Справа № 302/1283/22
07.03.2023 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2022 року,
Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2022 рокувизнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 496,20 грн.
Відповідно до постанови, - ОСОБА_1 03.11.2022 о 00 год. 40 хв. по вул. Хустській в смт.Міжгір'я, Закарпатської області, керував мотоциклом марки «Чери Тигго 2.0», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер», категорично відмовився. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову, закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова незаконна та необґрунтована, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної ОСОБА_1 , та його захисника неявка яких із урахуванням положень ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.
У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 238449 від 03.11.2022 року, - ОСОБА_1 , 03.11.2022 о 00 год. 40 хв., по вул. Хустській в смт.Міжгір'я, Закарпатської області, керував мотоциклом марки «Чери Тигго 2.0», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер», категорично відмовився. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП. Підписом у протоколі ОСОБА_1 засвідчив, що зі змістом документу ознайомлений.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 308797 підтверджується той факт, що за порушення вимог ч. 1 ст. 126 та ч.2 ст. 126 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 03.11.2022 серії ААБ № 238449; копією рапорту інспектора-чергового ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 03.11.2022; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 03.11.2022; копією постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.11.2022 серії БАВ №308797; розпискою ОСОБА_2 від 03.11.2022; відеозаписом на DVD-диску.
Так з відеозапису камери працівника поліції видно, що ОСОБА_1 на пропозиції працівника поліції щодо проходження освідчення на стан сп'яніння категорично відмовився.
Тому такі дії ОСОБА_1 були правильно розцінені працівниками поліції, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до ст.252 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції про керування ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та відмову особи від проходження у встановленому порядку освідчення на стан наркотичного сп'яніння, чим порушено п.2.5 Правил дорожнього руху, жодним чином неспростовано. Те, що ОСОБА_1 заперечує свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
При цьому, апеляційний суд окремо звертає увагу на правові позиції, висловленні у рішенні від 29.06.2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), де ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення, накладене судом на ОСОБА_1 , відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, з дотриманням вимог ст.33 КУпАП та є безальтернативним.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага