Номер провадження: 33/813/200/23
Номер справи місцевого суду: 494/1379/22
Головуючий у першій інстанції Лебединський С. Й.
Доповідач Назарова М. В.
02.03.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Пінькової К.Ю.,
адвоката Волкова О.Л.,
особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Березівського районного суду Одеської області від 01 листопада 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Березівського районного суду Одеської області від 01 листопада 2022 визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Призначено йому адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 496,20 грн.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винуватим у тому, що він 06 жовтня 2022 року приблизно о 18 годині 49 хв. по вул. Центральній в с. М.-Олександрівка Березівського району Одеської області керував автомобілем «Mazda 121» д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер». Вміст алкоголю за показами приладу склав 3,11 проміле. Свою вину правопорушник під час складання протоколу визнав, що було зазначено у ньому. Дії правопорушника кваліфіковані як порушення п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 09 грудня 2022 року звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.
Стосовно строку звернення з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на оскарження вищевказаної постанови, посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_1 не було відомо про розгляд адміністративної справи, за його проханням адвокатом, який діяв в його інтересах - ОСОБА_2 21.10.2022 було подано до суду першої інстанції письмову заяву в якій він просив поінформувати його щодо стадії розгляду справи №494/1379/22, у випадку винесення постанови суду надати завірену копію для ознайомлення; після винесення судом постанови від 01.11.2022 адвокатом, який діяв в інтересах ОСОБА_1 - Волковим О.Л., було подано письмову заяву про видачу завіреного повного тексту постанови суду для ознайомлення, а також підготовки апеляційної скарги, який отримав лише 01.12.2022 в приміщенні суду першої інстанції, що підтверджується розпискою.
Вивчивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Оскаржувана постанова Березівського районного суду Одеської області була ухвалена 01 листопада 2022 року без участі ОСОБА_1 та його захисника Волкова О.Л. Докази їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні. Матеріали справи містять супровідний лист без дати відправлення про направлення копії постанови районного суду від 01.11.2022 ОСОБА_1 , докази її отримання останнім відсутні.
08 листопада 2022 року захисник Волков О.Л. направив заяву про видачу повного тексту постанови від 01.11.2022, 25.11.2022 захисник Волков О.Л. вдруге звернувся з заявою про видачу повного тексту постанови від 01.11.2022 для ознайомлення та підготовки апеляційної скарги, який отримав 01.12.2022, що підтверджено наявною в матеріалах справи розпискою.
Зазначені обставини свідчать про те, що доводи апелянта, викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, знаходять своє підтвердження, тому існують підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду, як пропущеного з поважних причин.
Стосовно суті правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник ОСОБА_1 зазначає, що з матеріалів відеофіксації вбачається, що автомобіль перебував у нерухомому стані, тобто факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксований не був, а також його зупинки, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №170123 від 06.10.2022 зазначено про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, крім того у протоколі відсутні свідки відмови та керування ОСОБА_1 транспортним засобам у стані сп'яніння, хоча в постанові суддя посилається на показання свідка ОСОБА_3 ; на відеозаписі не відображено роз'яснення заявнику прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, що є обов'язковим відповідно до абзацу 4 пункту 2 Розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015; на відеозапису взагалі відсутня запис, щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №170123 від 06.10. 2022; відеозапис, всупереч Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, взагалі не містить номеру боді камери, якою заборонено примусове виключення відеореєстраторів або перешкоджання здійсненню фото- і відео кінозйомки; суд мав з'ясувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови має відповідати вимогам ст. 283, 284 КУпАП, що судом порушено.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Волков О.Л. підтримали доводи апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп'яніння, підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції, під час якого поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, або у разі незгоди такої особи пройти вказаний огляд або у разі незгоди особи з результатами огляду - огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Розділу І Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Розділу І Інструкції).
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (далі - Правила, Правила ПДР), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення регулюється Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року №1376.
Нормами КУпАП визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення та змісту постанови, що приймається в конкретній справі. У них повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, дані про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах, тобто всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення.
Таким чином, протокол є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій, і є одним із основних джерел доказів.
Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Відповідно до п. п. 2.2. Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 № 3/02-15 «Про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» в протоколі про адміністративне правопорушення не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, щодо якої він складений.
Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Таким чином, всі дописані поліцейським відомості в протоколі про адміністративне правопорушення є такими, що вчинені в незаконний спосіб.
Розглядаючи справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, про що слушно заявляє в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Зокрема, в протоколі серії ДПР № 170123 йдеться про керування ОСОБА_1 автомобілем Мазда 121 ДНЗ НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з рота, порушення координації руху, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.9а ПДР.
Наявні в матеріалах акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозапис з нагрудної камери поліцейського доказів зазначеного факту не містять, а лише містять дані щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння та подальшої фіксації вказаної обставини.
Письмові пояснення ОСОБА_1 від 06.10.2022 про зупинення його працівниками поліції під час керування транспортним засобом 06.10.2022 не відповідають наведеному відеозапису, якому за містом ст. 266 КУпАП законодавець надає переважне значення як доказу фіксування правопорушення.
Посилання в постанові суду на те, що факт керування ОСОБА_1 06.10.2022 о 18.49 год по вул. Центральній в с. М-Олександрівка Березівського району Одеської області, транспортним засобом автомобілем Мазда 121 д/н НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння підтверджено показаннями свідка ОСОБА_3 не відповідає матеріалам справи, які містять лише письмові пояснення вказаної особи від 06.10.2022. Натомість у якості свідка вказана особа судом не допитувалася, що протирічить принципу безпосередності дослідження доказів саме судом.
Всі обставини правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та елементи складу даного правопорушення повинні встановлюватися та перевірятися доказами, наданими сторонами в даній справі, саме в ході її судового розгляду.
При цьому з відеозапису, здійсненого бодікамерою поліцейського, за допомогою якого можливо б було об'єктивно встановити, хто саме керував атомобілем, вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля вищевказаного, коли він був зачинений і ОСОБА_1 стояв біля нього з боку водія, а з іншого боку стояла інша особа.
Разом з тим відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається процедура пропонування ОСОБА_1 проходження огляду на стан сп'ягніння ще до з'ясування його особистості, на що він погоджується і що робить за допомогою приладу «Драгер».
Таким чином наявними в справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту саме керування транспортним засобом ОСОБА_4 та його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що в свою чергу не надає можливості зробити висновок про наявність в його діях складу правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки суб'єктом такого правопорушення є тільки водій транспортного засобу, і тільки водієві може бути пред'явлена вимога пройти огляд на стан сп'яніння відповідно до диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що в протокол про адміністративне правопорушення були внесені виправлення, а саме виправлений п. 2.5 ПДР, який встановлює обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на п. 2.9а ПДР, який забороняє водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд першої інстанції не звернув увагу на виправлення, які маються в протоколі серії ДПР18 №170123 від 06.10.2022, оскільки відповідно до п. 7 Розділу ІІ Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 №1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Вказані виправлення нічим не оговорені, час їх виправлення також невідомий - до, після або під час складення, з чого неможливо зробити висновок про те, чи був ОСОБА_1 обізнаний з ними.
Відповідно до ст. 254 КУпАП найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Натомість, суд не зважаючи на наведене, не з'ясував вказаних обставин, та визнав ОСОБА_1 винним за складом адміністративного правопорушення з іншою об'єктивною стороною, яка відсутня у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №170123 від 06.10.2022 - за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, і за яким ОСОБА_1 до відповідальності не притягався і протокол щодо нього не складався.
Апеляційний суд зазначає, що суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Такі самі висновки надані Європейським судом з прав людини у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однак, суд першої інстанції проігнорував вище вказані норми адміністративного законодавства та формально підійшов до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
З таких обставин, враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог законодавства, оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 268, 283, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 01 листопада 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Березівського районного суду Одеської області від 01 листопада 2022 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова