вихідний день, прострочення з 13.01.2015),

- за договором №Д/Т-072406/НЮ від 29.12.2007 за зобов'язаннями грудня 2014 року - березня 2015 року у розмірі 472671,53грн (10.01.2015 вихідний день, прострочення з 13.01.2015).

При цьому, апеляційні скарги не містять доводів щодо неправильного розрахунку судом першої інстанції сум основного боргу зі сплати лізингових платежів у відповідності до базового графіку та нарахованих на вказані суми 3% річних.

З огляду на зазначені вище встановлені обставини справи та умови укладених договорів, а також здійснений перерахунок заявлених до стягнення сум, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості за договорами фінансового сублізингу у розмірі 72.810 804,15 грн, з яких 61.501.673,91 грн - основна сума боргу, 11.309.130,24 грн - 3% річних.

Наведене свідчить, що доводи скаржників про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17 - без змін

Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 у справі №905/2881/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.03.2023.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель

Попередній документ

109421816

Наступний документ

109421818

Інформація про рішення:

№ рішення:	109421817
№ справи:	905/2881/17
Дата рішення:	28.02.2023
Дата публікації:	09.03.2023
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; лізингу

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (19.10.2022)
Дата надходження:	17.01.2022
Предмет позову:	Договір лізингу

Розклад засідань:

Минулі засідання (33)

26.04.2026 02:29	Господарський суд Донецької області
26.04.2026 02:29	Господарський суд Донецької області
26.04.2026 02:29	Господарський суд Донецької області
26.04.2026 02:29	Господарський суд Донецької області
26.04.2026 02:29	Господарський суд Донецької області
26.04.2026 02:29	Господарський суд Донецької області
26.04.2026 02:29	Господарський суд Донецької області
26.04.2026 02:29	Господарський суд Донецької області
26.04.2026 02:29	Господарський суд Донецької області
12.08.2020 12:00	Господарський суд Донецької області
07.09.2020 12:20	Господарський суд Донецької області
23.09.2020 12:30	Господарський суд Донецької області
07.10.2020 14:00	Господарський суд Донецької області
15.10.2020 13:30	Господарський суд Донецької області
02.11.2020 12:30	Господарський суд Донецької області
25.11.2020 14:00	Господарський суд Донецької області
16.12.2020 12:00	Господарський суд Донецької області
20.01.2021 12:00	Господарський суд Донецької області
10.02.2021 12:00	Господарський суд Донецької області
04.03.2021 12:30	Господарський суд Донецької області
20.05.2021 10:30	Східний апеляційний господарський суд
15.06.2021 12:00	Східний апеляційний господарський суд
15.07.2021 14:30	Східний апеляційний господарський суд
22.07.2021 12:30	Східний апеляційний господарський суд
09.11.2021 12:00	Касаційний господарський суд
07.12.2021 11:30	Касаційний господарський суд
14.12.2021 12:15	Касаційний господарський суд
16.02.2022 14:00	Господарський суд Донецької області
10.03.2022 13:00	Господарський суд Донецької області
01.09.2022 11:30	Господарський суд Донецької області
19.10.2022 12:00	Господарський суд Донецької області
17.01.2023 10:30	Східний апеляційний господарський суд
28.02.2023 10:00	Східний апеляційний господарський суд