Справа № 366/1665/22
Провадження № 2/366/66/23
8 березня 2023 смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Слободян Н.П.,
за участю: секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт серія НОМЕР_2 ), третя особа без самостійних вимог, виконавчий комітет Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 4/2. Код ЄДРПОУ: 04053625), про позбавлення батьківських прав,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулась з позовом до суду до відповідачки про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є батьком їх спільної доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб між ними розірвано 13.07.2019 Після розлучення відповідач не приймає жодної участі у житті дитини. Виконавчим комітетом Житомирської міської ради 05.08.2020 затверджено висновок виконкому, як органу опіки і піклування щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю. Позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно їх малолітньої доньки.
Рух справи
07.10.2022 позов надійшов до суду.
12.10.2022 у справі відкрите провадження у справі та призначене підготовче судове засідання на 11.11.2022.
11.11.2022 ухвалою суду задоволене клопотання представника позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи виконавчий комітет Житомирської міської ради, підготовче судове засідання відкладене на 08.12.2022.
08.12.2022 надійшло клопотання представника позивача про витребування від третьої особи висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітньої доньки, яке задоволене ухвалою суду від 23.12.2022. Підготовче судове засідання відкладене на 23.12.2022 за клопотанням відповідача з наданням строку для надання відзиву на позов, яке, в свою чергу було відкладене за клопотанням представника позивача на 31.01.2022, і відкладене на 02.03.2022.
23.02.2022 представник позивача надала до суду рішення третьої особи висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітньої доньки.
28.02.2022 надійшла заява відповідача у якій він просив справу слухати без його участі, проти задоволення позову не заперечує. Суд розцінює зазначену заяву як визнання ним позовних вимог.
Згідно з ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Оскільки сторони у судове засідання повторно не з*явились, а позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, суд, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиції сторін
Позивач у судове засідання не з'явився, про місце та час проведення повідомлено вчасно, належним чином. Представник позивача подала до суду заяву у якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце та час проведення повідомлений вчасно, належним чином. Надіслав заяву у якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позову, яку суд розцінює як визнання позовних вимог
Представник третьої особи також подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Встановлені судом обставини, за стосовні норми права та висновки суду
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_3 від 11.10.2010 ( а.с.102).
Згідно з довідкою УВРТГ ЖМР № 10-14/1220 від 02.02.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в АДРЕСА_1 , тобто разом з матір'ю ( а.с.10, 103).
Шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира 15.10.2013 ( справа № 295/9119/13-ц ( а.с.13-15).
Рішенням виконкому Житомирської міської ради № 898 від 05.08.2020 затверджено висновок щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю, ОСОБА_4 ( а.с.17-19).
З довідки, виданої директором ЗОШ І-ІІІ ступенів № 32 м. Житомир, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у цій школі з 01.09.2017. Батько дитини протягом навчання її у школі не приймав участі у вихованні та навчанні доньки, батьківські збори не відвідував, успішністю дитини не цікавився (а.с.20).
За місцем проходження служби позивач характеризується позитивно ( а.с.22).
З відповіді, яка надійшла з Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області вбачається, що ОСОБА_4 періодично зверталася до РУП із заявами на неправомірні дії ОСОБА_2 ( у липні 2018, квітні 2017, травні 2012 ( а.с.23).
Згідно з актом обстеження умов проживання від 10.02.2023 слідує, що умови для проживання у будинку, де проживає малолітня дитина з матір'ю, задовільні, створено необхідні умови для проживання та виховання дитини ( а.с. 88).
З висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки і піклування, затвердженого рішенням № 152 від 15.02.2023 вбачається, що зазначений орган прийшов до вимовку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ( а.с.90).
Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 7 ст. 7 СК України).
Частиною 2 ст. 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року №69-V, визначено, що предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 зазначеного закону, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 статті 164 СК України.
Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення цього пункту дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу (ч. 4 ст. 164 СК України).
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Судом встановлено, що відповідач не виконує покладених на неї законом обов'язків щодо виховання своєї дитини, а саме: участі у житті диньки не бере, жодним чином не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не цікавиться її вихованням, самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, втратив родинний зв'язок з дочкою, що свідчить про дійсне ухилення (свідоме самоусунення) їх від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вирішуючи цей спір, суд враховує, що відповідач у своїй заяві від 23.02.2023 фактично визнав позовні вимоги, суд приймає це визнання, тому приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору, як учасник бойових дій ( п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому, у порядку п.1 ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути у дохід держави судовий збір у сумі 992,40 грн. ( позов подавався у 2022 році).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-266, 268, 273, 351, 352, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог, виконавчий комітет Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 08.03.2023
Суддя Н.П. Слободян