Номер провадження 2/754/427/23
Справа №361/9240/21
Іменем України
06 березня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
в складі: головуючого - судді Панченко О.М.
секретар судового засідання - Богослов Ю.В.
за участі представника позивача - Безроди Р.С.
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.05.2017 року в селі Проців Бориспільського р-ну Київської області відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito» днз. НОМЕР_1 , збив позивача ОСОБА_4 , який рухався в поутному напрямі на велосипеді. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження та до 04.08.2017 р. перебував на стаціонарному лікуванні. Неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я в періоди з 11.11.2017 по 26.12.2018 рр. Через отриманні в результаті ДТП травми позивач отримав ІІІ групу інвалідності. Внаслідок значних матеріальних витрат позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із проханням сплатити страхове відшкодування, на що листом МТСБУвід 04.02.2020 позивачу було повідомлено про рішення сплатити на його користь відшкодування пов'язане із завданням йому відповідачем тяжких тілесних ушкоджень(витрати на лікування) у розмірі 199 621,89 грн. (факт виплаи підтверджується випискою з особового рахунку позивача). Окрім того, за фактом ДТП та заподіяння позивачу тілесних ушкоджень було порушено кримінальне провадження, однак, пізніше закрито з відсутністю складу злочину. Внаслідок дій відповідача, ОСОБА_4 було заподіяно моральну шкоду. Через отримання тілесних ушкоджень позивач зазнав сильних моральних переживань та фізичних страждань, які спричинили негативні зміни в його житті: тривала кома, числені операції, інвалідність, трьох місячних лежачий стан, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакціх при згадуванні; неможливість виконання повсякденних обов'язків, втрата пам'яті, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, преживання фізичних незручностей, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання; страх щодо майбутнього стану здоров'я. Продовж усього періоду лікування та реабілітації психологічний стан позивача був ще гірший його фізичного стану.Через сильні болі у позивача інколи виникали раптові суїцидальні думки, однак, завдяки підтримці сім'ї позивачу вдавалось акумулювати останні сили а йти далі. Отже, з урахуванням викладеного, глибини вже перенесених позивачем моральних страждань та тих нескінченних страждань, що будуть переслідувати позивача довготривалий час, величину моральної шкоди позивач оцінює у 400 000, 00 грн. Враховуючи вищевикладене позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 400 000,00 грн. та судові витрати пов'язані із розглядом справи.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2022 року позовну заяву та заяву про забезпечення позову у цивільній справі №361/9240/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди передано на розгляд за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду м.Києва.
02.05.2022 матеріали справи було отримано Деснянським районним судом м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2022 справу передано судді Панченко О.М.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. від 26.05.2022 прийнятодо розгляду позовну заяву та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. від 26.05.2022 заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення.
07.09.2022 від представника позивача - адвоката Безроди Романа Сергійовича на електронну адресу суду надійшло клопотання про проведення засідання у режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. від 09.09.2022 заяву представника позивача - адвоката Безроди Романа Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
13.09.2022 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли: клопотання про долучення до матеріалів справи документів та допит свідка у судовому засіданні, а також письмові пояснення у справі, у яких останній зазначає, що 18.05.2017р Бориспільському районі Київської області поблизу с.Проців керував автомобілем Mercedes-Benz Vito днз. НОМЕР_1 повертаючись із риболовлі рухався з дозволеною швидкістю по дорозі, і на одній із ділянок дороги в попутньому напрямку їхав велосипедист, якого відповідач збирався безпечно минути. Спершу велосипедист не створював небезпеки для руху керованого відповідачем автомобілем, однак зненацька змінив напрямок свого руху, почавши переїздити дорогу напереріз автомобілю. Відповідач негайно застосував гальма, але зіткнення не вдалось уникнути, внаслідок чого сталась аварія. ОСОБА_2 викликав по телефону швидку допомогу і разом із незнайомими людьми підбігли до місця аварії, щоб допомогти потерпілому. Згодом прийшла жінка, яка повідомила, що вона є дружиною потерпілого чоловіка, остання була сп'яніла, похитувалась, від подиху відчувався запах алкоголю. Жінка вказала, що вона та її чоловік вживали алкогольні напої, а потім він поїхав до ресторану за пивом, і що вони випили приблизно літру горілки, а потім чоловік ще «поїхав за рибкою та пивом». Дружина відповідача - ОСОБА_5 зустрічалась із сином потерпілого ОСОБА_6 , якому передала на лікування батька 15 000(п'ятнадцять тисяч) гривень. Гроші було передано з метою допомоги потерпілому, незважаючи на те, що відповідач розумів, що не винен у ДТП і відповідальність водія, тобто відповідача, була застрахована. Сином позивача ОСОБА_7 було написано розписку про отримання коштів, однак, згодом відповідач побачив, що розписка писалась різними чорнилами, а також син потерпілого умисно неправильно вказав « ОСОБА_6 », замість « ОСОБА_7 ». Згодом син позивача просив, ще коштів на лікування батька, відповідач із дружиною не відмовляли, однак просили правильних даних в розписці, після чого більше телефонних дзвінків від нього не надходило. Внаслідок розслідувань, проведених медичних та автотехнічних експертиз, кримінальну справу відносно ОСОБА_2 було закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину та потерпілим вона не оскаржувалась. Відповідач не подавав до позивача позову про відшкодування шкоди внаслідок пошкодження його автомобіля, так як було шкода потерпілого чоловіка. Відповідачу стало відомо,що з боку МТСБУ ОСОБА_4 було виплачено за його заявою кошти у розмірі 199 621 ( сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот двадцять одна) гривень. Також ознайомившись із позовною заявою, відповідачу стало відомо, що позивач не повідомив МТСБУ, про те, що йому було сплачено 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень. Відповідач звертає увагу суду також на те, що позивач у своїй позовній заяві на підтвердження своїх вимог неодноразово посилається на закони, що не стосуються даного випадку (п.2 ст.23 ЦК Украни, п.3,9 постанови Пленуму Верховного суду Українивід 31.03.1995 року №4, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992). Також, у постанові від 30.01.2019 року старший слідчий відділу розслідування ДТП СУ ГУ Національної поліції в Київській області Гусаревич С.М. вказав, що у діях велосипедиста ОСОБА_4 маються порушення вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, і таким чином відповідач ОСОБА_2 не порушив правил дорожнього руху. Відповідач вказує, що після аварії, яка сталась з вини позивача, у нього погіршилось здоров'я, він переніс інсульт, має ряд тяжких хвороб, страждає на головні болі, втрачає слух, що підтверджено медичними довідками. Те, що позивач бажає стягнути із хворого пенсіонера - відповідача ОСОБА_2 величезні гроші, поставить його сім'ю у надзвичайно важке становище. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у заявленому до нього цивільному позові, оскільки позивач вже отримав повністю достатнє відшкодування від страхового бюро, відповідальність відповідача як водія була застрахована, а також просить суд при ухваленні рішення врахувати те, що ушкодження позивач отримав саме внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху, що він зробив свідомо.
12.10.2022 від представника позивача - адвоката Безроди Романа Сергійовича на електронну адресу суду надійшло клопотання про проведення засідання у режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. від 14.10.2022 заяву представника позивача - адвоката Безроди Романа Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
25.01.2023 від представника позивача - адвоката Безроди Романа Сергійовича на електронну адресу суду надійшло заперечення на клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копій документів та допит виклик свідка в судовому засіданні, в якому зазначає, що копія розписки ОСОБА_6 , яку просить відповідач долучити до матеріалів справи, як і показання свідка (дружини відповідача - ОСОБА_5 ), жодним чином не стосуються предмету даного спору, а саме стягнення моральної шкоди, завданої позивачу.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача у судовому засіданні звертав увагу суду, що у матеріалах справи відсутні докази для задоволення позовної заяви, тому просив відмовити у задоволенні позову та долучити письмове пояснення до матеріалів справи.
Свідок - ОСОБА_11 (дружина відповідача) у судовому засіданні підтверджувала пояснення відповідача, просила врахувати суд, що вона та її чоловік пенсіонери, зайвих доходів чоловік немає, після аварії відповідач постійно хворіє, втрачає слух та зір, на свої 64 роки має багато хронічних заворювань, а також те, що її чоловік не винен у цьому ДТП, про що свідчить закриття кримінального провадження відносно нього.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 30.01.19 року, 18.05.2017 року приблизно о 15 год.55 хв., водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Vito» днз. НОМЕР_1 , рухаючись великій захисній дамбі, в межах с. Проців Бориспільського району Київської області в напрямку м.Києва, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався попереду в попутному напрямку та різко змінив напрямок руху ліворуч відносно напрямку автомобіля.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми та був госпіталізований, перебуваючи на стаціонарному лікуванні до 04.08.2017 р.
За фактом ДТП Слідчим управлінням ГУ НП у Київській області було внесено відомості до ЄРДР №12017110000000254 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно Постанови стршого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод Слідчого управління Головногоуправління національної поліції в Київській області капітана поліції Гусаревича С.М. кримінальне провадження №12017110000000254 від 18.05.2017 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито у зв'язку із відсутністю в діянні водія складу кримінального правопорушення, на підтаві п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 18.05.2017 року, приблизно о 16 годині на проїзній частині вулиці Сонячна в с.Проців, що в Бориспільському районі Київської області сталася внаслідок порушення велосипедистом ОСОБА_4 п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. При цьому відповідність дій учасника дорожнього руху - водія автомобіля «Mercedes-Benz Vito» днз. НОМЕР_1 вимогам Правил дорожнього руху Україн під час досудового розслідування досліджено та встановлено, що останній не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення із велосипедистом. Його дії у даній аварійній дорожньо-транспортній ситуації, яка склалася, відповідають встановленим вмогам Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.01 та введених в дію з 01.01.02. Однак, враховуючи те, що внаслідк вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження внаслідок порушеня ПДР України, інші учасники та сторонні особи внаслідок ДТП не постраждали, в зв'язку з чим встановлена відсутність в діянні водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України.
Позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з проханням сплатити страхове відшкодування, якому листом від 04.02.2020 було повідомлено про рішення сплатити на його користь страхове відшкодування в розмірі 199 621,89 грн.
За загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Отже, статтею 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка є його власником. Проте норми частини другої статті 1166 ЦК України звільняють таких осіб від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що така шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Частиною 1 статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Виходячи із загальних норм чинного законодавства України, зокрема, Кримінального Кодексу України, у випадку завдання шкоди здоров'ю чи життю потерпілого, передбачено кримінальну відповідальність, визначену ст. 286 КК України, особи за порушення правил дорожнього руху та з урахуванням того, що статтею 6 Закону встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої забезпеченим транспортним засобом, а цивільно-правові наслідки настають лише за наявності вини особи, що підлягає страхуванню, що доводиться у порядку встановленому чинним кримінальним та кримінальним процесуальним законодавством України та визначається вироком суду, яке набрало законної сили у порядку, встановленим чинним законодавством України.
Крім того, виходячи з приписів цивільного права України фактичною підставою цивільно-правової відповідальності є склад правопорушення, елементами якого визнаються: 1) протиправність діяння; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою; 4) вина правопорушника.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Постановою Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом 5 роз'яснено, що суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4, розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступень вини заподіювана, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов'язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.
Згідно роз'яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
Згідно роз'яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.
Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями1166,1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.
Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 30.01.2019 року, кримінальне провадження за ч. 2. ст. 286 КК України відносно ОСОБА_2 , закрито у зв'язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Встановлено, що порушення велосипедистом ОСОБА_4 вимог п. 10.1 , 10.4 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та з її наслідками.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними і в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 16, 23, 1167, 1168, 1194 ЦК України, постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", -
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено: 07 березня 2023 року.
Головуючий: О.М. Панченко