печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7622/23-к
06 березня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000000448 від 27.05.2022, -
27.02.2023 відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту із забороною розпорядження та користування на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ «Жуляни торг сервіс».
В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що вказана квартира є речовими доказом відповідно до постанови слідчого від 01.02.2023, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів, яка відповідає п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі абз. 1 ч. 3 цієї статті підлягає арешту.
Також, прокурор зазначає, що арешт вказаного об'єкту нерухомого майна необхідний з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна, яка відповідає п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Прокурор та власник майна до початку судового засідання направили до суду заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.
Вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000448 від 27.05.2022 за ч.ч. 1, 3 ст. 204, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України.
У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини незаконного виготовлення алкогольних напоїв, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, та збуту спирту етилового та алкогольних напоїв, що призвело до отруєння та вживання, яких становить загрозу для життя і здоров'я людей, вчиненого групою осіб з використанням мережи Інтернет та послуги експрес-доставки, легалізації коштів здобутих від протиправного збуту спирту етилового та алкогольних напоїв, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, а також використання документів померлої особи для заволодіння майном та використання підроблених документів.
На даний час слідчий вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Розглядаючи клопотання прокурора в частині накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя виходить із наступного.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Під час розгляду клопотання встановлено, що постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 від 01.02.2023 вказану квартиру, яка належить ТОВ «Жуляни торг сервіс» - визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя зауважує, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України може бути зроблений лише на підставі постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.
Визнаючи речовим доказом у кримінальному провадженні вказану квартиру, яка належить ТОВ «Жуляни торг сервіс», слідчий виходив із положень ч. 1 ст. 98 КПК України.
Проте з постанови слідчого в частині визнання цього об'єкту нерухомого майна, не вбачається мотивів прийнятого рішення щодо його відповідності в даному конкретному випадку тим чи іншим ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.
Таким чином, означена постанова слідчого, яка обґрунтовує мету накладення арешту, таку, як збереження речових доказів в частині зазначення критеріїв, визначених ч. 1 ст. 98 КПК України, яким би міг відповідати зазначений об'єкт нерухомого майна містить формальні посилання на нього, як на такий, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ, що позбавляє слідчого суддю можливості встановити, що дійсно вказаний об'єкт нерухомого майна може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В свою чергу прокурор у клопотанні не зазначив ідентифікуючих ознак вказаного об'єкту нерухомого майна на який він просить накласти арешт, що вказує на невідповідність клопотання вимогам п. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України.
Водночас, розглядаючи клопотання прокурора в частині накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації., слідчий суддя виходить із наступного.
У відповідності п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 Кримінального кодексу України.
Виходячи із фабули кримінальних правопорушень, які розслідуються за ч.ч. 1, 3 ст. 204, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України, а також матеріалів кримінального провадження в частині розгляду клопотання, не вбачається наявності підстав стверджувати, що квартира АДРЕСА_1 перейшла у власність ТОВ «Жуляни торг сервіс» є предметом кримінального правопорушення та підлягатиме спеціальній конфіскації.
Наряду із цим, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором не доведено наявності ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження вказаного об'єкту нерухомого майна, та не доведено необхідності вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Зважаючи на вище викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вказаний об'єкт нерухомого майна слід відмовити.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000000448 від 27.05.2022 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Світлана ГРЕЧАНА