Справа № 446/1081/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1015/22 Доповідач: ОСОБА_2
23 лютого 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження №12022141420000067 за апеляційними скаргами прокурора Жовківської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.09.2022 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жабокруки Тлумацького району Івано-Франківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, який має на утриманні троє малолітніх дітей, фізичної-особи підприємця, раніше не судимого,
обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.436-1 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
встановила:
Прокурор та захисник обвинуваченого подали апеляційні скарги на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.09.2022 року, яким ОСОБА_8 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-1 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 роки .
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Мі6» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 та сім-карту оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 повернуто ОСОБА_8 .
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 14.06.2022 - скасовується після набрання вироком законної сили.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування у загальному розмірі 16 989,30 грн.
Прокурор оскаржив вирок у вирішення питання щодо долі речових доказів та просить вирок в цій частині скасувати та ухвалити новий вирок, яким до речових доказів у кримінальному провадженні: мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «Мі6» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 та сім-карти оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 застосувати спеціальну конфіскацію та арешт, накладений на вказані речові докази ухвалою слідчого судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 14.06.2022, залишити без змін
Не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, прокурор вважає, що зазначене судове рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував в повному обсязі, що обвинувачений використовував мобільний телефон марки «Хіоmі», моделі «Мі6», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із встановленою сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 як засіб вчинення кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі, тому необхідно застосувати спеціальну конфіскацію.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема і в постанові за справою №946/271/20 від 23.02.2022, у якій зазначено, що при застосуванні спеціальної конфіскації у кожному конкретному випадку необхідно не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК України, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».
Апелянт наполягає, що судом не було враховано вимоги ч.4 ст. 174 КПК України стосовно спеціальної конфіскації.
Даний вирок оскаржила захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , яка просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання і стягнення процесуальних витрат та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання у виді 1 року позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків. Стягнути з засудженого ОСОБА_11 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування у загальному розмірі 5663,10 грн.
Апелянт з даним вироком частково не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням вимог кримінального процесуального закону та вбачається невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При призначенні надто суворе покарання судом не враховано ні особу обвинуваченого ні обставини справи та призначено.
Апелянт зазначає, що обвинувачений ОСОБА_11 як на стадії досудового слідства так і в суді повністю визнав вину у вчиненому правопорушенні, щиро розкаявся і активно сприяв розкриттю вчиненого злочину надавши добровільно доступ до власного телефону та викривальні покази, що вказує при наявність пом'якшуючих обставин - щире каяття та активне сприяння розкрито кримінального правопорушення. Незважаючи на вище вказане судом зазначено в оскаржуваному вироку наявність лише щирого каяття, що не відповідає обставинам справи впливає на призначену міру покарання обвинуваченому.
Крім цього, судом вірно встановлено, що поширення обвинуваченим комуністичної символіки мало місце до моменту введення в Україні воєнного стану. Тому вказана прокурором обтяжуюча обставина - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
При дослідженні доказів судом було встановлено, що з 84 зображень, які досудовим слідством було взято за основу для формування обвинувачення, лише 7 зображень містять склад інкримінованого злочину. Так, згідно висновку експерта судової мистецтвознавчої експертизи від 17.06.2022 року №1763-Е встановлено (сторінка 22 висновку експерта), що зображення №№2, 32 , 36 , 37 , 43, 61 та 81 містять комуністичну символіку.
Поширення зображень із пропагандою комуністичного тоталітарного режиму не є кримінально-караним діянням згідно змісту статті 436-1 КК України.
Таким чином, протиправні діяння обвинуваченого зводяться до публічного використання 7 зображень, що не вказує на високий рівень суспільної небезпеки вчиненого. Жодної шкоди державі не було заподіяно внаслідок вчиненого злочину обвинуваченим.
Апелянт наполягає, що в оскаржуваному вироку не враховано при призначенні покарання, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, займається волонтерською діяльністю, має на утриманні трьох малолітніх дітей. В своїх поясненнях обвинувачений вказав, що не знав про заборону поширення зображень комуністичної символіки та відсутність наміру нав'язати комусь дані символи так як поширені ним зображення в соціальній мережі «Вконтакте» використовував лише для себе без поширення їх своїм друзям чи іншим особам.
Апелянт наголошує, що висновок судово-лінгвістичну семантико-текстуальну експертизи мовлення №1765-Е від 28.06.2022 року не підтвердив жодні обставини вчинення інкримінованого правопорушення обвинуваченим. Крім цього, дана експертиза була безпідставно призначена, так як не спрямована на підтвердження вчинення обвинуваченим інкримінованою правопорушення так як диспозиція статті 436-1 КК України не містить вказівки, що поширення зображень із пропагандою комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарного режимів є кримінально-караним діянням.
Відповідно покладення обов'язку на обвинуваченого щодо відшкодування витрат на проведення судово-лінгвістичну семантико-текстуальну експертизи у розмірі 11326.20 гривень не відповідає вимогам законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 в період часу з 02 квітня 2017 року по 02 квітня 2022 року перебуваючи за місцем свого проживання, використовуючи власні мобільні телефони, в тому числі мобільний телефон марки «Xiaоmі», моделі «Мі6», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із встановленою сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , за допомогою облікового запису під псевдонімом « ОСОБА_12 » у соціальній мережі «Вконтакте», яка у відповідності до Указу Президента України №133/2017 від 15 травня 2017 року заборонена в Україні, умисно, маючи на меті доведення до широкого кола осіб комуністичну ідеологію, усвідомлюючи, що вказана сторінка є публічною та відповідно має відкритий доступ і з нею має змогу ознайомитися необмежене коло користувачів соціальної мережі «Вконтакте», здійснював на ній публікації в змісті яких містять пропаганду комуністичного тоталітарного режиму та зображення комуністичної символіки у вигляді прапора червоного кольору із зображенням на ньому серпом, перехрещеним між собою молотами та п'ятикутною зіркою над ними, що відповідно до підпунктів «а» та «в» п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України №317-VIII від 09.04.2015 «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» є символікою комуністичного тоталітарного режиму.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-1 КК України - поширення та публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення та відмову в задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого, думку захисника - адвоката ОСОБА_7 підтриману обвинуваченим ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляційні вимоги сторони захисту та залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційних вимог, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з частиною другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які є в матеріалах кримінального провадження. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим. Причетність та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.
Наведеним у вироку доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 , за ч.1 ст. 436-1 КК України, як поширення та публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму та призначив покарання в межах статті обвинувачення у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків згідно ч. 1 ст. 76 КК України.
Судом першої інстанції в повному обсязі, у відповідності до чинного законодавства здійснено судовий розгляд стосовно ОСОБА_8 .
З таким висновком в повному обсязі погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції
Апеляційні вимоги прокурора що конфіскації речового доказу - мобільного телефону обвинуваченого ОСОБА_8 покликаючись, що він є засобом вчинення кримінального правопорушення та підлягає спеціальній конфіскації не знайшли вагомих підтверджень в суді апеляційної інстанції.
Так у вироку суду першої інстанції питання речового доказу вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-1 КК України, є нетяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.
Спеціальна конфіскація в розумінні закону про кримінальну відповідальність є іншим заходом кримінально-правового характеру, що застосовується до винної особи в порядку ч.9 ст.100 КПК, та не є покаранням в розумінні ст.50 КК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Конвенцією, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням
У суді першої інстанції питання конфіскації речового доказу стороною обвинувачення не піднімалося.
Як вбачається з матеріалів справи з 01 березня 2022 року с ОСОБА_8 являється волонтером військової частини НОМЕР_8 та за свою діяльність у наданні допомоги для Збройних Сил України у воєнний час був відзначений подякою командира в/ч НОМЕР_8 (а.с.259,260)
З врахуванням зазначеного колегія суддів не вбачає підстав для конфіскації речового доказу - мобільного телефону, який належить ОСОБА_8 та був повернутий судом першої інстанції власнику.
Апеляційні доводи прокурора не спростовують встановлені в суді першої інстанції фактичні обставини справи та правильність прийнятого рішення.
Стосовно апеляційних вимог сторони захисту про зменшення строку покарання то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було призначено ОСОБА_8 покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, а в подальшому ОСОБА_8 був звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку за ст. 75 КК України, який буде достатнім для виправлення засудженого та сприятиме виконанню покладених на нього обов'язків ст. 76 КК України, а також сприятиме не вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Зважається, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_13 судом першої інстанції належно враховано всі обставини, передбачені ст.ст. 50, 65 КК України та дотримано принципів призначення покарання.
Щодо апеляційної вимоги захисника про зменшення розміру судових витрат , а саме виключення витрат які були понесені у зв'язку з проведенням експертизи та складенням висновку судово-лінгвістичну семантико-текстуальну експертизи мовлення №1765-Е від 28.06.2022 року.
Покликання апелянта про те, що дана експертиза була безпідставно призначена, так як не спрямована на підтвердження вчинення обвинуваченим інкримінованою правопорушення так як диспозиція статті 436-1 КК України не містить вказівки, що поширення зображень із пропагандою комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарного режимів є кримінально-караним діянням, є необгрунтованим, а тому зменшення суми судових витрат за проведення даної експертизи у розмірі 11326.20 гривень є безпідставним.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення експертиз покладено у вироку на обвинуваченого, оскільки проведення експертиз було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінального правопорушення.
Як убачається з постанови про призначення експертиз та наданих висновків, експертом зокрема здійснювалась саме семантико-текстуальна експертиза.
Предметом семантико-текстуальної експертизи є фактичні дані про мовні особливості тексту (письмового або усного, зміст якого надано у вигляді текстового відтворення), понять, окремих слів та словосполучень, що встановлюються експертом на основі спеціальних знань під час дослідження документів та інших матеріалів.
Об'єктом семантико-текстуальної експертизи може бути як текст, так і його фрагменти, окремі висловлювання, поняття, слова, написи тощо.
У «Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», які затверджені Наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), наведений орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені на вирішення судової семантико-текстуальної експертизи, серед яких і питання про надання висновку про те, чи містяться у тексті висловлювання, виражені у формі закликів до певних дій? Якщо так, то чи є ці заклики публічними (або який характер та форму мають ці заклики)?
Наведене свідчить про те що до кола питань, що вирішуються експертом з спеціальністю 1.4 «Семантико-текстуальне дослідження писемного та усного мовлення» віднесено надання висновків в частині визначення публічності досліджуваних об'єктів.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 щодо ТОВ «Вконтакте» було застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), серед яких: обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; заборона Інтернет - провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до соціально-орієнтованого ресурсу «Вконтакте» (www.vk.com).
Однак, незважаючи на вказані обмежувальні заходи щодо соціальної мережі «Вконтакте», ОСОБА_8 використовуючи VPN - сервіси, які дозволяють відвідувати веб-сайти, доступ до яких заблоковано, за невстановлених обставин долучився до різних груп.
09 квітня 2015 року Верховна Рада України від імені Українського народу, керуючись положеннями Загальної декларації прав людини, дбаючи про забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прагнучи розвивати та зміцнювати незалежну демократичну, правову державу прийняла Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів в Україні на заборону пропаганди їхньої символіки» (далі - Закон), яким засудила комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначила правові основи заборони пропаганди їх символіки.
У відповідності до ст.2 Закону комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні визнано злочинними і такими, що здійснювали політику державного терору, яка характеризувалась численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів, та у зв'язку з цим засуджено як несумісний з основними правами і свободами людини і громадянина.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму на всій території України заборонено.
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_8 свою вину у скоєному визнав при обставинах зазначених в обвинувальному акті та розкаявся щиро у скоєному.
Відтак обґрунтованих підстав для визнання безпідставного призначення та проведення експертизи з виготовленням висновку судово-лінгвістичну семантико-текстуальну експертизи мовлення №1765-Е від 28.06.2022 року стороною захисту не наведено.
Апеляційні вимоги прокурора та захисника обвинуваченого правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним й обґрунтованим, призначене покарання відповідає особі обвинуваченого, відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 424 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційні скарги прокурора Жовківської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.09.2022 року яким засуджено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.436-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: